ПРОФЕСІЙНА ПРАВОСВІДОМІСТЬ: ПОНЯТТЯ, ОСОБЛИВОСТІ, ФУНКЦІЇ Автореферат

Актуальність теми. Україна знаходиться на відповідальному етапі свого розвитку, коли тривають процеси становлення громадянського суспільства і правової держави. Глибокі демократичні перетворення, формування засад ринкової економіки, утвердження й забезпечення прав і свобод людини, які визнаються найвищою соціальною цінністю, неможливі без належного рівня правового розвитку країни, який визначається рівнем дієвості права. Право діє так і настільки, наскільки його здійснюють, у зв’язку з чим великого значення набуває ефективна діяльність правових інститутів, важливою передумовою якої виступає розвинена професійно-правова свідомість. Вона значною мірою визначає якість юридичної практики, забезпечує втілення в суспільному житті принципів конституційного ладу, виступає гарантією реалізації й захисту прав та свобод людини і громадянина, впливає на функціонування державних інституцій та органів місцевого самоврядування.

Деформована ж професійна правосвідомість, навпаки, суттєво ускладнює затвердження правових засад в усіх сферах суспільного життя. Зовнішнім проявом її деформацій є численні недоліки чинного правового регулювання, вади юридичної практики. Стосовно правотворчої практики йдеться передусім про надмірну політизацію професійної правосвідомості, низьку змістовну і юридико-технічну якість нормативних правових актів. Що ж до правореалізаційної практики, то йдеться перш за все про низьку якість юридичних послуг населенню, корумпованість правоохоронних органів, внаслідок чого зростає недовірливе і скептичне ставлення людей до права й державних інституцій, що його опосередковують.

З огляду на зазначені положення набуває актуальності дослідження природи, особливостей, поняття, ролі й місця в юридичній практиці такого специфічного правового явища, як професійна правова свідомість, що виступає важливим суб’єктивним підґрунтям права, правопорядку, правової держави.

Не зважаючи на підвищення останнім часом наукового інтересу до проблем професійної правосвідомості, її загальнотеоретичний аналіз у вітчизняній науці слід визнати недостатніми, оскільки не існує присвячених їй фундаментальних праць, які повно і послідовно розкривали б її поняття, особливості, функції, форми її впливу на правотворчість і правореалізаційну діяльність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов'язано з тематикою науково-дослідних робіт кафедри теорії держави та права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і виконано в межах Державної цільової комплексної програми "Розвиток демократичних процесів у правовій державі" (номер державної реєстрації 0186.0.070866).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в комплексному теоретичному аналізі професійної правосвідомості як якісного рівня сприйняття правової дійсності і як виду групової правосвідомості, що передбачає розкриття її змісту, призначення, загальних закономірностей та особливостей формування й функціонування, а також у формулюванні теоретичних положень і практичних висновків та рекомендацій, спрямованих на підвищення рівня професійної правосвідомості в Україні.

Відповідно до поставленої мети в дисертації передбачається вирішення низки наукових задач:

– уточнити поняття “правосвідомість”, здійснити аналіз його ознак;

– дослідити поняття професійної правосвідомості як форми групової правосвідомості та якісного рівня сприйняття права в усьому різноманітті його проявів і активного впливу на нього;

– установити й охарактеризувати функції професійної правосвідомості;

– навести характеристику ролі професійної правосвідомості в правотворчій і правореалізаційній (особливо в правозастосовчій) діяльності;

– з’ясувати й дати аналіз основних деформацій професійної правосвідомості та причин їх виникнення;

– проаналізувати основні способи попередження й подолання деформацій професійної правосвідомості.

Об’єктом дослідження є правосвідомість як суб’єктивний елемент правової дійсності.

Предметом дослідження є загальні закономірності формування й функціонування професійної правосвідомості.

Методи дослідження. У підґрунтя методології дослідження покладено комплексний підхід до аналізу професійної правосвідомості, зумовлений специфікою теми роботи і пов’язаний із застосуванням загальнонаукових і спеціально наукових методів. Методологічною основою дисертації послужили універсальні методи діалектики, що використовувалися на всіх етапах з метою з’ясування сутності професійної правосвідомості, закономірностей та особливостей її функціонування, взаємодії з іншими правовими явищами. На окремих етапах роботи застосовувалися різноманітні методи дослідження: системний і структурно-функціональний – при вивченні будови свідомості правової і професійної як її різновиду, встановленні їх елементів, з’ясуванні їх функціонального взаємовпливу, аналізі впливу професійної правосвідомості на право й пов’язані з ним явища; порівняльно-правовий – при аналізі професійної правосвідомості в різних правових сім’ях. Широкого застосування в роботі отримали категорії і прийоми формальної логіки: поняття, визначення, доказ і спростування, судження, аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо.

