АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДОЗВІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЩОДО ПІДПРИЄМНИЦТВА Автореферат

Актуальність теми. В економіці України продовжує активно формуватись ринкове середовище, основою якого є діяльність суб’єктів різних форм власності і господарювання. Цей процес має певною мірою стихійний характер, що інколи призводить до дисбалансу економічного розвитку і проявляється у розвиненості певних сфер економіки, поряд із наявністю виробництв, що здійснюються на застарілому обладнанні, з використанням технологій, які не відповідають сучасним вимогам. За таких умов діяльність держави має бути спрямована на подолання негативних тенденцій ринкових перетворень. Зокрема, це стосується діяльності уповноважених органів (посадових осіб) щодо надання дозволів на здійснення підприємництва. Через відповідні дозвільні дії уповноважені органи (посадові особи) повинні сприяти формуванню ринкового середовища у національній економіці через реалізацію відповідних державно-владних повноважень. Однак, не зважаючи на те, що нормативно-правове забезпечення цієї управлінської діяльності достатньо розвинене, зазначити про те, що усі проблеми вирішені не можна. По це свідчить, зокрема, чисельна судова практика з вирішення спорів між державою та підприємцями щодо законності у сфері здійснення дозвільних дій, а також сама практика підприємництва.

На цей час потребує істотного оновлення підхід до адміністративно-правового регулювання дозвільної діяльності щодо підприємництва, адже широке коло відносин у цій сфері регулюється нормами адміністративного права, що, хоча і сприяє упорядкуванню процесу легітимації підприємництва, але, з іншого боку, значно стримує його розвиток через фактичну відсутність теоретичної моделі державного регулювання підприємницької діяльності шляхом надання дозволів та її відтворення у відповідних нормативно-правових актах.

У теоретичних дослідженнях з адміністративного права проблеми вдосконалення дозвільної діяльності щодо підприємництва вивчались недостатньо. Питання щодо дозвільного провадження та його місця в адміністративному процесі, характеристики особливостей надання дозволів органами внутрішніх справ, державного контролю ліцензійної діяльності вже певною мірою розглядались. Однак, власне дозвільна діяльність щодо підприємництва, яка пов’язана із наданням дозволів, документів дозвільного характеру, та адміністративно-правові основи її здійснення залишились поза увагою дослідників.

Таким чином, недостатність у розробках на теоретичному рівні, наявність правових проблем, а також, у зв’язку з цим, необхідність проведення комплексного адміністративно-правового дослідження проблеми вдосконалення дозвільної діяльності щодо підприємництва обумовили вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до фундаментальних положень Концепції реформи адміністративного права (абз. 1 Глави 4, та 1-2 Глави 9); приписів Указу Президента України “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” від 18.02.02 р. (п.1); Розділів 1, 2 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004 – 2009 р.р., затверджених наказом МВС України №755 від 05.07.2004р.. Тема дисертації узгоджується із завданнями реформування інституту адміністративних послуг відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні.

Мета та основні завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення особливостей дозвільної діяльності щодо підприємництва та його адміністративно-правового регулювання, обґрунтування напрямків й шляхів розвитку адміністративного законодавства у цій сфері.

Для досягнення поставленої мети були поставлені такі завдання:

розкрити зміст підприємництва як об’єкту дозвільної діяльності та визначити сфери підприємницької діяльності, які можуть бути предметом адміністративно-правового регулювання;

уточнити поняття дозвільної діяльності щодо підприємництва, визначити її принципи;

визначити сфери підприємництва щодо яких повинна бути здійснена дозвільна діяльність;

здійснити класифікацію документів, які надаються суб’єктами дозвільної діяльності у процесі реалізації дозвільних повноважень;

здійснити класифікацію видів дозвільної діяльності щодо підприємництва;

здійснити класифікацію органів виконавчої влади - суб’єктів дозвільної діяльності щодо підприємництва;

розкрити зміст адміністративно-правового регулювання окремих видів дозвільної діяльності щодо підприємництва;

виробити конкретні пропозиції і рекомендації, спрямовані на удосконалення адміністративно-правового регулювання дозвільної діяльності щодо підприємництва.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку зі здійсненням уповноваженими органами виконавчої влади дозвільної діяльності щодо підприємництва.

Предметом дослідження є дозвільна діяльність щодо підприємництва та її адміністративно-правове регулювання.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сучасні методи наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми дозвільної діяльності щодо підприємництва усебічно, виходячи зі змісту її предмету та особливостей юридичної форми відтворення. У роботі застосовуються такі методи наукового пізнання: логіко-семантичний – для аналізу та поглиблення понятійного апарату (підрозділи 1.1, 1.2); класифікації та групування – для систематизації дозвільних документів, видів дозвільної діяльності та відповідних суб’єктів (підрозділи 1.3, 1.4); історико-правовий та порівняльно-правовий – для аналізу особливостей становлення підприємництва та з’ясування його особливостей як соціально-правового явища та об’єкта дозвільної діяльності (підрозділ 1.1); на основі методу правового моделювання визначені принципи дозвільної діяльності щодо підприємництва та особливості її окремих видів (підрозділ 1.2, Розділ 2); компаративний, логіко-семантичний методи, документальний аналіз використовувались для формулювання напрямків вдосконалення дозвільної діяльності щодо підприємництва.

Науково-теоретичною базою дисертаційного дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених з адміністративного права, теорії управління. При підготовці дисертації також використовувались теоретичні напрацювання у галузях господарського та митного права, були використані окремі здобутки представників економічної теорії.

