ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ КОНТРОЛЮ У ГАЛУЗІ ЯДЕРНОЇ ТА РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Україна належить до числа країн, що мають розвинуту ядерну енергетику. Вона забезпечує виробництво майже половини електроенергії України. Ядерно-енергетичний комплекс країни охоплює генеруючі ядерні потужності, значний сировинний, машинобудівний, науково-технічний потенціал і розвинуту дослідно-промислову та технологічну базу.

У зв’язку з існуванням великої кількості ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, посилюється ризик виникнення небезпечних для довкілля та людини ядерних інцидентів та виникає потреба у створенні адекватних цьому ризику механізмів контролю за прийняттям рішень щодо розміщення, проектування, будівництва ядерних установок та об’єктів, використанням джерел іонізуючого випромінювання, поводженням із радіоактивними матеріалами. З урахуванням цих обставин формується ядерне законодавство України. На жаль, це законодавство щодо контролю у сфері ядерної та радіаційної безпеки є не достатньо якісним і ефективним. Це, в свою чергу, негативно відбивається на дисципліні виконання заходів із ядерної та радіаційної безпеки та свідчить про необхідність подальшого удосконалення правового регулювання контролю у сфері ядерної та радіаційної безпеки.

З другого боку, організаційно-правові аспекти контролю у даній сфері не були досі предметом комплексних досліджень у вітчизняній юридичній літературі. Виняток тут складають праці Г.І. Балюк. Зазначені факти зумовлюють потребу переосмислення теоретичних засад контролю у сфері ядерної та радіаційної безпеки крізь призму сучасності, наповнення їх новим змістом, зважаючи на їх соціальну значущість та враховуючи особливості розвитку України.

У дослідженні використовувався методологічний потенціал праць як вітчизняних, так і зарубіжних учених-юристів.

Загальнотеоретичні проблеми права, управління й контролю аналізувалися у роботах: В.Б. Авер’янова, С.С. Алексєєва, А.П. Альохіна, О.Ф. Андрійко, Г.В. Атаманчука, В.М. Горшеньова, Ю.А. Дєнісова, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, В.В. Лазарєва, О.Е. Лейста, П.М. Рабіновича, М.С. Студенікіної, Ю.О. Тихомирова, Р.О. Халфіна, М.В. Цвіка, І.Б. Шахова, В.С. Шестака та інших.

Питання охорони довкілля, деякі аспекти екологічної, ядерної та радіаційної безпеки висвітлені у наукових працях: В.І. Андрейцева, Н.В. Барбашової, А.Г. Бобкової, С.О. Боголюбова, М.М. Брінчука, С.Б. Гавриша, А.П. Гетьмана, О.К. Голіченкова, О.Л. Дубовик, Н.В. Єремеєва, М.І. Єрофеєва, Е.Н. Жевлакова, А.І. Іойриша, І.І. Каракаша, О.С. Колбасова, В.В. Костицького, С.М. Кравченко, Н.Д. Красіліч, М.В. Краснова, Ю.М. Крупки, Н.Р. Малишевої, В.Л. Мунтян, В.К. Попова, Б.Г. Розовського, Н.І. Тітової, Ю.С. Шемшученка, А.С. Шестерюка, М.В. Шульги.

Зазначене свідчить про актуальність обраної теми дисертаційного дослідження та необхідність подальшого опрацювання теоретичних засад щодо форм здійснення контролю у сфері забезпечення ядерної та радіаційної безпеки.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до планів науково-дослідної роботи Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України «Теоретичні і практичні проблеми розвитку організаційно-правового механізму реалізації виконавчої влади в Україні» (номер державної реєстрації 0206U007773) та «Проблеми вдосконалення природо-ресурсного законодавства України» (номер державної реєстрації 0106U012121).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз організаційно-правових аспектів контролю у сфері ядерної та радіаційної безпеки, а також розроблення науково обґрунтованих рекомендацій і пропозицій щодо формування та розвитку нормативно-правової бази й упорядкування практики здійснення контрольної діяльності у даній сфері.

