ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя, здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Означене конституційне положення визначає основоположні важелі діяльності держави щодо забезпечення прав і свобод людини. Але тільки за допомогою правових гарантій права і свободи людини набувають реального змісту та можливостей реалізації.
Сучасні демократичні тенденції розвитку нинішньої української держави є основою реальності гарантій прав і свобод людини. Їх здійснення та повна реалізація можливі лише за умов додержання та виконання обов’язків як з боку держави, так і самих людей. Кожен має можливість використовувати свої права і свободи за власним розсудом, здійснювати вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей.
Права і свободи людини та громадянина забезпечуються визначеним механізмом охорони та захисту, який реалізується, зокрема і через правову регламентацію провадження у справах про адміністративні проступки щодо притягнення винних у скоєнні протиправних дій. Саме гарантування законності процесуальних дій та визначена регламентація діяльності суб’єктів юрисдикції, наділених правами та обов’язками щодо розгляду адміністративних справ є основоположним засобом реалізації прав і свобод людини та громадянина.
Провадження у справах про адміністративні проступки має широке коло суб’єктів, яким гарантовано відповідні права і свободи. Детальна регламентація відносин між суб’єктами юрисдикції та учасниками зазначеного провадження є гарантією об'єктивного вирішення правових спорів, що виникають, у точній відповідності до законодавства. Чим легше і безконфліктніше складаються взаємовідносини громадянина з державою в особі її органів і посадових осіб, тим спокійнішим і захищенішим він себе почуває, і, як наслідок, підвищуються його законослухняність, повага до держави та її органів, їх авторитет.
Разом з тим, законодавство України на сьогодні має велику кількість прогалин щодо регламентації гарантій прав і свобод людини та громадянина, які потребують негайного дослідження та усунення.
Окрім цього, при здійснені реформування адміністративного права України аналізу гарантій прав і свобод особи у провадженні у справах про адміністративні проступки має бути приділено значну увагу, в першу чергу при прийнятті нового Кодексу України про адміністративні проступки. Особливо це стосується матеріальних та процесуальних норм, якими визначено гарантії прав і свобод людини та громадянина у провадженні у справах про адміністративні проступки. Іншими словами, сучасна правова база потребує нових розробок у сфері правових гарантій прав і свобод людини та громадянина.
Розгляд гарантій прав і свобод людини так або інакше був предметом уваги теоретиків права, вчених-адміністративістів, представників різних сфер правової науки.
Особливо слід відзначити внесок у розробку цією проблеми представників української правової школи: В.Б. Авер’янова, Ю.П. Битяка, І.Л. Бородіна, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, В.В. Іванова, М.І. Козюбри, Р.А. Калюжного, Л.В. Коваля, А.М. Колодія, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, Т.О. Коломоєць, В.В. Копєйчикова, О.В. Кузьменко, О.В. Негодченка, В.Ф. Опришка, О.І. Остапенка, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, А.О. Селіванова, О.Ф. Скакун, В. Тація, М.М. Тищенка, Ю.М. Тодики, М.В. Цвіка, В.К. Шкарупи, Ю.С. Шемшученка та інших.
Загалом для вітчизняної науки гарантії прав і свобод особи у провадженні у справах про адміністративні проступки є новим і недостатньо розвинутим напрямком наукового пошуку, відсутність монографічної літератури свідчить як про складність питання, так і про недостатню увагу до нього вчених-правознавців.
Крім того, актуальність обраної теми обумовлюється процесом створення нового Кодексу України про адміністративні проступки, необхідністю його побудови на засадах історичних витоків, а також з урахуванням сучасного стану теорії та практики.
Таким чином, недостатнє теоретичне опрацювання обраної теми, її наукова значущість та актуальність зумовлюють потребу в проведенні глибокого дослідження цього явища.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в руслі планових досліджень Міністерства внутрішніх справ України («Пріоритетні напрями фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на 2005–2010 роки») і ЛьвДУВС («Основні напрями наукових досліджень ЛьвДУВС на 2005–2010 роки»). Її проблематика має безпосереднє відношення до Концепції адміністративної реформи в Україні, впровадженої Указом Президента України № 810 від 22 липня 1998 р., і теми Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України «Проблеми адміністративно-правового забезпечення реформування державного управління (адміністративної реформи) в Україні» (№ 0102U001602).
Мета і завдання дослідження. Основна мета дослідження полягає у комплексному визначені теоретичних, законодавчих та практичних аспектів гарантій прав і свобод людини та громадянина у провадженні у справах про адміністративні проступки на сучасному етапі розвитку суспільства.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
– здійснити аналіз змісту га
– визначити сутність політичних, економічних, соціальних та правових гарантій прав та свобод людини;
– визначити місце провадження у справах про адміністративні проступки в структурі адміністративного процесу, дослідити його зміст та особливості;
– проаналізувати особливості суб’єктів провадження у справах про адміністративні проступки;
– здійснити класифікацію суб’єктів провадження у справах про адміністративні проступки;
– дослідити теоретичні особливості матеріальних та процесуальних гарантій у провадженні у справах про адміністративні проступки;
– відокремити та проаналізувати матеріальні та процесуальні гарантії суб’єктів юрисдикції у провадженні у справах про адміністративні проступки;
ки.
є суспільні відносини, які склалися в процесі розвитку прав і свобод людини та громадянина та їх гарантії.
