СУКУПНІСТЬ ЗЛОЧИНІВ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ Статья

Актуальність теми. В процесі підвищення вимог до законодавчої та правозастосовчої діяльності, обумовленого розбудовою в Україні правової держави, особливого теоретичного та практичного значення для визначення підстав кримінальної відповідальності та меж призначення покарання при вчиненні кількох злочинів набуває проблема дослідження множинності, зокрема сукупності злочинів.

Будучи невід’ємною частиною загального вчення про злочин, кримінальну відповідальність, проблема множинності злочинів та призначення покарання за наявності множинності злочинів є однією з найважливіших та найскладніших у теорії кримінального права та правозастосовчій практиці, якій, зокрема, приділялась значна увага у публікаціях багатьох представників радянської та вітчизняної науки кримінального права: М.І. Бажанова, М.І. Блум, Я.М. Брайніна, Р.А. Галіакбарова, А.С. Горєліка, П.С. Дагеля, М.А. Дурманова, М.А. Єфімова, Н.І. Загороднікова, В.С. Зеленецького, А.Ф. Зелінського, Ю.А. Красікова, Г.Г. Криволапова, Л.М. Кривоченко, П.К. Кривошеїна, Г.Л. Крігер, В.М. Кудрявцева, М.С. Ленау, В.П. Малкова, П.С. Матишевського, Г.А. Мендельсона, В. Михайлова, А.В. Наумова, А.С. Нікіфорова, Г.П. Новосьолова, З.А. Ніколаєвої, А.А. Піонтковського, Ф.Р. Рагімова, І.В. Рашковець, Н.К. Семернової, М.А. Стручкова, Г.Т. Ткешеліадзе, К.У. Умарова, Є.А. Фролова, В.Ф. Шмельова, Ю.І. Шульмейстера, Ю.М. Юшкова, О.М. Яковлєва, Н.Ф. Яшинової та інших вчених. Проте, не вичерпуючи даної проблеми, ці теоретичні розробки переважно визначали поняття сукупності злочинів через призму регулювання порядку та особливостей призначення покарання при вчиненні кількох (двох або більше) злочинів. Водночас правозастосовчі органи, насамперед суди, змушені були вирішувати поряд з проблемами призначення покарання ще й питання кваліфікації вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, відмежування сукупності злочинів від одиничних злочинів та від інших форм множинності злочинів. Таким чином, визначення співвідношення понять “сукупність злочинів”, “різнорідні злочини”, „однорідні злочини”, „тотожні злочини”, а також встановлення та розкриття специфічних ознак сукупності злочинів як однієї із форм їх (злочинів) множинності, набуває не лише теоретичного, а й практичного значення.

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлюється також необхідністю осмислення відповідних положень Кримінального кодексу України 2001 р. (далі – КК України 2001 р., КК України), насамперед, з метою найбільш точного розуміння (тлумачення) кримінально-правових норм, що передбачають визначення змісту таких форм множинності злочинів, як їх повторність, сукупність та рецидив, а також правил кваліфікації злочинів та призначення покарання, їх правильного застосування та подальшого вдосконалення.

На сучасному етапі значний внесок у вирішення проблем кримінально-правової характеристики множинності, в тому числі сукупності злочинів, зробили у своїх працях українські вчені, зокрема В.С. Зеленецький, М.Й. Коржанський, О.К. Марін, М.І. Мельник, В.О. Навроцький, А.О. Пінаєв, А.М. Ришелюк, С.А. Тарарухін, П.Л. Фріс, М.І. Хавронюк, Н.В. Чернишова, С.Д. Шапченко. Суттєвий внесок в дослідження цих питань зробили російські вчені, а саме: І.Б. Агаєв, А.М. Алакаєв, Б.В. Волженкін, О.В. Колесніков, Ю.О. Красиков, Є.І. Майорова, Р.Б. Пєтухов, М.Н. Становський.

