ПРАВОВІ ОСНОВИ ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЮ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Валютний контроль залежно від виконання поставлених завдань може стимулювати чи стримувати економічний розвиток у країні та впливати на місце держави у світовому ринку. Питання правового регулювання валютних відносин і валютного контролю є предметом обговорення практиків, науковців та громадськості. Висловлюються різні думки щодо напрямків розвитку валютного контролю в Україні. Зокрема пропонується провести швидку лібералізацію валютного ринку України та правового регулювання відносин у сфері валютного контролю. У той же час відстоюється й інша думка, що хоч подібна лібералізація є необхідною, проте вона має проводитися поступово з урахуванням економічного розвитку держави та її національних інтересів.

Однією з проблем, яка постає при таких дискусіях, є проблема різних підходів до розуміння сутності валютного контролю поряд з іншими елементами валютної політики держави. Валютний контроль є складним соціальним явищем, який відноситься як до внутрішньої, так і зовнішньої політики держави. Він має власні об'єктивні закономірності, які є необхідними для врахування при плануванні заходів у цій сфері. Створення дієвого механізму валютного контролю в Україні є неможливим без дослідження теоретичних аспектів валютного контролю, вивчення досвіду інших держав у сфері організації та функціонування вказаного механізму, а також перспектив його розвитку.

Ступінь дослідження теми. Питання правового регулювання валютного контролю неодноразово розглядались в роботах з тематики валютного та банківського права, проте в той же час валютний контроль недостатньо досліджувався як окреме, цілісне явище. Певною мірою це пояснюється тим, що валютні відносини в радянські часи не мали поширення, а в якості окремих досліджень з валютного права в цілому можна назвати хіба що праці А.Б.Альтшулера, І.П.Айзенберга та деякі менш важливі за значенням в контексті даної теми дослідження праці. Розвиток валютного контролю із часів набуття незалежності України та побудови нею нової економіки відкритого типу зумовив появу в нашій країні праць з валютного права, серед яких слід назвати, у першу чергу, праці Є.О.Алісова та деяких інших авторів.

Необхідно також відмітити праці таких науковців, як А.Ю.Іоффе, В.Л.Кротюк, С.Т.Кадькаленко, Є.В.Карманов, С.М.Половко, О.Є.Северин, в яких розглядаються проблеми правового регулювання валютних відносин, зокрема у сфері валютного регулювання і валютного контролю, в галузі регулювання валютних операцій, відповідальності за порушення валютного законодавства тощо. Стосовно праць зарубіжних вчених з правового регулювання валютних відносин, то необхідно виділити роботи М.М.Артьомова (щодо питань валютного контролю), О.М.Козиріна, Г.А.Тосуняна, О.В.Ємеліна, В.Ф.Ебке та ін. Серед комплексних досліджень питань контролю слід відзначити праці таких науковців, як О.Ф.Андрійко (щодо державного контролю), Л.А.Савченко, О.Ю.Грачової (стосовно фінансового контролю). У числі найбільш відомих праць, в яких поряд з іншими темами розглядаються і питання валютного контролю, можна назвати роботи з фінансового права в цілому та банківського права, а саме, таких дослідників, як О.А.Костюченко, О.О.Качан, О.М.Олійник, І.Б.Завірюха, О.П.Орлюк, Ю.В.Ващенко та інших.

Доцільно враховувати також дослідження питань теми й у вітчизняних та зарубіжних працях економічного спрямування як спеціальних у сфері валютного регулювання і валютного контролю, зокрема у працях Ю.О.Блащука, В.А.Ющенка, В.І.Міщенка, О.І.Кабанця, Л.Сурена, Л.Д.Хамаганової, М.І.Власової, Є.В.Лисікової, Г.І.Самаряна, Є.В.Сумарокова, К.А.Фєдосєєва, А.І.Шмирьової та ін.

Розробки вказаних вчених стали теоретичною основою даного дисертаційного дослідження. Сучасний стан досліджень валютного контролю зумовив необхідність забезпечення, перш за все, теоретичного розуміння місця та ролі валютного контролю в механізмі правового регулювання валютних відносин з метою формулювання науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення законодавства в цій сфері.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена Вченою радою юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 24 лютого 2003 року (протокол засідання Вченої ради юридичного факультету № 5). Робота виконана в рамках планів досліджень юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка на 2001 – 2006рр. та спеціальної науково-дослідної теми „Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу” (номер державної реєстрації 0106U006631).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних засад правового регулювання валютного контролю в умовах реформування економіки на основі аналізу теорії та практики валютного контролю, а також формулювання науково обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення законодавства України в зазначеній сфері.

