КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ ГРЕЦЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕНШИНИ ТА ЇЇ АСОЦІАЦІЇ В УКРАЇНІ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Тема дисертаційного дослідження має винятково важливе значення з огляду на сучасні події у країнах світу в галузі прав людини та міжнаціональних відносин. Саме неоднозначні, а інколи й трагічні міжнаціональні, міжетнічні та міжрегіональні стосунки спонукають до глибинного та системного аналізу проблематики, що є окресленою темою дисертаційного дослідження.

У сьогоденні практика міжнаціональних відносин стає головним стрижнем стабільності, а інколи й існування держав. Міжетнічні стосунки є однією з найбільш складних проблем, що стосуються як організації державного і громадського життя в межах кожної країни, так і міждержавних стосунків.

Становлення в Україні правової, демократичної держави неможливо без врегулювання характерних для нашої країни багатосуб’єктних та багаторівневих міжнаціональних відносин, які потребують досконалого правового регулювання. Зміст державотворчості в галузі прав національних меншин є важливим показником гармонійного розвитку української державності в майбутньому. Актуальність всебічного дослідження правового положення національних меншин та їх асоціацій в Україні також зумовлена необхідністю подальшого вироблення і впровадження демократичних засад державної політики, яка повинна ґрунтуватися на міжнародно-правових стандартах. Держава повинна бути повернена обличчям до кращих надбань світового досвіду, що передбачає значний внесок національних меншин у формування демократичних національних держав і функціонування стабільних політико-правових систем. Така роль цих меншин безпосередньо випливає з їх визначення та сприйняття як невід’ємної складової загальнонаціональної культури кожного суспільства.

Актуальність теми дослідження зумовлена низкою чинників, найголовнішими з яких є: по-перше, конституюючий чинник, що визначає місце, роль і значення національних меншин в етнічний структурі України, їх внесок у розвиток економіки, вітчизняної науки і культури; по-друге, соціально-інформаційний чинник, в контексті якого слід зазначити, що у XX – на початку XXI століття видруковано досить багату і різноманітну документальну, наукову, навчальну, публіцистичну та іншу літературу про національні меншини України, що, в свою чергу, вимагає комплексного правового аналізу дослідницької літератури, об’єктивної оцінки реального стану розробки проблеми, визначення напрямів подальших наукових досліджень у галузі прав національних меншин; по-третє, інституційний чинник, у зв’язку з яким, критичне узагальнення конституційного досвіду етнобудівництва в Україні дає змогу об’єктивно простежити й визначити основні тенденції і напрями подальшого розвитку, гармонізації та гуманізації міжнаціональних відносин, забезпечення найповнішого задоволення національно-культурних та інших потреб усіх етносів, які проживають в Україні; по-четверте, нормативно-правовий чинник, з огляду на який слід зазначити, що конституційно-правове регулювання та організаційні форми та методи діяльності на прикладі будь-якого громадського об’єднання національних меншин у вітчизняній науково-правовій галузі не досліджувалися. Виходячи з полінаціональності структури сучасного українського суспільства, особливої уваги потребує проблема доктринального визначення понять „національна меншина”, „етнічна меншина”, „нація”, „етнос”.

Як вже зазначалося, незважаючи на значний загал наукового осмислення окресленої проблематики, окремі її аспекти залишаються предметом теоретико-правової дискусії. Зокрема, це стосується дослідження конституційно-правового положення національних меншин та наукового аналізу конституційно-правового регулювання діяльності асоціації осіб, які належать до національних меншин на прикладі конкретно визначеного суб’єкта – Федерації грецьких товариств України. Звернення до даного суб’єкта зумовлено глибоким спільним історичним корінням державотворення та сучасною роллю грецьких громадських об’єднань у процесі розвитку загальнонаціональної культури українського суспільства.

Запропонована тематика дослідження знаходиться на перехресті галузевих наук. Для її об’єктивного висвітлення необхідно використовувати специфіку методів наукового пошуку, характерних не лише для правознавства, а й притаманних історичній, філософській, соціологічній, політологічній, психологічній наукам.

