ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОМПЛЕКСНОГО ВИКОРИСТАННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ ДНІПРОВСЬКОГО БАСЕЙНУ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Особливе місце серед природних ресурсів займають водні ресурси, тому що жодна сфера діяльності і життя людини неможлива без використання води. Водоресурсний потенціал будь-якої території є природною основою її економічного розвитку, соціального і екологічного благополуччя. Разом з тим, сучасна освоєність і ступінь господарського навантаження на водоресурсний потенціал досягають рівнів, що перевищують самовідновну його здатність. Нині водогосподарські проблеми України набули загальнодержавного значення. Водний фактор став одним з головних чинників національної безпеки України. Особливо актуальним є питання комплексного використання водних ресурсів Дніпровського басейну, адже водні ресурси басейну Дніпра становлять близько 80 % водних ресурсів України. В його басейні розташовано понад 70 % промислового і аграрного потенціалу нашої держави.

Конституцією України визначено право кожного на користування природними об’єктами, зокрема водними, відповідно до закону. Але наявна нормативно-правова база не враховує повною мірою всіх особливостей басейнового використання водних ресурсів. У силу недостатньої визначеності механізмів реалізації права комплексного водокористування, з урахуванням особливостей, а також важливості Дніпровського басейну для забезпечення потреб України у воді та за відсутності ґрунтовних доктринальних досліджень з цього приводу є необхідність у комплексному науковому дослідженні у контексті вдосконалення чинного законодавства та потреб практики у відповідній сфері.

Науковим підґрунтям для проведення дослідження зазначеного питання послужили праці українських учених-правознавців: В.І.Андрейцева, Г.В. Анісімової, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкової, Ю.О. Вовка, М.П. Волика, А.П. Гетьмана, В.В. Гордєєва, І.І. Каракаша, Т.Г.Ковальчук, В.В. Костицького, М.В. Краснової, В.В. Носіка, О.О. Погрібного, В.К.Попова, А.К. Соколової, П.В. Тихого, М.О. Фролова, Ю.С. Шемшученка, М.В.Шульги та ін. В основу теоретичних узагальнень щодо використання водних ресурсів покладено праці вчених радянської доби: О.С. Колбасова, М.І. Краснова, В.Л Мунтяна. У процесі написання дисертаційного дослідження використано наукові доробки фахівців у галузі використання водних ресурсів та їх охорони, зокрема, В.Я. Шевчука, А.В. Яцика та ін. Проблема правового регулювання комплексного використання водних ресурсів Дніпровського басейну спеціально не вивчалася, науковцями розглядалися лише окремі її аспекти. Недостатня опрацьованість даної проблеми обумовлює необхідність подальших наукових розробок у цьому напрямку.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана в рамках науково-дослідної роботи за плановою темою, що виконується на кафедрі аграрного, земельного та екологічного права академії Одеської національної юридичної академії на тему «Правове забезпечення земельної реформи та регіональної екології в Південному регіоні України», що розробляється відповідно до теми досліджень Одеської національної юридичної академії «Правові проблеми становлення та розвитку сучасної української держави» (державний реєстраційний номер (0101U001195).

Мета і завдання дослідження. Зважаючи на актуальність та сучасний стан наукової розробки теми, метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних і практичних засад, оцінка стану правового регулювання комплексного використання водних ресурсів Дніпровського басейну та розробка пропозицій щодо вдосконалення нормативно-правової бази з даного питання. Відповідно до поставленої мети завданнями дисертаційного дослідження є:

- на підставі ґрунтовного аналізу загальнотеоретичної, спеціально-юридичної, технічної літератури, нормативно-правових актів визначити поняття «комплексне використання водних ресурсів Дніпровського басейну», з’ясувати його сутність та правові ознаки;

- проаналізувати підстави для розгляду ефективного, раціонального використання та охорони водних ресурсів Дніпровського басейну, як істотних ознак і принципів їх комплексного використання;

- з урахуванням того, що всі водні ресурси суші формуються в басейнах річок, і, як наслідок, пріоритетним визнається басейновий принцип використання водних ресурсів, постає необхідність дослідити форми правової організації басейнового принципу управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

- з’ясувати правові аспекти реалізації права загального використання водних ресурсів Дніпровського басейну, розробити шляхи вдосконалення правової регламентації останнього;

- дослідити особливості реалізації права спеціального використання водних ресурсів Дніпровського басейну окремими водокористувачами у порядку централізованого та нецентралізованого водозабезпечення;

- дослідити особливості правового регулювання оренди водних об’єктів, та запропонувати шляхи його удосконалення.

