РОЗСЛІДУВАННЯ ПОРУШЕНЬ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ АБО ЕКСПЛУАТАЦІЇ АВТОТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ Автореферат

Актуальність теми. Стрімкий розвиток науково-технічного прогресу у 20-му столітті дав людству можливість використання нового транспортного засобу – автомобіля. Швидкість, надійність, відносна дешевизна та мобільність сприяли швидкому розвитку автомобільної індустрії. Проте, з появою автомобіля постала нова проблема, яка полягала у попередженні порушень та розслідуванні злочинів, що вчиняються особами, які керують транспортними засобами.

Щороку в Україні збільшується кількість ДТП, наслідком яких є тілесні ушкодження або смерть потерпілих. Так, за статистичними даними УДАІ МВС України, в 2005 році загинуло на 263 людини більше та на 2361 особу більше отримали тілесні ушкодження у порівнянні з 2004 роком (див. додаток А).

Збільшення кількості ДТП пов’язано як з приростом кількості транспортних засобів, так і зниженням майстерності водіїв. Як показує статистика щороку в Україні 75,7 % від загальної кількості ДТП вчиняються з вини водіїв транспортних засобів (див. додаток Б). Тому проблема розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів особливо гостро постає перед правоохоронними органами.

Важлива роль у зменшенні злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспорту приділяється слідчим органам. Від своєчасного і якісного досудового слідства залежить ефективність боротьби зі злочинністю, у тому числі і зі злочинними порушеннями правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспорту. Однак, слідча практика показує, що при розслідуванні злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, допускаються серйозні помилки, неточності, не цілком використовуються надані законом можливості і засоби виявлення, вилучення і фіксації слідів, речових доказів, що приводить до неякісного розслідування та затягування досудового слідства. Недостатньо застосовуються сучасні методики розслідування, особливо при проведенні слідчих дій на початковому етапі розслідування, внаслідок чого в ряді випадків особи, винні у вчиненні злочину, залишаються невстановленими, а злочини нерозкритими.

Встановлення механізму вчинення ДТП є однією з найскладніших проблем, що виникають при їх розслідуванні. Слід відмітити, що у переважній більшості кримінальні справи про ДТП знаходяться в провадженні слідчих, які не спеціалізуються на їх розслідуванні.

Важливою проблемою є створення алгоритмів дій як слідчого, так і спеціаліста чи експерта по розкриттю та розслідуванню злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів. Сьогодні відсутні спеціальні комплексні криміналістичні розробки з розслідування таких злочинів. У своїй роботі ми намагалися дати алгоритм розслідування кримінальних справ про порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів.

В Україні та СРСР різним аспектам загальнотеоретичних питань та практики розслідування дорожньо-транспортних пригод приділялася значна увага в наукових працях правознавців та вчених кримінально-процесуального права і криміналістики. Серед них слід виділити монографічні роботи та дисертаційні дослідження таких вчених як: М. Г. Богатирьов (1946), В. В. Єрьоменко (1974), В. Е. Капітанов (1983), П. В. Коляда (2001), М. А. Кравцов (1947), В. А. Мисливий (2005), Г. А. Мозгових (1971), Г. М. Надгорний (1974), С. Г. Новіков (1973), Б. М. Нургалієв (1987), А. П. Онучін (1981), В. К. Стринжа (1968), Ш. Ш. Ярамиш’ян (1982).

Необхідно наголосити, що, по-перше, ці дослідження були присвячені лише окремим аспектам розслідування ДТП (судовим доказам у справах про автопригоди, розслідуванню та попередженню злочинних порушень правил безпеки руху та експлуатації транспорту, трасологічним дослідженням у справах про дорожньо-транспортні пригоди, розслідуванню злочинів пов’язаних з вчиненням дорожньо-транспортних пригод, розслідуванню аварій на автотранспорті, злочинам проти безпеки руху та експлуатації транспорту, питанням теорії і практики автотехнічної експертизи, криміналістичним та іншим знанням при дослідженні місця ДТП, першопочатковим слідчим діям при розслідуванні порушень правил безпеки руху і експлуатації автотранспорту, слідчому експерименту при розслідуванні автотранспортних пригод тощо), а по-друге, їх окремі положення ґрунтувались на матеріалах, що вже певним чином застаріли і не відбивають всієї повноти специфіки розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортних засобів у сучасних умовах.

