ЗЕМЕЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ В\'ЄТНАМ І УКРАЇНИ: ПОРШНЯЛЬНО- ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Радикальні зміни виробничих відносин і суттєві перетворення у всіх сферах суспільного життя Соціалістичної Республіки В’єтнам (СРВ) як результат реалізації курсу на перехід від командно-адміністративної системи управління до демократичної, ринково орієнтованої зажадали істотного реформування і всієї юридичної надбудови республіки, яка до цих пір залишається однією з країн, де зберігається модернізована соціалістична правова система.

Докорінні зміни земельного ладу в СРВ в останні роки викликали необхідність пошуку, обґрунтування і розробки нових підходів до вирішення численних проблем правового регулювання земельних відносин або їх окремих аспектів. У зв'язку з викладеним, особливої актуальності набуває порівняльно-правове дослідження означених земельно-правових проблем, які є характерними не тільки для СРВ, але мають важливе значення і для України. Актуальність порівняльного аналізу земельного законодавства СРВ і України полягає перш за все в тому, що подальший розвиток земельного законодавства СРВ має здійснюватися з урахуванням досвіду правового регулювання земельних відносин в інших державах, зокрема в Україні. Порівняльне дослідження земельно-правових норм, що регулюють однорідні суспільні відносини в СРВ і Україні, дозволить спрогнозувати шляхи подальшого розвитку земельного законодавства. Критична оцінка іноземного правового досвіду створюватиме можливість для розробки рекомендацій про корисність або недоцільність його запозичення в процесі правової регламентації земельних відносин, запровадження механізмів для удосконалення відповідних правових приписів, а також виявлення найбільш ефективних засобів правового регулювання земельних відносин в сучасних умовах.

Потреба в порівняльному дослідженні земельного законодавства СРВ і України обумовлена ще і тим, що в сучасній науці земельного права України ця проблема не була предметом спеціальної уваги. Викладені обставини й обумовили вибір теми даного дослідження.

Вихідними даними для розробки теми стали теоретичні дослідження, які проводили в’єтнамські фахівці в галузі земельного права: Дао Чи Ук, Динь Дик Шинь, Ле Ван Ти, Лий Ха Ви, Лионг Минь Ки, Май Нгок Кионг, Нгуен Нок Дин, Нгуен Нгок Куанг, Нгуен Хий Дат, Чан Куанг Ху, Фам Хуан Хоанг, Нгуен Ван Тхао, Нгуен Хий Дам, Нгуен Куанг Туен, Фам Зуй Нгиа та ін.

Важливим теоретичним підгрунтям для дисертаційного дослідження стали праці відомих українських правознавців: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, А.Г. Бондаря, Ю.О. Вовка, О.А. Вівчаренка, А.П. Гетьмана, С.В. Гринька, В.К. Гуревського, Г.П. Заставської, І.І. Каракаша, Т.О. Коваленко, Д.В. Ковальского, Т.Г. Ковальчук, М.В. Краснової, П.Ф. Кулинича, О.М. Мірошниченко, Н.Р. Малишевої, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, О.О. Погрібного, О.М. Пащенка, В.І. Семчика, Н.І. Титової, В.І. Федоровича, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, В.З. Янчука та ін.

Крім того, серед теоретичних розробок зарубіжних науковців у галузі земельного права, перш за все, слід зазначити праці Г.А. Аксеньонка, В.П. Балезіна, С.О. Боголюбова, М.М. Бринчука, Г.Ю. Бистрова, О.К. Голіченкова, Б.В. Єрофєєва, Ю.Г. Жарікова, І.О. Іконицької, О.М. Козир, М.І. Краснова, О.І. Крассова, Н.Т. Осипова, М.О. Сиродоєва та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках державної цільової комплексної програми «Проблеми вдосконалення правового регулювання екологічних відносин» Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (державна реєстрація № 0106U002290).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у поглибленні земельно-правової теорії та практики застосування земельно-правових норм на підставі порівняльного аналізу земельного законодавства СРВ і України.

Завдання дослідження, відображаючи конкретизацію його мети, полягають в наступному: фундаментальному опрацюванні загальнотеоретичної, спеціально-юридичної літератури, а також законодавства, що регулює земельні відносини в СРВ і Україні; практики застосування основних положень земельного законодавства і рівня нормативно-правового забезпечення регламентації земельних відносин в цих країнах; розкриття змісту наукових категорій, що стосуються права власності на землю та права користування нею, а також інших інститутів земельного права; дослідження в порівняльно-правовому аспекті основних загальних та відмінних рис правовідносин власності на землю та користування нею для формулювання на основі відповідних висновків та всебічного обґрунтування пропозицій щодо удосконалення земельного законодавства.

Об'єктом дослідження є земельно-правові акти та інші правові документи різних рівнів юридичної сили, що регулюють земельні відносини, результати наукових досліджень і матеріали загальної теорії права, земельного права та інших галузей права, практика застосування земельно-правових норм в СРВ і Україні.

Предмет дослідження складають відповідні суспільні відносини, що виникають з приводу землі, як об’єкта природи, засобу виробництва і територіально-просторової основи, її використання й охорони і потребують адекватного правового регулювання в СРВ і Україні.

