СПАДКУВАННЯ ПРАВ ЗАСНОВНИКА (УЧАСНИКА) КОРПОРАТИВНОГО ПІДПРИЄМСТВА Автореферат

Актуальність теми. Проголошення України правовою державою, в якій гарантується охорона і захист права власності громадян, вимагає адаптування цього положення до сучасних реальних правовідносин у державі, коли громадянам на праві власності належать не тільки будинки, а й корпоративні права стосовно господарських товариств. До останнього часу ці питання залишаються практично недослідженими. Всі попередні наукові дослідження у цій сфері в основному були орієнтовані на перехід прав власності від спадкодавця до спадкоємців щодо тих об’єктів, якими мав право володіти громадянин у радянський період існування України.

Необхідність проведення дослідження саме корпоративних прав зумовлена істотними змінами у законодавстві, розвитком і конкретизацією різних форм корпоративних підприємств, а також збільшенням уваги з боку держави до захисту і охорони прав власності громадян.

Дослідженням проблем спадкового права займалися видатні українські і російські вчені, серед яких можна виділити таких вчених, як М.Ю. Барщевський, М.І.Бондарев, Н.С.Глусь, М.В.Гордон, С.А.Джапаридзе, О.В.Дзера, А.С.Довгерт, В.К.Дроніков, Ю.О.Заіка, О.Р.Кібенко, В.І.Кисіль, В.М.Кравчук, Т.П.Коваленко, Н.С.Кузнецова, П.С.Никитюк, А.А.Рубанова, Є.О.Рябоконь, В.І.Серебровський, Ю.К.Толстой, С.Я.Фурса, Є.І.Фурса, Е.Б.Ейдинова, Я.М.Шевченко. Але спеціального системного дослідження цієї теми до цього часу в Україні не проводилось, оскільки більшість дисертаційних досліджень присвячувались лише загальним і матеріальним аспектам спадкового права, але їх увага, як правило, не поширювалася на корпоративні права спадкодавця.Тому нотаріальна процедура вжиття заходів до охорони спадкового майна сьогодні не передбачає заходів стосовно охорони саме корпоративних прав, що негативно позначається на захисті прав спадкоємців, які мають успадковувати корпоративні права.

Отже, обрання теми дисертаційного дослідження зумовлено такими аспектами: відсутність наукових та зокрема дисертаційних досліджень обраної теми; необхідність внесення змін до регламентації спадкових правовідносин відповідно до розвитку суспільних відносин в Україні; наявність в окремих законодавчих нормах, що регламентують спадкові правовідносини, прогалин та неоднозначностей в їх формулюванні, які на практиці призводять до спірних ситуацій та порушень прав і охоронюваних законом інтересів громадян, юридичних осіб та інтересів держави; наявність в теорії спадкового права різних позицій теоретиків щодо окремих положень та правових ситуацій.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою комплексної програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України» і виконана згідно з планом науково-дослідної роботи Інституту міжнародних відносин «Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України» (ТЗ НДР № 01БФ048-01).

Мета і задачі дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є узгодження основних положень спадкового права з корпоративними правами громадян та юридичних осіб, що регламентовані у різних нормативних актах, а також в установчих документах корпоративних підприємств.

Для досягнення зазначеної мети у дисертаційному дослідженні зосереджено увагу на вирішенні таких основних завдань:

- аналіз всіх наявних сучасних теорій та концептуальних підходів до розуміння спадкових правовідносин та одночасно корпоративних прав з метою об’єктивного їх врегулювання у законодавстві і вдосконалення теорії спадкового права;

- чітка, послідовна і однозначна регламентація спадкових правовідносин і при їх тлумаченні в юридичній практиці;

- на підставі узагальнення та аналізу нотаріальної і судової практики виявлення проблемних питань і розроблення заходів стосовно поліпшення процедури охорони і захисту прав спадкоємців;

- виявлення причин, що призводять до порушення прав громадян і юридичних осіб на практиці та необхідності їх звернення до цивільного судочинства за врегулюванням спорів, які виникають із спадкових правовідносин;

- на підставі узагальнення теорії та практики реалізації спадкових правовідносин виробити рекомендації з удосконалення відповідних інститутів цивільного права, цивільного та нотаріального процесів.

