МІСЦЕ ТА РОЛЬ ЗОВНІШНЬОЇ ВЗАЄМОДІЇ У СЛІДЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Реформування правоохоронної діяльності в Україні вимагає оптимізації системи відповідних правовідносин, зокрема у діяльності слідчого, у вигляді конкретних заходів, які мають сприяти уникненню негативних тенденцій у цій найважливішій для українського народу галузі суспільної діяльності. Ці перетворення мають забезпечувати реалізацію та захист прав людини і громадянина, прав та законних інтересів суб’єктів кримінального процесу, правоохоронних органів та їх посадових осіб, інших юридичних осіб і держави в цілому. Відповідний комплекс проблем виникає у процесі зовнішньої взаємодії слідчого ОВС. Цей вагомий елемент організації діяльності слідчого завжди мав важливе криміналістичне та процесуальне значення.

Побудова демократичного суспільства та розвиток ринкових відносин вимагає перегляду наявної системи взаємодії слідчого не лише в рамках системи МВС, а системи боротьби зі злочинністю в цілому, структурними елементами якої є правоохоронні органи, інші структури державної влади, місцевого самоврядування та інститути громадянського суспільства. При цьому слід враховувати специфічний характер відповідних правовідносин, що виникають під час такої взаємодії. До того ж сучасний стан зовнішньої взаємодії слідчого певною мірою зумовлений історичним розвитком системи досудового слідства в Україні, особливо у перші роки становлення незалежної держави, що істотним чином зумовило сучасну ситуацію в цій сфері.

Наукове розв’язання питань правового та організаційного забезпечення взаємодії слідчого ОВС, зокрема її зовнішньої складової, має сприяти вдосконаленню як системи законодавства, яке регулює суспільні відносини в цій сфері, так і підзаконних та відомчих актів, норми яких регулюють окремі напрямки зазначеної діяльності. Відсутність законодавчого акта, норми якого регулювали б взаємодію правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю, потреба у підзаконних актах, які б відповідно до сучасних умов регламентували зовнішню взаємодію слідчого, зумовлюють необхідність відповідних проектів та концепцій.

Невирішеною залишається проблема загальної концепції сутності, принципів, характеру, завдань та форм зовнішньої взаємодії слідчого. Ситуацію ускладнює також відсутність усталеної правозастосовної практики в цій сфері. Проблемним є визначення ролі та місця недержавних суб’єктів зовнішньої взаємодії слідчого, особливо в сучасних умовах побудови демократичної, правової держави та громадянського суспільства.

Вивчення питань організаційних та правових засад зовнішньої взаємодії слідчого ОВС у нашій країні тривалий час залишалося неповним та деякою мірою фрагментарним. Більшість наукових праць, присвячених взаємодії слідчого, є ідеологічно зашореними та застарілими. Окремі сучасні аспекти взаємодії розкрито в працях вітчизняних науковців, але комплексних монографічних досліджень, присвячених організаційно-правовим засадам зовнішньої взаємодії слідчого ОВС, дотепер, на жаль, не проводилось.

Важливе значення у дисертаційному дослідженні мали наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема Р.С. Бєлкіна, В.В. Бірюкова, С.В. Бородіна, О.П. Бущана, Л.А. Висоцької, Л.З. Вірнхоста, А.Ф. Волобуєва, О.М. Городиського, В.М. Гребенюка, О.Д. Дорошенка, О.Л. Дудникова, О.О. Дульського, О.О. Зуєвої, О.В. Київця, В.П. Корж, С.О. Кравчука, О.І. Леженіної, Г.А. Матусовського, І.Л. Олійник, О.А. Романова, В.О. Романюка, А.С. Сизоненка, Ф.Л. Сініцина, С.М. Степіна, Ю.В. Стеценка, В.Ю. Шепітька, І.І. Ясинова та інших фахівців з криміналістики, кримінального процесу, теорії управління, оперативно-розшукової діяльності, конституційного, адміністративного, кримінального права, державного управління. Урахування новітніх наукових досягнень слугуватиме подальшому вдосконаленню практичного вирішення питань зовнішньої взаємодії слідчого ОВС.

