ЗЕМЕЛЬНО – ПРАВОВІ ЗАСАДИ ГОРОДНИЦТВА ГРОМАДЯН

Короткий зміст

ЗА­ГА­ЛЬ­НА ХА­РА­К­ТЕ­РИ­С­ТИ­КА РО­БО­ТИ

Актуальність теми дослідження. Реалізація земельної реформи в Україні супроводжується зміною суті і характеру суспільних відносин у сфері використання земельних ділянок для вирощування продукції рослинництва. Поряд із запровадженням нових форм аграрного господарювання в сучасних умовах утвердження ринкових засад важливого значення набуває дослідження й вже існуючих видів землевикористання громадян, одним з яких є заняття городництвом.

Необхідність вивчення земельно-правових засад городництва громадян для правової доктрини і юридичної практики обумовлена тим, що їх правова регламентація безпосередньо пов`язана із здійсненням та гарантуванням права кожного громадянина на користування природними об`єктами (землями, лісами, водами та ін.) відповідно до закону (ст. 13 Конституції України).

За радянських часів спеціальних монографічних досліджень за вказаною тематикою не було. Окремі аспекти теми використання земельних ділянок для городництва аналізувалися вченими при дослідженні загальних питань землекористування громадян. Разом з тим слід зазначити, що правові основи земельних відносин, які склалися в минулому, на сучасному етапі певною мірою стали перешкодою у вирішенні ряду найважливіших питань ефективного і раціонального використання городніх земельних ділянок в умовах формування ринкових відносин. У зв`язку з цим низка принципових положень, які вироблені раніше наукою земельного права та закріплені в законодавстві, потребують істотного корегування.

В багатьох випадках сучасне правове регулювання суспільних відносин у сфері використання городніх земельних ділянок є недосконалим. Так, в чинному земельному законодавстві України, земельно-правовій доктрині та в юридичній практиці поки що немає єдиного підходу до розуміння городництва як самостійної специфічної форми використання цих ділянок, недостатньо чітко визначено цільове призначення земельних ділянок для городництва та ін.      

Теоретичною основою та науковим підґрунтям для дослідження земельно-правових засад городництва громадян по­слу­жи­ли пра­ці укра­ї­н­сь­ких вче­них-­пра­во­з­на­в­ців: В.І. Андрейцева, Г.В. Анісімової, Г.І.­ Балюк, Г.М. Беженара, А.Г. ­Бобкової, Л.О. Бондара,  Ю.О. Вовка, О.М. Вовк, А.П. Гетьмана, В.І. Гордєєва, В.К. Гуревського, Н.В. Ільницької, І.І. Каракаша, Т.О. Коваленко, Т.В. Ковальчук, О.В. Конишевої,  О.­П­. Коцюби, С.М. Кра­в­че­н­ко, М.В. Краснової, П.Ф. Кулинича, Е.М. Кутіна, Т.В. Лісової, В.І.  Лебідя, А.В. Луняченка, Н.Р. Малишевої, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, О.М. Пащенка, О.О. Погрібного, В.К. Попова, С.В. Разметаева, В.І. Семчика, А.К. Соколової, А.М. Статівки, Д.А. Суржана, Н.І. Титової, В.І. Федоровича, А.А. Хвасенка, В.С. Шахова, Ю.­С­. ­Ше­м­шу­че­н­ка, М.В. Шу­ль­ги, В.З. Янчука, Г.Ф. Ясинської та ін.

В про­це­сі до­слі­джен­ня бу­ли ви­ко­ри­с­та­ні та­кож на­у­ко­ві роз­ро­б­ки пред­ста­в­ни­ків ра­дян­сь­кої і ро­сій­сь­кої пра­во­вої на­у­ки та на­у­ко­вців ін­ших кра­їн: Г.О. Аксеньонка, В.П. Балєзіна, О.К. Голіченкова, Б.В. Є­ро­фє­є­ва, Ю.Г. Жарікова, І.О. Іконицької, М.Д. Казанцева, М.І. Краснова, О.І. Крассова, О.С. Колбасова, І.В. Павлова, В.В. Петрова, О.С. Стамкулова, М.Ф. Степанко  та ін.

