ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми зумовлена важливістю для сучасного суспільства проблеми прийняття незаконних рішень суду, які набирають законної сили; потребою вдосконалення кримінально-процесуального законодавства, що регулює порядок їх перегляду.
У світлі демократизації суспільних відносин в Україні відбувається оновлення кримінального процесу, метою якого є гарантування додержання і охорони прав кожній людині. Докорінне реформування судово-правової діяльності є необхідною передумовою побудови демократичної правової держави. Наукове забезпечення реформи полягає не тільки в участі правознавців у підготовці законопроектів, але й у напрацюванні ідей, які спрямовані на удосконалення всієї правоохоронної діяльності.
З метою виправлення судових помилок у кримінальному процесі України передбачена можливість перегляду рішень суду за нововиявленими обставинами, що є однією з головних завдань здійснення правосуддя. Це дозволяє виправити судову помилку в рішеннях суду, які набрали законної сили, вирішити питання щодо покарання винних осіб і реабілітації невинних. Але нині чинне кримінально-процесуальне законодавство у цьому аспекті є ще недосконалим й потребує перегляду.
Із вищезазначеного слідує те, що це дослідження інституту відновлення провадження та проведення розслідування у справі має важливе теоретичне й практичне значення. Впровадження результатів такого дослідження дозволяє зміцнити одне зі слабких місць правової системи й запропонувати для обговорення конкретні правові й організаційні заходи прогресивного вдосконалення цього інституту.
Значна частина дисертаційних та інших досліджень щодо перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами на просторі СНД представлена переважно російськими вченими. Значний внесок в удосконалення інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами внесли науковці В.Б. Алєксєєв, В.Д. Арсеньєв, Г.З. Анашкін, В.І. Банін, В.І. Басков, М.К. Бєлобабченко, В.М. Блінов, М.О. Громов, В.В. Демидов, А.С. Кобліков, М.Г. Коршик, П.О. Лупінська, І.Б. Михайловська, Я.О. Мотовіловкер, П.Ф. Пашкевич, І.Д. Перлов, В.С. Поснік, Р.Д. Рахунов, А.Л. Рівлін, М.С. Строгович, Б.С. Тетерін, О.П. Тьомушкін та інші вчені-юристи.
Проте ці праці ґрунтуються на застарілих наукових позиціях або лише на законодавстві Російської Федерації.
В Україні останнє дисертаційне дослідження перегляду судових рішень, що набрали законної сили проводилося у 2004 р. Р.Н. Бобечко, але воно переважно стосується питань відновлення справи та судового розгляду.
У сучасній процесуальній науці окремі науково-теоретичні та практичні проблеми, які пов’язані з інститутом перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами постійно перебувають у центрі уваги науковців. Цими проблемами займалися вітчизняні науковці Р.О. Куйбіда, Л.М. Лобойко, В.Т. Маляренко, Г.М. Омельяненко, В.О. Попелюшко, В.М. Тертишник, В.Д. Фінько, В.І. Шишкін та інші, у зв’язку з чим формувалися різні погляди та судження.
Науковий доробок вітчизняних дослідників дозволив нам зорієнтуватися у визначеній проблемі. Але більшість цих праць стосується тогочасних періодів розвитку кримінального судочинства нашої держави, в основу якої покладено застарілі теоретичні принципи вчень та законодавство, а також слідча й прокурорська практика. Тому, вони не відповідають вимогам сьогодення і, на жаль, у цих наукових працях не знайшли вирішення чимало питань, які зокрема стосуються самого процесу розслідування нововиявлених обставин вчинення злочину.
За даними судової статистики про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, прокурорами до суду у 2001 р. було подано – 13 подань, у 2002 р. – 44, у 2003 р. – 78, у 2004 р. – 97, у 2005 р. – 106 подань, у 2006 р. – 115 подань. Збільшення кількості клопотань про перегляд судових рішень свідчить із одного боку про демократизацію суспільного розвитку нашої держави, а з іншого – про нагальну необхідність законодавчого удосконалення кримінального процесу.
