АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВОВІДНОСИН У СФЕРІ ПАСАЖИРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ Автореферат

Актуальність теми дослідження зумовлена значним науково-теоретичним і практичним значенням в Україні залізничних перевезень пасажирів та багажу для функціонування економіки країни, а також недосконалістю правового регулювання правовідносин, пов’язаних із цими перевезеннями.

Прагнення України увійти до єдиного політичного, економічного європейського простору вимагає серйозних змін у багатьох сферах життєдіяльності країни, зокрема транспортній, що передбачає вироблення єдиного механізму правового регулювання правовідносин, що виникають у даній галузі, а особливо у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті.

Про важливість проблеми в економічному вимірі свідчить хоча б той факт, що в Україні протягом 2002–2006 рр. пасажиропотік складав щорічно понад 5 млрд. пасажиро-кілометрів і спостерігається стала тенденція до збільшення цих показників.

Основи транспортного законодавства сучасної України були закладені у Законах України “Про транспорт” (1994 р.) та “Про залізничний транспорт” (1996 р.). Важливим етапом створення спеціального законодавства у сфері залізничного транспорту стала Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Статуту залізниць України” від 06.04.1998 р. № 457 та відомчі нормативні документи МВС України (накази МВС України № 740 від 25.07.2002 р. “Про систему комплексної безпеки вантажних та пасажирських перевезень на трансєвропейських транспортних магістралях” та № 261 від 18.04.2005 р. “Про створення Управління МВС України на транспорті”).

Водночас, мають місце прогалини, що суттєво впливають на якість адміністративно-правового регулювання правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті України.

Теоретичною базою дисертаційного дослідження є праці таких провідних вітчизняних вчених-адміністративістів, як В.Б. Авер’янова, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, І.Л. Бородіна, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, А.П. Клюшніченка, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В.С. Куйбіди, В.І. Олефіра, О.І. Остапенка, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи та інших.

Окремі питання адміністративно-правового регулювання правовідносин у сфері пасажирських перевезень розглядалися у наукових працях І.В. Булгакової, В.К. Гіжевського, Е.Ф. Демського, М.В. Коваліва, В.І. Куделя, А.В. Мілашевича, В.Й. Развадовського, А.Є. Шевченка, О.О. Юхна та інших провідних науковців. Водночас, слід підкреслити, що в існуючих працях саме регулювання правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті в умовах розбудови незалежної держави розглядалося фрагментарно, а в комплексі дана тема в Україні не досліджувалася.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Програми розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні на 2006–2010 рр., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2006 р. № 496 (п. 5); планів наукових досліджень МВС України (п. 33, п. 48 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 05.07.2004 р.) та Львівського державного університету внутрішніх справ (п. 1 Перспективного плану НД та ДКР на 2005–2010 рр. за пріоритетними напрямами наукових досліджень, які потребують першочергової розробки і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, затвердженого на засіданні Вченої ради від 26.08.2005 р., протокол № 1).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні адміністративно-правових засад, юридичної природи та сутності закономірностей розвитку адміністративних правовідносин, що виникають у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті; у з’ясуванні їх місця у системі державного управління, організаційно-правового забезпечення щодо удосконалення цієї сфери.

Для досягнення поставленої мети визначені такі завдання:

- узагальнити організаційні та функціональні засади діяльності пасажирського залізничного транспорту в Україні;

- проаналізувати правовідносини у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті та визначити особливості їх адміністративно-правового регулювання;

- охарактеризувати форми та методи адміністративно-правового регулювання правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті;

- визначити систему суб’єктів регулювання правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті, охарактеризувавши напрями та форми їх діяльності;

- з’ясувати особливості використання адміністративно-правових засобів забезпечення правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті;

- розкрити зміст та особливості адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті;

- розробити пропозиції щодо удосконалення законодавства України, що регулюють правовідносини у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті.

Предметом дослідження є адміністративно-правове регулювання правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувалися загальнонаукові та спеціально-юридичні методи пізнання правових явищ: історико-правовий, порівняльно-правовий, статистичний, системно-функціональний, формально-юридичний, соціологічний, логіко-семантичний та інші. Їх застосування ґрунтується на комплексному підході, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.

За допомогою історико-правового методу досліджено розвиток залізничного транспорту та загальні підходи до становлення законодавства про залізничні пасажирські перевезення (підрозділ 1.1.); порівняльно-правового методу – здійснено порівняння вітчизняного та зарубіжного законодавства (підрозділ 1.2, 3.1.); статистичного методу – узагальнено результати адміністративної практики притягнення до відповідальності за порушення чинного законодавства щодо пасажироперевезень на залізничному транспорті (підрозділ 2.3.); системно-функціонального методу – здійснено розкриття теоретичних та практичних положень правової організації забезпечення діяльності суб’єктів залізничного транспорту (підрозділ 2.2.); формально-юридичного методу – проаналізовано зміст законодавчих та інших нормативно-правових актів, які регламентують адміністративно-правове регулювання правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті (підрозділ 1.2, 3.1.); соціологічного методу – проведено аналіз опитувань працівників транспортної міліції щодо адміністративно-правового забезпечення правовідносин, пов’язаних із перевезенням пасажирів на залізничному транспорті (підрозділ 3.1.); логіко-семантичного методу – внесено пропозиції щодо вдосконалення законодавства України у даній сфері (підрозділ 3.2.).

