СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ВНУТРІШНІХ ФУНКЦІЙ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ Автореферат

Актуальність теми. Поглиблення політичної та правової реформи в Україні, перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки, процеси інтеграції нашої країни до європейського співтовариства створили нові передумови функціонування права, правових та політичних інститутів, що зумовило необхідність перегляду окремих положень теорії функцій української держави.

Наукова проблематика щодо функцій сучасної української держави, зокрема їх змісту, форм та методів реалізації, була сформульована в новій інтерпретації разом із проголошенням Україною державного суверенітету, а пізніше у зв’язку із прийняттям Конституції України. Саме конституційне закріплення української держави як незалежної, демократичної, соціальної, правової має вирішальний вплив на характер діяльності держави, постановку нових завдань, виникнення нових та наповненість оновленим змістом функцій, що вже існують.

Сутність держави та її соціальне призначення є вагомими чинниками у визначенні напрямів діяльності держави, розкритті їх змісту, постановці нових завдань, що відповідають тенденціям демократизації внутрішньої політики демократичної, соціальної, правової держави.

Аналіз розвитку політичної та правової системи доводить про існування таких чинників, які здійснюють вплив на розвиток внутрішніх функцій держави Україна, зокрема: розбудова демократичної, соціальної, правової держави в Україні відбувається одночасно зі становленням громадянського суспільства, яке перебирає на себе частину повноважень держави; сучасні міжнародні відносини характеризуються посиленням взаємозалежності держав при розв’язанні спільних завдань; діяльність органів місцевого самоврядування здійснюється на новій ідеологічній та правовій основі. Вивчення зазначених чинників та умов сучасного правового розвитку, здатність їх наукового обґрунтування та прогнозування сприятимуть прискоренню реалізації політичної і правової реформи, піднесенню на якісно новий рівень діяльності органів державної влади.

Розв’язання цих проблем значною мірою залежить від ефективності реалізації внутрішніх функцій української держави, їх фінансового, організаційного і правового забезпечення, упровадження політичної та правової реформи, демократії європейського зразка.

У сучасній вітчизняній та зарубіжній юридичній літературі є певна кількість наукових праць, присвячених проблемам функціонування української держави, але відсутні в належній кількості наукові розробки щодо функцій сучасної української держави в умовах поглиблення політичної реформи, демократизації усіх сфер сучасного українського суспільства, європейського вибору нашої країни.

Під час дослідження цієї наукової проблеми дисертантом було використано здобутки вчених-юристів, які працювали у зазначеному напрямі, а саме: радянських учених – А.І. Денисова, Л.І. Загайнова, Л.І. Каска, Д.О. Керімова, Н.В. Черноголовкіна, які всебічно опрацювали теорію функцій радянської, соціалістичної держави;

вітчизняних – В.Д. Бабкіна, Ю.М. Бисаги, О.М. Бандурки, А.П. Зайця, Р.А. Калюжного, М.С. Кельмана, А.М. Колодія, М.І. Козюбри, В.В. Копєйчикова, М.В. Костицького, В.О. Котюка, В.В. Лемака, В.Т. Окіпнюка, А.Ю. Олійника, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, В.М. Селіванова, О.Ф. Скакун, О.В. Скрипнюка, Ю.С. Шемшученка, І.В. Яковюка та ін.;

російських – С.С. Алексєєва, С.А. Комарова, В.М. Кудрявцева, О.А. Лукашової, Л.А. Морозової, В.С. Нерсесянца, Ю.А. Тихомирова, в яких досліджено окремі аспекти теорії функцій радянської держави.

У дисертації використано здобутки й інших учених-юристів, наукові інтереси яких стосувались окремих аспектів проблематики функцій української держави, зокрема, соціальної функції (дисертаційне дослідження О.В. Бермічевої); правоохоронної сфери діяльності (В.В. Онопенка, О.В. Пунько); культурної (С.Л. Лисенкова) та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до “Тематики пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідницьких установ Міністерства внутрішніх справ України на період 2002–2005 роки”, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 червня 2002 року (№ 635); програми наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України “Пріоритетні напрямки наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 років”, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 5 липня 2004 року (№ 755); плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2003–2006 роки.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення основних властивостей внутрішніх функцій сучасної української держави в умовах становлення громадянського суспільства, визначення перспектив їх розвитку.