Вивчення практики також засвідчило про неоднозначне тлумачення термінів і проблем у їх застосуванні. Отже, вищевикладене свідчить про актуальність теми дисертаційного дослідження. Тому, в умовах реалізації Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, затвердженої Указом Президента України від 10 травня 2006 р., підготовки нового Кримінально-процесуального кодексу України, автор уперше зробив спробу розглянути питання, що стосуються процесуального порядку проведення перевірки та розслідування даних про нововиявлені обставини вчинення злочину.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2004-2009 роки, затвердженої Наказом МВС України № 755 від 05 липня 2004 року. Дисертація відповідає планам проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2006 рік. Основні положення дисертації входять складовими частинами до програм і тематичних планів курсу “Кримінальний процес” та спецкурсів, які викладаються в Київському національному університеті внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є дослідження теоретичних та практичних проблем проведення перевірки та розслідування даних про нововиявлені обставини вчинення злочину, розроблення пропозицій щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України з цього питання та практики його застосування.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
- виявлення соціальних закономірностей становлення, розвитку та значення інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами у системі кримінального судочинства;
- аналіз кримінально-процесуального законодавства та теоретичних положень науки кримінального процесу про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами;
- виявлення особливостей перевірки та процесуального порядку даних про нововиявлені обставини вчинення злочину, форми їх закінчення;
- з’ясування думок вчених щодо стану наукової розробки поняття нововиявлених обставин та їх переліку, з урахуванням яких, запропонувати свій варіант поняття нововиявлених обстави;
- дослідження історії становлення та розвитку інституту перегляду судових рішень за зв’язку з нововиявленими обставинами, а також вивчення правового регулювання перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в інших державах (Республіка Білорусь, Російська Федерація, Франції, ФРН тощо);
- визначення місця і ролі суб’єктів кримінального судочинства у стадії виключного провадження на підставі виявлення нових обставин та внесення пропозицій щодо удосконалення науково-практичних рекомендацій для зміцнення їх правового статусу й доступності його реалізації;
- вивчення та узагальнення слідчо-прокурорської практики застосування кримінально-процесуального законодавства, що регламентує перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами;
- обґрунтування та розроблення конкретних пропозицій щодо вдосконалення слідчої-прокурорської практики, чинного законодавства, стосовно проведення перевірки та розслідування даних про нововиявлені обставини.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
Предметом дослідження є сучасний стан теоретичних та правових засад відновлення провадження та проведення розслідування у справі за нововиявленими обставинами.
Методи дослідження. Вибір методів аналізу зумовлений поставленою метою, специфікою об’єкта, предмета та завданнями дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання соціальних явищ та процесів. У процесі написання дисертації використовувалися також загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема: метод системного аналізу, який дозволив комплексно проаналізувати положення Конституції України, кримінально-процесуального законодавства України та інших держав, відомчі нормативно-правові акти правоохоронних органів, практику їх застосування, статистичні дані та наукову літературу; метод узагальнення – застосовувався з метою формування та розвитку на основі вже наявних у спеціальній літературі позицій та думок, нових наукових підходів, пропозицій щодо розуміння суті перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами; логіко-семантичний метод – для аналізу та поглиблення понятійного апарату; соціологічний метод (анкетування) – використовувався під час вивчення та узагальнення правозастосовчої практики перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами; історико-правовий метод – використовувався в ході дослідження становлення і розвитку норм, що регулюють перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами; порівняльно-правовий метод – використовувався для аналізу й порівняння зарубіжного і вітчизняного кримінально-процесуального законодавства, що дало змогу виявити спільні та відмінні риси в застосуванні інституту перегляду судових рішень, а також використати досвід зарубіжних країн для вдосконалення вітчизняного кримінально-процесуального законодавства; статистичний метод був використаний в ході вивчення судової практики, що дозволило ефективно дослідити застосування норм, які регламентують перегляд судових рішень в слідчій та судовій практиці, критично оцінити результати правоохоронної діяльності; метод моделювання – застосовувався для побудови проектів статей КПК України, що стосуються перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами.
Нормативною базою дослідження є Конституція України, кримінально-процесуальне законодавство України, проект КПК, кримінально-процесуальне законодавство ряду іноземних країн (Республіки Казахстан, Республіки Білорусь, Республіки Молдова, Російської Федерації, Федеративної Республіки Німеччини).
Емпіричну базу дослідження склали результати узагальнення слідчої та судової практики (у 2004-2006 році вивчено 48 кримінальних справ, у яких відновлювалося провадження та проводилося розслідування даних про нововиявлені обставини), узагальнені дані анкетування 127 слідчих та 40 прокурорів, які мали відношення до розслідування справ даної категорії. Використані статистичні дані Державної судової адміністрації України щодо перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
Наукова новизна дослідження зумовлюється тим, що за період реалізації Концепції судово-правової реформи України та розроблення нового кримінально-процесуального кодексу комплексно і цілісно розглянуто основні питання, що стосуються відновлення провадження та проведення розслідування.
Підсумком дослідження стали такі нові наукові результати.
Уперше:
- доведено, що зазначені у п. 1 і 2 ч. 1 ст. 400-5 КПК факти, які законодавцем названі нововиявленими обставинами не можуть вважатися такими. Це конкретні протиправні діяння, які за певних умов можуть слугувати лише фактором, що вплинув на невстановлення реальних обставин вчинення злочину. У випадку їх підтвердження, вони виступають фактами, що засвідчують причини не встановлення істинних обставин злочину у справі, рішення в якій набрало законної сили. Одночасно вони можуть засвідчувати фактичні обставини вчинення злочину тощо;
- обґрунтовано необхідність прокурора повідомляти про призначення або відмову розслідування нововиявлених обставин;
- аргументовано обов’язок слідчого та прокурора ознайомлювати з результатами розслідування даних про нововиявлені обставини осіб, інтересів яких воно торкається, про що складати відповідний протокол;
- запропоновано подовження строку зберігання кримінальних справ в архівах суду, який дорівнюватиме загальним строкам давності – 15 років;
- доведено, що рішення про призначення розслідування даних про нововиявлені обставини повинне прийматися прокурором, який у будь-якій формі не мав відношення до цієї справи;
- на підставі отриманих під час дослідження наукових результатів сформульовано низку пропозицій щодо змін та доповнень до чинного КПК, зокрема створення окремих статей, що стосуються перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами (Акт впровадження в Верховну Раду України від 17 березня 2006 року № 6-19/15-360).
