ПРОЦЕСУАЛЬНІ ТА ЕТИКО-ПСИХОЛОГІЧНІ ПИТАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНОСТІ СТОРІН В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Успішне вирішення завдань, що стоять сьогодні перед країною в політичній, соціальній і економічній сферах, багато в чому залежить від здійснення правосуддя на засадах верховенства права, що забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Це обумовлює необхідність побудови правової держави, що можливо тільки за умови комплексного та системного реформування всіх сфер суспільного життя, складовою частиною якого виступає судово-правова реформа. З прийняттям у 2001 р. змін до чинного кримінально-процесуального законодавства і підготовкою нового Кримінально-процесуального кодексу детального глибокого дослідження потребують основні ідеї, положення, керівні принципи права, визначальне місце серед яких посідає принцип рівності сторін. Роль і значення принципів кримінального процесуального права і принципу рівності сторін в сучасних умовах правотворення постійно зростають, оскільки вони трансформуються в норми права конкретного змісту.

Ці норми знайшли своє вiдображення і у чинному нацiональному законодавствi. Так, у статті 3 Конституції України закріплено пріоритет загальнолюдських цінностей, підкреслюється, що в центрі уваги повинна бути людина як найвища соціальна цінність. Громадянин, його права та свободи є головним об’єктом національної безпеки, а одним iз основних принципiв забезпечення національної безпеки є прiоритет прав людини. Побудова правової держави має на метi створення такої правової системи, за якої особа не буде зазнавати обмежень, не передбачених законом, i завжди матиме можливiсть правовим шляхом захистити свої iнтереси. Дiяльнiсть держави повинна бути спрямована на реальне забезпечення захисту прав i свобод своїх громадян на пiдставi їх рівності. Визнання й дотримання прав і свобод людини, їх належне забезпечення та надійний захист є виявом правової держави.

Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена тим, що захист конституційних прав і свобод людини та громадянина у кримінальному судочинстві забезпечується сукупністю і системою процесуальних дій суду та учасників процесу, що ґрунтуються на нормах КПК, в яких відтворено принцип рівності сторін. Закріплення і гарантування свободи в реалізації суб’єктивних прав їх носіями надає принципу рівності сторін універсального значення для всього кримінального судочинства України. Проте чинне кримінально-процесуальне законодавство в певних питаннях не узгоджується з іншими правовими актами та недостатньо чітко регулює важливі питання щодо поняття, змісту і реалізації принципу рівності сторін у кримінальному судочинстві. Саме тому виникла потреба в його поглибленому науковому дослідженні, а також в аналізі судової практики і реалізації зазначеного принципу у нормах кримінального процесуального законодавства.

Проблема реалізації принципу рівності сторін полягає також в тому, що певні положення рівності відтворюються у Конституції України, однак відсутнє його понятійне визначення в нормах чинного кримінально-процесуального законодавства України. Невирішеними певною мірою залишаються питання щодо нормативного змісту принципу рівності сторін і його ролі, як базового принципу для здійснення реалізації всіх інших конституційних принципів кримінально-процесуальнії діяльності на всіх стадіях процесу; невідкладною є проблема розроблення оновлених концептуальних засад рівності сторін стосовно не тільки їх прояву, але й текстуального втілення у нормах КПК України і вирішення питань правозастосовчого характеру; вимагає з’ясування на теоретичному рівні зміст принципу рівності сторін і його прояв на всіх стадіях кримінального процесу; недостатньо врегульовано питання щодо кола суб’єктів сторін кримінального процесу; вимагає врегулювання питання процесуально рівноправного статусу захисника стосовно Конституції України.