Мета дослідження зумовила необхідність розв’язання таких завдань:

охарактеризувати сучасні наукові підходи щодо поняття внутрішніх функцій сучасної української держави, розкрити їх головні ознаки, сутність та демократичний зміст, запропонувати авторське визначення поняття;

здійснити порівняльний аналіз змісту внутрішніх функцій радянської держави і сучасної української держави як демократичної, соціальної, правової, розкрити риси відмінності між ними;

визначити (дослідити) особливості використання правових і організаційних форм та методів здійснення внутрішніх функцій сучасної української держави в умовах становлення ринкової економіки, демократизації усіх сфер суспільного життя;

з’ясувати особливості функції захисту прав і свобод людини і громадянина в сучасних умовах подальшого розвитку інститутів правової держави;

виявити основні риси процесу трансформації економічної функції сучасної української держави, її спрямованість на поглиблення ринкових реформ та захист населення від їх можливих негативних наслідків;

визначити гуманістичну спрямованість соціальної діяльності української держави, тенденції функції сприяння розвитку культури та виховання, забезпеченні культурних прав людини;

охарактеризувати процеси демократизації у сфері забезпечення законності та правопорядку в умовах проведення правової реформи;

сформулювати пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового регулювання діяльності міліції.

Об’єктом дослідження є процеси трансформації державної діяльності в Україні.

Предметом дослідження є становлення та розвиток внутрішніх функцій сучасної незалежної української держави.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить система філософських, загальнонаукових та спеціально-наукових методів, які забезпечують об’єктивний і всебічний аналіз предмета, що досліджується. Дисертантом використано також теорії загальної теорії держави та права, політології, соціології, економічної науки тощо, які дозволили отримати обґрунтовані та достовірні результати, зокрема:

діалектичний метод забезпечив аналіз основних напрямів внутрішньої діяльності української держави, що перебувають у взаємозв’язку, взаємодії та розвитку, змінюються та розвиваються відповідно до потреб суспільства;

аксіологічний метод уможливив дослідження демократичного та гуманістичного аспектів внутрішніх функцій, їх ціннісних аспектів, суспільної значущості стандартів та цінностей європейської демократії;

системно-структурний метод забезпечив можливість здійснення всебічного аналізу цілісності та структури внутрішніх функцій сучасної української держави у їх зв’язку та взаємодії;

історичний метод було використано під час дослідження генезису нових і трансформації існуючих функцій;

порівняльний метод уможливив виявлення спільного й відмінного у змісті функцій радянської та сучасної української держави;

прогностичний метод забезпечив можливість окреслити найближчі перспективи щодо розвитку внутрішніх функцій української держави, а також перспективи щодо ролі та завдань удосконалення державної діяльності у сфері охорони прав і свобод громадян.

Наукова новизна одержаних результатів. Пропонована дисертаційна праця є одним із перших у вітчизняній теорії держави та права досліджень системи внутрішніх функцій української держави в контексті її трансформації у демократичну, соціальну, правову державу та за умов реформування основних сфер життя сучасного суспільства.

Наукова новизна полягає в такому:

охарактеризовано основні сучасні підходи щодо розуміння функцій держави, виявлено спільні методологічні позиції авторів у формулюванні окремих ознак. На підставі проведеного аналізу запропоновано власне визначення поняття функції сучасної української держави, згідно з яким функція, як основний напрям державної діяльності, розглядається відповідно до потреб демократизації суспільного життя, захисту прав і свобод людини і громадянина, забезпечення принципів соціальної справедливості;

за результатами порівняльного аналізу внутрішніх функцій сучасної української держави з функціями існування періоду Української Радянської Соціалістичної Республіки виявлено відмінності у їх структурі, соціальній спрямованості, зокрема, пріоритетного значення набули потреби та інтереси громадянського суспільства, забезпечення прав й основних свобод людини і громадянина розглядається як обов’язок держави, а загальнолюдські цінності поступово стають основним орієнтиром державної діяльності;