Для досягнення поставленої мети вирішувались наступні завдання:

проаналізувати характерні ознаки контролю у сфері ядерної та радіаційної безпеки та відповідний понятійно-термінологічний апарат;

охарактеризувати основні принципи організації та здійснення контролю за забезпеченням безпеки при здійсненні діяльності, пов’язаної з використанням ядерної енергії;

здійснити аналіз і провести оцінку розвитку правового регулювання контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки, а також визначити на цій основі перспективи і шляхи подальшого вдосконалення відповідного законодавства;

виявити особливості системи органів контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки, сформулювати і обґрунтувати наукові положення та пропозиції щодо упорядкування організаційно-правових засад контролю за забезпеченням ядерної та радіаційної безпеки в Україні;

охарактеризувати систему та виявити особливості правових форм здійснення контролю у галузі забезпечення ядерної та радіаційної безпеки, обґрунтувати пропозиції щодо їх удосконалення;

проаналізувати стан правового забезпечення застосування заходів реагування контролюючих органів на порушення законодавства про ядерну і радіаційну безпеку.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у процесі організації та здійснення контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки.

Предметом дослідження є правові засади контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки, правозастосовча практика відповідних контролюючих органів.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження виступає сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів пізнання.

Серед зазначених методів, базовим був діалектичний метод пізнання. Формально-логічний метод дав змогу проаналізувати та поглибити понятійно-термінологічний апарат, розкрити зміст та особливості застосування окремих правових норм.

Порівняльно-правовий метод дозволив зіставити різнорідні масиви правових норм, що регулюють відносини в даній сфері, звернутися до зарубіжного досвіду організації контрою у галузі ядерної та радіаційної безпеки.

За допомогою методу історичного аналізу проаналізовано становлення організаційних та правових засад контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки.

Застосування структурно-функціонального, системного методів мало місце у процесі аналізу розвитку відповідного законодавства, формування системи органів, що здійснюють контроль у даній галузі.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дана робота є першим самостійним комплексним дослідженням, яке присвячене теоретичним та практичним проблемам контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки. Дисертація спрямована на підвищення ефективності організаційно-правових засобів контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки, усунення колізій і прогалин у правовому регулюванні даної сфери суспільних відносин.

Наукова новизна основних положень дисертації та особистий внесок автора в дослідження проблеми полягають у таких висновках, положеннях і рекомендаціях:

- сформульовано поняття контролю у галузі забезпечення ядерної та радіаційної безпеки як врегульованої нормами права діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, громадськості, спрямованої на забезпечення додержання норм законодавства з питань ядерної та радіаційної безпеки, запобігання та виявлення порушень правових вимог щодо забезпечення безпеки довкілля, людини від впливу будь-яких речовин, пристроїв та споруд, що містять чи можуть уміщувати ядерні матеріали або джерела іонізуючого випромінювання, наслідків радіаційної аварії, вжиття заходів впливу на порушників вимог ядерної та радіаційної безпеки;

- уточнено поняття “ядерна безпека”, як стан захищеності довкілля та людини у процесі використання ядерних установок, поводження з радіоактивними матеріалами, який не допускає заподіяння ядерної шкоди та “радіаційна безпека”, яка розглядається як стан захищеності людини й довкілля від можливого негативного радіаційного впливу будь-яких речовин, пристроїв та споруд, що містять чи можуть уміщувати ядерні матеріали або джерела іонізуючого випромінювання, а також іонізуючого випромінювання природного походження й наслідків радіаційної аварії, а також обґрунтовано необхідність приведення у відповідність до приписів міжнародно-правових актів з питань ядерної та радіаційної безпеки понять “ядерна установка”, “ядерний матеріал”, “ядерна шкода”;

- розроблено класифікацію принципів контролю в галузі ядерної та радіаційної безпеки на основі їх поділу на організаційні, які забезпечують вихідні засади побудови системи органів контролю у сфері ядерної та радіаційної безпеки та функціональні, які визначають якісний стан контролю у цій сфері;

- обґрунтовано необхідність реорганізації Держкоматомрегулювання та утворення Національної комісії з ядерного регулювання, як державного органу зі спеціальним статусом, що має забезпечувати його незалежність у прийнятті рішень;