Ці видатні вче­ні зро­би­ли зна­ч­ний вне­сок у роз­ро­б­ку теоретичних і практичних правових проблем права землевикористання. Але спеціального комплексного дослідження земельно-правових засад городництва громадян, яке б ґрунтувалось на чинному законодавстві України, не проводилося.

Вищевикладене свідчить про актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв‘я­зок ро­бо­ти з на­у­ко­ви­ми пла­на­ми та про­гра­ма­ми. Те­ма ди­се­р­та­цій­но­го до­слі­джен­ня є од­ні­єю з скла­до­вих ча­с­тин Дер­жа­в­ної ці­льо­вої ком­пле­к­с­ної про­гра­ми “Про­б­ле­ми удо­ско­на­лен­ня еко­ло­гі­ч­но­го за­ко­но­дав­ст­ва в умо­вах ри­н­ку” На­ці­о­на­ль­ної юри­ди­ч­ної ака­де­мії Укра­ї­ни іме­ні Яро­сла­ва Му­д­ро­го (дер­жа­в­на ре­єст­ра­ція № 0186.0.070871).

Ме­та і за­вдан­ня до­слі­джен­ня. Ме­тою ди­се­р­та­цій­но­го до­слі­джен­ня було розкриття правового поняття, виявлення особливостей та специфіки правового регулювання використання земель громадянами для городництва, а також розробка науково-обґрунтованих рекомендацій та пропозицій щодо вдосконалення земельного законодавства в цьому напрямку. Ме­та до­слі­джен­ня зу­мо­ви­ла на­сту­п­ні за­вдан­ня на­у­ко­во­го по­шу­ку:

- провести історико-правовий аналіз становлення та розвитку законодавства в сфері  використання земельних ділянок для городництва;

- сфо­р­му­лю­ва­ти правове по­нят­тя городництва;

- виявити специфічні риси користування земельними  ділянками для городництва;

- здій­с­ни­ти на­у­ко­вий ана­ліз правового статусу  су­б‘єк­т­а та об’єкта права користування земельними ділянками для городництва;

- визначити коло прав та обов’язків суб’єктів, які користуються земельними  ділянками для городництва;

- встановити особливості виникнення та припинення права користування земельними ділянками для городництва;

 - роз­ро­би­ти на­у­ко­во об­ґру­н­то­ва­ні про­по­зи­ції що­до удо­ско­на­лення відповідних земельно- правових норм.

­      Об’єктом дисертаційного дослідження є земельне законодавство України, вітчизняна та інша земельно-правова література з питань використання земель громадянами для потреб городництва.

Пред­мет до­слі­джен­ня ста­но­вить пра­ва суб’єктів, які використовують земельні городні ділянки для городництва, практика застосування відповідного земельного законодавства при використанні цих ділянок, а також теоретичні наукові розробки у цій галузі.

Ме­то­ди досліджен­ня. Ди­се­р­та­цій­не до­слі­джен­ня про­ве­де­но із ви­ко­ри­с­тан­ням іс­то­ри­ко-правового, фо­р­ма­ль­но-­юри­ди­ч­но­го, по­рі­в­ня­ль­но-­пра­во­во­го, си­с­те­м­но-­ст­ру­к­ту­р­но­го, ком­пле­к­с­но­го, ме­то­ду схо­джен­ня від аб­с­т­ра­к­т­но­го до кон­к­ре­т­но­го та ін­ших ме­то­дів та на­у­ко­вих за­со­бів.