Методологічною основою дисертації виступає науковий порівняльно-правовий аналіз приписів земельного законодавства СРВ і України, необхідність проведення якого викликана потребою виявлення залежності фактичного стану суспільних земельних відносин від рівня їх правової урегульованості, що зумовило застосування, передовсім, методу діалектики. У ході підготовки дисертації були використані також методи історичного, порівняльно-правового, формально-логічного, структурно-функціонального, системного аналізу та комплексний метод. Дослідження становлення та розвитку земельного законодавства СРВ здійснювалося за допомогою методу історичного аналізу. Порівняльно-правовий метод покладений в основу аналізу земельного законодавства СРВ та відповідного законодавства України. Тлумачення норм права у поєднанні з формально-логічним методом слугували виявленню недоліків існуючого механізму правового забезпечення власності на землю та користування нею в СРВ і Україні, а також шляхів його вдосконалення.

Метод системного аналізу використано під час виділення ознак права власності на землю та права користування нею, а також визначення їх місця в системі земельного права СРВ і України. За допомогою комплексного методу сформульовано ряд наукових визначень, прикладних положень дисертаційного дослідження, а також наукових положень, що виносяться на захист.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що в земельно-правовій теорії України вперше проведений порівняльно-правовий аналіз земельного законодавства СРВ і України. Новизна дослідження характеризується положеннями, висновками і пропозиціями, що виносяться на захист, найважливішими з яких є наступні. Уперше:

- на підставі детального наукового аналізу становлення і розвитку земельного законодавства на території нинішньої СРВ, що функціонує як “масив” земельно-правових актів, обґрунтована та запропонована періодизація його формування. Доводиться, що сучасний розвиток земельного законодавства СРВ здійснюється з урахуванням інституціонального принципу, реалізація якого на відміну від України пов'язана з прийняттям підзаконних земельно-правових актів;

- зроблено висновок, що головний спеціалізований акт, який регулює земельні відносини в СРВ – чинний Земельний закон 2003 р., будучи внутрішньогалузевим кодифікованим актом, за своєю зовнішньою формою вираження і внутрішнім змістом відрізняється від “класичних” кодифікованих актів. Обґрунтовується, що пріоритетним і перспективним напрямком подальшого розвитку і вдосконалення земельного законодавства має бути його галузева кодифікація;

- на підставі аналізу земельно-правового та цивілістичного підходів до визначення поняття права власності на землю автор стверджує, що таким правом слід вважати врегульовані нормами земельного та інших галузей законодавства суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею з урахуванням вимог земельного законодавства, які стосуються цільового використання землі, забезпечення екологічної безпеки, а також встановлених обмежень та обтяжень;

- обґрунтовується висновок, що самостійним видом використання земель в СРВ виступає право інвестиційного землекористування; всебічно аргументована доцільність формування на рівні земельного законодавства України аналогічного виду використання земель;

- суттєве розширення обсягу прав землекористувачів, зокрема, щодо відчуження земельних прав та зміни цільового призначення земельних ділянок, розглядається в якості одного з істотних проявів демократизації державної власності на землю в СРВ. Обґрунтовується, що викладений підхід, який стосується розширення прав землекористувачів, було б доречним реалізувати в законодавчому порядку й щодо державної та комунальної права власності на землю в Україні;

- стверджується, що функціонування ринку прав на використання земельних ділянок в умовах загальнонародної власності на землю в СРВ виступає одним з найбільш оптимальних варіантів забезпечення суспільних інтересів;

- зроблено висновок про те, що розширення переліку підстав виникнення права землекористування в сучасних умовах, зокрема, за рахунок застосування договірних засад, визнання земельних прав державою, придбання їх на конкурентних началах відповідає вимогам формування соціально орієнтованої ринкової економіки.

Отримало подальший розвиток:

- дослідження питань, пов'язаних із зміною цільового призначення земельних ділянок і наданням їх у користування;

- положення про те, що землеохоронні відносини виступають обов'язковою складовою предмету земельного права СРВ і потребують відповідної правової регламентації;

- теза про те, що єдність земельного фонду як об'єкта права власності на землю обумовлена конституційним принципом єдності державного управління землями у відповідності з єдиним планом;

- дослідження підстав та порядку виникнення права постійного користування землею, запропонована класифікація цих підстав.

Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їхнього використання для удосконалення земельного законодавства СРВ і України, що буде сприяти більш ефективному регулюванню земельних відносин, а також усуненню недоліків правової регламентації в зазначеній сфері.

Результати дослідження можуть бути використані при викладанні курсу «Земельне право» в навчальних закладах України і СРВ, а також при підготовці підручників і навчальних посібників з цієї дисципліни.

Апробація результатів дисертації. Робота і публікації, що розкривають її зміст, виконані дисертантом самостійно. Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані у виступах на Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні” (м. Харків, 25 травня 2004 р.); Науково-практичній конференції “Проблеми правового забезпечення економічної і соціальної політики в Україні” (м. Харків, 24-25 травня 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теоретичні і практичні проблеми реалізації Конституції України” (м. Харків, 29-30 червня 2006 р.); засіданнях кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації відображені в трьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях та двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації обумовлена метою дослідження і складається із вступу, трьох розділів, що містять 10 підрозділів, висновків, переліку використаних джерел. Обсяг дисертації – 191 стор., список використаних літературних джерел складає 203 найменування.