КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛАДОЮ АБО СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ Автореферат

Актуальність теми. Однією з гарантій успішного функціонування держави і громадянського суспільства є створення належних умов для ефективної діяльності державного апарату, апарату органів місцевого самоврядування та підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності. Результативність такої діяльності на сьогодні в Україні значним чином зменшена негативними політичними, економічними, правовими та іншими змінами, а також станом злочинності. Істотною ланкою у ланцюгу названих факторів є зловживання службових осіб наданою їм владою або службовим становищем. За даними статистики МВС України, протягом 2001-2004 рр. серед усіх зареєстрованих злочинів в Україні, діяння, передбачені ст. 364 КК України, становили в середньому 1,4%. У 2006 р. зареєстровано 4621 зловживання владою або службовим становищем, тобто їх рівень (2002 р. – 7285, 2003 р. – 6827, 2004 р. – 5979, 2005 р. – 5834) залишається досить високим. Дуже часто зловживання владою або службовим становищем є тим засобом, за допомогою якого службова особа вчинює інший, більш тяжкий злочин задля досягнення бажаного злочинного результату. З використанням службового становища часто вчинюються такі злочини, як викрадення в особливо великих розмірах; незаконна приватизація державної чи комунальної власності; ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів; приховування злочинів тощо. Зловживання владою або службовим становищем також сприяє розвитку організованої злочинності.

У теорії кримінального права питанням відповідальності за посадові злочини приділялась значна увага. Ці питання були предметом спеціальних досліджень таких, зокрема, науковців, як П.П. Андрушко, О.Ф. Бантишев, Б.В. Волженкін, А.В. Галахова, О.О. Дудоров, А.А. Жижиленко, Б.В. Здравомислов, В.Ф. Кириченко, М.Й. Коржанський, М.Д. Лисов, Ю.І. Ляпунов, П.С. Матишевський, М.І. Мельник, А.Б. Сахаров, О.Я. Свєтлов, В.І. Соловйов, А.Н. Трайнін, М.І. Хавронюк, П.С. Яні та ін. Більшість наукових робіт із зазначеної проблематики належить до початку 90-х років минулого століття. Останніми роками в Україні була захищена лише одна докторська дисертація (М.І. Мельник, 2002 рік), де частково досліджувались теоретичні проблеми кримінальної відповідальності за злочини у сфері службової діяльності, та чотири кандидатських (О.О. Дудоров, 1994; В.С. Лукомський, 1996; М.І. Хавронюк, 1997; С.А. Шалгунова, 1999), в яких висвітлювались питання кримінальної відповідальності за хабарництво, перевищення військовою посадовою особою влади чи посадових повноважень, а також кримінально-правові та кримінологічні заходи попередження хабарництва серед співробітників органів внутрішніх справ.

Проте, останнім часом відбулися істотні зміни в політичному, соціальному, економічному житті держави. 1 вересня 2001р. набрав чинності новий КК України. У зв’язку з чим виникла необхідність теоретично переосмислити, поряд з іншими видами злочинної діяльності, злочини у сфері службової діяльності, зокрема зловживання владою або службовим становищем, та розробити рекомендації щодо правильної кваліфікації цього злочину для працівників правоохоронних органів.

Це зумовлено невирішеністю та спірністю ряду питань в теорії кримінального права (зокрема, питання про поділ суб’єктів злочинів у сфері службової діяльності на публічних посадових осіб та осіб, що виконують управлінські функції в комерційних та інших організаціях) і наявністю відповідних недоліків у судовій практиці. У дисертації зроблено спробу вирішити зазначені питання або визначити можливі шляхи їх вирішення, що має практичне значення для діяльності правоохоронних органів та суду.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження обумовлюється положеннями Концепції подолання корупції в Україні „На шляху до доброчесності”, схваленої Указом Президента України від 11 вересня 2006 р., Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р., „Пріоритетних напрямків наукових і дисертаційних досліджень, як потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років”, затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 р., а також планом наукових досліджень Запорізького юридичного інституту ДДУВС „Актуальні проблеми вдосконалення діяльності кримінальної міліції в боротьбі зі злочинністю на 2001-2005 роки”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є вдосконалення теоретичних положень кримінального права та кримінального закону в частині відповідальності за зловживання владою або службовим становищем, розроблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення практики його застосування.