Об’єктом дослідження є нормативно-правові акти, що регламентують використання водних ресурсів, практика їх застосування, наукові доробки вчених-правників та інших галузей науки.

Предметом дослідження є правовідносини, пов’язані із використанням водних ресурсів Дніпровського басейну, а також суспільні відносини у зазначеній сфері, які потребують належного правового регулювання.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження проведено із використанням історичного, порівняльно-правового, формально-юридичного, системно-функціонального, комплексного та інших методів і наукових засобів теорії пізнання. Історичний метод застосовано при дослідженні питань становлення й розвитку теоретичних наробок і правового регулювання суспільних відносин, що виникають у сфері використання водних ресурсів Дніпровського басейну. Порівняльно-правовий – у процесі аналізу наукової літератури, окремих положень нормативно-правових актів України та деяких зарубіжних країн, що регулюють суспільні відносини у досліджуваній сфері. За допомогою формально-юридичного методу аналізувалися положення нормативно-правових актів, які регулюють порядок використання водних ресурсів. За допомогою методу структурно-функціонального аналізу виявлено недоліки нормативного забезпечення використання водних ресурсів Дніпровського басейну та визначено шляхи їх подолання. За допомогою комплексного методу сформульовано ряд наукових визначень та положень. Ці дослідницькі методи базуються на умовах всебічного та об’єктивного аналізу процесів і явищ суспільного розвитку, які спостерігаються у досліджуваній сфері, що дало змогу проаналізувати правовий інститут використання водних ресурсів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше в юридичній науці України виконано комплексне дослідження правового регулювання комплексного використання водних ресурсів Дніпровського басейну, запропоновано нові підходи до інституту права водокористування. Обґрунтовується доцільність удосконалення правових норм, які мають безпосереднє значення у формуванні механізму правового забезпечення комплексного використання водних ресурсів Дніпровського басейну.

Новизна дослідження характеризується положеннями, які виносяться на захист:

1. Сформульовано поняття «комплексне використання водних ресурсів Дніпровського басейну», під яким слід розуміти ефективне, раціональне, ощадливе і збалансоване використання водних ресурсів водокористувачами для задоволення різноманітних потреб в межах річкового басейну. Правовідносини по використанню водних ресурсів Дніпровського басейну є комплексними, мають сукупність правових та інших споріднених факультативних ознак, що визначають їх місце у системі водних правовідносин, залежно від цільового призначення використання, комплексу суб’єктного та об’єктного складу в аспекті використання водних ресурсів для задоволення різноманітних потреб суб’єктів та правових способів забезпечення реалізації їх правосуб’єктності.

2. Уперше на дисертаційному рівні визначено правові ознаки комплексного використання водних ресурсів Дніпровського басейну, зокрема, такі як: ефективне використання водних ресурсів; раціональне використання водних ресурсів; ощадливе і збалансоване використання водних ресурсів; багатоцільове використання водних ресурсів; полісуб’єктність прав на водні ресурси; поліфункціональність управління або регулювання використання водних ресурсів на основі басейнового принципу.

3. Встановлено, що метою водного законодавства є досягнення раціонального використання та охорони водних ресурсів, яке повинно здійснюватися в межах комплексних водних правовідносин щодо ефективного використання водних ресурсів. Запропоновано ефективне використання водних ресурсів розглядати як одну із головних ознак комплексного використання водних ресурсів Дніпровського басейну та засіб його юридичного гарантування. Дістало подальший розвиток положення, що у концептуальному плані раціональне й ефективне природокористування розглядається як природоохоронна і середовище захисна діяльність. Доведено, наявність необхідних підстав розглядати раціональне використання водних ресурсів як засіб їх ефективної охорони при комплексному використанні в межах річкового басейну, за умов забезпечення водоохоронних заходів. Детально розглянуто ці заходи.

