ЗВІЛЬНЕННЯ ОСОБИ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ЗВ’ЯЗКУ З ЇЇ ДІЙОВИМ КАЯТТЯМ Автореферат

Актуальність теми дослідження. У сучасній правовій науці питання, пов'язані з дійовим каяттям, носять достатньо проблемний характер і тому вимагають свого повного і послідовного дослідження. Це має особливе значення саме в теперішній час, коли діє Кримінальний кодекс України 2001 р. (далі КК), в якому вперше в Загальній частині (ст. 45 КК) передбачено, що «особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду».

Існування в КК України зазначеної статті свідчить про те, що держава готова за певних умов застосовувати заохочення до осіб, які вперше вчинили злочин невеликої тяжкості. Саме тому теоретичне обґрунтування і розробка питань, пов'язаних із звільненням від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, є своєчасним і актуальним. Це підтверджується і тим, що КК вніс зміни не тільки в спеціальні норми, а і в загальні положення про звільнення від кримінальної відповідальності, виділяючи їх окремо в розділ IX Загальної частини КК. Проблема звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям знайшла своє відображення і в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності». Названа постанова усунула певні труднощі в регулюванні звільнення особи від кримінальної відповідальності. Зокрема, сформулювала умови та підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності взагалі та у зв’язку з дійовим каяттям, а також витлумачила і дала коротку характеристику кожному елементу дійового каяття.

Відомо, що окремі аспекти даної проблеми досліджувалися в роботах Х.Д. Алікперова, С.Г. Келіної, В.М. Кудрявцева, О.С. Міхліна, А.В. Наумова, К.А. Панько, Р.А. Сабітова, О.В. Савкіна, В. Сверчкова, О. Чувільова, С.П. Щерби та інших. У даному дослідженні автором також використовувалися роботи Ю.В. Бауліна, Б.Г. Віттенберга,
В.М. Галкіна, Ю.В. Голіка, Л.В. Головка, В.А. Єлеонського,
І.Е. Звечаровського, Л.В. Іногамової-Хегай, С.О. Комарова,
Т.В. Кленової, Л.М. Кривоченко, Л.Л. Круглікова та інших криміналістів, які присвячені загальним проблемам звільнення від кримінальної відповідальності. Використовувалися також загальнотеоретичні положення науки кримінального права, які визначені в роботах М.І. Бажанова, М.Й. Коржанського,
П.С. Матишевського, М.І. Панова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація та інших.

Суттєвий внесок у висвітлення проблеми звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям вніс
О.О. Житний, який в своєму дисертаційному дослідженні (2003 р.) розглянув питання розвитку інституту звільнення від кримінальної відповідальності у вітчизняному законодавстві і законодавстві зарубіжних країн, визначив поняття і дав загальну характеристику звільнення від кримінальної відповідальності, показав соціально-правову обумовленість встановлення звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, охарактеризував підстави і умови такого звільнення від кримінальної відповідальності, об'єктивні та суб'єктивні ознаки дійового каяття. Слід погодитися з тим, що історичний розвиток кримінального законодавства сприяв введенню до КК статті про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, і що інститут звільнення від кримінальної відповідальності на сучасному етапі знайшов своє місце в інституті заохочення соціально корисної поведінки. Разом з тим в роботі О.О. Житного не знайшли відображення питання механізму кримінально-правового регулювання відносин, що виникають при звільненні від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, психологічної характеристики дійового каяття, кримінально-правових наслідків звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям тощо.

Актуальність даного дослідження обумовлена також необхідністю підвищення рівня правової культури населення. Змін вимагає і юридичне мислення працівників правоохоронних органів, оскільки існує необхідність орієнтації їх на забезпечення прав людини у сфері кримінального і кримінально-процесуального права. Цьому здатне сприяти і дослідження принципових питань даної проблеми.

Таким чином, дослідження проблем, пов'язаних із звільненням особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, є актуальним для науки кримінального права, має важливе значення для подальшого вдосконалення положень КК про звільнення від кримінальної відповідальності та для практики його застосування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до цільової комплексної програми «Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого права і системи попередження злочинності» (номер державної реєстрації 0186.0.070883), над якою працює кафедра кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Тема цього дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 27 жовтня 1998 року (протокол №2).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формулювання теоретично обґрунтованих висновків щодо поняття і юридичної природи дійового каяття, передумови, підстав і кримінально-правових наслідків звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з її дійовим каяттям, а також розробка рекомендацій щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства України та практики його застосування.

Для досягнення визначеної мети були поставлені такі завдання:

1. Визначити юридичну природу і поняття дійового каяття.

2. Дослідити механізм кримінально-правового регулювання відносин, які виникають при звільненні особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.

3. Визначити передумову і підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.

4. Визначити кримінально-правові наслідки даного виду звільнення від кримінальної відповідальності.

5. Вивчити і узагальнити судову практику у справах про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з її дійовим каяттям, обґрунтувати пропозиції щодо її удосконалення.

6. Сформулювати рекомендації по вдосконаленню КК України щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з її дійовим каяттям.

Об'єктом дослідження є звільнення особи від кримінальної відповідальності згідно КК України. Предметом дослідження є один із видів такого звільнення, а саме звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з її дійовим каяттям у вчиненні злочину.

Нормативно-правовою базою дослідження є положення вітчизняного законодавства, законодавства окремих зарубіжних країн щодо звільнення від кримінальної відповідальності, а також практика його застосування. Теоретичну базу дослідження склали роботи вітчизняних та зарубіжних вчених минулого та сучасності в галузі кримінального права. Крім того, були використані роботи з психології, філософії, теорії права, конституційного права, інших галузевих юридичних наук.