Водночас проблеми кримінально-правової характеристики сукупності злочинів як однієї із форм їх (злочинів) множинності на підставі її співвідношення з тотожними, однорідними та різнорідними злочинами, визначення та розкриття тих ознак сукупності злочинів, що утворюють її специфічний кримінально-правовий зміст, а також дослідження впливу сукупності злочинів на кримінально-правову кваліфікацію та особливості призначення покарання за сукупністю злочинів після набрання чинності КК 2001 р. на монографічному, в тому числі на дисертаційному рівні, в Україні не розглядалися.

Викладене вище й обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дисертаційного дослідження ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000, є складовою частиною плану наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка на період до 2010 р. “Проблеми боротьби зі злочинністю: кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі аспекти”, затвердженого протоколом засідання кафедри від 17 березня 2005 р. № 12.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна кримінально-правова характеристика сукупності злочинів як окремої форми їх (злочинів) множинності, та формулювання на її основі науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення чинного кримінального законодавства України та правозастосовчої діяльності.

У зв’язку з цим робота зорієнтована на вирішення таких завдань:

1) провести аналіз поняття “множинність злочинів”, на підставі чого сформулювати його визначення, а також дослідити, як відображена множинність злочинів в кримінальному законодавстві окремих зарубіжних держав;

2) визначити основні підстави (критерії) систематизації окремих проявів множинності злочинів і з урахуванням цього сформулювати свою оцінку такої систематизації в науці кримінального права та КК України 2001 р.;

3) розкрити специфічний кримінально-правовий зміст сукупності злочинів за КК України 2001 р.; визначити основні види сукупності злочинів і дати їх кримінально-правову характеристику;

4) проаналізувати на нормативному та правозастосовчому рівнях вплив сукупності злочинів на кримінально-правову кваліфікацію та визначити особливості призначення покарання за сукупністю злочинів;

5) на підставі проведеного дослідження внести пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України, а також сформулювати конкретні рекомендації щодо поліпшення правозастосовчої практики у досліджуваній сфері.

Об’єктом дослідження є відповідні елементи механізму кримінально-правового регулювання інституту множинності злочинів як в Україні, так і в деяких зарубіжних країнах, їх доктринальне розуміння та тлумачення.

Предметом дослідження є сукупність злочинів як окрема форма їх множинності за кримінальним правом України.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження використані такі методи: системно-структурний – для комплексного розгляду множинності злочинів як складного кримінально-правового явища, а також для визначення характеру співвідношення поняття “множинність злочинів” та системного утворення “повторність, сукупність та рецидив злочинів”; діалектичний – для дослідження специфічних ознак сукупності злочинів та її видів; функціональний – для з’ясування впливу кримінально-правового змісту сукупності злочинів на їх кваліфікацію та призначення покарання; історично-правовий – для з’ясування підходів до розуміння множинності злочинів, її окремих проявів, змісту специфічних ознак сукупності злочинів в різних історичних періодах; порівняльно-правовий – для з’ясування змісту поняття множинності злочинів, її окремих проявів за сучасним національним та зарубіжним кримінальним законодавством; формально-логічний – для тлумачення окремих положень КК України 1960 р. та КК України 2001 р., а також низки кримінально-правових понять.

Використання різних методів дослідження, джерел інформації (наукових праць українських та зарубіжних вчених, положень, оцінок, висновків та пропозицій, висловлених окремими юристами на сторінках періодичних та наукових видань, статистичних даних тощо) дало можливість виявити ряд нових проблем, пов’язаних з кримінально-правовою характеристикою сукупності злочинів як окремої форми їх (злочинів) множинності, та запропонувати шляхи їх розв’язання.

Робота написана з урахуванням сучасних досягнень юридичної науки України та використанням окремих наукових положень з інших галузей знань (філософії, логіки тощо).