Окреслення завдань та функцій компетентних органів у взаємодії зі слідчим ОВС сьогодні є неможливим у повному обсязі через відсутність належного рівня організації та управління такою взаємодією, що зумовлює необхідність комплексного наукового дослідження цих явищ як у практичному, так і теоретичному аспектах.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до Програми розвитку відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 рр., затвердженої наказом МВС України від 11.05.2001 № 365. Дослідження відповідає тематиці наукових досліджень МВС України (п.119 розділу 2.8; п.268, п.271 розділу 12.5), Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розгляду і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України від 05.07.2004 № 755, з урахуванням положень Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25.12.2000 № 1376. Дослідження проведено згідно з Планом науково-дослідних робіт Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення основних засад сучасної наукової концепції зовнішньої взаємодії слідчого ОВС, а також внесення науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення організаційного та правового забезпечення зовнішньої взаємодії слідчого, зміцнення його статусу та ролі як необхідної форми реалізації цією посадовою особою владних повноважень.

Досягнення мети обумовлює вирішення автором таких основних завдань:

– аналіз природи, джерел, мотивації, особливостей такого соціально-управлінського феномену, як взаємодія, визначення її форм;

– визначення поняття, мети, завдань та принципів, з’ясування сутності та правової природи зовнішньої взаємодії, яку здійснює слідчий ОВС;

– уточнення кола та класифікації суб’єктів, які беруть участь у зовнішній взаємодії слідчого ОВС;

– визначення організаційно-правових особливостей міжнародної взаємодії слідчого, її основних форм;

– розкриття особливостей взаємодії слідчого ОВС з органами слідства, дізнання, оперативно-розшуковими, адміністративними та контрольно-ревізійними підрозділами правоохоронних органів, що не входять до системи МВС;

– аналіз чинного законодавства та відомчих нормативних актів для визначення правових засад, які регламентують зовнішню взаємодію слідчого ОВС, з’ясування природи правовідносин, що виникають під час цієї взаємодії;

– характеристика взаємодії слідчого з територіальними громадами, громадськими організаціями та засобами масової інформації в умовах демократичної правової держави та громадянського суспільства;

– встановлення об’єктивних та суб’єктивних факторів, що ускладнюють ефективне здійснення зовнішньої взаємодії слідчим ОВС, розробка пропозицій щодо усунення або мінімізації відповідного негативного впливу.

Об’єктом дослідження є діяльність слідчого ОВС у процесі зовнішньої взаємодії з правоохоронними органами та іншими державними структурами під час розкриття та розслідування злочинів.

Предметом дослідження є нормативно-правове регулювання та організаційне забезпечення відносин, що виникають і реалізуються під час здійснення слідчим ОВС зовнішньої взаємодії.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали діалектична теорія пізнання соціально-правових явищ і традиційні загальнонаукові методи: історико-правовий (для дослідження мети та розвитку зовнішньої взаємодії слідчого), порівняльний аналіз (для визначення змісту та меж зовнішньої взаємодії, стану її здійснення в різних правоохоронних та слідчих органах), логіко-юридичний (для визначення правової природи зовнішньої взаємодії, відповідних правовідносин), статистичний (для аналізу показників взаємодії, зокрема зовнішньої, органів досудового слідства), узагальнення позицій, анкетних матеріалів та матеріалів первинного обліку. Під час розв’язання окремих теоретичних і прикладних завдань використано методи конкретно-соціологічних досліджень: вивчення кримінальних справ, анкетування, опитування.

Наукова новизна одержаних результатів полягає насамперед у тому, що вперше в сучасній українській криміналістичній науці проведено монографічне комплексне дослідження зовнішньої взаємодії слідчого органів внутрішніх справ. У дисертації обґрунтовано низку новітніх положень і висновків, що мають формальні ознаки наукової новизни, а також істотно розширюють і поглиблюють зміст, структуру та понятійний апарат теорії криміналістики. До найбільш суттєвих здобутків дисертації слід віднести такі:

вперше:

– визначено характеристики та здійснено класифікацію зовнішньої взаємодії слідчого як своєрідної форми взаємин слідчого та інших суб’єктів;

