ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ ЗА НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Побудова України як правової держави вимагає створення такого механізму функціонування судової влади, який забезпечував би доступність правосуддя та справедливість судочинства, ефективне поновлення порушених прав. Покладення на державу обов’язку захищати права і свободи людини й громадянина означає гарантоване право на звернення до суду за вирішенням конфліктів правового характеру. Гарантування судового захисту прав і свобод людини і громадянина означає також, що кожному, чиї права порушені, має бути забезпечене право на перегляд вироків, ухвал і постанов суду вищим судом (п. 5 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 2 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ч. ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України).

Важливою гарантією захисту прав і свобод людини у сфері кримінального судочинства є право на перегляд судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також у порядку виключного провадження, одним із видів якого за чинним законом є перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

Упродовж останніх років в Україні під час судової та правової реформи здійснюється пошук оптимальних форм перегляду судових рішень, які б забезпечували ефективність правосуддя та захист прав людини. У процесі реформування система і зміст переглядів судових рішень зазнали суттєвих змін. Зокрема, у кримінально-процесуальному законодавстві був створений новий вид перегляду судових рішень у порядку виключного провадження, який об’єднав під цією назвою два види перегляду, що існували раніше, – у порядку нагляду та за нововиявленими обставинами. Уведення в законодавчу матерію нових або трансформованих видів перегляду рішень без належного теоретичного підґрунтя не могло не позначитися на єдності судової практики, яка свідчить, що при аналогічних процесуальних ситуаціях застосовуються різні види перегляду, отже, наступають й різні процесуальні наслідки, що порушує конституційний принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

Тим часом однією зі складових доступності правосуддя є чітка визначеність, а, отже й передбачуваність виду, порядку, послідовності та можливих наслідків вирішення правових конфліктів у сфері кримінального судочинства, а також конкретного суду в судовій системі, наділеного повноваженнями для вирішення таких конфліктів.

Аналіз чинного законодавства та практики його застосування свідчить, що вони ще не відповідають вищезазначеним принципам і вимогам і потребують удосконалення.

Право на справедливий судовий розгляд, однією з ознак якого є принцип правової визначеності, не перешкоджає повторному розгляду справи, якщо мали місце суттєві порушення, що вплинули на вирішення справи (п. 2 ст. 4 Протоколу № 7 Конвенції). Перегляд судових рішень, які набрали чинності, є додатковим способом забезпечення правосудності судового рішення, він є резервним механізмом захисту прав і законних інтересів й повинен виконувати своє призначення, коли неможливі всі інші засоби процесуально-правового захисту. До таких видів перегляду належить інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Проблемам перегляду судових рішень завжди приділялась достатня увага, однак власне інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами присвячено не так багато досліджень. До них слід віднести монографічні або дисертаційні дослідження Г. З. Анашкіна, І. Д. Перлова, В. С. Балакшина, М. К. Белобабченко, Л. Ш. Берсугурової, В. Н. Блінова, М. П. Ведіщева, М. О. Громова, В. С. Посніка, Б. С. Тетерина. Окремі питання цього інституту висвітлювалися в монографіях, присвячених іншим видам перегляду судових рішень, дослідження з яких проводили М. М. Гродзинський, М. М. Ковтун, П. А. Лупинська, І. І. Мухін, Г. М. Омельяненко, А. Л. Рівлін, М. С. Строгович, О. П. Тьомушкін, В. І. Шишкін.

Високо оцінюючи науковий рівень цих праць, вагомий внесок у теорію кримінально-процесуального права, необхідно мати на увазі, що час, коли проводилася більшість цих досліджень, вимагав проводити їх на основі методології радянської правової науки.

Проте в Україні відбулися суттєві зміни концептуального характеру в соціально-економічному устрою держави, її правовій системі, що знайшло своє втілення у реформуванні вітчизняного законодавства, зокрема кримінально-процесуального. Ці зміни безумовно не могли бути враховані та досліджені у попередніх працях.

На сьогодні проблеми перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами теж приділяється увага. Дослідження з цього питання проводились у Російській Федерації такими вченими, як М. П. Ведіщев, М. О. Громов, С. Л. Сушенцов.

Деякі аспекти інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами знайшли своє відбиття в наукових публікаціях Ю. Ігнатенка, В. Т. Маляренка, І. Б. Михайловської, В. П. Лобача, М. І. Сірого, О. Ю. Татарова, В. Д. Фінька, В. П. Шибіки, М. Є. Шуміла тощо.