Емпіричну базу дослідження становлять дані, одержані протягом 1991-2006 років в результаті ознайомлення автора з матеріалами 150 кримінальних справ, найбільш характерних з точки зору застосування тих норм, зміст яких пов’язаний із сукупністю злочинів. У дослідженні також використовувалися кримінальні справи, які були розглянуті авторкою як суддею Печерського районного суду міста Києва, матеріали опублікованої судової практики.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше в теорії кримінального права України предметом комплексного наукового дослідження на дисертаційному рівні стали проблеми сукупності злочинів як окремої форми їх (злочинів) множинності з урахуванням українського та зарубіжного досвіду. Особистий внесок дисертанта в наукову розробку зазначених проблем полягає в обґрунтуванні деяких нових теоретичних положень, уточненні змісту окремих понять та характеристик, що мають значення для науки кримінального права, правозастосовчої практики та вдосконалення законодавства.

На захист виносяться, зокрема, наступні положення, висновки та пропозиції:

1. Доведено, що названі у розділі VII Загальної частини КК 2001 р. (ст. 32, 33, 34 КК) прояви (форми) множинності злочинів у їх поєднанні не вичерпують усього змісту поняття „множинність злочинів”. В КК України необхідно передбачити або хоча б вказати на наявність і інших проявів множинності злочинів, зокрема, тих, з якими можуть пов’язуватись певні кримінально-правові наслідки (ст.71, п. 3 ч. 3 ст. 81, п.3 ч. 4 ст. 82 КК);

2. Аргументована необґрунтованість визначення повторності, сукупності та рецидиву як окремих видів множинності злочинів. По-перше, вони не охоплюють усіх проявів множинності злочинів за КК України, по-друге, за своїм нормативним змістом не виключають один одного (наприклад, крадіжка і грабіж утворюють і повторність, і сукупність злочинів). Тому підтверджена позиція, відповідно до якої повторність, сукупність та рецидив визнаються окремими формами множинності злочинів. З урахуванням зроблених висновків запропоновано змінити назву розділу VII Загальної частини КК та включити до нього нову статтю „Поняття та форми множинності злочинів”.

3. Визначено, що специфічний кримінально-правовий зміст сукупності злочинів (без урахування „родових” ознак множинності злочинів) утворюють наступні характеристики: а) за жоден із вчинених особою злочинів (на момент вчинення останнього) особа не була засуджена; б) якщо злочини вчинені одним діянням, вони завжди відповідають різним юридичним складам злочинів; в) якщо злочини вчинені різними діяннями і неодночасно, вони: 1) відповідають різним юридичним складам злочинів або 2) відповідають одному юридичному складу злочину, але наступне діяння карається більш суворо, ніж попереднє (така ситуація має місце, зокрема, при вчиненні двох хуліганств, передбачених ч. 1 ст. 296 КК, – одного у період між 1 вересня 2001 р. і 4 квітня 2002 р., а іншого – після 4 квітня 2002 р.).

4. На підставі визначення специфічного кримінально-правового змісту сукупності злочинів доведено, що її дефініція у ч.1 ст.33 КК України є неповною, оскільки охоплює не всі її різновиди. Крім прямо передбачених у ч.1 ст.33 КК України різновидів сукупності злочинів, існування інших її різновидів зумовлене, зокрема: а) особливостями кваліфікації незакінченого злочину порівняно із закінченим (ст.16 КК); б) особливостями кваліфікації злочину, що вчиняється особою як організатором, підбурювачем, пособником порівняно із злочином, вчиненим нею одноособово чи як виконавцем (співвиконавцем) (ст.29 КК); в) особливостями кваліфікації злочинів з урахуванням положень ст. 4, 5 та окремих пунктів розділу ІІ „Прикінцевих та перехідних положень” КК України (насамперед, п. 9, 10, 13, 17). У зв’язку з цим пропонується нова редакція ст.33 КК України.

5. Доведено, що при класифікації сукупність злочинів поділяється на реальну, ідеальну та реально-ідеальну. Ідеальну сукупність утворює одне діяння, яке у поєднанні з іншими зазначеними в законі обставинами відповідає двом або більше юридичним складам злочинів, передбачених різними статтями (частинами статті) Особливої частини КК України. Реальну сукупність, за загальним правилом, утворюють декілька вчинених однією і тією ж особою діянь, які у поєднанні з іншими обставинами відповідають двом або більше різним юридичним складам злочинів. При цьому вчинені злочини, з урахуванням їх стадій та окремих проявів співучасті, можуть бути передбачені: а) різними статтями Особливої частини КК України; б) різними частинами однієї і тієї ж статті Особливої частини КК України; в) однією і тією самою статтею чи частиною статті Особливої частини КК України.