Застосування зазначених методів дозволило різнобічно проаналізувати правові аспекти адміністративного регулювання правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті України, систематизувати емпіричні дані й отримати власні теоретичні результати для досягнення поставленої мети.

Науково-теоретичне підґрунтя дисертації склали розробки фахівців у галузі адміністративного, цивільного права, теорії управління тощо. Нормативно-правовою основою роботи стали положення Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів України й зарубіжних країн. Емпіричну базу дослідження становлять узагальнення практики застосування адміністративного законодавства та статистично-довідкові матеріали про діяльність транспортної міліції України. Поглибленому вивченню проблеми слугували проведені дисертантом опитування 277 працівників лінійного управління на Львівській залізниці УМВС України на транспорті, з них 186 осіб старшого та середнього начальницького складу та 91 працівник молодшого начальницького складу, 104 працівника воєнізованої охорони відокремленого підрозділу “Служба охорони” Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”, 32 працівника міжрайонних транспортних прокуратур областей західного регіону.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших в Україні досліджень, присвячених адміністративно-правовому регулюванню правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті.

У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових теоретичних положень, обґрунтовано висновки, рекомендації та пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України.

Найістотнішими результатами дослідження, що зумовлюють його новизну і визначають внесок автора у розроблення зазначеної проблематики є наступні положення і висновки:

уперше:

- розкрито сучасний стан правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті;

- обґрунтовано необхідність внесення змін та доповнень до відомчих нормативно-правових актів при зміні організаційних засад діяльності суб’єктів інфраструктури пасажирських перевезень;

- доведено необхідність нормативного визначення показників чисельності працівників правоохоронних органів, які виступають суб’єктами правовідносин у сфері пасажирських перевезень;

- уточнено організаційно-штатну структуру органів внутрішніх справ на транспорті, які обслуговують пасажирські перевезення в частині забезпечення громадського порядку в поїздах місцевого, дальнього та міжнародного пасажирського сполучення;

- внесено ряд конкретних пропозицій щодо змісту нормативно-правових актів у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті з урахуванням норм та вимог Європейського Союзу, особливо у сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки;

набули подальшого розвитку:

- обґрунтування необхідності встановлення чисельності працівників патрульно-постової служби міліції для забезпечення охорони громадського порядку на залізничному транспорті;

- організаційно-правові засади регулювання правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті;

- пропозиції щодо змін та доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення у сфері порушення правил щодо охорони правопорядку і безпеки руху на залізничному транспорті.

На підставі висновків пропонуються відповідні зміни та доповнення до законодавства України з регулювання перевезення пасажирів на залізничному транспорті. Аргументація щодо необхідності запропонованих змін та доповнень до законодавства, а також зміст пропозицій подано в дисертаційні роботі.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані й обґрунтовані в дисертації висновки і пропозиції становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- у науково-дослідної сфері – основні висновки дослідження можуть бути використані для подальшої розробки правового забезпечення пасажирських перевезень, визначення шляхів адаптації нормативної бази до вимог Європейського Союзу;

- у правотворчості – використання результатів дослідження сприятиме удосконаленню нормативно-правового регулювання правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті;

- у правозастосовчій діяльності – використання отриманих результатів дозволить покращити практичну діяльність органів залізничного транспорту, підрозділів внутрішніх справ на транспорті щодо застосування адміністративно-правових норм у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті;

- у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані під час проведення занять із навчальних дисциплін “Адміністративне право”, “Основи управління в ОВС”, “Адміністративна діяльність ОВС”; у системі службової підготовки підрозділів патрульно-постової служби лінійних управлінь на транспорті з питань практичної діяльності щодо супроводження пасажирських поїздів.

Апробація результатів дослідження. Підсумки роботи, розробки і вирішення проблеми оприлюднені на міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “П’яті осінні юридичні читання” (27–28.10.2006 р., Хмельницький університет управління та права); науково-практичній конференції “Взаємодія правоохоронних органів та державних структур у протидії екологічній небезпеці” (03.11.2006 р., Львівський державний університет внутрішніх справ); науково-звітній конференції “Проблеми діяльності кримінальної міліції в умовах розбудови правової держави” (16.02.2007 р., Львівський державний університет внутрішніх справ); науково-практичному семінарі “Проблеми застосування інформаційних технологій у діяльності ОВС, навчальному процесі та взаємодії з іншими службами” (01.12.2006 р., Львівський державний університет внутрішніх справ).

Матеріали дисертації використовувались у навчальному процесі Львівського державного університету внутрішніх справ при викладанні навчальних курсів “Адміністративне право”, “Основи управління в ОВС”, “Адміністративна діяльність ОВС” (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження від 01.02.2007 р.), а також при підготовці методичних рекомендацій та проведенні службових занять з підрозділами міліції громадської безпеки щодо організації роботи нарядів міліції під час супроводження пасажирських поїздів (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження від 01.02.2007 р.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладено у п’яти наукових статтях, що опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань та предмета дослідження дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 212 сторінок, з яких 161 сторінка основного тексту, 22 сторінки списку використаних джерел (228 найменувань), 29 сторінок додатків.