ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Економічні, політичні та соціальні процеси, що відбуваються в Україні останнє десятиріччя, поряд з позитивним ефектом, мали й негативні наслідки, серед яких – загострення криміногенної обстановки. При цьому злочинність змінилася не тільки кількісно, але й якісно, зокрема, викликають занепокоєння злочини, що вчиняються групою осіб. Ця тенденція торкнулася і таких особливо небезпечних злочинів, як умисні вбивства. Слід зазначити, що кількість убивств, вчинених в країні в останні роки, не дивлячись на деяке зниження, залишається досить значною. За даними МВС тільки у 2005 році в Україні було зареєстровано 3315 умисних убивств, з яких 228 на початок наступного року залишалися нерозкритими. 10-12% умисних убивств, тобто приблизно кожне десяте, вчиняється у складі групи осіб. Причому за останні п'ять років спостерігається послідовне зростання питомої ваги даних злочинів у загальній кількості вбивств. Ці тенденції дозволяють вважати боротьбу з вбивствами, що вчиняються групою осіб в умовах неочевидності, важливим напрямком правоохоронної діяльності, та ставлять перед криміналістикою, завдання забезпечення її ефективними, науково обґрунтованими методами та засобами.
Убивства, вчинені в умовах неочевидності відносять до злочинів, розслідування яких становить значні труднощі. Ще більше ускладнює розслідування участь у вчиненні такого вбивства групи осіб. Аналіз судово-слідчої практики показує, що належна організація розслідування є необхідною умовою ефективного вирішення завдань кримінального судочинства у справах даної категорії. При цьому вона характеризується певною специфікою, яка потребує поглибленого дослідження.
Наукові засади організації розслідування злочинів були закладені працями таких криміналістів, як В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, О.М. Васильєв, І.Ф. Герасимов, Г.А. Густов, Л.Я. Драпкін, А.В. Дулов, В.А. Журавель, В.Г. Зеленський, Л.М. Карнєєва, В.О. Коновалова, О.Н. Колесниченко, В.С. Кузьмічов, М.І. Порубов, С.І. Цвєтков, В.Ю. Шепітько, В.І. Шіканов та ін. Особливості деяких аспектів організації розслідування (планування, взаємодія суб'єктів) досліджувалися в роботах, присвячених методиці розслідування злочинів, вчинених групами, в тому числі організованими (В.М. Биков, В.Г. Лукашевич, Б.В. Щур, М.П. Яблоков та ін.), а також методиці розслідування окремих видів убивств (І.В. Борисенко, О.Ю. Булулуков, В.М. Ісаєнко, С.Ф. Здоровко, В.П. Колмаков, В.О. Коновалова, Г.М. Мудьюгін та ін.). Але в цих працях не ставилося за мету комплексне дослідження організації розслідування вбивств, що вчиняються групою осіб в умовах неочевидності, і ця проблематика залишається недостатньо розробленою. Зокрема, потребує вивчення зумовленість організації розслідування вбивств участю в їх вчиненні кількох осіб, специфіка планування розслідування та взаємодії слідчого і оперативних підрозділів. Зазначені обставини дозволяють віднести проблематику, що розглядається, до актуальної.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ. Обраний напрямок дослідження ґрунтується на п. 271 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення та впровадження в практичну діяльність ОВС на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р. Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради інституту 28.02.2002 р., протокол № 2.
Мета та завдання дослідження. Дослідження має на меті здійснення теоретичної розробки проблем організації розслідування вбивств, що вчиняються групою осіб в умовах неочевидності, та формулювання на цій основі науково обґрунтованих рекомендацій з вдосконалення діяльності правоохоронних органів.
Відповідно до поставленої мети здійснена спроба вирішити такі завдання:
- дослідити структурні складові організації розслідування, надати її визначення;
- встановити наявність та характер залежності організації розслідування вбивства від участі в його вчиненні злочинної групи;
- визначити сутність взаємодії слідчого та оперативних підрозділів, виявити особливості такої взаємодії при розслідування вбивств, що вчиняються групою осіб в умовах неочевидності;
- розглянути систему форм взаємодії слідчого та оперативних підрозділів, визначити особливості реалізації цих форм при розслідуванні вбивств, вчинених групою;
- дослідити слідчо-оперативні групи з позицій системно-структурного підходу, обґрунтувати шляхи оптимізації щодо організації їх діяльності;
- визначити специфіку планування розслідування вбивств, що вчиняються групою осіб в умовах неочевидності;
- розробити систему типових версій про злочинну групу, що вчинила вбивство;
- сформувати типові тактичні операції початкового етапу розслідування;
- надати пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання організації розслідування.
Об'єктом наукового дослідження є діяльність правоохоронних органів з розслідування вбивств, що вчиняються групою осіб в умовах неочевидності.