Іс­то­ри­ч­ний ме­тод за­сто­со­ва­но для до­слі­джен­ня по­ета­п­но­го становлення та роз­ви­т­ку законодавства у сфері використання городніх ділянок та роз­ви­т­ку те­о­ре­ти­ч­них роз­ро­бок у зазначеній  сфе­рі. По­рі­в­ня­ль­но-­пра­во­вий ме­тод ви­ко­ри­с­то­ву­ва­в­ся в про­це­сі ана­лі­зу на­у­ко­вої лі­те­ра­ту­ри, но­р­ма­ти­в­но-­пра­во­вих ак­тів Укра­ї­ни й де­яких за­ру­бі­ж­них кра­їн, що ре­гу­лю­ють су­с­пі­ль­ні від­но­си­ни у сфе­рі, яка до­слі­джу­є­ть­ся. За до­по­мо­гою фо­р­ма­ль­но-­юри­ди­ч­но­го ме­то­ду про­во­ди­в­ся ана­ліз по­ло­жень но­р­ма­ти­в­но-­пра­во­вих ак­тів, які ре­гу­лю­ють про­це­си ре­а­лі­за­ції та за­хи­с­ту пра­ва гро­ма­дян при використанні земельних ділянок для городництва. Ме­тод си­с­те­м­но-­ст­ру­к­ту­р­но­го ана­лі­зу за­сто­со­ву­ва­в­ся в хо­ді ви­зна­чен­ня скла­до­вих ча­с­тин за­зна­че­но­го пра­ва, їх вза­є­мо­дії та осо­б­ли­во­с­тей їх пра­во­во­го ре­гу­лю­ван­ня. Шля­хом ви­ко­ри­с­тан­ня ме­то­ду схо­джен­ня від аб­с­т­ра­к­т­но­го до кон­к­ре­т­но­го ви­зна­че­ні по­нят­тя, сут­ність, та зміст пра­ва користування городніми земельними ділянками, сфо­р­му­льо­ва­ні йо­го юри­ди­ч­ні озна­ки.

На­у­ко­ва но­ви­з­на оде­р­жа­них ре­зуль­та­тів по­ля­гає у то­му, що ди­се­р­та­ція є першим в Україні комплексним те­о­ре­ти­ч­ним до­слі­джен­ням земельно-правових засад городництва громадян. Сформульовані в ній положення та наукові результати обґрунтовані на базі особистих досліджень і критичного осмислення дисертантом наукових наробок та нормативних джерел, що мають теоретичне і практичне значення.

Від­по­ві­д­но до отри­ма­них під час ди­се­р­та­цій­но­го до­слі­джен­ня ре­зуль­та­тів на за­хист ви­но­сять­ся на­сту­п­ні ос­но­в­ні те­о­ре­ти­ч­ні по­ло­жен­ня:

Вперше:

- сформульовано поняття городництва, сутність якого складає  непідприємницька сільськогосподарська трудова діяльність, яка здійснюється громадянами індивідуально або у складі об’єднання, пов’язана з використанням на умовах оренди земельних ділянок, за загальним правилом, сільськогосподарського призначення (а саме орних угідь) для вирощування сільськогосподарських городніх рослинницьких культур та подальшим переважно особистим споживанням отриманої продукції суб’єктами права користування земельними ділянками для городництва та членами їх сімей;

- визначено поняття об`єкта права користування земельними ділянками для городництва, під яким слід розуміти ділянку орної землі (рілля), надану громадянину або об’єднанню громадян на умовах оренди із земель державної чи комунальної власності для вирощування городини (тобто картоплі, овочів, баштанних культур та іншої рослинницької продукції) з правом зведення тимчасових споруд для зберігання інвентарю та захисту від непогоди;

-  досліджується право на зведення тимчасових споруд, які закон дозволяє зводити громадянам на городніх земельних ділянках, та аналізується їх правовий режим.

Удосконалено:

- визначення суб’єктного складу осіб, які можуть отримати земельні ділянки для городництва. Самостійними суб’єктами права користування городніми земельними ділянками виступають як окремі фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства), так і об’єднання громадян, які в установленому порядку набули це право для досягнення відповідних цілей і мають конкретні земельні права та обов’язки;

-  критерії класифікації городництва на індивідуальне та колективне. За основу поділу городництва на самостійні види приймається не спосіб обробки земельних ділянок, а форма реалізації громадянами прав на городні земельні ділянки.

