ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ПРАВ НА ТОРГОВЕЛЬНУ МАРКУ Автореферат

Актуальність теми. Зумовлена спрямуванням політичного курсу України на вступ до Світової організації торгівлі (далі – СОТ) та до Європейського співтовариства, забезпечення ефективного застосування законодавства у сфері охорони об’єктів права інтелектуальної власності.

Інтеграція України в світовий ринок у системі СОТ та приєднання до Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, що є комплексом міжнародних договорів у системі СОТ, зумовлюють необхідність приведення національного законодавства у відповідність до стандартів і норм, що містять наведені міжнародні договори.

Належна охорона прав інтелектуальної власності на комерційні позначення визнається в усьому світі невід’ємним елементом ринкових відносин.

З моменту прийняття у 1993 році Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” розпочався процес розробки та удосконалення нормативно-правової бази у сфері охорони прав на торговельну марку, проте теоретичні розробки в галузі охорони торговельної марки з часу прийняття вищезазначеного закону не торкнулися сфери охорони і захисту торговельної марки в адміністративному порядку. Норми цього закону не зовсім відповідають реаліям практики, і тому вирішення проблеми щодо вдосконалення законодавства у галузі охорони торговельної марки є сьогодні нагальним питанням.

У юридичній літературі наявні різні погляди фахівців на аспекти правового забезпечення охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності в адміністративному порядку, однак не повністю відображені теоретичні проблеми при застосуванні адміністративних заходів з охорони торговельної марки у практичній діяльності.

Сьогодні мало уваги приділяється теоретико-правовим засадам державного регулювання, адміністративному захисту, адміністративному примусу та адміністративній відповідальності у сфері інтелектуальної власності, зокрема проблемі адміністративно-правової охорони прав на торговельну марку.

Чинному законодавству України з охорони прав на торговельну марку властива як наявність значних прогалин, так і колізій різних правових норм, які містяться у Законі України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, Митному, Господарському та Цивільному кодексах України, Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). Ці та інші недоліки не одержали належної наукової оцінки та відповідних рекомендацій щодо їх усунення, а рівень дослідження цієї проблеми як в цілому у законодавстві України, так і в науці адміністративного права є недостатнім.

Публікації теоретичного і практичного характеру, аналіз і практика застосування, як правило, присвячені правопорушенням здебільшого господарського законодавства, а питання адміністративного захисту прав на торговельну марку і її теоретичне обґрунтування є мало дослідженою, що у свою чергу відобразилося на якісному рівні законодавства України з охорони прав на торговельну марку.

Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали наукові роботи вітчизняних та зарубіжних учених-юристів, зокрема

В. Б. Авер’янова, С. С. Алексєєва, Г. А. Андрощука, Д. Н. Бахраха,

Ю. П. Битяка, Г. Боденхаузена, Ю. Л. Ведерникова, С. Т. Гончарука,

С. А. Горленка, І. І. Дахна, В. Н. Дементьєва, Є. Ф. Демського,

В.С. Дробов’язко, О. В. Дзери, Р. Дюма, Ф. Л. Жоріна, Жюлліо де ла Морадьєра,

І. Н. Звягіної, Р. А. Калюжного, Л. В. Коваля, А. М. Колодія, В. К. Колпакова,

В. В. Копєйчікова, М. Й. Коржанського, А. Т. Комзюка, В. О. Котюка,

В. І. Курила, О. Е. Лейста, А. В. Міцкевича, А. Ю. Олійника, М. І. Паладія,

О.А. Підопригори, О. О. Підопригори, А. Д. Святоцького, В. В. Сергієнко,

О. Ф. Скакун, В. М. Фейгельсона, Н. В. Хорощак, Ю. С. Шемшученка, Р.Б. Шишки, В.К. Шкарупи та інших.

Адміністративно-правовий захист прав на торговельну марку має велике профілактичне значення, оскільки питання встановлення адміністративної відповідальності за порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності, і серед них на торговельну марку, містять досить широку проблематику. З огляду на зазначене, у дисертаційній роботі проведено правовий аналіз порушень прав на торговельну марку відповідно до КУпАП та інших законів, якими передбачена адміністративна відповідальність за порушення прав на торговельну марку.

Питання, досліджені у дисертаційній роботі, є актуальними щодо пропозицій з удосконалення організаційно-правових засад охорони прав на торговельну марку. Досліджений у роботі теоретичний та практичний досвід може застосовуватись як для удосконалення державної системи з охорони прав на торговельну марку, так і при підготовці відповідних фахівців у галузі охорони об’єктів інтелектуальної власності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію

виконано відповідно до Пріоритетних напрямів наукових досліджень Національного аграрного університету в контексті проведення у нашій державі адміністративно-правової реформи. Тема дисертації безпосередньо пов’язана з адміністративно-правовими аспектами НДР „Правове забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва, безпеки та якості сільськогосподарської продукції” (номер державної реєстрації 0106U004241).