Предметом дослідження є закономірності, які визначають специфіку організації розслідування вбивств, що вчиняються групою осіб в умовах неочевидності.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складають положення теорії пізнання та загальної теорії криміналістики. Під час дослідження було використано систему методів: формально-логічний (при дослідженні форм взаємодії слідчого та оперативних підрозділів, визначенні локальних завдань розслідування, побудові системи типових версій, класифікації джерел інформації про груповий характер вбивства тощо), формально-юридичний (для аналізу кримінального, кримінально-процесуального законодавства та інших нормативно-правових актів), історичний (при дослідженні правого регулювання діяльності слідчо-оперативних груп у різні часи); функціональний (при визначенні залежності організації розслідування вбивства від участі в його вчиненні групи осіб, дослідженні діяльності слідчо-оперативних груп); системно-структурний (для розкриття змісту організації розслідування та при побудові типових тактичних операцій); статистичний та соціологічний методи (під час аналізу та узагальнення кримінальних справ про вбивства, вчинені групою осіб, у процесі анкетування та інтерв'ювання слідчих прокуратури та МВС України) інші методи наукового пізнання. Нормативною базою дисертації є положення Конституції України, кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України, Закони України “Про оперативно-розшукову діяльність,” “Про міліцію”, “Про прокуратуру”, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, а також інші нормативно-правові акти, що регулюють організацію і діяльність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.
Предмет та завдання дослідження обумовили використання в дисертації наукових праць з філософії, теорії управління, кримінального права та процесу, кримінології, соціальної і юридичної психології та інших галузей знань.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження складають: результати вивчення та узагальнення 150 кримінальних справ про вбивства, вчинені групою осіб, які були розглянуті судами України за 2001-2005 рр.; результати анкетування та інтерв'ювання 300 слідчих прокуратури та МВС України; данні статистичних звітів МВС та Генеральної прокуратури України, результати аналізу та узагальнення опублікованої слідчої практики.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є першим в Україні монографічним комплексним дослідженням проблем організації розслідування вбивств, що вчиняються групою осіб в умовах неочевидності. У дисертації пропонується низка нових концептуальних у теоретичному плані й важливих у практичному відношенні положень, зокрема:
- обґрунтовано системний характер організації розслідування злочинів, визначено її елементи, запропоновано авторську дефініцію;
- вперше встановлено зв'язок організації розслідування вбивств від участі у їх вчиненні групи осіб, розкрито механізм такого зв'язку;
- уточнено визначення взаємодії слідчого й оперативних підрозділів, розкриті особливості даної взаємодії при розслідуванні вбивств, що вчиняються групою осіб в умовах неочевидності;
- проаналізовано процесуальні форми взаємодії слідчого та оперативних підрозділів, уперше аргументовано доцільність розгляду як самостійної процесуальної форми взаємодії проведення слідчої дії – зняття інформації з каналів зв'язку;
- вперше визначено особливості реалізації окремих процесуальних форм взаємодії при розслідуванні вбивств, вчинених групою;
- вперше комплексно розкрито зміст системних ознак слідчо-оперативних груп;
- обґрунтовано можливість використання локальних (проміжних) завдань розслідування як логічної основи планування та критерію розподілу роботи між членами слідчо-оперативної групи, сформульовано типовий перелік таких завдань, що виникають у зв'язку з участю у вчиненні вбивства кількох осіб;
- розвинені теоретичні положення і доповнені засновані на них рекомендації щодо використання в процесі планування розслідування колективних методів прийняття рішень;
- розроблено систему типових версій про злочинну групу, що вчинила вбивство;
- виявлено типові тактичні операції початкового етапу розслідування вбивств, що вчиняються групою осіб в умовах неочевидності, розкрито зміст найважливіших з них;
- сформульовано пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання організації розслідування.
Практичне значення одержаних результатів. Наведені в дисертації положення, висновки та пропозиції можуть бути використані:
- у науково-дослідницькій роботі – як підґрунтя для подальшої розробки теоретичних основ організації розслідування злочинів взагалі, та вбивств, що вчиняються групою осіб в умовах неочевидності, зокрема;
- у практичній діяльності правоохоронних органів – як рекомендації щодо вдосконалення діяльності слідчих та оперативних підрозділів при розслідуванні вбивств, що вчиняються групою осіб в умовах неочевидності;
- у навчальному процесі – при викладанні курсу криміналістики в навчальних закладах а також підготовки відповідної навчальної та навчально-методичної літератури;
- у правотворчій діяльності – з метою вдосконалення законодавчих та підзаконних актів, що стосуються організаційних питань розслідування.
Апробація результатів дослідження. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі криміналістики Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ, представлено та обговорено на її засіданнях, схвалено нею і рекомендовано до захисту. Основні положення дисертації обговорювалися на науково-практичних конференціях “Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю” (м. Донецьк, 2002 р.) та "Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій" (м. Донецьк, 2006 р.) а також регулярних семінарах прокурорсько-слідчих працівників Донецької області.
Пропозиції дисертанта знайшли застосування в слідчих органах прокуратури та ГУМВС України Донецької області, а також у навчальному процесі Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ, що підтверджується відповідними актами впровадження.
Публікації. Основні положення дисертації викладено в 7 наукових статтях, з яких 5 опубліковані у виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.
Структура дисертації. Загальний обсяг дисертації 181 с. Робота складається з вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел (280 найменувань) і 2 додатків (14 с.).
| 