При визначенні напряму дослідження та написанні роботи автор спирався на фундаментальні роботи вчених, які розглядали ті чи інші сторони методики розслідування злочинів, а саме: Ю.П. Аленін, Л.Ю. Ароцкер, В.Д. Басай, В.П. Бахін, В.Д. Берназ, А.Ф. Волобуєв, Т.В. Варфоломеєва, В.І. Галаган, В.Г. Гончаренко, Ю.М. Грошевий, В.А. Журавель, А.В. Іщенко, Н.С. Карпов, Н.І. Клименко, О.Н. Колесніченко, В.П. Колмаков, В.О. Коновалова, М.В. Костицький, І.І. Котюк, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, Є.Д. Лук’янчиков, В.В. Лисенко, В.Т. Маляренко, Г.А. Матусовский, Н.І. Порубов, М.В. Салтевський, М.Я. Сегай, С.М. Стахівський, З.М. Соколовський, С.І. Тихенко, В.В. Тіщенко, В.Ю. Шепітько та інші.

Постійний розвиток техніки і українського законодавства викликає у науки і практики потребу в нових дослідженнях з розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, виконане згідно з основними напрямками, визначеними Державною програмою забезпечення безпеки руху на автомобільних дорогах, вулицях міст, інших населених пунктів і залізничних переїздах на 2003-2007 роки (розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 56-р); пріоритетними напрямками наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 роки (наказ МВС України від 05 липня 2004 р. №755); Концепцією розвитку системи відомчої освіти та вузівської освіти на період 2000-2005 роки (рішення колегії МВС України від 18 грудня 2000 р. № 9 КМ/1); Положенням про основи організації розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загальнокримінальної спрямованості (наказ МВС України від 30 квітня 2004 р. № 458).

Необхідність активізації використання можливостей науки в подальшому розробленні методики розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів обумовила вибір теми дисертаційного дослідження.

Мета і завдання дослідження. Мета полягає у тому, щоб з огляду на сучасні потреби практики розслідування ДТП і на основі криміналістичних знань розробити та удосконалити теоретичні основи і практичні рекомендації щодо оптимізації розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів.

Відповідно до зазначеної мети були поставлені та вирішені наступні завдання:

- висвітлити розвиток наукових поглядів на проблему розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів;

- розкрити поняття дорожньо-транспортної пригоди та дати класифікацію її видів;

- конкретизувати криміналістичну характеристику порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів та розкрити зміст її основних елементів;

- розглянути особливості порушення кримінальної справи та організації розслідування;

- показати специфіку проведення окремих слідчих дій на першопочатковому і наступному етапі розслідування злочинів даної категорії;

- встановити шляхи та порядок взаємодії слідчих, оперативних співробітників, працівників ДАІ, спеціаліста та експерта при розслідуванні злочинів даної категорії;

- визначити напрями та особливості використання спеціальних знань при розслідуванні порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів і запропонувати шляхи підвищення ефективності їх використання;

- узагальнити слідчу практику розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів;

- виявити типові недоліки практики та дати криміналістичні науково обґрунтовані рекомендації щодо покращення ефективності діяльності по розслідуванню кримінальних справ зазначеної категорії.

Об’єкт дослідження – суспільні відносини, які складаються в діяльності правоохоронних органів при розслідуванні порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів.

Предмет дослідження – розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів.

Методи дослідження. Методичну основу дослідження становили діалектична теорія пізнання та загальнонаукові методи: аналіз і синтез, індукція та дедукція, аналогія, узагальнення, системно-структурний метод, фундаментальні положення кримінально-процесуальної науки, криміналістики і загальної теорії судової експертизи, що були обрані відповідно до поставлених у роботі мети і завдань. Зокрема, історико-правовий метод використаний для дослідження розвитку законодавства та поглядів вчених на визначення основних понять розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів; формально-логічний застосовувався при класифікації механізму та слідів вчинення злочину; метод системно-структурного аналізу був використаний при визначенні структури криміналістичної характеристики даного виду злочинів, змісту основних її елементів та кореляційних зв’язків між ними; використання порівняльно-правового методу дозволило дослідити та здійснити порівняльний аналіз вітчизняного та зарубіжного законодавства з певних аспектів розслідування ДТП; соціологічні методи застосовувалися при вивченні діяльності по розслідуванню ДТП та узагальненні її результатів шляхом вивчення документів і опитування у формі анкетування та інтерв’ювання; статистичний метод був використаний при аналізі стану і причин аварійності на дорогах України та для аналізу й узагальнення емпіричної інформації, що стосується теми дослідження.

Нормативно-правову базу дослідження складають Конституція України, закони та постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, декрети та постанови Кабінету Міністрів України, чинні відомчі нормативні акти та інструктивні документи МВС України, що регулюють суспільні відносини в сфері розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів.