Велике значення для розробки окресленої проблематики мають роботи українських правознавців О. Антонюка, М. Антоновича, Б. Бабіна, В. Бабкіна, Т.Бевз, О. Бикова, В. Буткевича, Ю. Волошина, М. Гуренка, В. Денисова, В.Євінтова, М. Козюбри, В. Колісника, А. Колодія, О. Копиленка, В. Копєйчикова, О. Мурашина, В. Нікітюка, В. Погорілка, І. Піляєва, П. Рабіновича, Л. Рябошапки, О. Рафальського, О. Скакун, М. Товта, О. Фрицького, Ю. Шемшученка та ін. Гармонійною і невід’ємною складовою науково-теоретичного осмислення різноманітних аспектів сучасного соціально-правового статусу національних меншин і їх організацій в Україні є дослідження, проведені М. Баймуратовим, В. Євтухом, О.Кортуновим, О. Кузьминцем, І. Кресіною, І. Курасом, О. Майбородою, О.Мироненко, П. Надолішним, М. Пірен, Ю. Римаренко, С. Римаренко, В.Солдатенко, М. Томенко, А. Чайковським, В. Чеховичем, М. Шульгою, О. Шубою, В. Шаповалом.

З точки зору порівняльного правознавства, проблематику національних меншин розглядали у своїх працях такі представники наукового світу СНД – А.Абашидзе, Л. Андриченко, І. Бліщенко, Г. Жванія, В. Карташкін, О. Кутафін, В.Лафітський, О. Лукашова, В. Нерсесянц, В. Чіркін та зарубіжних країн – А. Балог, Ф. Капоторті, В. Кимлічка, К. Мінтті, Р. Хофманн та ін.

Незважаючи на вже існуючі дослідження в галузі правового положення національних меншин та діяльності їх асоціацій, ця проблематика є ще не достатньо розробленою, особливо щодо організаційно-правових питань утворення та функціонування громадських об’єднань національних меншин – представників певного етносу. Тому ці питання потребують ретельного дослідження й аналізу з метою виявлення загальних та специфічних тенденцій розвитку конституційно-правового положення національних меншин та їх організаційних об’єднань. Сформований даний науковий досвід сприятиме гармонізації загально-соціальних процесів у галузі забезпечення і захисту прав людини.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до напрямів, визначених державними планами та програмами Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні), програмами розвитку відомчої освіти та вузівської науки на період 2001–2005 рр., комплексної програми „Розбудова державності України” № 97128. Вона також є складовою частиною комплексної науково-дослідної теми кафедри правознавства Маріупольського державного гуманітарного університету, «Проблеми інтеграції України у світовий економічний та політико-правовий простір» (Державний реєстраційний номер 0105U008912). Тема дисертаційного дослідження відповідає вимогам ст. 7 Закону України „Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001р. Вона обговорена і схвалена на засіданні Вченої ради Маріупольського державного гуманітарного університету (протокол № 2 від 25 лютого 2003 р.) та включена до плану науково-дослідних робіт Маріупольського державного гуманітарного університету.

Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб з урахуванням існуючих досліджень з’ясувати особливості здійснення конституційно-правового положення національних меншин щодо конкретної меншини в Україні, дати наукове обґрунтування організаційно-правовим засадам формування та конституційно-правового регулювання діяльності асоціації грецької національної меншини – Федерації грецьких товариств України.

Головними напрямами наукового аналізу стали: виокремлення і систематизація основних ідей стосовно вітчизняних та зарубіжних моделей конституційно-правового положення національних меншин та їх асоціацій у політико-правовій думці; дослідження змісту конституційно-правового регулювання діяльності Федерації грецьких товариств України.

Визначена мета зумовила постановку та розв’язання наступних завдань:

- висвітлити та проаналізувати національні та закордонні наукові дослідження щодо конституційно-правового положення національних меншин та їх асоціацій і на базі цього виявити та продемонструвати ті елементи їх правового положення, які залишились не дослідженими;

- проаналізувати поняття та конституційно-правове закріплення положення національних меншин в Україні та інших країнах для того, щоб сформулювати їх власне визначення та внести пропозиції відносно удосконалення їх конституційно-правової регламентації;

- дослідити та проаналізувати вітчизняний та зарубіжний досвід становлення та розвитку нормативно-правової моделі системи конституційних прав та обов’язків національних меншин, що дасть змогу її якісно удосконалити;

- визначити основні етапи формування та організаційно-правові основи утворення асоціації грецької національної меншини України, як організаційні та нормативні модельні зразки для врегулювання положення інших національних меншин в Україні;

- з’ясувати конституційно-правові засади діяльності Федерації грецьких товариств України для її спрямування на формування в Україні громадянського суспільства та демократичної, правової, соціальної держави;

- передбачити правові, політичні, економічні та інші шляхи удосконалення правового положення національних меншин та їх асоціацій в Україні шляхом вироблення пропозицій для локальної, регіональної та загальнодержавної нормотворчості.

Об’єктом дослідження є конституційно-правовий статус національних меншин в Україні.