Об'єктом дисертаційного дослідження є комплекс спадкових і корпоративних правовідносин, які виникають у процесі правомірної реалізації спадкових прав.

Предметом дисертаційного дослідження є спадкові правовідносини, предметом яких є корпоративні права, проблеми їх реалізації, а також засоби гарантування їх охорони та захисту від правопорушень, а також теоретичні та нормативні джерела, в яких ці відносини аналізуються та регламентуються.

Методи дослідження, які були використані при дослідженні обраної теми. В основу дослідження покладено системно-структурний метод, що базується на одночасному аналізі положень найближчих правових дисциплін: цивільного і господарського права, нотаріального та цивільного процесів. Функціональний метод використовувався для глибокого дослідження трансформації корпоративних прав у процесі спадкування. Метод моделювання був використаний при формуванні різних способів виокремлення та компенсації корпоративного права як за претензіями кредиторів, так і при задоволенні вимог іншого із подружжя чи спадкоємців, яким корпоративні права не передаються в натурі тощо. Порівняльний метод дозволив виробити пропозиції із вдосконалення спадкового законодавства України з урахуванням досвіду зарубіжних країн. За допомогою аналізу і синтезу була сприйнята багатогранність спадкових правовідносин у контексті спадкування корпоративних прав, були вироблені пропозиції із вдосконалення окремих норм законодавства тощо.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в Україні на дисертаційному рівні проводиться системне наукове дослідження проблем спадкування корпоративних прав як особливого об’єкта, який складається з майнової і немайнової частин в умовах значного розвитку в Україні інституту приватної власності і реформування законодавства в досліджуваних сферах.

Наукова новизна одержаних результатів конкретизується у таких основних положеннях, які вперше виносяться на захист:

1. Встановлено, що корпоративні права можуть успадковуватися спадкоємцями, коли у статуті підприємства існує положення про допустимість такого спадкування й інші учасники корпоративного підприємства проти цього не заперечують. В усіх інших випадках спадкується частка у майні корпоративного підприємства, яка належала померлому учаснику цього підприємства.

2. Доведено, що невичерпне трактування у Господарському кодексі України (надалі – ГК) змісту поняття “корпоративне право” є негативним, оскільки не дає змогу встановити повноваження власника корпоративного права. З іншого боку, витоки такої регламентації корпоративного права зумовлені принципом цивільного права – свободою договору. Тому саме в установчому договорі між засновниками підприємства встановлюються права і обов’язки майбутніх володільців корпоративних прав, а тому обмежувати свободу їх вибору стосовно правонаступництва і спадкування корпоративних прав немає достатніх підстав.

3. Обґрунтовано можливість посвідчення змішаного договору дарування з відкладальною умовою та заповіту як єдиного договору. Такий змішаний договір не позбавлятиме права на обов’язкову частку спадкоємців, які за ст.1241 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК) мають таке право, якщо смерть дарувальника настане раніше прийняття дарунку обдарованим, про що має повідомити заповідача-дарувальника нотаріус.

4. З'ясовано, що виконавець заповіту за ст.1290 ЦК не наділений повноваженнями стосовно розшуку майна спадкодавця та його корпоративних прав, але такими повноваженнями слід його наділити, оскільки перед вжиттям заходів щодо охорони майна (п. 1 ч. 1 ст. 1290 ЦК) його необхідно спочатку знайти. Цим положенням слід доповнити ст. 1290 ЦК.

5. Встановлено, що якщо в установчому договорі підприємства або у заповіті не наведено відповідних заборон, то умова, висунута учасниками підприємства про спадкування частки померлого учасника конкретним спадкоємцем, може вважатися правомірною і такою, що впливає на визначення наступного власника корпоративних прав.