– констатується, що процесам зовнішньої взаємодії слідчого заважають як суб’єктивні (відсутність нормативного та організаційного забезпечення, перманентна реформа та нестабільність системи правоохоронних органів), так і об’єктивні чинники, причому наявність останніх зумовлена сутністю та завданнями різних соціальних систем, які перетинаються під час зовнішньої взаємодії слідчого;

– проаналізовано зовнішню взаємодію слідчого з територіальними громадами, незалежними засобами масової інформації, громадськими об’єднаннями та іншими суб’єктами, на підставі чого звернуто увагу на обмеженість процесуальних можливостей слідчого під час такої взаємодії;

удосконалено:

– поняття, сутності та змісту взаємодії слідчого, як особливої форми реалізації ним власної компетенції та повноважень;

– підхід, відповідно до якого доводиться, що зовнішня взаємодія слідчого не може бути вичерпно врегульована нормами кримінально-процесуального законодавства, що обумовлює необхідність урахування інших правових джерел такого регулювання;

– розглянуто міжнародну взаємодію слідчого як особливу форму його зовнішньої взаємодії, її форми та проблемні моменти, серед яких звернуто увагу на відсутність належного нормативно-процесуального і фінансового забезпечення;

з принципово нових позицій розглянуто:

– коло суб’єктів зовнішньої взаємодії слідчого, до яких віднесено правоохоронні та інші державні органи, що не входять до системи МВС, а саме – органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб, громадські об’єднання, засоби масової інформації та інші структури, що водночас не є об’єктами кримінально-процесуальних відносин;

– проблеми організації взаємодії слідчого ОВС зі слідчими та оперативно-розшуковими підрозділами інших правоохоронних органів, на підстав чого вказано на необхідність більш ретельного адміністративно-правового забезпечення цих процесів та усунення окремих вад вітчизняного процесуального законодавства, зокрема подвійної підслідності окремих складів злочинів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й аргументовані в дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції є певним внеском у розвиток науки криміналістики, оскільки розширюють і поглиблюють уявлення про сутність, зміст і специфіку зовнішньої взаємодії слідчого ОВС. Результати дослідження можуть бути використані:

– з науково-дослідною метою – для подальшої розробки науково обґрунтованих положень і рекомендацій щодо законодавчого врегулювання зовнішньої взаємодії слідчого ОВС;

– у законотворчій роботі – під час внесення змін і доповнень до чинного КПК, а також у процесі доопрацювання проекту КПК України, внесення змін до законів України та розробки підзаконних нормативних актів, що визначатимуть компетенцію окремих правоохоронних органів;

– у навчальному процесі – під час викладання та написання окремих розділів підручників і навчальних посібників з курсів „Криміналістика”, „Кримінальний процес України”, „Судові, правоохоронні та правозахисні органи України”.

Матеріали дисертаційного вже використовуються при викладанні навчальних дисциплін з курсу „Криміналістика” та спецкурсу „Організація розкриття та розслідування злочинів” Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження обговорювались на засіданнях кафедри криміналістики та міжкафедральних семінарах в Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ. Окремі положення дисертації оприлюднено на міжвузівській науково-практичній конференції студентів, курсантів та слухачів за темою „Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю” (28 березня 2003 року) у Донецькому інституті внутрішніх справ, всеукраїнській науково-практичній конференції за темою „Проблеми розкриття та розслідування злочинів щодо незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів” (30 жовтня 2003 року) у Донецькому юридичному інституті та міжнародній науково-практичній конференції за темою „Науковий потенціал світу” (1-15 листопада 2004 року) у м. Дніпропетровську.

Публікації. За темою дисертаційного дослідження автором опубліковано 8 робіт, з яких 5 статей – у наукових виданнях, віднесених ВАК України до категорії фахових, 3 тези доповідей опубліковано у збірниках матеріалів конференцій.

Структура роботи обумовлена метою та предметом дослідження, відповідає логіці наукового пошуку та вимогам ВАК України. Робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, двох розділів, що включають шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 222 сторінки, з яких: основний текст – 180 сторінок; список використаних джерел – 315 посилань на 32 сторінках; додатки – на 6 сторінках.