В Україні окремих монографічних досліджень інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами не було. Однак він досліджувався як складова частина перегляду судових рішень у порядку виключного провадження в дисертації Н. Р. Бобечка, але обсяг дисертації з об'єктивних причин не дозволив дослідити всі актуальні питання перегляду рішень за нововиявленими обставинами. Наукові результати цієї роботи стали теоретичним підґрунтям для подальшого дослідження проблеми перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Відсутність в теорії кримінального процесу спеціального дослідження монографічного характеру, наявність суперечливих суджень з питань правової природи, підстав, порядку, структури інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, ступеня адекватності принципам кримінального процесу, недостатнє законодавче врегулювання та відсутність єдності судової практики зумовили вибір теми цієї роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі кримінального процесу та правосуддя Луганського державного університету внутрішніх справ МВС України і є складовою частиною цільової комплексної "Програми розвитку відомчої освіти та вузівської науки на період 2001 – 2005 рр." (Рішення Колегії МВС України від 18 грудня 2000 року № 9 КМ/1), що відтворено у плані науково-дослідної роботи академії й затверджено на засіданні вченої ради Луганської академії внутрішніх справ МВС України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розроблення теоретичних основ інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, розкриття правової природи, підстав перегляду і умов його функціонування.

Для досягнення цієї мети в процесі дослідження ставилися такі основні завдання:

1) дослідити методологічну основу формування сучасної доктрини перегляду судових рішень і, зокрема, перегляду за нововиявленими обставинами;

2) проаналізувати історію виникнення інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами;

3) визначити сутність і поняття перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, його місце в загальній системі переглядів;

4) уточнити підстави та виявити передумови перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами;

5) визначити поняття, встановити зміст та сутність нововиявлених обставин;

6) розкрити структуру провадження з перегляду справ за нововиявленими обставинами;

7) на базі проведеного дослідження сформулювати основні положення і пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавства та правозастосовної діяльності з перегляду рішень за нововиявленими обставинами.

Об’єктом дослідження є теоретичні й практичні аспекти сучасного стану та еволюції інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, динаміка і зміст його структурних перетворень.

Предметом дослідження є положення чинного кримінально-процесуального законодавства, що стосуються перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами; процедури перевірки матеріалів, порушення проваджень, перегляду справ у суді, а також практика їхнього застосування, теоретичні дослідження в цій галузі, норми кримінально-процесуального законодавства інших держав із зазначених питань.

Методи дослідження визначали поставлені цілі, завдання, об’єкт і предмет дослідження. Комплексно використовувалася система загальних і спеціально-наукових методів пізнання, що склали методологічне підґрунтя дисертації.

Зокрема, з використанням діалектичного методу пізнання всі предмети (явища) вивчалися в єдності та суперечності їх протилежностей, досліджувалися загальні, особливі та одиничні властивоті різних видів перегляду судових рішень, встановлювалася самостійність стадії провадження за нововиявленими обставинами. Застосування історичного методу дозволило дослідити історію виникнення та розвитку інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Порівняльно-правовий метод використовувався при дослідженні аналогічних або подібних інститутів перегляду в законодавстві інших держав. За допомогою системно-структурного методу була проведена класифікація актів правосуддя, що можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами, сформульовані підстави та передумови проваджень з перегляду справ, визначені структура, етапність і поліваріантність діяльності з перегляду справ тощо. Застосування логіко-юридичного методу пізнання дозволило виявити суперечливість норм, що визначають поняття нововиявлених обставин і критерії їх систематизації. Статистичний метод був використаний при узагальненні результатів вивчення судової практики.

Загальнотеоретичну базу дослідження забезпечили праці вчених із загальної теорії держави і права, історії держави і права, галузі кримінального та кримінально-процесуального права, цивільного процесуального права, судоустрою, прокурорського нагляду, конституційного права тощо.