Методи дослідження. У роботі використовувалися загальнонаукові методи дослідження, а також спеціальні методи, які застосовуються в дослідженнях в окремих правових науках. З використанням філософського (діалектичного) методу пізнання, відповідно до якого всі предмети (явища) вивчаються в єдності і боротьбі їх протилежностей, досліджувалося поняття дійового каяття в єдності і зміні його змісту і форми. Широко застосовувався системно-структурний метод, за допомогою якого здійснено наукове узагальнення правового матеріалу: розкрита юридична природа дійового каяття, досліджені передумова і підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям тощо. За допомогою догматичного методу проаналізований зміст законодавчих положень, що передбачають дійове каяття як підставу звільнення особи від кримінальної відповідальності. Застосування порівняльно-правового методу дозволило порівняти положення законодавства України з відповідними положеннями кримінального законодавства зарубіжних країн, а з використанням історичного і порівняльно-історичного методів досліджено окремі чинні положення про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям особи порівняно з раніше діючим, вже не чинним законодавством України; за допомогою соціологічних опитувань (було опитано 120 суддів) досліджено позицію практичних працівників відносно необхідності вдосконалення приписів КК щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з її дійовим каяттям.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі обґрунтовуються положення, які, на думку автора, є новими для науки кримінального права, зокрема:

1. Вперше визначена юридична природа дійового каяття як самостійного кримінально-правового явища, яке використовується не тільки при звільненні особи від кримінальної відповідальності, але й як елемент, що знижує ступінь суспільної небезпечності особи, яка вчинила злочин, при пом'якшенні їй покарання (як обставина, яка пом'якшує покарання, при призначенні більш м'якого покарання, ніж передбачено законом);при її звільненні від кримінального покарання (при звільненні від кримінального покарання з випробуванням); при звільненні від відбування покарання (умовно-достроковому звільненні від відбування покарання), при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким, а також при достроковому знятті судимості.

2. Вперше досліджено механізм кримінально-правового регулювання відносин, які виникають при звільненні від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, який включає: правові норми, юридичні факти, правовідносини і правозастосовчі акти.

3. По-новому досліджено дійове каяття як складний юридичний факт, що змінює зміст кримінально-правових відносин.

4. На відміну від підходів, що мають місце в науці, досліджена динаміка і зміст правовідносин, які виникають при звільненні особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.

5. Наведені додаткові аргументи на користь визначення норми про дійове каяття як двочленної заохочувальної кримінально-правової норми, визначені її гіпотеза та диспозиція.

6. Отримало подальший розвиток запропоноване в літературі виділення передумови (вчинення вперше злочину невеликої тяжкості) і підстави звільнення від кримінальної відповідальності (дійове каяття).

7. Запропоновано нову класифікацію (на три групи) злочинів невеликої тяжкості, які виступають передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, досліджено кримінально-правове значення такої класифікації.

8. Розвинуті положення щодо обґрунтування зміни змісту кожного елементу дійового каяття, передбаченого КК, як підстави звільнення від кримінальної відповідальності, а саме: щире каяття пропонується замінити явкою з повинною; активне сприяння розкриттю злочину – сприянням розкриттю злочину; повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди – загладжуванням шкоди, заподіяної злочином.

9. Багато в чому по-новому визначені кримінально-правові наслідки звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям для основних інститутів Загальної частини кримінального права.

10. Сформульовано пропозиції щодо подальшого вдосконалення практики, пов’язаної зі звільненням особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.

11. Запропонована нова редакція статті 45 КК щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з її дійовим каяттям.

Практичне значення одержаних результатів. Дане дослідження має як теоретичне, так і практичне значення. Зокрема, уявляється, що одержані результати могли б реалізуватися в таких сферах:

- у законотворчості – з прийняттям КК України 2001 року процес вдосконалення кримінального законодавства ще не закінчився, тому окремі положення цієї роботи могли б бути використані для подальшого вдосконалення положень КК;

- у правозастосуванні – для поліпшення практики застосування положень КК про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям;

- у наукових дослідженнях – як певний етап розвитку в пізнанні такого кримінально-правового явища, як звільнення від кримінальної відповідальності і використання його для подальшого дослідження проблем звільнення особи від кримінальної відповідальності;

- у педагогічній сфері – положення даного дослідження могли б бути використані при викладанні студентам вищих навчальних юридичних закладів України курсу Загальної частини кримінального права України.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення даного дослідження були викладені в наукових публікаціях автора, доповідалися і обговорювалися на всеукраїнських науково-практичних конференціях: науковій конференції молодих учених і аспірантів «Актуальні проблеми формування правової держави в Україні» (До 50-річчя Конвенції про захист прав людини і основних свобод) (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 13-14 лютого 1999 р.); міжнародному науково-практичному семінарі «Злочини проти особистої волі людини» (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 19-20 вересня 2000 р.); а також науково-практичній конференції „Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності” (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 5-6 жовтня 2005 р.).

Окрім цього, робота пройшла обговорення і рецензування на кафедрі кримінального права №1 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (2006 р.). Окремі зі сформульованих в ній положень використовуються автором при проведенні практичних занять із Загальної частини кримінального права України зі студентами Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (1999-2007 р.р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені в шести наукових роботах, з яких три є науковими статтями, опублікованими у виданнях, які визнані Вищою атестаційною комісією України фаховими для юридичних наук.

Структура роботи обумовлена метою, предметом і завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які разом містять 12 підрозділів, висновків (до кожного розділу і загальних висновків до всієї роботи) та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 204 сторінки, з них основного тексту 182 сторінки. Кількість використаних джерел - 282. Законодавство і наукова література використані за станом на 10 вересня 2006 року.