Предметом дослідження є конституційно-правове положення грецької національної меншини та її асоціацій в Україні.

Методи дослідження. Досягнення наукової об’єктивності забезпечувалось методологічним підґрунтям, що включає загальнофілософські методи, засновані на принципах детермінізму та діалектики. З метою одержання найбільш достовірних наукових результатів у дослідженні застосовувалася система дослідницьких прийомів та підходів, побудована на загальнонаукових та спеціальних методах. Їх використання дало змогу забезпечити єдність теоретико-правового та практико-прикладного аналізу положення національних меншин та їх асоціацій.

Основними методами дослідження є: логічний – для визначення таких понять, як „національна меншина”, „нація”, „етнос”, „корінні народи” та ін.; дедуктивний – для конкретизації змісту зазначених понять у Конституції та законодавстві України; аналізу і синтезу – для класифікації прав та обов’язків національних меншин; системний – для визначення прав національних меншин у системі прав людини, їх взаємодії з іншими правами і свободами, що визначають конституційно-правове положення особистості; моделювання – для аналізу перспектив та розробки пропозицій щодо вдосконалення та розвитку правового положення національних меншин та їх асоціацій в Україні; тлумачення – для з’ясування змісту норм конституцій і законів різних держав, що регулюють правове положення національних меншин та їх асоціацій; історичний та історико-порівняльний – для з’ясування генезису наукових досліджень конституційно-правового положення національних меншин та їх асоціацій; компаративний – для опрацювання змісту правового регулювання в галузі прав національних меншин та їх асоціацій у країнах Європи та СНД.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена як сукупністю поставлених завдань, так і засобами їх розв’язання. Дисертаційна робота є першим комплексним дослідженням конституційно-правового положення грецької національної меншини та її асоціацій в Україні. Уперше автором здійснено аналіз конституційно-правового регулювання та соціокультурного змісту діяльності асоціації грецької національної меншини – Федерації грецьких товариств України. В роботі у світлі останніх політико-правових тенденцій приділено належну увагу шляхам удосконалення конституційно-правового регулювання положення національних меншин та їх асоціацій в Україні.

В даній роботі вперше:

обґрунтовано основні та додаткові ознаки, притаманні змісту поняття „національна меншина”. Основні ознаки – такі, які властиві будь-якій національній меншині в якості універсальних. Додаткові ознаки – ознаки, наявність яких не є обов’язковою для визначення приналежності до національної меншини. Основні ознаки, в свою чергу, можна також ділити на декілька груп, залежно від певних критеріїв: 1. Ознаки, що характеризують відносини національної меншини з державою: а) національна меншина – це група осіб, які є громадянами цієї країни і проживають на її території; б) національна меншина являє собою сукупність або групу людей із певною чисельністю, меншою, ніж решта населення; в) визнання факту існування національної меншини (меншин) державою. 2. Суб’єктивно-психологічні ознаки, тобто такі, що відображають ставлення особи до свого статусу як члена національної меншини: а) самоідентифікація особи як національної меншини; б) прагнення виборювати і використовувати свої права як „національна меншина”, бажання зберегти самобутність. 3. Ідентифікаційні ознаки, що дозволяють виявити приналежність особи до національної меншини: а) наявність у меншини певних характеристик (мовних, релігійних, культурних, фізичних), які вирізняють її серед іншого населення, і бажання національної меншини зберегти цю відмінність від інших; б) спільність мови національної меншини і спільне бажання використовувати свою рідну мову в побутовому і діловому спілкуванні. Додаткові ознаки: а) компактне або дисперсне розселення національної меншини; б) тривалість перебування на певній території і серед основного населення; в) членство в національній меншині передається за принципом походження навіть за відсутності чітко виражених фізичних або культурних рис; г) проживання за межами своєї національно-державної території; д) вимушені або невимушені шлюби всередині національної групи (меншини); е) спільність культури, звичаїв та традицій, релігії; є) наявність у законодавстві засобів захисту меншинами своїх прав і реальна можливість користуватися цими правами; ж) наявність організаційних структур та представницьких органів осіб, які належать до національних меншин;

розроблено авторські пропозиції щодо змін до Закону України від 25 червня 1992 року „Про національні меншини в Україні” (ст. 3) відносно визначення змісту поняття „національна меншина”, яке необхідно викласти в такій редакції: „...до національних меншин належать громадяни України, які постійно проживають на її території, не є домінуючою групою населення, не є українцями за походженням, бажають самоідентифікації в такій якості, прагнуть до реалізації своїх потреб, як самостійно, так і через об’єднання громадян, користуються юридичною і політичною рівністю щодо більшості”;