Для досягнення цієї мети були визначені такі основні завдання:

– здійснити юридичний аналіз складу зловживання владою або службовим становищем та його кваліфікуючих ознак;

– на підставі вищезазначеного аналізу та узагальнення слідчої і судової практики розробити рекомендації щодо правильного застосування ст. 364 КК України;

– сформулювати пропозиції з удосконалення кримінального закону, що передбачає відповідальність за злочини у сфері службової діяльності, та відповідних постанов Пленуму Верховного Суду України;

– розробити рекомендації щодо вирішення найбільш спірних питань кваліфікації зловживання владою або службовим становищем та його відмежування від інших злочинів;

– дослідити малозначність та службову необхідність як обставини, що виключають злочинність зловживання владою або службовим становищем.

Об’єктом дослідження є кримінально-правова регламентація відповідальності за зловживання владою або службовим становищем у КК України.

Предметом дослідження є теоретичні і прикладні проблеми кримінальної відповідальності за зловживання владою або службовим становищем.

Методи дослідження обрані з огляду на поставлену мету, об’єкт і предмет дослідження. За допомогою історико-порівняльного методу досліджено історію розвитку кримінального законодавства за зловживання владою або службовим становищем. З використанням догматичного методу та методу системного аналізу розглянуто об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України, завдяки чому виявлено недоліки даної кримінально-правової норми та сформульовано пропозиції щодо її вдосконалення. Компаративістський метод використано для порівняння кримінального законодавства України з відповідними положеннями законодавства зарубіжних країн (Азербайджан, Білорусь, Іспанія, Казахстан, Киргизстан, Китай, Польща, Російська Федерація, Франція, ФРН, Швеція тощо). Статистичний та соціологічний методи використано при вивченні правозастосовчої практики.

Основні висновки і положення роботи базуються на аналізі норм Конституції України, кримінального, кримінально-процесуального, цивільного, трудового, адміністративного законодавства України, законодавства інших країн, міжнародно-правових актів, постанов Пленуму Верховного Суду України, монографічної літератури, наукових статей з кримінального права, загальної теорії права, кримінології, цивільного, міжнародного, адміністративного права, довідкової літератури.

Емпіричною базою дослідження є матеріали опублікованої судової практики, дані, одержані при вивченні 276 кримінальних справ, пов’язаних зі зловживанням владою або службовим становищем, розглянутих місцевими та апеляційними судами Запорізької та Дніпропетровської областей за період 1999-2006 рр., статистичні дані за період 2001-2006 рр., а також результати опитування 250 працівників суду та інших правоохоронних органів стосовно проблемних питань кримінальної відповідальності за зловживання владою або службовим становищем.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням проблем кримінальної відповідальності за зловживання владою або службовим становищем. Наукова новизна полягає у таких положеннях:

вперше:

– обґрунтовано положення про те, що злочини, передбачені розділом ХVII Особливої частини КК України, можуть посягати на два родові об’єкти: перший – суспільні відносини, що визначають і регулюють зміст правильної роботи апарату органів державної влади та органів місцевого самоврядування та їх підприємств, установ чи організацій; другий – суспільні відносини, що визначають і регулюють зміст правильної роботи апарату підприємств, установ чи організацій недержавних форм власності;

– надано авторське визначення безпосереднього об’єкта зловживання владою або службовим становищем на підставі аналізу сучасних теоретичних положень кримінального права та законодавства в цій галузі;

– в рамках комплексного дослідження визначено та обґрунтовано доктринальні положення змісту понять „іноземець” та „особа без громадянства” як суб’єктів злочинів у сфері службової діяльності;

– проаналізовано можливість застосування норми про малозначність діяння (ч. 2 ст.11 КК України) щодо діянь, які формально містять ознаки злочину, передбаченого ст. 364 КК України, але в силу своєї малозначності не становлять суспільної небезпеки. Зроблено висновок, що це буде можливо лише за умови виключення з ч. 2 ст. 11 КК України посилання на відсутність істотної шкоди як обов’язкової ознаки малозначного діяння;

удосконалено:

– зміст поняття „всупереч інтересам служби” і зроблено висновок про те, що воно має різне значення, залежно від того, на підприємстві, в установі чи організації якої форми власності працює службова особа;