Набуло подальшого розвитку:
- порядок проведення перевірки інформації, що міститься у заявах та повідомленнях про нововиявлені обставини вчинення злочину та внесено відповідні пропозиції щодо їх вирішення (термін проведення, суб’єкти, порядок прийняття рішення тощо);
- положення про порядок розслідування нових фактів вчинення злочину: суб’єкти, строки, форма закінчення розслідування та направлення матеріалів для прийняття подальшого рішення;
- пропозиції про доцільність складання слідчим висновку за результатами розслідування даних про нововиявлені обставини й направлення його прокуророві разом з матеріалами розслідування.
Удосконалено:
- теоретичне поняття нововиявлених обставин вчинення злочину, під якими слід розуміти встановлені матеріалами розслідування чи вироком суду, що набрав законної сили, нові юридичні факти, що не були відомі суду чи були ним проігноровані, та які відтворюють істині обставини вчинення злочину, що підлягають доказуванню і спростовують висновки, викладені раніше у рішенні суду у цій же справі, як такі, що не відповідають об’єктивній дійсності;
- розмежування між нововиявленими обставинами та додатковими матеріалами;
- поняття приводів для відновлення досудового провадження у кримінальній справі у зв’язку з даними про нововиявлені обставини вчинення злочину; запропоновано їх оновлений перелік. Привід для відновлення продовження у справі – це відповідно до закону джерело інформації, з якого прокурору стає відомо про наявність даних про нові обставини, що ставлять під сумнів незаконність та необґрунтованість прийнятого судом рішення, та які є поштовхом для відновлення провадження у справі й проведення розслідування цих обставин. До приводів слід віднести заяви або повідомлення зацікавлених осіб, підприємств, установ, організацій, посадових осіб, а також інших осіб, яким вони стали відомі; явка з повинною; повідомлення, опубліковані у пресі; безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором ознак нових обставин вчинення злочину.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані та викладені в дисертації висновки та пропозиції є певним вкладом у теорію кримінального процесу і використовуються:
- у законотворчій діяльності – для удосконалення чинного законодавства України та під час роботи над проектом нового Кримінально-процесуального кодексу України, інших нормативних і відомчих актів. Основні положення і висновки дисертації були сформульовані в пропозиціях, направлених до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (Акт впровадження від 17 березня 2006 року № 6-19/15 – 360);
- у практичній діяльності органів досудового слідства – для повного та об’єктивного проведення перевірки та розслідування даних про нововиявлені обставини вчинення злочину (акт впровадження № 6/582 від 30 вересня 2006 року слідчого відділу УМВС України в Кіровоградській області; акт впровадження № 5/141 від 10 січня 2006 року слідчого відділу УМВС України в Сумській області);
- у навчальному процесі – під час викладання в Київському національному університеті внутрішніх справ з курсу “Кримінальний процес” та спецкурсів; у процесі підготовки відповідної навчально-методичної літератури для вищих юридичних навчальних закладів; при підвищенні кваліфікації працівників слідчих підрозділів та прокурорів (Акт впровадження від 25 грудня 2006 року Київського національного університету внутрішніх справ).
- у науково-дослідній сфері – для подальшого розроблення теоретичних питань, що стосуються інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації положення, які виносяться на захист, розроблені автором особисто. Щодо публікації, яку підготовлено у співавторстві з Романюком Б.В. (Нововиявлені обставини: проблеми правового визначення // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2005. – № 3. – C. 215-223.) – участь дисертанта становить 70%.
Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена на кафедрі кримінального процесу Київського національного університету внутрішніх справ, представлена і обговорена на засіданні цієї кафедри, схвалена нею і рекомендована до захисту.
Положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального процесу Київського національного університету внутрішніх справ, а також оприлюднені на чотирьох регіональних, всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях: “Проблеми боротьби зі злочинністю й підготовки кадрів для органів внутрішніх справ Республіки Білорусь” (27 січня 2006 року, м. Мінськ); “Теоретичні та практичні проблеми протидії корисливій злочинності” (30 листопада 2005 року, м. Кіровоград); “Наукове забезпечення правоохоронної діяльності: історія, сучасність та міжнародний досвід” (19-20 травня 2006 року, м. Київ); “Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності” (12 квітня, м. Київ).
Публікації. Основні теоретичні положення, висновки та рекомендації, сформульовані в дисертації, викладені автором у семи наукових статтях, чотири з яких опубліковано у фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України.
Структура дисертації зумовлена її метою та завданнями і складається з вступу, трьох розділів, що включають дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 225 сторінок, із яких – 184 сторінки основного тексту, 25 сторінок – додатки. Список використаних джерел на 16 сторінках (179 найменувань).
| 