Особливий різновид реальної сукупності злочинів утворюють вчинені не одночасно діяння, які у поєднанні з іншими обставинами відповідають одному і тому ж юридичному складу злочину, але за останнє (наступне) з них нова редакція закону передбачає більш сувору відповідальність, ніж за попереднє.

Реально-ідеальну сукупність утворюють два або більше діяння, що у поєднанні з іншими обставинами відповідають різним юридичним складам злочинів, водночас, принаймні одне з цих діянь є спільним для цих складів.

6. При визначенні впливу сукупності злочинів на їх кваліфікацію доведено обґрунтованість позиції законодавця щодо окремої (самостійної) кваліфікації кожного з таких злочинів (ч.2 ст.33 КК). При цьому запропоновані типові правила написання формули кваліфікації та юридичного формулювання обвинувачення. На основі аналізу правозастосовчої практики виявлено її вади в частині кваліфікації сукупності злочинів, в тому числі на рівні підходів, запропонованих в окремих постановах Пленуму Верховного Суду України.

7. На підставі аналізу окремих кримінально-правових ситуацій щодо вирішення питань про наявність чи відсутність у них сукупності злочинів запропоновані конкретні зміни та доповнення до окремих постанов Пленуму Верховного Суду України.

8. Досліджені положення ст.70 КК України та відповідні положення кримінального законодавства деяких зарубіжних країн щодо особливостей караності сукупності злочинів та призначення покарання за сукупністю злочинів. Доведено, що чинна редакція ст.70 КК містить низку вад спеціально-юридичного та техніко-юридичного характеру. З метою усунення цих вад запропонована нова редакція ст.70 КК України та деякі уточнення до ст. 69 КК України.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в роботі положення можуть бути використані: у науково-дослідницькій діяльності – для подальшого вивчення питань, пов’язаних із кримінально-правовою характеристикою сукупності злочинів як окремої форми їх множинності; у законотворчості – для удосконалення чинної редакції розділу VII “Повторність, сукупність та рецидив злочинів”, а також розділу ХI “Призначення покарання” Загальної частини КК України 2001 р. (довідка Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя про врахування окремих пропозицій дисертаційного дослідження при подальшій роботі щодо вдосконалення КК України); у практичній діяльності судових та правоохоронних органів, які застосовують кримінальний закон, – зокрема, Пленуму Верховного Суду України щодо застосування законодавства про повторність, сукупність та рецидив злочинів при прийнятті постанов по окремих категоріях кримінальних справ (довідка Верховного Суду України про можливість врахування цих рекомендацій при прийнятті нових постанов Пленуму Верховного Суду України); у навчальному процесі – при викладанні курсу Загальної частини кримінального права та відповідних спецкурсів, при підготовці підручників, навчальних та методичних посібників, а також при проведенні занять з підвищення кваліфікації та професійної підготовки слідчих, прокурорів, адвокатів, суддів.

Особистий внесок здобувача. Положення, які викладені в дисертації та виносяться на захист, розроблені авторкою особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих праць, в дисертації не використовуються. Висновки та положення дисертації повністю самостійні. В наукових працях, опублікованих у співавторстві, 50% змісту становлять власні теоретичні розробки дисертантки.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації були оприлюднені на кількох науково-практичних конференціях, зокрема Десятій регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 5-6 лютого 2004 р.); Науково-практичній конференції “Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: теоретичні та прикладні проблеми” (м. Львів, 22-23 квітня 2004 р.).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані у тринадцяти публікаціях, з яких чотири – у фахових наукових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел. Обсяг дисертації становить 201 сторінку, з них основний текст – 186 сторінок, список використаних джерел (166 найменувань) – 15 сторінок.