4. Обґрунтовано доцільність впровадження басейнового принципу управління в галузі використання, охорони вод та відтворення водних ресурсів, як необхідної умови перспективного використання водних ресурсів Дніпровського басейну та гарантії можливості комплексного їх використання, виходячи із того, що басейновий принцип управління є найбільш наближеним до природних екосистем. Запропоновано шляхи по втіленню основних засад басейнового принципу управління на практиці, зокрема шляхом створення узгоджено діючої системи управління водними ресурсами і забезпечення умов для переходу до економічно збалансованого розвитку водогосподарських комплексів басейнів річок. Сформульовано керівні принципи розвитку басейнової системи управління.

5. Дістало подальший розвиток з урахуванням особливостей Дніпровського басейну дослідження права загального використання водних ресурсів, правова природа якого пов’язана із правом загального землекористування. Визначено ознаки та особливості права загального водокористування, як різновиду права природокористування, в межах річкового басейну.

6. Проаналізовано визначення поняття спеціального водокористування. Доведено, що визначення поняття «спеціального водокористування» у Водному кодексі України не відображає практичного використання води, як ресурсу. Уперше на дисертаційному рівні визначено особливості правового регулювання окремих видів використання водних ресурсів Дніпровського басейну виходячи із можливості їх використання окремими водокористувачами у порядку централізованого та нецентралізованого водозабезпечення.

7. Проаналізовано сучасний стан правового регулювання комплексного використання водних ресурсів Дніпровського басейну у порядку централізованого водозабезпечення для потреб комунального, сільського господарства і гідроенергетики та у порядку нецентралізованого водозабезпечення для потреб водного транспорту та для рибогосподарського використання. Запропоновано ряд заходів правого характеру по удосконаленню порядку комплексного використання водних ресурсів Дніпровського басейну для зазначених потреб окремим водокористувачами.

8. Сформульовано окремі науково обґрунтовані пропозиції по вдосконаленню нормативно-правового регулювання використання водних ресурсів Дніпровського басейну шляхом підготовки проекту Закону України «Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України з питань регулювання відносин по використання водних ресурсів». Запропоновано механізм удосконалення правового регулювання орендного водокористування шляхом затвердження «Порядку надання водних об’єктів у користування на умовах оренди» на рівні Постанови Кабінету Міністрів України.

Практичне значення одержаних результатів. Рекомендації та висновки дисертаційного дослідження використано Державним комітетом України по водному господарству при підготовці матеріалів на парламентські слухання «Актуальні проблеми зрошення, підтоплення та повеней в Україні», які відбулися 15 лютого 2006 року, Черкаським обласним виробничим управлінням меліорації і водного господарства при розробці проекту розпорядження Голови Черкаської обласної державної адміністрації щодо порядку надання водних об’єктів у користування на умовах оренди, Правобережним міжрайонним управлінням водного господарства при розробці напрямків корегування Регіональної програми розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь та в навчальному процесі Черкаського навчального центру Одеської національної юридичної академії.

Апробація результатів дослідження.

Результати дослідження були висвітлені та доповідались на:

- третій всеукраїнській науковій конференції молодих науковців, аспірантів і студентів «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави», (юридичний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка, 4-5 березня 2005 року).

- всеукраїнській науковій конференції «Другі юридичні читання» (Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, 18 травня 2005 р.).

- на міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців «Четверті осінні юридичні читання» (юридичний факультет Хмельницького університету управління та права, 21-22 жовтня 2005 року).

- міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів «Приватно-правовий метод регулювання суспільних відносин: стан та перспективи розвитку» (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 25-26 листопада 2005 року.

- міжнародній науково-практичній конференції «Право ХХІ століття: становлення та перспективи розвитку» (Миколаївський навчальний центр Одеської національної юридичної академії, 28 листопада 2005 року).

- дев’ятій звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (Одеська національна юридична академія, 26 квітня 2006 року).

Результати дослідження апробовані при проведенні практичних занять з курсів «Земельне право України» та «Природноресурсове право України», а також при викладанні спецкурсу «Правове регулювання управління земельним фондом України» в Черкаському навчальному центрі Одеської національної юридичної академії.

Структура дисертації зумовлена метою та завданням дослідження і складається зі вступу, двох розділів, що містять шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатку. Загальний обсяг дисертації становить 216 сторінок, з них основний текст – 175 сторінок. Список використаних джерел розміщений на 32 сторінках і містить 341 найменування.