РОЗСЛІДУВАННЯ ВБИВСТВ, ВЧИНЕНИХ НЕПОВНОЛІТНІМИ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Соціальна політика держави стосовно неповнолітніх спрямована насамперед на зменшення впливу на них негативних явищ, які виникають під час реформування суспільства. Але незважаючи на певні позитивні зрушення, рівень злочинності серед неповнолітніх залишається високим. Так, за 2006 рік неповнолітніми вчинено 19888 злочинів загальнокримінальної спрямованості. Визначальною особливістю останніх років є зміна структури злочинності неповнолітніх у бік корисливих та насильницьких діянь. Сьогодні у виховних колоніях знаходяться 2215 неповнолітніх, серед яких 25% засуджені за розбої та грабежі, 10% – нанесення тяжких тілесних ушкоджень або вбивства.

Особливе занепокоєння викликає ситуація зі вчиненням неповнолітніми злочинів проти життя та здоров’я особи, зокрема умисних убивств. Так, протягом останніх шести років в Україні кількість умисних вбивств, вчинених неповнолітніми або за їх участю, становила: 2000 р. – 259, 2001 р. – 263, 2002 р. – 213, 2003 р. – 195, 2004 р. – 209, 2005 р. – 182, 2006 р. – 177. У порівнянні з 1993 р. кількість таких убивств зросла в 1,6 рази, з 1988 р. – у 2,4 рази. Проблема розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми, є актуальною і вимагає цілеспрямованих зусиль в напрямку поліпшення ситуації.

Вагомого значення у цьому контексті набуває науково-методичне забезпечення діяльності органів досудового слідства щодо розкриття та розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми. Адже існує чимала кількість проблемних моментів, зумовлених нерівномірною поширеністю вбивств регіонами держави; труднощами із виявленням даних злочинів та встановленням їх ознак, а також подальшим розкриттям та розслідуванням; відсутністю науково обґрунтованих методичних рекомендацій з цього приводу. Певною мірою ці та інші проблеми спричинені також недостатньою розробленістю в криміналістичній теорії комплексу організаційних, процесуальних і тактичних питань, що належать до розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми.

Проблеми розслідування окремих видів злочинів традиційно розглядаються в рамках окремих криміналістичних методик, які останнім часом зазнали відчутного якісного та кількісного росту. Зокрема, на цій ниві плідно працювали і працюють такі відомі вітчизняні та закордонні правознавці, як Ю.П. Аленін, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, О.М. Васильєв, І.О. Возгрін, А.Ф. Волобуєв, В.К. Гавло, В.І. Громов, В.А. Журавель, А.В. Іщенко, О.Н. Колесніченко, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, В.Г. Лукашевич, Г.А. Матусовський, С.П. Мітрічев, М.В. Салтевський, М.О. Селіванов, В.В. Тіщенко, В.Ю. Шепітько, М.П. Яблоков та багато інших.

Безпосередньо проблеми боротьби з умисними вбивствами, в тому числі за допомогою криміналістичних засобів і методів, досліджені в роботах О.Ю. Булулукова, І.В. Борисенко, В.І. Боярова, Л.Г. Відонова, Г.А. Густова, А.І. Дворкіна, Ю.П. Дубягіна, В.О. Жбанкова, С.Ф. Здоровка, В.М. Ісаєнка, В.П. Колмакова, І.М. Колошка, В.О. Коновалової, М.В. Костенка, О.С. Саінчина, О.П. Снігерьова, А.О. Шульги та інших вчених. Однак у сучасній українській криміналістичній науці залишилась поза увагою і, відповідно, не була досліджена проблема розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми, що обумовило обрання теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає програмним положенням Концепції Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006–2008 рр., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України №116-р. від 01.03.2006; пріоритетним напрямкам наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затвердженим наказом МВС України № 755 від 05.07.2004; пріоритетним напрямкам розвитку правової науки на 2005-2010 рр., рекомендованим Академією правових наук України (постанова АПрНУ № 2/04-2 від 18.06.2004) та пріоритетним напрямам наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., затвердженим Вченою радою ХНУВС (протокол № 13 від 23.12.2005).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертації полягає в тому, щоб на основі теоретичних положень криміналістики, вивчення, аналізу та узагальнення судово-слідчої практики дослідити криміналістичні проблеми розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми. Для її досягнення було поставлено такі взаємопов’язані задачі:

– проаналізувати вбивства, вчинені неповнолітніми, у кримінально-правовому, кримінологічному, кримінально-процесуальному та криміналістичному аспектах;

– визначити особливості криміналістичної характеристики вбивств, вчинених неповнолітніми, та встановити залежності між її елементами;

– визначити та систематизувати обставини, які підлягають доказуванню у справах про вбивства, вчинені неповнолітніми;

– провести деталізований аналіз проблем початкового етапу розслідування вказаних злочинів;

– здійснити типізацію слідчих ситуацій початкового етапу розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми, розробити комплекси програм розслідування відповідно до визначених напрямків і тактичних завдань;

– встановити специфіку проведення окремих слідчих дій на початковому етапі розслідування злочинів даного виду;

– за результатами дослідження розробити комплекси наукових криміналістичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення практики розкриття, розслідування і запобігання вбивствам, вчиненим неповнолітніми.

Об’єктом дисертаційного дослідження є механізм вчинення вбивств неповнолітніми особами, а також правовідносини, які виникають у зв’язку з діяльністю правоохоронних органів щодо розкриття, розслідування та запобігання цьому виду злочинів.

Предметом дисертаційного дослідження є елементи механізму вбивств, вчинених неповнолітніми, у взаємозв’язку, а також організаційно-тактичні засоби, прийоми і методи, що застосовуються при розслідуванні зазначеної категорії злочинів.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є діалектичний метод пізнання суспільно-правових явищ, який обумовив застосування кола спеціальних наукових методів дослідження, а саме: порівняльно-правового (аналіз думок науковців і практиків щодо розглядуваної проблематики, норм матеріального і процесуального права, наукових категорій, визначень та підходів), логіко-юридичного (формулювання висновків з позицій законів формальної логіки), аналізу та синтезу (розробка структури криміналістичної характеристики, виявлення типових ознак окремих її елементів, кореляційних зв’язків між ними), індукції та дедукції (формулювання понять та категоріального апарату дослідження, виділення типових слідчих ситуацій та завдань розслідування), аналогії (встановлення подібностей в ознаках та властивостях технологій злочинної діяльності та її механізмі, а також методів і прийомів розслідування), статистичного (аналіз та використання даних Верховного Суду України, Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України), моделювання (удосконалення криміналістичної характеристики, розробка програм розслідування, оптимізація технологій розкриття та розслідування вбивств), соціологічних методів (анкетування, опитування – для вивчення думки практичних працівників з різних проблемних питань, пов’язаних з їх фаховою діяльністю) тощо.

За теоретичну основу дисертаційного дослідження були взяті наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі криміналістики, кримінології, кримінального та кримінально-процесуального права, оперативно-розшукової діяльності, а також інших галузей наукових знань, що стосуються проблем протидії злочинності. В аспекті аналізу розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми, були розглянуті чинні законодавчі та інші нормативні акти, у тому числі відомчі та міжвідомчі.

Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять: результати анкетування та інтерв’ювання слідчих та оперативних працівників МВС України (98 осіб), неповнолітніх засуджених (148 осіб); результати узагальнення 172 кримінальних справ про вбивства, вчинені неповнолітніми, протягом 1998–2006 років; дані статистичних звітів, спеціалізованих інформацій та повідомлень Міністерства внутрішніх справ України; аналітичні матеріали та відомості, наведені в різних ЗМІ. При підготовці дисертаційного дослідження використовувався також багаторічний особистий досвід автора, який працює начальником слідчого відділу в системі МВС України.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дослідження визначається тим, що вперше в Україні на монографічному рівні на базі основних положень теорії криміналістики, методики розслідування окремих видів злочинів, на основі результатів узагальнення судово-слідчої практики проведено комплексне дослідження механізму вчинення та сформовано основи методики розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми.