- вироблено пропозиції спрямовані на удосконалення законодавства з питань контролю в галузі ядерної та радіаційної безпеки, зокрема шляхом прийняття Закону України “Про основні принципи контролю за ядерною та радіаційною безпекою в Україні”, упорядкування на законодавчому рівні повноважень щодо здійснення контролю за радіаційною безпекою, органів місцевого самоврядування та виконавчої влади, прийняття Положення про службу радіаційної безпеки на підприємствах, установах, організаціях тощо;

            - аргументовано висновок про необхідність внесення змін до Закону України “Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об‘єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення” щодо необхідності при прийнятті рішення про розміщення ядерних установок проведення загальнодержавних референдумів, а не дорадчих опитувань (місцевих референдумів);

           - аргументовано пропозиції щодо удосконалення законодавчого забезпечення  підготовки Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища та Доповіді про стан ядерної та радіаційної безпеки в Україні;

          - обґрунтуванно пропозиції щодо: виокремлення в Кодексі України про адміністративні правопорушення окремої глави “Адміністративні правопорушення у сфері ядерної та радіаційної безпеки”, а у Кримінальному кодексі України – розділу “Злочини проти ядерної та радіаційної безпеки”; чіткого розмежування у законодавстві про адміністративні правопорушення повноважень органів охорони навколишнього природного середовища, санітарно-епідеміологічних органів, органів державного ядерного регулювання з питань застосування адміністративної відповідальності; прийняття спеціального Закону України “Про обмеження, зупинення, припинення діяльності підприємств, установ, організацій за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища”.

            Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження  можуть бути використані:

            для подальшого науково-теоретичного дослідження окремих аспектів контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки;

            у законотворчій діяльності при внесенні змін до чинних нормативних актів з питань ядерного законодавства та опрацюванні нових законів, що мають усунути прогалини у регулюванні відповідних суспільних відносин у сфері ядерної та радіаційної безпеки;

            в процесі підготовки підручників та при викладанні курсу “Екологічне право” і спецкурсу “Ядерне та радіаційне право”.

            Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні відділу проблем державного управління та адміністративного права  Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

            Окремі підсумки дослідження були оприлюднені на міжнародному семінарі «Регулювання зняття з експлуатації АЕС» (м.Київ, 29.10.2002 р.); міжнародній конференції «Управління ресурсом АЕС» (м.Київ, 11-12.11.2002 р.); міжнародній конференції «Екологічні аспекти ядерних технологій» (м.Київ, 23-24.11.2004 р.); міжнародній конференції «Ядерна енергетика України – шляхи розвитку та міжнародне співробітництво» (м.Київ, 17-18.10.2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Фізична ядерна безпека” (м.Київ, 23-25.11.2005 р., тези опубліковано), міжнародній конференції «Нормативно-правове забезпечення функціонування ядерно-енергетичного комплексу України» (м.Київ, 15.11.2006 р.); міжнародному енергетичному інвестиційному форумі (м.Київ, 03.04.2007 р.).

Основні результати, теоретичні положення та практичні рекомендації дисертаційного дослідження були використані:

- при розробці проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» (щодо термінів «Ядерне паливо» та «Експлуатуюча організація (оператор)») (реєстраційний номер 3647 від 18.06.2003 р.) (прийнято в першому читанні 13.12.2005 р.);

- при підготовці проекту Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України (щодо прийняття рішень про будівництво ядерно небезпечних об’єктів) (прийнятий Верховною Радою України 02.06.2005 р. № 2637-15);

- при розробці Закону України «Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення» (прийнятий Верховною Радою України 08.09.2005 р. № 2861-ІV);

- при підготовці проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний фонд поводження з радіоактивними відходами» (знаходиться на розгляді у Верховній Раді України) (реєстраційний номер 9150 від 21.02.2006 р.);

- при підготовці проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами» (знаходиться на розгляді у Верховній Раді України) (реєстраційний номер 3661 від 08.06.2007 р.).

            Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено у  п’яти публікаціях автора  (з них три наукові статті у фахових виданнях). Науково-публіцистичні публікації автора з питань правового забезпечення розвитку ядерної енергетики розміщені на сайті:  derkach.com.ua

            Структура дисертаційної роботи.  Дисертація складається  з: вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел (172 найменування). Загальний обсяг роботи становить  213 сторінок, обсяг використаних джерел – 17 сторінок.