Мета і завдання дослідження полягають у науковій розробці та формуванні висновків щодо удосконалення організаційно-правових засад охорони прав на торговельну марку в адміністративному порядку, ролі та завдань державних органів з охорони інтелектуальної власності, проведення аналізу чинного законодавства з даного питання та розробки науковообгрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення нормативно-правової бази у сфері інтелектуальної власності з охорони торговельної марки.

Для дослідження цієї мети були визначені такі завдання:

– здійснити правовий аналіз історії становлення торговельної марки (знак для товарів і послуг) як об’єкта права промислової власності;

– дослідити та проаналізувати стан охорони торговельної марки державними інститутами, які повинні здійснювати охорону і захист торговельної марки в адміністративному порядку;

– провести аналіз адміністративно-юрисдикційних повноважень Державного департаменту інтелектуальної власності при здійсненні державної реєстрації права інтелектуальної власності на торговельну марку як виду адміністративного провадження;

– проаналізувати практику здійснення державними, правоохоронними та судовими органами заходів щодо охорони торговельної марки;

– систематизувати загальне та спеціальне законодавства України відповідно до компетенції державних органів з охорони торговельної марки;

– розробити рекомендації з удосконалення правового регулювання та захисту права інтелектуальної власності на торговельну марку в адміністративному порядку.

Саме на цій основі та з урахуванням певних особливостей соціально-економічного розвитку України розроблено пропозиції щодо удосконалення законодавства у галузі охорони прав на торговельну марку.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері адміністративної охорони прав на торговельну марку.

Предметом дослідження є адміністративно-правові норми, які регулюють організаційно-правові засади охорони прав на торговельну марку.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод наукового пізнання та наукові методи системного, історичного, формально-логічного, структурно-функціонального, нормативно-порівняльного аналізу досліджуваних правових явищ, які властиві як загальній теорії права, так і відповідним галузям, і насамперед, адміністративному, митному, господарському та цивільному праву України.

Основою дослідження є історичні умови розвитку правової науки. На їх основі досліджувались сама творчість як юридичний факт і підстава виникнення цивільних прав та їх наслідки і механізм охорони адміністративно-правовими заходами. Зроблені висновки та пропозиції ґрунтуються на вимогах формальної логіки з урахуванням визначеності, узгодженості, послідовності й обґрунтованості її силогізмів у межах понятійного апарату правової науки. Зміст належних прав та їх охорона розглядаються як складний структурований комплекс взаємопов’язаних правових можливостей та засобів (суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, дозволів, заборон, рекомендацій, санкцій, діяльності самих суб’єктів та уповноважених державних органів), де кожен з них відіграє свою роль.

Нормативно-порівняльний метод використано при аналізі особливостей правового регулювання відносин у різних країнах та правових системах, а також при з’ясуванні переваг та недоліків існуючих теоретичних конструкцій.

Застосування зазначених методів у дисертаційній роботі дозволило авторові дослідити адміністративно-правові аспекти інституту права інтелектуальної власності, пов’язані з охороною торговельної марки, визначити можливі шляхи удосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності державних і правоохоронних органів у процесі реалізації ними окремих завдань та функцій, передбачених чинним законодавством України.

Емпіричну основу дослідження склали Конституція України, адміністративне, митне, господарське та цивільне законодавство України, а також міжнародне законодавство, що регулює адміністративно-правові засади охорони прав на торговельну марку.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше на основі аналізу чинного законодавства України та зарубіжних країн здійснено наукове дослідження організаційно-правових засад охорони прав на торговельну марку, реалізації та практики застосування захисту торговельної марки в адміністративному порядку. Комплексно проаналізовано адміністративно-правові й організаційно-управлінські аспекти діяльності органів виконавчої влади з реалізації державної політики в сфері охорони прав на торговельну марку. У даному дослідженні сконцентровано увагу на питаннях, які виникають у процесі адміністративно-правової охорони прав на торговельну марку та застосуванні заходів адміністративної відповідальності за їх порушення.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження відображається, насамперед, у таких найбільш важливих положеннях та висновках, які виносяться на захист:

вперше:

– запропоновано внесення до Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” додаткові правові норми про можливість дострокового припинення дії свідоцтва на торговельну марку;

– запропоновано внесення до Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” щодо неможливості притягнення особи до відповідальності, у тому числі й адміністративної, якщо власник прав на торговельну марку не сплатив збору за продовження дії свідоцтва, не використовував торговельну марку в Україні протягом трьох років, навіть у разі зазначення поважних причин невикористання торговельної марки;

– на підставі аналізу Кримінального кодексу України, КУпАП, Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” запропоновано нові межі адміністративної відповідальності за порушення прав на торговельну марку в адміністративному порядку;

– обґрунтовано доцільність створення на базі Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю МВС України і державних інспекторів з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності (далі – Держдепартамент) – Державної служби з охорони об’єктів інтелектуальної власності МВС України;

– на підставі аналізу КУпАП та Проекту Кодексу України про адміністративні проступки запропоновано включення до ст. 51-2 „Порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності” КУпАП кваліфікуючу ознаку об’єктивної сторони правопорушення прав на торговельну марку – повторності правопорушення;

обґрунтовується:

– доцільність внесення до ст. 51-2 КУпАП нових об’єктів права інтелектуальної власності, які потребують адміністративно-правової охорони., а також внесення пропозицій щодо посилення адміністративної відповідальності за порушення прав на об’єкти права інтелектуальної власності;

– доцільність притягнення до адміністративної відповідальності у відповідності до ст. 51-2 КУпАП та ст. 223 Проекту Кодексу України про адміністративні проступки, суб’єкта адміністративного проступку – посадової особи, а також фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності.

