Актуальність теми. Диспропорції, що складаються у розвитку і використанні окремих видів ресурсів, звуження ресурсних можливостей України при збільшенні попиту на них і підвищення їх ролі у розширенні масштабів суспільного виробництва, забезпеченні стабілізації економічного розвитку промислового комплексу і країни в цілому зумовлюютьпотребу пошуку резервів і нових можливостей у використанні наявного ресурсного потенціалу. Масштаби, ступінь досконалості, рівень та ефективність використання виробничих ресурсів створюють реальні передумови економічного зростання і визначають конкурентоспроможність промислових підприємств. Це формує стійкий інтерес дослідників і практиків до проблем ресурсоспоживання і визначає важливість об'єктивної оцінки наявних ресурсів, їх параметрів, характеристик і пошуку шляхів ефективного використання. У цьому сенсі посилюється необхідність розгляду ресурсів підприємств і їхніх реальних можливостей у якості об'єкту цільового управління, а їх параметрів – у якості параметрів моделювання стратегічного і тактичного розвитку виробництва й управління. У той же час на підприємствах цій проблемі поки не надається достатньої уваги.Наукове обґрунтування і раціоналізація процесів регулювання ресурсоспоживання у напряму підвищення їх ефективності не розглядаються в якості головних цілей діяльності підприємства, що призводить до нераціонального використання ресурсної бази і, як наслідок, уповільнення процесів підвищення конкурентоспроможності продукції.
Одним із чинників існуючого стану ресурсоспоживання є відсутність адаптованих до ринкових умов господарювання теоретичних і методико-практичних питань управління процесами використання ресурсів підприємств, що обумовило необхідність проведення даного дослідження і визначило тему дисертації.
Значний внесок у дослідження проблем, пов'язаних з раціональним використанням ресурсів промислових підприємств, внесли вітчизняні і закордонні учені-економісти О. В. Батури, В. І. Вернадський, В. М. Геєць, Б. М. Данилишин,О. Євтух, С. А. Подолинський, Б. Я. Панасюк, Н. Г. Ревенко, Н. М. Федоровський та багато інших. У працях цих авторів досліджені важливі теоретичні та практичні питання ресурсоспоживання, окремі елементи і особливості процесів управління ними. Однак, хоча ця проблема ібула предметом уваги дослідників, її вирішення в умовах ринкової трансформації потребує подальшого дослідження. Поза увагою дослідників знаходиться важливий аспект її вирішення, який пов'язаний з сукупним використанням ресурсів протягом усього виробничо-комерційного циклу. В економічній літературі зустрічаються лише фрагментарні тези щодо необхідності врахування сукупного використання усіх ресурсів підприємства, але в цілому ця сторона проблеми на сьогодні не досліджена. Зосереджуючи увагу на використанні окремого виду виробничих ресурсів, дослідники не враховують факт їх взаємозалежності у процесі одночасного та сукупного використання івплив ринкових чинників у виборі стратегій і тактики ресурсоспоживання. Тому системне і цілісне управління сукупними витратами виробничих ресурсів є тією ланкою, що може бути використана для підвищення рентабельності діяльності промислових підприємств та їх конкурентоспроможності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. У дисертаційній роботі використані результати, які булиодержані автором у процесі наукових досліджень, що виконувались відповідно до плану науково-дослідних робіт Дніпродзержинського державного технічного університету і здійснені в межах науково-дослідних тем: "Дослідження питань теорії й практики управління виробничим потенціалом економічних систем в умовах ринку" (номер державної реєстрації 0197U015573); "Дослідження, оцінка й розробка шляхів підвищення ефективності управління підприємством. Розробка проекту системи управління ефективністю виробництва" (номер державної реєстрації № 026/012-8в-2623). Особистий внесок здобувача полягає у розробці методики аналізу управління ресурсоспоживанням та планування ресурсомісткості виробничо-комерційної діяльності підприємств.
Мета і завдання дослідження. Метоюдисертаційного дослідження є теоретичне і практичне обґрунтування методичних і практичних рекомендацій щодо удосконалення управління використанням ресурсів у напрямку підвищення ефективності ресурсоспоживання.
Для досягненняпоставленої мети сформульовано наступні наукові та практичнізавдання:
-узагальнити теоретичні засади управління ресурсами промислових підприємств;
-виокремити види, структуру і чинники впливу на рівень організації процесів ресурсоспоживання;
-з’ясувати й удосконалити методи оцінки якості існуючих норм і нормативів витрат ресурсів у процесах їх споживання;
-узагальнити і визначити показники економічної оцінки процесів ресурсоспоживання;
-визначити зміст і складові інформаційно-аналітичного забезпечення управління використанням ресурсів підприємств промисловості;
-удосконалити теоретико-методичні засади нормування витрат ресурсів як важелів ефективного управління;
-розробити й обґрунтувати методичні засади ідентифікації системи управління ресурсоспоживанням підприємств до умов ринку;
-визначити й удосконалити методичні підходи до формування процесів ресурсоспоживання та управління ними;
-розробити теоретико-методичні засади удосконалення складових елементів системи управління використанням ресурсів.
Об’єктом дослідженняє система ресурсоспоживання на металургійних та машинобудівних підприємствах.
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних засад організаційного, інформаційного та методичного забезпечення нормування витрат ресурсів в управлінні ресурсоспоживанням з метою забезпечення конкурентоспроможності продукції.
Методи дослідження.Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод пізнання, загальнонаукові принципи проведення досліджень, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з питань управління ресурсоспоживанням.
Практичні результати дисертаційного дослідження отримано за допомогою застосування спеціальних методів, зокрема: методу головних компонент у межах факторного аналізу – для визначення впливу ресурсомісткості на господарську діяльність підприємств (розділ 2, підрозділ 3); методу таксономії – для визначення узагальнюючого показника ресурсоспоживання (розділ 3, підрозділ 3); методу ієрархій – для розробки «дерева цілей» управління процесом ресурсоспоживання (розділ 3, підрозділ 2); системного аналізу – для розробки комплексної програми з управління процесом ресурсоспоживання (розділ 3, підрозділ 3); економіко-математичного моделювання – для визначення впливу складових процесу реурсоспоживання на загальний показник ресурсомісткості виробничо-комерційної діяльності підприємств (розділ 3, підрозділ 4); графічного методу – для наочного зображення статистичного матеріалу й схематичного подання ряду теоретичних та практичних положень дисертаційної роботи.
Інформаційною базою дослідження стали нормативні документи, офіційні статистичні дані Державного комітету статистики України, матеріали бухгалтерської та фінансової звітності промислових підприємств.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці й обґрунтуванні теоретичних положень і методичних підходів щодо управлінняресурсоспоживанням на промислових підприємствах, зокрема:
вперше:
- запропоновано методичний підхід до формування системи управління ресурсоспоживанням з використанням системного і процесного підходів, що на відміну від існуючих враховує сукупність процесів ресурсоспоживання, базується на комплексній нормі витрат ресурсів, враховує вплив вартісного чинника в управлінні ресурсами та дозволяє впливати на рівень ефективності їх використання у виробничо-комерційному циклі виробництва продукції з метою забезпечення економічної складової її конкурентоспроможності;
- обґрунтовано теоретико-методичну сутність і зміст показника „комплексна нормавитрат виробничих ресурсів”, що на відміну від використання локальних норм витрат ресурсів в натуральних одиницях дозволяє здійснювати їх аналіз і коригування як цілісної сукупності використаних ресурсів і досліджувати результати управління ресурсоспоживаннямз використанням економічних інструментів його регулювання й удосконалення.