Дістало подальший розвиток:

- обґрунтування положення про те, що право користування земельними ділянками для городництва виступає субінститутом права сільськогосподарського землевикористання;

 -  положення щодо законодавчого закріплення змісту поняття цільового призначення земельних ділянок для городництва. 

 - наведені додаткові аргументи щодо необхідності удосконалення чинного законодавства шляхом розробки та прийняття відповідного нормативного акту, у якому пропонується закріпити спеціальні  положення, які б регламентували та гарантували можливість реалізації права користування земельними  ділянками для городництва громадянами;

Прак­ти­ч­не зна­чен­ня отри­ма­них ре­зуль­та­тів. Окре­мі ви­сно­в­ки та про­по­зи­ції, оде­р­жа­ні у про­це­сі ди­се­р­та­цій­но­го до­слі­джен­ня, мо­жуть бу­ти вра­хо­ва­ні та ви­ко­ри­с­та­ні для по­да­ль­ших роз­ро­бок про­блем здій­с­нен­ня та за­хи­с­ту земельних прав гро­ма­дян, при під­го­то­в­ці про­е­к­тів за­ко­но­да­в­чих ак­тів, в ді­я­ль­но­с­ті пра­во­охо­рон­них та ко­н­т­ро­лю­ю­чих ор­га­нів, при під­го­то­в­ці на­вча­ль­ної і на­у­ко­во-­ме­то­ди­ч­ної лі­те­ра­ту­ри з еко­ло­го-­пра­во­вих ди­с­ци­п­лін та у на­у­ко­во-­до­с­лі­д­ни­ць­кій ро­бо­ті.

Ап­ро­ба­ція ре­зуль­та­тів ди­се­р­та­цій­но­го до­слі­джен­ня. Ре­зуль­та­ти ди­се­р­та­цій­ної ро­бо­ти до­по­ві­да­ли­ся і не­од­но­ра­зо­во об­го­во­рю­ва­ли­ся на за­сі­дан­нях ка­фе­д­ри еко­ло­гі­ч­но­го пра­ва На­ці­о­на­ль­ної юри­ди­ч­ної ака­де­мії Укра­ї­ни іме­ні Яро­сла­ва Му­д­ро­го, а та­кож на на­у­ко­во-­пра­к­ти­ч­них  кон­фе­ре­н­ціях “Право власності: проблеми забезпечення, реалізації та захисту” (Ха­р­ків, ве­ре­сень 2001 р.); “Су­ча­с­ні про­бле­ми юридичної науки і правозастосовної діяльності” (Ха­р­ків, грудень 2001 р.); на Всеукраїнській на­у­ко­вій кон­фе­ре­н­ції мо­ло­дих уче­них “Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” (Ха­р­ків, гру­день 2003 р.).

Пу­б­лі­ка­ці­ї. Ос­но­в­ні те­о­ре­ти­ч­ні по­ло­жен­ня і ре­зуль­та­ти до­слі­джен­ня знай­шли своє ві­до­бра­жен­ня у трьох опу­б­лі­ко­ва­них у фа­хо­вих ви­дан­нях на­у­ко­вих пра­цях та трьох те­зах на­у­ко­вих до­по­ві­дей на кон­фе­ре­н­ці­ях.

Стру­к­ту­ра ди­се­р­та­ції обу­мо­в­ле­на ме­тою і за­да­ча­ми до­слі­джен­ня. Во­на скла­да­єть­ся з всту­пу, двох роз­ді­лів (вісім під­роз­ді­лів), ви­сно­в­ків і спи­с­ку ви­ко­ри­с­та­них дже­рел. За­га­ль­ний об­сяг ди­се­р­та­ції скла­дає 208 сто­рі­нок, з них ос­но­в­ний текст 180 сто­рі­нок, кі­ль­кість ви­ко­ри­с­та­них дже­рел 212 на­ймену­вань.