встановлено на основі дослідження організаційно-правових форм утворення громадських об’єднань національних меншин в Україні основні засади конституційно-правового регулювання діяльності асоціації окремої національної меншини, що передбачає систему конституційно-правових засад реалізації права національної меншини на її організаційні структури, а також порядок формування, види, організаційно-правові форми та методи діяльності її асоціації;

визначено та розкрито організаційно-правові механізми та напрями діяльності асоціації окремої національної меншини щодо реалізації нею своїх основних прав і свобод – Федерації грецьких товариств України. Встановлено, що до основних видів діяльності громадських об’єднань належать дії, спрямовані на здійснення організаційно-правових заходів щодо збереження етноспільнотою: національних традицій, культури, освіти, мови, розвитку фізичної культури, видавництва друкованих засобів масової інформації, здійснення радіо- та телемовлення, підтримки зв’язків з історичною батьківщиною тощо.

Дістали подальшого розвитку:

визначення поняття “національна меншина”: до національних меншин належать громадяни певної держави, які постійно проживають на її території, не є домінуючою групою населення, не є титульною нацією за походженням, бажають самоідентифікації в такій якості, прагнуть до реалізації своїх потреб, як самостійно, так і через організаційні об’єднання громадян, користуються юридичною або політичною рівністю щодо більшості;

обґрунтування та поетапність основних необхідних векторів державної політики України щодо подальшої гармонізації профільної нормативно-правової бази відносно регулюванню відносин в етнонаціональній сфері. Зокрема, такими є: а) приведення чинного законодавства з профільних питань у відповідність до міжнародних стандартів; б) створення політичних і правових засад функціонування національно-культурної автономії для національних меншин України; в) розробка мовного законодавства України та вдосконалення виборчого законодавства з урахуванням відповідних прав національних меншин.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення і висновки дисертаційного дослідження можуть використовуватись: а) в науково-дослідній роботі – для подальшого опрацювання загальнотеоретичних питань, пов’язаних із становленням норм щодо правового положення національних меншин та їх громадських об’єднань в Україні; б) у правотворчості – для удосконалення законодавства, що регламентує правовій статус національних меншин та їх громадських об’єднань. Результати, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження використані авторським колективом науковців Маріупольського державного гуманітарного університету для підготовки “Статуту Маріупольської територіальної громади”; в) у правозастосуванні – для відповідних державних установ, що займаються питаннями етнодержавобудівництва, та практичної діяльності громадських об’єднань національних меншин; г) у навчальному процесі – при викладанні навчальних дисциплін «Конституційне право України», «Муніципальне право України», «Адміністративне право України» та низки спеціальних дисциплін з етнодержавознавства та етнопедагогіки; г’) у правовиховній сфері – для підвищення рівня правової культури та правосвідомості населення, державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування, депутатського корпусу України.

Особистий внесок здобувача. Усі визначені в дисертаційному дослідженні ідеї, узагальнення, положення, пропозиції та висновки були здійснені на ґрунті особистих теоретичних і практичних досліджень автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданні кафедри правознавства Маріупольського державного гуманітарного університету (протокол № 3 від „18” жовтня 2006 р.). Результати дослідження апробовані у публічних виступах на Міжнародній науково-практичній конференції „Україна-Греція: історична спадщина і перспективи співробітництва” (м. Маріуполь, 27-29 травня 1999 року, тези доповіді опубліковані), на Міжнародній конференції „Проблеми права: на зламі тисячоліть” (м. Дніпропетровськ, 13-14 лютого 2001 року, тези доповіді опубліковані), а також на підсумкових науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Маріупольського державного гуманітарного університету у 1999, 2000, 2002, 2003, 2004, 2005 роках (тези доповідей опубліковані).

Дисертантом розроблені навчально-методичні матеріали до теми „Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні”, втілені у 2003 р. у навчальну дисципліну „Конституційне право України”. Деякі положення дисертаційної роботи щодо форм і методів реалізації права національних меншин на розвиток національної самосвідомості й самовиявлення, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят тощо знайшли відображення у процесі вивчення студентами Маріупольського державного гуманітарного університету, за спеціальністю „Дошкільне виховання”, такої навчальної дисципліни як „Етнопедагогіка”.

Структура та обсяг дисертації. Мета і завдання дисертаційного дослідження визначили структуру роботи, що складається зі вступу, двох розділів, що включають шість підрозділів, двох висновків до розділів, загального висновку, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 171 сторінку, список використаних джерел має 200 бібліографічних позицій.