Для досягнення вказаної мети дисертаційної роботи автором були поставлені такі завдання:

- на підставі аналізу позицій фахівців та положень законодавства України з'ясувати юридичний зміст валютного контролю та сформулювати визначення останнього;

- дослідити правові засади механізму валютного контролю та практику його застосування;

- проаналізувати зарубіжний досвід у сфері організації та функціонування валютного контролю;

- охарактеризувати організаційно-правові форми валютного контролю;

- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства України у сфері валютного контролю.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері організації й здійснення валютного контролю, у тому числі й валютні відносини, які згідно із чинним законодавством України, зокрема Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", віднесено до числа тих, що підлягають валютному контролю.

Предмет дослідження. Вибір предмета дослідження обумовлюється специфікою правової форми валютних відносин, конкретних проблем, які постають на сучасному етапі вдосконалення системи валютного контролю. Предметом дослідження є теоретичні та організаційно-практичні проблеми правового регулювання здійснення валютного контролю, норми права, що регулюють валютні відносини у сфері функціонування механізму валютного контролю, його організаційно-правових форм та нормативно-правові акти як зовнішні форми вираження таких норм.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження в загальному плані є теорія пізнання на її сучасному етапі, теорія права та, зокрема фінансового права, як загальнометодологічна основа вибору кола питань та їх аналізу, загальнонаукові та спеціально-юридичні методи наукового пізнання, як-от: діалектичний метод, структурно-функціональний, формально-догматичний, логічний, історичний та порівняльно-правовий методи, метод системного аналізу та ін. Організація валютного контролю та його механізм розглядаються через призму взаємозв'язку та єдності теорії й практики, змісту та правових форм, співвідношення загального, одиничного й особливого та ін. Ці методи більшою чи меншою мірою застосовуються в процесі всього дослідження, однак при аналізі окремих питань відповідні методи відіграють основну роль.

При дослідженні основних характеристик валютного контролю (принципів, функцій, завдань тощо) використано структурно-функціональний метод і метод системного аналізу, що дозволяє визначити місце і значення валютного контролю в системі фінансових відносин, провести зв'язки між нормами, що регулюють відносини у сфері валютного контролю, з іншими нормами, які регулюють валютні відносини, проаналізовати структуру механізму валютного контролю та його окремі елементи, розглянути організаційно-правові форми валютного контролю. Метод системного аналізу відіграє головну роль в процесі аналізу діяльності органів влади у сфері валютного контролю, дозволяє проаналізувати і виробити пропозиції щодо координації їх дій і досягнення найбільш ефективних результатів. Застосування формально-догматичного методу надало можливість дослідити законодавство та інші правові документи у сфері валютного контролю та проаналізувати практику їх застосування, виявити недоліки та сформулювати пропозиції з їх вдосконалення, зокрема щодо оновлення чинного законодавства відповідно до вимог Конституції України та принципів законотворчої роботи, надання належної форми – закону України - основному акту у сфері валютного контролю. Цей метод дозволяє провести належний аналіз основних понять у сфері валютного контролю, застосовуваних у чинному законодавстві, уникнути їх неоднозначного тлумачення та привести у відповідність із поняттями, які застосовуються в інших галузях права. При проведенні дослідження правового регулювання організації валютного контролю в зарубіжних країнах та його порівнянні з правовим регулюванням таких відносин в Україні використовувалися діалектичний, історичний та порівняльно-правовий методи, які дозволяють розглядати певні явища в їх взаємозв'язку та розвитку з метою подальшого впровадження в Україні європейських принципів контролю. Також у процесі дисертаційного дослідження мало місце застосування висновків економічної науки щодо сфери валютного контролю.

Наукова новизна одержаних результатів. На захист автором виносяться такі основні результати дослідження, які обґрунтовані в дисертації і є основою для розробки пропозицій щодо удосконалення законодавства та мають наукову новизну:

Вперше запропоновано законодавчо закріпити визначення поняття валютного контролю як врегульовану нормами права діяльність спеціально уповноважених контролюючих суб’єктів (органів та агентів валютного контролю), що проводиться шляхом застосування закріплених законом методів з метою забезпечення дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій підконтрольними суб’єктами (резидентами та нерезидентами).
Чітко окреслено об’єкт валютного контролю – валютні операції – та вперше внесено пропозицію щодо визначення на законодавчому рівні валютних операцій як врегульованих нормами національного та міжнародного права дії та (або) правочинів, що здійснюються між суб’єктами валютних відносин, істотною рисою яких є рух валютних цінностей у вигляді переходу права власності та інших прав на них, у тому числі використання в якості засобу платежу іноземної валюти, цінних паперів, платіжних документів, номінованих в іноземній валюті, та (або) транскордонного переміщення валютних цінностей.
Проведено чітке розмежування понять „валютний контроль” та „валютні обмеження”, а саме, на підставі часового критерію та критерію застосування методів. Валютні обмеження запропоновано розглядати як систему звуження прав резидентів та нерезидентів при здійсненні ними валютних операцій, що закріплені у валютному законодавстві. У випадку присутності в системі валютного регулювання валютних обмежень валютний контроль повинен виконувати роль ефективного інструменту для здійснення валютної політики держави у сфері їхньої реалізації.
Сформульовано принципи валютного контролю як організаційно-правові засади організації та функціонування валютного контролю, які забезпечують його ефективність та вперше запропоновано закріпити в законодавстві про систему валютного регулювання і валютного контролю наступні принципи: законність, об’єктивність, повнота, цілісність та системність, стабільність, гнучкість, гласність, компетентність, своєчасність, відповідальність.
По-новому досліджено правове регулювання механізму валютного контролю, який має концептуальне значення для розробки законодавства про систему валютного регулювання і валютного контролю та розглядається як система взаємопов’язаних елементів, що включає об’єкт валютного контролю, суб’єкти та методи валютного контролю, за допомогою яких реалізуються мета, завдання та функції останнього.
Удосконалено класифікацію суб’єктів валютного контролю, які поділяються на контролюючі та підконтрольні суб’єкти. Проаналізовано види контролюючих і підконтрольних суб’єктів, а також наголошено на особливості статусу окремих суб’єктів валютного контролю, які можуть одночасно виступати як контролюючими, так і підконтрольними суб’єктами.
Внесено пропозиції щодо розмежування організаційно-правових форм валютного контролю на підставі таких критеріїв, як-то: наявність контролюючих суб’єктів, до сфери яких входять загальні для них напрямки валютного контролю; виконання вказаними суб’єктами своїх повноважень у сфері валютного контролю у взаємозв’язку один з одним на постійній основі; розподіл функцій між взаємодіючими контролюючими суб’єктами в межах єдиних напрямків валютного контролю (зміст розкривається в тексті дисертаційного дослідження).
Обґрунтовано доцільність виділення як окремої організаційно-правової форми валютного контролю банківського фінансового контролю у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом. У боротьбі з легалізацією кримінальних доходів саме банкам відводиться провідна роль у зв’язку з їх безпосереднім контактом з учасниками зовнішньоекономічної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції, сформульовані за результатами дисертаційного дослідження, можуть бути використані з метою вдосконалення валютного законодавства у сфері валютного контролю, зокрема при підготовці та прийнятті Закону України „Про валютне регулювання”. Значна частина матеріалу дослідження може бути застосована при практичному розв’язанні проблем валютного контролю в правозастосовчій практиці, наприклад, у процесі координації дій різних контрольних органів, застосування нових методів контролю та ін.

Результати дослідження можуть також використовуватися в науково-дослідній роботі, при підготовці монографій, навчальних посібників, підручників, при викладанні курсу фінансового права та спеціальних курсів з банківського права як їх окремі розділи чи нові спецкурси.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження були оприлюднені автором у доповідях на конференціях, а саме: Міжнародній науковій конференції молодих учених „Другі осінні юридичні читання” (м.Хмельницький, 2003р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Україна наукова 2003” (м.Дніпропетровськ, 2003р.), X регіональній науково-практичній конференції „Проблеми державотворення й захисту прав людини в Україні” (м.Львів, 2004р.), І Міжнародній науково-практичній конференції „Науковий потенціал світу 2004” (м.Дніпропетровськ, 2004р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Треті осінні юридичні читання” (м.Хмельницький, 2004р.), XI регіональній науково-практичній конференції „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м.Львів, 2005р.), ІV Міжнародній науково-практичної конференції „Динаміка наукових досліджень - 2005” (м.Дніпропетровськ, 2005р.), Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців „Четверті осінні юридичні читання” (м.Хмельницький, 2005р.) та деяких інших конференціях.

Окремі теоретичні положення та висновки за результатами дослідження обговорювалися на теоретично-методологічному семінарі аспірантів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та наукових семінарах кафедри права Хмельницького національного університету.

Публікації. Основні положення та висновки за результатами дисертаційного дослідження викладено в п’яти наукових публікаціях у фахових наукових виданнях та у дванадцяти виданнях за матеріалами конференцій.

Структура дисертації обумовлюється метою та завданнями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, підрозділів, висновків, списку використаних джерел (усього 324 найменування) та посилань. Загальний обсяг дисертації становить 197 сторінок, з яких 158 - основний зміст.