Сформульовані у дисертаційному дослідженні теоретичні висновки та практичні рекомендації ґрунтуються на працях вітчизняних фахівців з адміністративного права: В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, В.М. Горшенєва, В.К. Колпакова, Є.Б. Кубка, Л.Л. Попова, В.В. Цветкова та інших. Були використані здобутки дослідників, які вивчали окремі проблеми дозвільної діяльності: Л.Р. Грицаєнка, В.А. Гуменюка, А.С. Ластовецького, С.В. Лихачова, І.Д. Пастуха, В.І. Ткаченка, Л.В. Шестак та ін.

Нормативною основою роботи є Конституція України, чинні законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють дозвільну діяльність уповноважених органів щодо підприємництва. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Антимонопольного комітету України, судова практика.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першою у сучасній українській науці спробою монографічного дослідження проблеми вдосконалення адміністративно-правового регулювання дозвільної діяльності щодо підприємництва.

В результаті проведеного дослідження сформульовані теоретичні положення, обґрунтовано висновки, рекомендації та пропозиції, що мають наукову новизну:

дістало подальший розвиток положення про віднесення певної сфери підприємницької діяльності до предмету адміністративно-правового регулювання: не здійснюється у сферах, які становлять загрозу національній безпеці; обов’язковим учасником відносин у сфері підприємництва є управлінський інститут публічної влади (його посадова чи службова особа), засобом діяльності якого є, зокрема, надання дозволів. У тих сферах підприємницької діяльності, які становлять загрозу національній безпеці, дозволи не повинні видаватись, а підприємницька діяльність заборонена;

дістали подальшого розвитку положення про ознаки дозвільної діяльності щодо підприємництва, які покладені в основу поняття цієї діяльності;

уперше визначені принципи дозвільної діяльності щодо підприємництва: законність, об’єктивність, рівність суб’єктів підприємництва перед законом, демократизм, публічність, контрольованість, оптимізація регулюючого впливу уповноважених органів, сприяння розвитку конкуренції, взаємна відповідальність держави та підприємця, гуманізм і справедливість у взаємовідносинах між державою та підприємцем у процесі дозвільної діяльності;

удосконалено класифікацію документів дозвільного характеру за ознакою охоплення дозвільною системою у сфері господарської діяльності: 1) внутрішні (охоплюються системою); 2) зовнішні (не охоплюються системою). У межах кожної класифікаційної групи виділені підгрупи названих документів;

удосконалено положення про сфери підприємництва, щодо яких повинна бути здійснена дозвільна діяльність шляхом їх чіткого визначення: 1) є екологічно небезпечними або наслідком цієї діяльності є екологічна небезпека, 2) впливають на монополізацію ринків, 3) пов’язані зі зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, 4) пов’язані із використанням паливно-енергетичних ресурсів, 5) продовольчим забезпеченням, 6) інноваціями, 7) інформаційним забезпеченням;

уперше здійснена класифікація видів дозвільної діяльності щодо підприємництва за ознакою напрямків її здійснення: 1) пов’язана із легітимацією суб’єкта підприємництва; 2) щодо надання суб’єкту підприємництва права на провадження певних дій; 3) видача дозволів у сфері операцій зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими матеріалами і речовинами, сильнодіючими отруйними речовинами; 4) у сфері використання ядерної енергії; 5) у сфері захисту економічної конкуренції;

дістала подальшого розвитку класифікація органів виконавчої влади – суб’єктів дозвільної діяльності щодо підприємництва, основу якої складають види цієї діяльності;

дістало подальшого розвитку положення про особливості адміністративно-правового регулювання організації статусної діяльності у сфері ліцензування (видача та переоформлення ліцензій, видача дублікатів ліцензій, прийняття рішення про визнання ліцензій недійсними);

удосконалено адміністративно-правове регулювання порядку видачі ліцензій у сфері використання ядерної енергії шляхом групування відповідних процедур;

дістало подальшого розвитку визначення правових форм дозвільної діяльності у сфері захисту економічної конкуренції;

удосконалено адміністративно-правове регулювання дозвільної діяльності щодо підприємництва шляхом обґрунтування доцільності внесення змін щодо чинного адміністративного законодавства та розробки відповідних пропозицій.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висновки можуть бути використані для подальших досліджень загальнотеоретичних питань, пов’язаних із вдосконаленням адміністративно-правового регулювання дозвільної діяльності щодо підприємництва. Висновки, сформульовані у дисертації, можуть застосовуватись у законопроектній роботі, зокрема при розробці нових та вдосконаленні чинних нормативних актів, що регламентують відносини, пов’язані із організацією та здійсненням дозвільної діяльності щодо підприємництва. Матеріали дисертаційного дослідження також можуть використовуватись у навчальному процесі, а саме – при викладанні таких дисциплін як «Адміністративне право» (Особлива частина, Розділ І «Адміністративне право і державне управління у сферах економічної діяльності держави, господарювання та міжгалузевих сферах»), «Адміністративний процес».

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження були апробовані на наступних конференціях: міжнародній студентській науковій конференції „Правова система, громадянське суспільство та держава” (м. Львів, 4-6 травня 2006р.), ІІ міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів (м. Луцьк, 17-18 березня 2006р.), науково-практичній конференції «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, 15 травня 2006р.), науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (м. Харків, 12 травня 2006р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи викладені у 6 наукових публікаціях, п’ять з яких опубліковано у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що включають дев’ять підрозділів, висновку, списку використаних джерел. Обсяг дисертації становить 176 сторінок. Список використаних джерел складається з 219 найменувань і займає 19 сторінок.