Дисертаційна робота виконувалася на загальних методологічних орієнтирах, закріплених у Конституції України: пріоритету загальнолюдських цінностей, побудови демократичної, соціальної, правової держави, поділу державної влади, принципів гуманізму, поваги людської гідності, свободи, прав людини і громадянина.

Наукова новизна дисертації. Наукова новизна визначається передусім тим, що ця робота є першим в українській правовій літературі монографічним дослідженням загальнотеоретичних аспектів професійної правосвідомості, її особливостей, функцій, призначення в юридичній практиці, деформацій і способів їх подолання та попередження. Наукова новизна одержаних результатів знаходить свій прояв у наступних теоретичних положеннях і висновках:

– обґрунтовується авторське визначення професійної правосвідомості як цілісного, системного, практично спрямованого, нормативно детермінованого способу пізнання правової дійсності й активного впливу на неї, що забезпечує функціонування й розвиток правопорядку, суб’єктом якого виступають особи, які мають спеціальну юридичну освіту і професійно займаються юридичною практикою;

– доводиться, що професійна правосвідомість забезпечує збереження, розвиток і нормальне функціонування правопорядку. Наголошується, що така роль є іманентною ознакою саме професійної правосвідомості як певного якісного рівня сприйняття права й пов’язаних з ним правових явищ. Якщо ж вести мову про індивідуальну або групову професійну правосвідомість, то тут така ознака в якості обов’язкової відсутня, оскільки як окремі юристи, так і професійна група юристів можуть бути носіями деформованої правосвідомості;

– пропонується авторський підхід до класифікації функцій професійної правосвідомості, згідно з яким їх можна поділити на підставі прояву професійної правосвідомості щодо правової дійсності на дві групи: 1) функції, здійснення яких забезпечує сприйняття правової дійсності; 2) функції, здійснення яких забезпечує зворотній активний вплив на неї;

– уперше вирізняються такі функції професійної правосвідомості, як забезпечення адекватного вираження професійно-правової думки, подолання й попередження деформацій правосвідомості, контрольна, консультативна, забезпечення соціального партнерства, сприяння розвитку демократії, гуманізації юридичної діяльності;

− обстоюється авторський підхід до розкриття засобів (форм) впливу професійної правосвідомості на правоутворення і правореалізацію;

− дається авторське визначення деформацій професійної правосвідомості як викривлень раціональних, емоційних або (і) вольових компонентів її змісту, які унеможливлюють або суттєво ускладнюють ефективну професійно-юридичну діяльність. Деформації професійної правосвідомості в кінцевому підсумку призводять до існування в суспільстві нерозвиненого права.

Практичне значення одержаних результатів полягає:

1) у науково-дослідницькій сфері – матеріали дослідження можуть стати підґрунтям для подальшої розробки концепції професійної правосвідомості;

2) у навчальному процесі – положення, рекомендації й висновки дисертації можуть послужити матеріалом для підготовки підручників, навчальних посібників з курсу „Загальна теорія держави і права”, при викладанні відповідної навчальної дисципліни;

3) у правовиховній царині – запропоновані положення можуть бути корисними в роботі по підвищенню рівня професійної правосвідомості та правової культури державних службовців.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри теорії держави та права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Положення дисертації доповідалися й стали предметом обговорення на науково-практичних конференціях: V Міжнародний науковий конгрес “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2005 р.), наукова конференція молодих учених та здобувачів “Актуальні проблеми правознавства” (м. Харків, 2006 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція до Дня науки “Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки” (м. Чернігів, 2005), наукових семінарах та “круглих столах”.

Публікації. Основні результати дисертації, висновки та пропозиції викладені автором у 7-ми наукових публікаціях, зокрема, у 3-х статтях, опублікованих у фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України, і в 4-х тезах наукових повідомлень на вказаних конференціях.

Структура дисертації зумовлена метою і предметом дослідження. Робота складається зі вступу, 2-х розділів, які містять 6 підрозділів, висновків і списку використаних джерел (188 найменувань). Загальний обсяг дисертації – 200 сторінок, із них основного тексту – 182 сторінки.