– доцільність притягнення до юридичної відповідальності посадової особи Державного департаменту інтелектуальної власності у разі порушення нею порядку видачі свідоцтва на торговельну марку та за відмову у реєстрації прав на торговельну марку;

– внесення до ст. 320 Митного кодексу України правової норми, згідно з якою відповідальність за порушення митних правил повинні нести посадові особи підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність;

– аналіз Митного кодексу України дозволяє дійти висновку про наявність певних неузгодженостей його правових норм. Відсутність у ст. 1 „Визначення основних термінів і понять” Митного кодексу України кваліфікуючої ознаки „товарів, призначених для виробничої або іншої підприємницької діяльності” у майбутньому, на нашу думку, буде призводити на практиці до відповідних судових непорозумінь, а тому автор вбачає за доцільне внести дане поняття до ст. 1 Митного кодексу України;

дістали подальшого розвитку:

– визначення співвідношень термінів „охорона” і „захист”, особливостей понять „захист та охорона права інтелектуальної власності” та межі застосування Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції” в адміністративному порядку.

– рекомендації уповноваженим особам, які складають адміністративні протоколи за порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності щодо їх правильної кваліфікації при порушенні прав на торговельну марку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних положень і нових висновків щодо організаційно-правових засад охорони прав на торговельну марку та у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, та практичний інтерес:

– у правотворчій діяльності держави – при підготовці законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів з охорони об’єктів права інтелектуальної власності;

– у практичній діяльності – використання отриманих результатів дозволить удосконалити практику застосування адміністративної відповідальності за порушення прав на торговельну марку;

– у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при викладанні навчальних дисциплін „Адміністративне право“,

„Митне право“, „Господарське право“, „Цивільне право“, „Право інтелектуальної

власності “.

Основним результатом дисертаційного дослідження є розроблення комплексу взаємопов’язаних наукових положень щодо адміністративного захисту й адміністративної відповідальності у сфері інтелектуальної власності, зокрема захисту торговельної марки як об’єкта правовідносин, так і безпосередньо щодо правовідносин, які складаються стосовно використання торговельної марки. У роботі надаються практичні рекомендації щодо усунення правових колізій при застосуванні заходів адміністративної відповідальності за порушення прав на торговельну марку.

Визначення особливостей суб’єктного складу правовідносин, що складаються стосовно використання торговельної марки, аналіз складу правопорушень щодо прав на торговельну марку, сприяють прийняттю правильних рішень при притягненні правопорушників до відповідальності згідно з адміністративним, господарським, антимонопольним законодавством, а також щодо розмежування адміністративної та господарської відповідальності.

Окремі положення, викладені у дисертації, мають дискусійний характер і можуть бути базою для подальшого наукового дослідження проблеми правової охорони прав інтелектуальної власності на торговельну марку.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дослідження, що містяться в дисертаційній роботі та виносяться на захист, є самостійними розробками автора. У дисертаційному дослідженні підготовлені проекти Закону України „Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення” та Закону України „Про охорону прав на знаки товарів і послуг” щодо захисту прав інтелектуальної власності, які зареєстровані в Апараті Верховної Ради України 17 жовтня 2005 року за реєстраційними номерами 8281 та 8289. Здобувач особисто розробив зміни до статті 1 та пункту 5 статті 18 проекту Закону України „Про охорону прав на знаки товарів і послуг” та зміни до ст.51-2 КУпАП, проекту Закону України „Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення”, зазначені пунктами 1.1. – 1.4.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Національного аграрного університету, апробовані та оприлюднені у виступах на науково-практичній конференції „Перспективные разработки науки и техники“ 22 жовтня 2004 року ( м. Белгород – РФ); державній науковій конференції „Сучасні правові проблеми Українського державотворення” 29 квітня 2005 року (м. Біла Церква).

Основні висновки дисертаційного дослідження також активно впроваджувалися дисертантом у навчальному процесі при викладанні навчальних дисциплін: „Адміністративне право” та „Цивільне право” для студентів юридичного факультету спеціальності „Правознавство” ОКР „Бакалавр” (Акт впровадження від 17.03.2006 р.).

Публікації. Основні наукові положення та висновки дисертаційного дослідження викладені дисертантом у трьох одноосібних наукових статтях, які опубліковані у наукових фахових виданнях ВАК України, а також двох тезах доповідей на наукових конференціях.

Структура і обсяг роботи зумовлені темою дисертаційного дослідження та характером розглянутих проблем. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що поєднують сім підрозділів, висновків до розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 213 сторінок, з яких 172 – основного тексту, кількість використаних джерел – 228 найменувань, 22 сторінки – додатки.