розширено систему теоретико-правових знань щодо характеристики поняття та особливостей використання правових й організаційних форм і методів здійснення внутрішніх функцій сучасної української держави в умовах демократизації всіх сфер суспільного життя;

зроблено висновок, що в умовах глобалізації, євроінтеграції, як факторів зовнішнього впливу на правовий розвиток України, відбувається залучення суб’єктів недержавної діяльності до сумісного виконання окремих функціональних повноважень держави, серед яких громадські організації, політичні партії, органи місцевого самоврядування;

обґрунтовано висновок, що захист прав і свобод людини і громадянина в умовах розбудови громадянського суспільства є однією із провідних функцій, наявність якої визначає стратегічний напрям діяльності сучасної української держави, як демократичної, соціальної, правової, і створює передумови для подальшого розвитку України в напрямі інтеграції до світового та європейського політичного і правового простору;

розкрито особливості трансформації економічної функції в умовах проведення економічної і правової реформ. Як позитив, виявлено тенденції лібералізації господарських відносин, створення умов для розвитку підприємницької діяльності, нормативного закріплення правових форм господарювання, розширення приватного сектора. Водночас мають місце неефективність функціонування суб’єктів державної власності, недосконалість систематизації нормативної бази діяльності, незбалансованість бюджетної системи, фактична нерівність суб’єктів майнових правовідносин тощо;

висвітлено гуманістичний зміст соціальної функції української держави, організаційно-правові механізми реалізації політики соціального партнерства, а також основні орієнтири її подальшого розвитку, зокрема: підвищення державних стандартів гідного рівня життя; ствердження справедливості у формуванні системи соціальних пільг та привілеїв; посилення системи економічних і правових гарантій соціального обслуговування населення;

запропоновано новий підхід до висвітлення діяльності української держави у сфері культури, який охоплює правове, організаційне та фінансове забезпечення розвитку культури, науки, освіти, виховання і спрямований на захист культурних прав людини, приєднання громадян до світових демократичних цінностей, стандартів європейської демократії;

на підставі аналізу правоохоронної діяльності органів держави, зокрема міліції, удосконалено характеристику сучасного стану здійснення функції забезпечення законності та правопорядку та в контексті її подальшого розвитку визначено шляхи подальшого реформування: удосконалення нормативної бази діяльності; поступової децентралізації управління у поєднанні з підвищенням рівня професіоналізму, посиленням морально-етичних засад; інтегрованості у систему міжнародних поліцейських асоціацій тощо.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні висновки, положення і пропозиції можуть слугувати подальшому поглибленню теоретико-методологічних засад досліджень процесів проведення правової та політичної реформи, подальшому розвитку теорії функцій держави, удосконаленню правової діяльності органів державної влади в Україні, адаптації навчальних програм до рівня розвитку правової теорії та правової практики, а також у викладанні циклу загальноправових або гуманітарних дисциплін.

Сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні положення, висновки і рекомендації були використані:

– у правозастосовчій роботі Мукачівської та Свалявської районних державних адміністрацій Закарпатської області (відповідні акти впровадження від 15 листопада 2006 року та від 20 листопада 2006 року);

– у навчально-виховному процесі – у викладанні таких дисциплін, як “Теорія держави та права”, “Актуальні проблеми теорії держави та права”, “Політологія” (акт впровадження від 6 грудня 2006 року Київського національного університету внутрішніх справ).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри теорії держави і права Київського національного університету внутрішніх справ, а також оприлюднені на науково-практичній конференції інституту заочного та дистанційного навчання Національної академії внутрішніх справ України “Проблеми захисту прав людини і громадянина в умовах розбудови громадянського суспільства в Україні” (м. Київ, 22–23 квітня 2005 року); науково-практичній конференції навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання Київського національного університету внутрішніх справ “Формування громадянського суспільства та правової держави в контексті Європейської інтеграції” (м. Київ, 21–22 квітня 2006 року).

Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відображення у шести публікаціях у наукових журналах, матеріалах науково-практичних конференцій, у тому числі чотири опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Структура дисертації. Структура дисертації складається зі вступу, двох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел (304 найменування). Загальний обсяг дисертації становить 214 сторінок, з них основного тексту 190 сторінок.