дослідження є адміністративно-правові норми, якими регламентовано гарантії суб’єктів у провадженні у справах про адміністративні проступки.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить сукупність методів та прийомів наукового пізнання як загальнонаукових (діалектичний, логічний, метод системного аналізу тощо), так і спеціальних (документального аналізу, порівняльно-правового аналізу тощо).
Діалектичний метод дав можливість розглядати розвиток та становлення гарантій прав та свобод людини в умовах демократичних перетворень та державних трансформацій (підрозділ 1.1).
Метод абстрагування дозволив усунутися від наповненості змісту конкретного явища, свідомо залишити поза увагою його численні сторони і ознаки, але виявити у ньому типове, найхарактерніше й істотне, визначити закони, за якими це явище існує, тобто розкрити останнє як наукову категорію (підрозділи 1.1, 2.1, 3.1.).
Метод структуралізму застосовувався при аналізі суб’єктів провадження у справах про адміністративні проступки (підрозділи 1.3 ).
Функціональний метод використовувався при вивченні функцій, наприклад, суб’єктів провадження у справах про адміністративні проступки (підрозділи 1.3 та ін.).
Системний метод сьогодні розглядається як універсальний інструмент пізнавальної діяльності, що відкриває шлях для подолання протиріч між зростанням кількісних характеристик інформаційних потоків і обмеженими можливостями сприйняття інформації. Його застосування дало можливість розглядати гарантії прав та свобод людини як абстрактну правову категорію (підрозділи 2.1, 3.1.).
Використання порівняльно-правового методу сприяло врахуванню тенденцій розвитку процесуального законодавства у державах з близькими до України правовими системами, уникненню некоректних рішень, запозиченню позитивного досвіду законотворення (підрозділи 3.2, 3.3 та ін.).
у загальнотеоретичному вимірі полягає у тому, що за характером та змістом розглянутих питань дисертація є одним з перших комплексних вітчизняних монографічних досліджень гарантій суб’єктів провадження у справах про адміністративні проступки.
В результаті дослідження виявлено об’єктивні потреби і обґрунтовано авторські підходи до розв’язання проблем гарантій прав і свобод людини у провадженні у справах про адміністративні проступки.
Наукова новизна дисертації також характеризується тим, що у поданій роботі уперше:
– виокремлено та охарактеризовано матеріальні адміністративно-правові гарантії прав і свобод людини у провадженні у справах про адміністративні проступки, закріплені законами України;
– запропоновано дефініції «матеріальні гарантії суб’єктів провадження у справах про адміністративні проступки» та «процесуальні гарантії суб’єктів провадження у справах про адміністративні проступки»;
– виділено конституційні процесуальні гарантії прав і свобод людини у провадженні у справах про адміністративні проступки;
– виокремлено процесуальні гарантії прав і свобод людини у провадженні у справі про адміністративні проступки, закріплені в КУпАП та законах України;
– виведено дефініцію адміністративно-процесуальної реституції;
– запропоновано прийняти законопроект закону «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення», який має передбачати приведення положень чинного законодавства у відповідність до європейських стандартів щодо забезпечення прав і свобод людини.
Результатами дослідження з ознаками новизни є:
– удосконалення класифікації суб’єктів провадження у справах про адміністративні проступки;
– більше тридцяти запропонованих змін та доповнень до діючого КУпАП та проекту КУпАП.
Дістали подальшого розвитку в адміністративно-процесуальній сфері:
– дефініція «гарантії прав і свобод людини»;
– поняття «політичні», «соціальні», «економічні гарантії»;
– визначення «правові гарантії»;
– дефініція «матеріальні гарантії прав і свобод людини»;
– формулювання «процесуальні гарантії прав і свобод людини»;
– визначення «провадження у справах про адміністративні проступки».
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть бути використані в процесі удосконалення правового регулювання гарантій прав і свобод людини у провадженні у справах про адміністративні проступки.
Отримані результати можуть бути застосовані:
– у науково-дослідній діяльності для подальших теоретичних розробок проблем реалізації гарантій прав і свобод людини та громадянина, при підготовці проектів законів, нормативно-правових актів, спрямованих на поліпшення реалізації, охорони та захисту прав і свобод людини та громадянина;
– у навчальному процесі при підготовці підручників, навчальних посібників з курсів «Адміністративне право України», «Адміністративний процес», у викладанні відповідних навчальних дисциплін для курсантів та студентів;
– у правовиховній сфері положення і рекомендації дисертації можуть сати підґрунтям у роботі по підвищенню рівня правової культури громадян, професійного рівня працівників органів виконавчої і судової влад, правоохоронних органів.
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, положення та висновки, узагальнені й сформульовані у дисертації, оприлюднено у доповідях і виступах дисертанта на міжнародних, міжрегіональних, регіональних науково–теоретичних, науково-практичних, наукових конференціях та семінарах. Зокрема: «Конституційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності» (24-25 вересня 1999 р., м. Дніпропетровськ), на ІХ регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (13-14 лютого 2003 р., м. Львів); «Українське адміністративне право: Сучасний стан і перспективи реформування» (19-20 травня 2005 р. м. Сімферополь), «Актуальні проблеми розвитку законодавства в Україні» (6-7 грудня 2006 р. м. Ялта).
Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані у дослідженні, викладені у чотирьох статтях (три з яких опубліковано у фахових виданнях).
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують одинадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 195 стор., включаючи список використаних джерел, який займає 17 стор. і складається із 192 найменування.
Назви і розташування розділів та підрозділів зумовлені логікою викладення та результатами виконаного дослідження.
| 
