| Короткий зміст: |
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. В умовах значних соціальних перетворень, спрямованих на побудову правової держави в Україні, важливим залишається подальший розвиток всіх механізмів правової системи, приведення їх у відповідність з вимогами розвитку суспільства.
Одним із компонентів формування правової держави є оновлення та вдосконалення кримінально-правових заходів реагування на вчинений злочин, серед яких важливе місце посідає кримінальне покарання, від правильного застосування якого певною мірою залежить успішність протидії злочинності. В цих умовах обґрунтоване призначення покарання, у тому числі і більш м’якого, ніж передбачено законом, стає ефективним та дійовим заходом протиборства злочинним проявам.
Проблемні питання призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, досліджувались ще в дореволюційному кримінальному праві, зокрема в роботах С. Баршева, Л.С. Бєлогриць-Котляревського, В.В. Єсипова, О.Ф. Кістяківського, В.Н. Латкіна, О. Лохвицького, Е.Я. Немировського, О. Проскурякова, В.Д. Спасовича, М.С. Таганцева та ін. В радянський період, а також протягом останніх десятиліть окремі аспекти даної проблеми розглядались в працях В.І. Антипова, Л.В. Багрій-Шахматова, М.І. Бажанова, М.О. Бєляєва, Є.В. Благова, Г.С. Гаверова, І.М. Гальперіна, І.І. Гореліка, В.К. Дуюнова, А.В. Іщенка, В.І. Зубкової, І.І. Карпеця, Г.А. Кригера, Л.Л. Круглікова, Ю.Б. Мельнікової, О.О. Мяснікова, С.В. Сахнюка, М.А. Скрябіна, М.Н. Становського, В.В. Сташиса, А.Х. Степанюка, П.П. Осипова, В.В. Похмелкіна, Л.А. Прохорова, В.Я. Тація, В.І. Тютюгіна, Г.І. Чечеля, М.Д. Шаргородського та ін. Комплексному дослідженню призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, було піддане в кандидатській дисертації О.М. Плєшакова на тему “Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом” (М., 1979 р.).
Однак, незважаючи на значну кількість робіт, присвячених даній темі, дослідження в цій сфері тривають і по теперішній час, бо виявляються нові, раніше не вивчені аспекти, а деякі питання потребують подальшого осмислення з урахуванням сучасних тенденцій, досягнень у сфері кримінально-правової науки та правозастосовній практиці. Зокрема питання встановлення передумов, підстав та порядку призначення менш суворого покарання вимагають теоретичного дослідження з урахуванням приписів прийнятого в 2001 р. нового Кримінального кодексу України.
Відсутність сучасних комплексних досліджень даної проблеми, наявність дискусійних питань, прогалин в законодавстві обумовлюють виникнення певних труднощів на практиці при призначенні більш м’якого покарання, що призводить до неправильних рішень, відсутності одноманітності розгляду схожих ситуацій. Так, за статистичними даними Верховного Суду України у 2005р. змінено вироків щодо 11 тис. осіб, або 5,5 % від кількості осіб, щодо яких постановлено вироки. З пом’якшенням міри покарання в апеляційному порядку змінено вироки щодо 2,5 тис. осіб, або 53 % від усіх змінених. Найчастіше підставою для постановлення апеляційною інстанцією нового вироку була необхідність застосування більш суворого покарання. З такої підстави апеляційні суди постановили нові вироки щодо 468 осіб, або 70,3 % від кількості осіб, щодо яких постановлено нові вироки.
Саме тому всебічний науковий аналіз норм про призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, перевірка їх ефективності й доцільності, розробка рекомендацій з удосконалювання законодавства і практики його застосування є актуальним для науки кримінального права.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до цільової комплексної програми “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого права і системи попередження злочинності” (номер державної реєстрації 0186.0.070883). Тема роботи затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 22 березня 2002 року (протокол № 10).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формулювання теоретично обґрунтованих висновків щодо сутності, передумов, підстав та порядку призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом за вчинений злочин, а також розробка рекомендацій щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства України та практики його застосування.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання: 1) визначити юридичну природу і поняття призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом; 2) дослідити коло кримінально-правових норм, що регулюють застосування менш суворого покарання; 3) встановити критерії відмежування призначення більш м’якого покарання від інших суміжних понять; 4) визначити передумови, підстави та порядок призначення більш м’якого покарання; 5) вивчити та узагальнити судову практику у справах про призначення більш м’якого покарання; 6) розробити та обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення відповідних норм КК України та практики їх застосування.
Об’єктом дослідження є призначення покарання. Предметом дослідження є призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом за вчинений злочин.
Нормативно-правовою базою дослідження є положення чинного та вже скасованого законодавства України, законодавств окремих зарубіжних країн щодо призначення більш м’якого покарання, а також практика їх застосування. Теоретичну базу дослідження склали роботи вітчизняних та зарубіжних вчених минулого та сучасності в галузі кримінального права. Крім того, були використані роботи з теорії права, конституційного права, інших галузевих юридичних наук, філософії, соціології, мовознавства та інших знань.
