ПРАВОВІ ОСНОВИ ПРОГРАМНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Світова тенденція глобалізації економічного простору та фінансово-економічна криза підтверджують необхідність установлення в Україні такого механізму правового регулювання господарських відносин, який би забезпечив формування правового господарського порядку.

Господарський кодекс України (далі – ГК України) визначає, що правовий господарський порядок формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб’єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів. Виступаючи необхідною формою державного регулювання, а також перебуваючи в безпосередньому зв’язку із господарською діяльністю окремих господарюючих суб’єктів, програмування, таким чином, об’єктивно потребує забезпечення з боку суспільного господарського порядку.

Орієнтація на ринкові умови господарювання зумовила необхідність побудови в Україні нового механізму програмного регулювання господарських відносин відповідно до вимог змішаної економіки. Законодавством України визначено принципи державного прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку, система прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку, вимоги до їх змісту, а також загальний порядок розроблення і затвердження, окремі повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування. Однак програмне регулювання господарської діяльності в Україні здійснюється без урахування необхідності співвідношення об’єктивно існуючих економічних та правових умов такого впливу на економічні процеси. Ряд питань, що об’єктивно виникають при програмному регулюванні господарської діяльності, дотепер залишається не вирішеним. Законодавству України, як і раніше, властиве усунення суб’єктів господарювання від програмування економічного і соціального розвитку держави. Недосконалість правового регулювання відносин, що виникають при застосуванні програми як інструмента впливу держави на економічні процеси для формування правового господарського порядку, підтверджується відсутністю позитивних економічних результатів від дії в Україні значної кількості таких програм. Тим самим, розвиток ринкових відносин в Україні вимагає модернізації правових основ програмного регулювання господарської діяльності для забезпечення його дієвості та ефективності.

Вагомий внесок у розвиток теорії планування, прогнозування й програмування економічних процесів зробили радянські теоретики, такі як: Л. Б. Альтер, Ю. М. Швирков, В. П. Аксьонова, В. М. Бородюк, М. Н. Буцко, Н. М. Кулагіна, Н. П. Федоренко та ін. В українській науці окремі аспекти програмного регулювання господарської діяльності досліджено в роботах як економістів, так і юристів: О. І. Добринін, М. Х. Корецький, Д. М. Стеченко, І. Р. Михасюк, А. Ф. Мельник, Ю. В. Кирилюк, М. Д. Миронов, В. П. Марущак, В. Н. Гайворонський, В. В. Добровольська, Б. В. Бабін та ін.

Проте відсутність системного теоретичного дослідження програмного регулювання господарської діяльності унеможливлює комплексне вирішення проблематики відповідних відносин. Невирішеними залишаються питання щодо поняття, правової природи програми економічного і соціального розвитку з урахуванням комплексності її економічних і правових властивостей, щодо системи програм економічного і соціального розвитку; потребують виявлення чинники формування правового господарського порядку у сфері розроблення та реалізації програм економічного і соціального розвитку; не визначено роль господарського права в програмному регулюванні економічного і соціального розвитку України; не з’ясовано напрями вдосконалення регуляторної політики у сфері відповідного програмного регулювання; нарешті, не з’ясовано, яким чином можуть бути застосовані заходи господарсько-правової відповідальності для підвищення ефективності та дієвості програм економічного і соціального розвитку, та не вирішено багато інших питань їх реалізації.

Викладене свідчить про необхідність і доцільність дослідження правових основ програмного регулювання господарської діяльності як важливої наукової проблеми, що потребує вирішення.