Емпіричну основу дослідження склали результати вивчення та узагальнення матеріалів судової практики Верховного Суду України та апеляційних загальних судів Донецької, Дніпропетровської, Сумської, Луганської, Полтавської областей (130 рішень), прокурорської практики названих областей. При розробці окремих питань узагальнювалися опубліковані статистичні дані Верховного Суду України. Дисертант також використала власний 23-річний досвід роботи в органах прокуратури Луганської області.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що воно є першим у вітчизняній науці кримінального процесу комплексним, монографічним дослідженням проблем перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами у кримінальному судочинстві. У ньому обґрунтовується низка положень, що містять, на думку автора, наукову новизну. До них слід віднести такі:

– визначена структура процесуальної діяльності з провадження за нововиявленими обставинами, яка характеризується багатоетапністю, поліваріантністю і послідовністю, зміст і наступність елементів якої визначаються сутністю і змістом прийнятих процесуальних рішень;

– виявлена неадекватність процедури провадження з встановлення нововиявлених обставин за правилами досудового слідства завданням стадії перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами. Запропоноване нормативне врегулювання цього питання;

– з'ясовані процесуальні підстави початку провадження за нововиявленими обставинами;

– визначена структура діяльності прокурора від етапу перевірки відомостей про нововиявлені обставини й до етапу ініціації перегляду судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами. Зроблено висновок, що кожний етап цієї діяльності повинен завершуватися відповідним актом прокурора;

– аргументована необхідність зупинення строків провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами при порушенні кримінальної справи з встановлення нововиявлених обставин;

– уточнені критерії класифікації нововиявлених обставин і на цїй підставі внесено пропозиції щодо вдосконалення процесуального законодавства;

– розкрита правова природа нововиявлених обставин як юридичних фактів з багатокомпонентним фактичним складом;

– уперше розкриті особливості доказування з встановлення нововиявлених обставин;

– удосконалено понятійний апарат інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Пропонується вилучення таких кримінально-правових понять, як, наприклад, "фальсифікація доказів", з нормативного визначення критеріїв систематизації підстав порушення провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами;

– висловлено додаткову аргументацію на користь пропозиції щодо доцільності надання суду повноважень за певних правових обставин постановляти нові судові рішення чи вносити до них зміни;

– підтримана та розвинута ідея щодо визначення й нормативної регламентації правового статусу учасників процесу при провадженні та перегляді судових справ у зв’язку з нововиявленими обставинами;

– надано додаткові аргументи щодо існуючого погляду на необхідність відокремлення провадження за нововиявленими обставинами в самостійну стадію, у якої була б піддана комплексному регулюванню вся діяльність, пов’язана з функціонуванням цього інституту.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропоновані в роботі висновки й пропозиції є внеском як у теорію кримінально-процесуального права, так і в практику його застосування, оскільки розширюють і поглиблюють уявлення про інститут перегляду справ за нововиявленими обставинами.

Результати дослідження можуть бути використані в науково-дослідній роботі для подальшого розроблення на підставі отриманих результатів існуючих проблем, а також нових пропозицій щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства; у нормотворчій діяльності – для вдосконалення чинного законодавства, розробки нового Кримінально-процесуального кодексу України; у практичній діяльності органів досудового слідства, прокуратури та суду – викладені в дисертації положення можуть виконувати методичну функцію, що може забезпечить якісне провадження та одержання необхідного для справи результату у встановленні нововиявлених обставин, сприятиме поліпшенню загальної якості правозастосовної діяльності цих органів; у навчальному процесі – при викладенні лекцій з курсів "Кримінальний процес", "Прокуратура України"; підготовці науково-методичної літератури для студентів та ад’юнктів, а також курсів підвищення кваліфікації працівників органів досудового слідства, прокуратури і суду.

Апробація результатів дисертації. Дисертацію обговорено на міжкафедральному семінарі Луганського державного університету внутрішніх справ. Основні положення дисертації використовуються при викладанні навчальної дисципліни "Кримінальний процес" магістрантам, курсантам, студентам та слухачам, а також слухачам курсів підвищення кваліфікації Луганського державного університету внутрішніх справ.

Основні результати дослідження оприлюднювалися на трьох міжнародних науково-практичних конференціях: "Стан судової реформи в Україні: проблеми і перспективи" (Харків, 2002 ), "Нове кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС" (Луганськ, 2002.), "Виявлення, фіксація та використання доказів у процесі досудового слідства" (Луганськ, 2004 ).

Публікації: Основні теоретичні положення та результати дисертації викладені в шести індивідуальних наукових статтях, що опубліковані в фахових виданнях, внесених до переліку, затвердженому ВАК України, а також у трьох матеріалах та тезах наукових повідомлень на міжнародних науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що охоплюють десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (219 одиниць), а також двох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 193 сторінки, список використаних джерел та додатків викладений на 29 сторінках.