– визначення змісту понять „істотна шкода” і „тяжкі наслідки”. Зроблено спробу уніфікувати їх для всіх злочинів у сфері службової діяльності та наведено аргументи на користь того, що зазначені оціночні поняття не можуть визначатись за допомогою категорій, що не містять конкретних кількісних і якісних ознак;

– зміст поняття „зловживання владою або службовим становищем” та визначення критеріїв відмежування його від поняття „перевищення влади або службових повноважень”. Наведено аргументи на користь висновку про недоцільність існування загального складу „перевищення влади або службових повноважень”;

набули подальшого розвитку:

– положення про те, що поняття „зловживання владою або службовим становищем” відображає не тільки зовнішню форму прояву суспільно небезпечних діянь, передбачених ст. 364 КК, але й специфічний спосіб вчинення інших суспільно небезпечних діянь, передбачених КК України, з чим пов’язана необхідність, як правило, кваліфікації за сукупністю злочинів;

– наукова позиція про те, що склад зловживання владою або службовим становищем належить до злочинів зі змішаною формою вини, в якому щодо діяння наявний умисел з боку службової особи, а щодо наслідків – умисел або необережність;

– пропозиція щодо необхідності виключення з диспозиції ст. 364 КК обов’язкових ознак суб’єктивної сторони – мотивів, оскільки теперішнє їх існування не має практичного значення і створює труднощі в доказуванні злочину;

– аналіз поняття „службова особа” як суб’єкта злочинів у сфері службової діяльності. Зроблено висновок про доцільність повернення у кримінальному законі до поняття „посадова особа” та виділення серед посадових осіб публічних та приватних посадових осіб, а також встановлення їх окремої відповідальності;

– обґрунтування необхідності виключення зі ст. 364 КК такої кваліфікуючої ознаки, як зловживання владою або службовим становищем, вчинене працівником правоохоронного органу, з одночасним включенням ознак: вчинення зловживання владою або службовим становищем службовою особою, що обіймає відповідальне та особливо відповідальне становище;

– пропозиція про необхідність існування „службової необхідності” як самостійної обставини, що виключає злочинність діяння.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що розроблені та розвинуті теоретичні положення, викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані у таких сферах:

- у правотворчості – при підготовці проектів законів про внесення змін та доповнень до КК України стосовно кримінальної відповідальності за зловживання владою або службовим становищем та інші злочини у сфері службової діяльності;

- у правозастосуванні – при вирішенні судами, слідчими та іншими працівниками правоохоронних органів проблемних питань кваліфікації зловживання владою або службовим становищем;

- у науково-дослідній діяльності – для подальшого дослідження питань кримінальної відповідальності за злочини у сфері службової діяльності та інші злочини, що вчиняються з використанням службовою особою свого службового становища;

- у навчальному процесі – при підготовці та проведенні лекцій, семінарських і практичних занять з курсу кримінального права та інших дисциплін кримінального циклу у вищих юридичних навчальних закладах і на юридичних факультетах.

Окремі висновки та пропозиції дослідження використано дисертантом при підготовці методичних рекомендацій з питань кваліфікації зловживання владою або службовим становищем, які були впроваджені у практичну діяльність судів Запорізької області (акт впровадження від 26.01.2005 № 8-12). Результати дисертації використовуються при проведенні лекційних, семінарських та практичних занять з курсу „Кримінальне право України” та „Теоретичні основи кваліфікації злочинів” у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ (акт впровадження від 14.03.2007 №17).

Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертації оприлюднені у виступах дисертанта на: Міжнародній науково-практичній конференції „Запорізькі правові читання” (Запоріжжя, 2002), Регіональному круглому столі „Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування” (Хмельницький, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства” (Запоріжжя, 2004), Науково-практичній конференції „Піднесення до права” за темою „Реформування кримінального та кримінально-виконавчого законодавства – головний чинник корегування політики України у сфері виконання кримінальних покарань” (Запоріжжя, 2006), Науково-практичному семінарі „Актуальні проблеми протидії злочинності в Україні” (Дніпропетровськ, 2007).

Публікації. Результати дисертації опубліковані у восьми статтях і тезах доповідей на науково-практичних конференціях, шість з яких у фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують дев’ять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 259 сторінок, додатки – 20 сторінок, список використаних джерел складається із 269 найменувань і займає 24 сторінки.