6. Аргументовано, що «засновник підприємства, який вніс до статутного фонду підприємства певні об’єкти, які не можуть бути „спожиті” підприємством», має отримати спеціальний статус «засновника», який доцільно окремо регламентувати у законодавстві з метою охорони і захисту прав такого суб’єкта від можливих правопорушень. Такий статус слід наділити відповідними повноваженнями, які можуть успадковуватися.

7. Обґрунтовано, що теоретична концепція правонаступництва корпоративних прав може застосовуватися за аналогією з вкладами у банківських установах і регламентуватися та конкретизуватися в установчих документах. Оскільки при створенні значної частини підприємств їх засновники вкладають кошти, тому така аналогія може стати підставою для правильного вирішення питань спадкування.

8. Зазначено, що спадкування здійснюється тільки щодо майнових прав спадкодавця, а відносно немайнових прав спадкодавця можна говорити про правонаступництво як більш широке поняття. Ця концепція відповідає принципу, що для участі у корпоративному підприємстві необхідно отримати згоду інших учасників.

9. Доведено, що при створенні товариства з обмеженою відповідальністю допускається заснування товариства на спільній сумісній власності, що відповідає особливостям сімейних відносин і відкриває можливість створення товариства з обмеженою відповідальністю сімейного типу як своєрідного різновиду господарських товариств, коли спадкування ускладнюватиметься спільною частковою та спільною сумісною власністю подружжя, а також переважним правом на придбання частки у статутному фонді такого підприємства.

10.Визначено, що у разі неможливості виділу в натурі частки спадкоємця із спільного майна або у разі заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор (спадкоємець) має право вимагати продаж боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У цьому разі реалізовуватиметься право інших співвласників на переважне придбання частки боржника - учасника господарського товариства. Лише у разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор, яким може бути й спадкоємець, має право вимагати продажу цієї частки через публічні торги або переведення на нього прав та обов’язків співвласника з проведенням відповідного перерахунку.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що у роботі сформульовані концептуальні положення, висновки та практичні рекомендації, які визначають напрями вирішення окремих теоретичних і практичних проблем спадкового права, пов’язаного з особливостями спадкування корпоративних прав. Запропоновані висновки можуть слугувати теоретичним підґрунтям для подальшого розроблення положень науки цивільного права, корпоративного права, нотаріального процесу, а також отримані результати мають позитивно вплинути на регламентацію спадкових правовідносин.

Основні результати цього дисертаційного дослідження можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні курсів "Цивільне право”, спецкурсу “Нотаріальний процес", “Корпоративне право”. Положення цієї дисертації опубліковані у науково-практичному посібнику “Спадкове право: Нотаріат. Адвокатура. Суд”.

Рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства, спрямовані на підвищення ефективності охорони і захисту прав суб’єктів спадкового процесу, можуть бути використані в нормотворчій діяльності, в тому числі і при доопрацюванні нового ЦК, законодавства України про нотаріат, а також у правозастосовчій практиці при розгляді і вирішенні справ, що зумовлені спадковими правовідносинами, та у діяльності нотаріусів.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане дисертантом самостійно. Основні теоретичні положення та розробки, що характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне і практичне значення його результатів одержані дисертантом особисто.

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на спільному засіданні кафедри міжнародного права та кафедри міжнародного приватного та митного права Київського інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Результати роботи оприлюднювалися на науково-практичних конференціях, зокрема, на науково-практичній конференції у Хмельницькому інституті регіонального управління та права 2002 року, на семінарі для нотаріусів, який відбувся під егідою Центра правових досліджень Фурси та Державної податкової адміністрації України 26 квітня 2005 року (м. Київ), та на семінарі для суддів Дніпровського районного суду м. Києва на тему "Сімейні правовідносини в нотаріальній практиці", який відбувся 4 вересня 2006 року.

Публікації. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення в 11 наукових статтях: з них 5 опубліковані у наукових фахових виданнях та 2 тезах доповідей на конференціях.

Структура дисертації та її обсяг. Відповідно до мети, завдань і предмету дослідження структура дисертації складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел (279 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 206 сторінок друкованого тексту, обсяг використаних джерел - 21 сторінку.