Теоретичною основою дисертації є монографічні дослідження, підручники, навчальні посібники, збірники наукових статей і матеріали періодичної преси, які відносяться як до наук криміналістики, кримінального процесу, судової експертології, так і кримінального права, кримінології, психології, соціології.

Емпіричну базу дослідження складають результати дослідження 196 кримінальних справ про порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, вироки, які вступили в законну силу за 2001-2005 роки; 26 постанов про відмову в порушенні кримінальної справи; результати анкетування 159 слідчих, які працюють у слідчих підрозділах МВС України; статистичні дані МВС та Департаменту УДАІ МВС України за 2004-2005 роки.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлюється тим, що у дисертації висунуто й обґрунтовано низку положень, що мають значення для теорії кримінального процесу і криміналістики та для практичних працівників правоохоронних органів. Найбільш значущими серед яких є наступні:

вперше:

- розкрито розвиток наукових підходів до розв’язання проблеми вдосконалення методики розслідування дорожньо-транспортних пригод;

- наведені аргументи, що обов’язковою частиною криміналістичної характеристики ДТП є спосіб вчинення злочину, одним із основних структурних елементів якого є приховування;

- розглянуто особливості порушення кримінальних справ даної категорії та обґрунтовано важливість вибору часу порушення кримінальної справи з метою збільшення ефективності розслідування ДТП;

- запропоновано підвищити процесуальний статус плану і креслень у справах про ДТП до рівня обов’язкового засобу фіксації;

- обґрунтована думка про необхідність закріпити у бланку протоколу огляду місяця події графу про видимість та оглядовість;

- запропоновано використовувати працівників ДАІ не тільки як допоміжний персонал, але і як спеціалістів при проведенні огляду місця події та відтворенні обстановки і обставин дорожньо-транспортної пригоди;

удосконалено:

- визначення поняття й змісту злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів та її структури;

- класифікацію аварійної дорожньої обстановки та видів дорожньо-транспортних пригод;

- криміналістичні рекомендації і пропозиції щодо вдосконалення підготовки і проведення окремих слідчих дій;

набули подальшого розвитку положення, які стосуються:

- вдосконалення криміналістичних методів, які використовуються при розслідуванні кримінальних справ зазначеної категорії, тактичних прийомів проведення слідчих дій;

- форм і методів взаємодії працівників ОВС при розслідуванні злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспорту;

- поняття змішаної або обопільної вини та надані рекомендації щодо проведення слідчих дій у даній ситуації;

- форм та окремих положень організації використання спеціальних знань при розслідуванні ДТП.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що встановлено процесуальні, організаційні та методичні недоліки практики розслідування ДТП і надано рекомендації по їх усуненню. Сформульовано криміналістичні рекомендації по виявленню та фіксуванню слідів, що залишаються транспортними засобами, обладнаними антиблокувальною системою (АБС).

Окремі теоретичні положення, висновки та пропозиції дисертації позитивно оцінені практичними працівниками органів внутрішніх справ, а також є складовими елементами навчальних програм і тематичних планів дисципліни „Криміналістика” та спецкурсу „Особливості розслідування окремих видів злочинів”, які викладаються в Київському національному університеті внутрішніх справ (акт впровадження в навчальний процес Київського національного університету внутрішніх справ від 12 квітня 2007 р.).

У результаті проведення дослідження ввезена в Україну та використовується слідчими УМВС України в Рівненській області в практичній діяльності при розслідуванні ДТП комп’ютерна програма „V-SIM” (акт впровадження від 12 квітня 2007 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки й рекомендації неодноразово обговорювались на засіданнях кафедри криміналістики Київського національного університету внутрішніх справ та розширеному засіданні кафедри криміналістики.

Основні результати та пропозиції дисертації оприлюднено на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: „Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності” (14 квітня 2006 р., м. Київ), „Запорізькі правові читання” (18-19 травня 2006 р., м. Запоріжжя), „Наукове забезпечення правоохоронної діяльності: Історія, сучасність та міжнародний досвід” (19-20 травня 2006 р., м. Київ), „Забезпечення безпеки дорожнього руху: науково-методичні аспекти, організаційно-практичні проблеми, перспективи та шляхи їх вирішення” (2 червня 2006 р., м. Донецьк).

Публікації. Основні результати дослідження відображені у восьми наукових працях, у тому числі в п’яти статтях у фахових виданнях ВАК України.

Структура дисертації обумовлена метою та предметом дослідження, відповідає логіці наукового пошуку й вимогам ВАК України і складається із вступу, трьох розділів, що поєднують дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 223 сторінки, обсяг основного тексту – 194 сторінки, додатки – 10 сторінок, список використаних джерел – 19 сторінок (212 найменувань).