Актуальність теми дисертації посилюється й тим, що в теорії кримінально-процесуального права України відсутні комплексні монографічні дослідження принципу рівності сторін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри кримінального процесу та криміналістики Академії адвокатури України і є складовою частиною цільових комплексних програм “Удосконалення правового механізму реалізації та захисту прав, інтересів людини і громадянина в Україні” (номер державної реєстрації ТЗ НДР № 01 БФ 042-01), “Проблеми вдосконалення організації і діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави” (номер державної реєстрації 0186.0.099031), “Кримінально-правові і кримінально-процесуальні аспекти здійснення правосуддя в Україні” (РК0104U007591) та “Актуальні проблеми кримінальної юстиції в Україні” (0120U001597).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в комплексному дослідженні положень і науковому аналізі проблемних питань принципу рівності сторін в науці кримінально-процесуального права, реалізації рівності сторін у кримінальному судочинстві, ролі та місця принципу рівності сторін в системі принципів кримінально-процесуального права України, розкриття його змісту та особливостей його реалізації на стадіях кримінального процесу, формулювання висновків, спрямованих на розвиток теорії кримінально-процесуального права, розробці на цій основі конкретних обґрунтованих наукових пропозицій, спрямованих на усунення колізій і прогалин законодавства з досліджуваних питань, вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України та підвищення ефективності його застосування.

Виходячи з мети дослідження, дисертантом були визначені такі завдання:

- розкрити зміст та показати значення принципу рівності сторін у кримінально-процесуальному праві;

- виявити характерні ознаки та визначити поняття принципу рівності сторін;

- розкрити взаємозв’язок та співвідношення принципу рівності сторін з іншими функціональними принципами кримінально-процесуального права: диспозитивності, змагальності, публічності, права на захист;

- виявити колізії та прогалини правового регулювання принципу рівності сторін в кримінальному судочинстві;

- визначити місце і роль суду в забезпеченні принципу рівності сторін в кримінальному процесі та запропонувати науково-практичні рекомендації, які забезпечують процесуальну рівноправність сторін;

- провести диференціацію суб’єктів сторін кримінального процесу, що беруть участь у справі, окреслити їх місце і роль у цьому процесі;

- дослідити особливості правового регулювання функції захисту на етапі досудового розслідування у кримінальному процесі і запропонувати шляхи вдосконалення цієї діяльності;

- дослідити в етико-психологічному аспекті принцип рівності сторін у здійсненні завдань кримінального судочинства на законодавчому рівні;

- розробити пропозиції з удосконалення законодавчої бази та її насичення елементами рівноправності сторін, закріплення гарантій реалізації принципу рівності сторін у всіх стадіях кримінального процесу.

Об’єктом дослідження тенденції розвитку національного законодавства і практики його застосування з урахуванням європейських стандартів охорони прав та інтересів людини у сфері кримінально-процесуальної діяльності, шляхи перебудови кримінального процесу України через нормативне закріплення гарантій реалізації принципу рівності сторін у кримінальному процесі.

Предметом дослідження є сучасний стан законодавчої бази кримінального процесу України щодо гарантій реалізації принципу рівності сторін в різних стадіях кримінального процесу, його ефективність з позицій забезпечення повноти охорони прав і законних інтересів суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності.

Методологічна основа дослідження та його теоретична база. У процесі дослідження автором були використані такі наукові методи: історико-правовий, діалектичний, порівняльно-правовий, соціологічний, системно-структурний, формально-юридичний, статистичний.

Історико-правовий метод дав можливість простежити хід розвитку принципу рівності сторін, еволюцію поглядів на його поняття, визначити його місце та значення у кримінальному процесі.

Діалектичний метод використано для дослідження становлення й розвитку кримінально-процесуального законодавства щодо принципу рівності сторін у тісному взаємозв’язку із соціально-економічним і політичним устроєм України.

За допомогою порівняльно-правового методу проаналізовано погляди вчених щодо принципу рівності сторін, а також норми чинного кримінально-процесуального законодавства України і законодавства інших держав, які регулюють та забезпечують гарантії реалізації принципу рівності сторін.

Соціологічний метод використовувався при вивченні практики застосування принципу рівності сторін у різних стадіях процесу, зокрема, на стадії досудового.

Метод системно-структурного аналізу дозволив вивчити структуру принципу рівності сторін та запропонувати доповнити її новими елементами. Цей метод допоміг виявити взаємозв’язок і взаємообумовленість цих елементів.

Формально-юридичний метод застосовувався при опрацюванні і визначенні змісту тих норм чинного КПК України, що стосуються дії принципу рівності та гарантій його забезпечення в кримінальному процесі, в авторському вигляди.