У дисертації пропонується ряд нових концептуальних у теоретичному плані і важливих з точки зору практичного змісту положень, у тому числі:

вперше:

– визначено особливості механізму вчинення вбивств неповнолітніми;

– встановлено систему обставин, які підлягають доказуванню у справах про вбивства, вчинені неповнолітніми, та проведено їх класифікацію;

– визначені особливості потерпілих, індивідуальні властивості і стани неповнолітніх злочинців, які вчинили вбивство;

набули подальшої розробки:

– криміналістична характеристика вбивств, вчинених неповнолітніми, визначено особливості окремих її елементів;

– типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми;

– форми взаємодії слідчого з оперативними працівниками кримінальної міліції у справах неповнолітніх;

– рекомендації щодо тактики проведення та ефективного використання результатів таких слідчих дій, як огляд місця події, огляд трупа, допит неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого), проведення судово-психологічної експертизи;

удосконалено:

– рекомендації щодо організації та здійснення взаємодії слідчих і працівників органів дізнання при розслідуванні вбивств, вчинених неповнолітніми;

– комплекси слідчих дій та оперативно-розшукових заходів у справах про вбивства, вчинені неповнолітніми.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації закладено основу для розробки та подальшого вдосконалення методики розслідування вбивств. Робота також сприятиме диференціації та інтеграції наукових положень, які стосуються розслідування окремих видів злочинів проти життя і здоров’я особи, а також злочинів, що вчиняються неповнолітніми.

Крім того, положення дисертації можуть бути використані та вже використовуються:

– у законотворчій діяльності шляхом внесення змін до чинного законодавства в напрямку розроблених пропозицій (лист Голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності В.М. Стретовича від 20.10.2006);

– у практичній діяльності слідчих підрозділів як рекомендації та пропозиції, спрямовані на вдосконалення розслідування злочинів, вчинених неповнолітніми (акт впровадження Слідчого управління ГУМВС України в Харківської області від 16.01.2007);

– у науково-дослідній роботі, як основа для подальшої розробки процесуальних й тактичних положень методики розслідування злочинів неповнолітніх;

– у навчальному процесі у вищих юридичних навчальних закладах, а також закладах підвищення кваліфікації, при викладанні курсу криміналістики і спеціальних курсів із розслідування вбивств та злочинів, вчинених неповнолітніми, (акт впровадження Харківського національного університету внутрішніх справ від 15.12.2006).

Апробація результатів дослідження. Дисертація підготовлена на кафедрі криміналістики Харківського національного університету внутрішніх справ, представлена й обговорена на її засіданнях, схвалена нею і рекомендована до захисту.

Результати наукових досліджень, висновки та пропозиції автора оприлюднювалися на міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми криміналістики” (м. Харків, 2004 р.), „Виявлення, фіксація та використання доказів у процесі досудового слідства” (м. Луганськ, 2004 р.), „Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій” (м. Донецьк, 2006 р.), „Бокаріусовські читання” (м. Харків, 2006 р.), а також на регулярних семінарах слідчих та оперативних працівників ГУ МВС України в Харківській області.

Пропозиції та результати наукового дослідження, проведеного особисто автором, були відображені в методичних рекомендаціях щодо підвищення ефективності діяльності слідчих підрозділів. Вони використовуються в практичній діяльності слідчих підрозділів УМВС України в Харківській області, а також у навчальному процесі Харківського національного університету внутрішніх справ при викладенні лекційного курсу та проведенні практичних занять з криміналістики, що підтверджується відповідними актами впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження.

Публікації. Основні положення дисертації викладено в чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та двох тезах наукових доповідей.

Структура дисертації зумовлена її метою та поставленими завданнями. Загальний обсяг дисертації становить 239 сторінок, із яких 182 – основний текст, 20 – список використаних джерел (224 найменування), 37 – додатки.