Методи дослідження. Для досягнення наукової об’єктивності результатів дослідження використовувався комплекс загальнонаукових і спеціальних методів. Зокрема, діалектичний метод пізнання застосовувався при дослідженні сутності призначення більш м’якого покарання; історико-правовий – при вивченні генезису кримінально-правових норм, що регулюють пом’якшення покарання; догматичний метод – при аналізі змісту законодавчих положень щодо призначення більш м’якого покарання; метод системного аналізу – при розгляді призначення більш м’якого покарання у співвідношенні з іншими видами застосування останнього; метод системно-структурного аналізу – при виділенні й дослідженні підстав, способів призначення менш суворого покарання. Застосування формально-логічного методу надало можливість сформулювати поняття і розробити пропозиції щодо вдосконалення положень КК і практики їх застосування; порівняльно-правового – виявити різні підходи правового регулювання зниження ступеня суворості міри покарання у кримінальному законодавстві зарубіжних держав і КК України; статистичного методу – здійснити узагальнення кримінальних справ про застосування більш м’якого покарання (була вивчена 2721 кримінальна справа, що знаходилась в провадженні місцевих районних судів м. Харкова в 2004 р., серед яких був зафіксований 221 випадок призначення покарання з застосуванням ст. 69 КК); вивчити матеріали опублікованої практики, статистичні дані вищих судових інстанцій УРСР, України, СРСР, РСФСР, РФ щодо призначення покарання.
Наукова новизна одержаних результатів. Робота є першим в Україні комплексним дисертаційним дослідженням проблеми призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, за КК України 2001 р.
На думку автора, серед сформульованих ним висновків та висловлених пропозицій новими для науки кримінального права є:
1. Сформульоване нове поняття інституту призначення покарання як внутрішньогалузевого, комплексного утворення, що об’єднує кримінально-правові субінститути, які спільно забезпечують відносно цілісне, завершене регулювання передумов, підстав, меж і порядку обрання покарання особі, визнаної винною у вчинені злочину.
2. Запропонована нова класифікація санкцій статей Особливої частини КК. В залежності від їх якісно-кількісної характеристики пропонується розрізняти санкції: прості й складні. Серед останніх виділяються санкції: альтернативні, кумулятивні, альтернативно-кумулятивні.
3. Вперше проведене комплексне дослідження положень чинного КК, які передбачають призначення менш суворого покарання, наведена їх загальна характеристика і класифікація. На підставі цього пропонується визнати призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, самостійним субінститутом кримінального права.
4. Наведено додаткові аргументи на підтримку законодавчої позиції щодо розширення сфери дії ст. 69 КК за рахунок вилучення положень, що унеможливлювали призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, особам, які вчинили злочин невеликої тяжкості.
5. По-новому сформульовані підстави призначення більш м’якого покарання (ч. 1 ст. 69 КК). Обґрунтовується доцільність надання суду права пом’якшувати покарання не тільки за наявності обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину (тобто характеризують діяння й особу винного під час вчинення злочину), а й в разі виявлення таких пом’якшувальних обставин, які виникають після події злочину, а саме які характеризують особу винного та її постзлочинну поведінку. По-новому обґрунтовується також доцільність призначення більш м’якого покарання навіть за наявності лише однієї обставини, що пом’якшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину.
6. Розвинуті положення на користь можливості призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, при наявності як обставин, що пом’якшують покарання, так і обставин, які його обтяжують, або при негативних даних про особу винного. При цьому доводиться, що пом’якшення покарання в цих випадках можливе лише за умов, що обставини, які пом’якшують покарання, за своїми якісно-кількісними характеристиками, превалюють, домінують над іншими, тим самим нівелюючи їх негативне значення.
7. Розвинута раніше висловлена в юридичній літературі точка зору, згідно з якою в ст. 69 КК передбачено не три, а п’ять варіантів (способів) призначення більш м’якого покарання.
8. Розвинута та вдосконалена пропозиція щодо доповнення ст. 69 КК вказівкою, яка б надавала суду право замість більш суворого додаткового покарання, передбаченого в санкції, призначати менш суворий його вид, в санкції не зазначений. Зокрема, пропонується закріпити можливість переходу від конфіскації майна до штрафу, як додаткового покарання.
9. Висловлена та по-новому аргументована пропозиція про доцільність доповнення КК ст. 69№, яка б надавала суду право призначати більш м’яке покарання у випадках, коли внаслідок прямої заборони, що міститься у приписах КК, жодне з передбачених в санкції видів покарання не може бути застосовано до винної особи.
10. Запропонована нова редакція ст. 69 КК, що регулює призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, а також сформульовано пропозиції щодо вдосконалення положень ч. 3 ст. 43, ст. 52, ст. 53, частин 3 і 4 ст. 65, ч. 2 ст. 99 КК.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони сприяють більш глибокій науковій розробці проблем призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, і можуть бути використані для: 1) подальшого удосконалення кримінального законодавства України; 2) поліпшення практики застосування кримінально-правових норм інституту призначення покарання; 3) подальших наукових досліджень як загальних питань призначення покарання, так і конкретних проблем пом’якшення покарання; 4) підготовки навчальної літератури, в процесі викладання кримінального права, а також відповідних спецкурсів у вищих юридичних навчальних закладах.
Апробація результатів дослідження. Основні положення, теоретичні висновки і практичні рекомендації, що сформульовані в дисертації, розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Окремі положення дослідження доповідалися на наукових конференціях, серед яких: “Формування правової системи в Україні на сучасному етапі” (м. Дніпропетровськ, Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, 21-22 квітня 2005 р. ), “Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності” (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 5-6 жовтня 2005 р.). Деякі зі сформульованих у дисертації положень використовуються автором при проведенні практичних занять зі студентами Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (2005-2007 р.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження автором опубліковано 3 наукові статті у виданнях, визнаних Вищою атестаційною комісією України фаховими для юридичних наук, а також тези 2 наукових доповідей і повідомлень.
Структура роботи обумовлена метою, предметом і завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які загалом містять дев’ять підрозділів, висновків (до кожного розділу і загальних висновків до всієї роботи) і списку використаних джерел.
Загальний обсяг дисертації – 232 сторінок, з них основного тексту – 195 сторінок. Кількість використаних джерел – 401 найменування.
Література та законодавство використані станом на 1 квітня 2007р.
|