Статистичний метод використано для вивчення стану кримінальних справ у досудовому слідстві, інших стадіях кримінального процесу з тим, щоб внести пропозиції щодо вдосконалення норм кримінально-процесуального права.

Науково-теоретичною основою для підготовки дисертації стали праці з кримінального процесу, криміналістики, судової експертизи, філософії, логіки, теорії держави і права, як вітчизняних, так і зарубіжних вчених.

Значний внесок у розробку питань забезпечення рівності сторін в кримінальному судочинстві внесли такі вчені і практики, як М.С. Алексєєв, C.А. Альперт, Л.Е. Ароцкер, М.Ю Барщевський, В.П. Божьєв, О.Д. Бойков, Т.В. Варфоломеєва, В.Г. Гончаренко, Ю.М. Грошевой, Т.М. Добровольська, П.С. Елькінд, Я.П. Зейкан, В.С. Зеленецький, Л.Д. Кокорєв, А.Ф. Коні, М.В. Костицький, О.П. Кучинська, О.М. Ларін, В.В. Леоненко, В.З. Лукашевич, П.А. Лупинська, В.Т. Маляренко, М.М. Михеєнко, Т.Г. Морщакова, Я.О. Мотовиловкер, В.П. Нажимов, В.Т. Нор, І.Д. Перлов, І.Л. Петрухін, М.М. Полянський, Р.Д. Рахунов, А.Л. Рівлін, В.М. Савицький, Ю.І. Стецовський, М.С. Строгович, В.М. Тертишник, Ф.Н.Фаткуллін, І.Я. Фойницький, А.Г. Халіуллін, В.М. Хотенець, М.О. Чельцов-Бебутов, М.Є. Шумило, М.Л. Якуб, Д.А. Якупов, О.Г. Яновська та інші.

Вивчення та аналіз праць вказаних та інших вчених дали змогу визначити і оцінити стан досліджуваної проблеми, виявити та дослідити питання, що залишились поза увагою вчених, та визначити шляхи їх вирішення.

Нормативною базою дослідження є Конституція України, кримінальне, кримінально-процесуальне законодавство, законодавчі акти з інших галузей права України, міжнародно-правові акти в галузі прав людини, постанови Верховної Ради України та постанови Пленуму Верховного Суду України.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дослідження є першим вітчизняним комплексним, системним монографічним дослідженням принципу рівності сторін в кримінально-процесуальному праві України. Його новизна конкретизується в одержаних наукових результатах, сформульованих теоретичних та практичних висновках і пропозиціях, зокрема:

1. Встановлено, що принципи кримінально-процесуального права – це обумовлені соціально-економічними умовами суспільного життя нормативно-керівні положення, які визначають завдання і мету правосуддя в кримінальних справах, характер, зміст і побудову кримінального судочинства, а також повноваження та процесуальну рівноправність суб’єктів кримінального процесу.

2. Запропоновано викласти принципи системною групою в одному розділі Кримінально-процесуального кодексу України, тому що вони знаходяться в тісному взаємозв’язку і обумовлюють дію один одного.

3. Визначено, що принцип рівності сторін є основоположним в системі принципів кримінально-процесуального права, бо ідея рівності становить його зміст, має значення для всього кримінального процесу та характеризує специфіку цієї галузі права.

4. Вперше на основі аналізу тенденцій реалізації принципу рівності сторін в кримінальному судочинстві обґрунтовано висновок про те, що принцип рівності сторін є домінуючим в системі принципів кримінального процесу і його змістовість та ефективність обумовлюються рештою принципів.

5. Формулюється висновок, що принцип рівності сторін повинен розглядатися не як рівність статусу суб'єктів кримінального процесу, а як рівність протидіючих начал процесу та забезпечення встановлених законом можливостей здійснення їх прав і виконання обов'язків.

6. Удосконалено визначення поняття функцій обвинувачення та захисту в контексті принципів рівності, змагальності, диспозитивності, окреслено коло суб’єктів, які формують і реалізують ці рівноправні функції.

7. Доведено доцільність введення в КПК України терміна “сторони”, що надасть можливість чітко розмежувати суб’єктів кримінального процесу, визначити їх процесуальний статус.

8. Набуло подальшого розвитку положення про розподіл повноважень суб’єктів кримінального процесу з позиції функціонального підходу.

9. Знайшло розвиток положення про необхідність визнання неправомірності повернення судом кримінальної справи на додаткове розслідування та повернення справи прокурору з метою усунення недоліків і для збору додаткових доказів, бо істотно порушує принцип рівності сторін у кримінальному судочинстві і спотворює функцію вирішення справи по суті.

10. Наведено додаткові аргументи на користь запровадження інституту слідчого судді, який в умовах змагальної процедури на досудових стадіях кримінального процесу сприятиме реалізації принципу рівності завдяки контролю за дотриманням прав людини та мінімізації відомчого впливу на розслідування.

11. На підставі аналізу кримінально-процесуального законодавства щодо участі захисників у кримінальних справах зроблено конкретні висновки відносно його невідповідності міжнародним стандартам, які Україна офіційно зобов’язалась впровадити.

12. Розкрито особливості етико-психологічних взаємин суб’єктів кримінального судочинства в контексті принципу рівності сторін і винесено пропозиції щодо удосконалення законодавства з позицій етики і психології.

13. Вносяться пропозиції про доповнення Кримінально-процесуального кодексу України визначеннями принципів процесуальної рівності сторін, диспозитивності, змагальності, публічності.

Теоретичне та практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що у ньому сформульовано положення, висновки та пропозиції, що передбачають шляхи та підходи вирішення ряду теоретичних та практичних проблем щодо визначення поняття, встановлення змісту і значення принципу рівності сторін, специфіки його реалізації у кримінальному судочинстві, вносять вклад у подальший розвиток окремих положень принципу рівності сторін у кримінальному процесуальному праві. Ці висновки та положення можуть бути використані у правотворчій діяльності при вдосконаленні кримінально-процесуального та іншого законодавства України; у науково-дослідницькій сфері – як підґрунтя для подальшого дослідження теоретичних питань, пов’язаних із проблемами реалізації принципу рівності в кримінальному процесі; у правозастосовчій роботі – як орієнтир у здійсненні суб’єктами кримінального процесу своїх функцій; органами досудового слідства, прокурорських працівників, суду, адвокатів – у здійсненні професійної діяльності на основі принципів кримінального процесу; у навчально-методичному процесі – для підготовки навчальних посібників, підручників, курсів лекцій, методичних вказівок з навчальних курсів „Кримінальний процес України”, „Судоустрій України”, „Адвокатура України”, „Прокуратура України”; у правовиховній роботі серед населення як теоретичний матеріал для юридичного механізму забезпечення прав людини, сприяння підвищенню рівня правової культури громадян України, формування їхнього світогляду.

Апробація результатів дисертації. Дисертацію виконано і обговорено на кафедрі кримінального процесу та криміналістики Академії адвокатури України.

Основні положення дисертації були апробовані у наукових статтях, повідомленнях на міжнародних та всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях, зокрема: міжнародній науково-практичній конференції „Виявлення, фіксація та використання доказів у процесі досудового слідства”, 7-8 жовтня 2004 р. (м. Луганськ); всеукраїнській науковій конференції „Другі юридичні читання”, 18 травня 2005 р. (м. Київ); міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів „Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників”, 13-14 квітня 2005 р. (м. Київ); міжнародній науковій конференції молодих учених та здобувачів „Актуальні проблеми правознавства”, 1-2 березня 2006 р. (м. Харків); міжнародній науково-практичній конференції „Эволюция уголовного судопроизводства на постсоветском пространстве”, 22 червня 2006 р. (м. Київ).

Публікації. Основні положення дисертації відображено в восьми статтях, які опубліковані у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України, а також у трьох тезах наукових доповідей.

Структура роботи визначена предметом та зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять десять підрозділів, висновку, списку використаних джерел. Загальний обсяг рукопису дисертації становить 216 аркушів, із яких текст дисертації 192 аркуша. Список використаних джерел містить 287 найменувань.