Міжнародно-правове співробітництво держав у боротьбі з нелегальною міграцією

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Проблеми міграції беруть свій початок із глибокої давнини, з часів зародження людського суспільства. Тому, у певному сенсі, вся історія людства — це історія його пересування з місця на місце у пошуках кращої долі, тобто фактично історія міграційних процесів. Проблема мігрантів і міграції ніколи не втрачатиме своєї актуальності. Тому від того, наскільки вдало та безконфліктно суспільство спроможне розв’язувати цю проблему, адаптуючи новоприбульців, можливо, і залежить ступінь його цивілізованості.

Зростання чисельності населення світу сьогодні відбувається переважно за рахунок найменш розвинених країн. Звичайно, свобода пересування є одним із фундаментальних прав людини, проте його абсолютизація в сучасних умовах неможлива. Поліпшення життя індивіда здебільшого пов’язане з переселенням у країну з вищим рівнем розвитку, що не завжди збігається з інтересами цих країн. Зважаючи на існуючі обмеження щодо легального переміщення, значного поширення набула нелегальна (незаконна) міграція.

Нелегальна міграція — це передовсім нелегальна робоча сила, яка час від часу поповнювала трудові ресурси країни, виконувала роботу сезонно або заповнювала вакансії, які не користувалися попитом у населення. Водночас відсутність роботи криміналізує нелегальних мігрантів, нелегальна робота завдає шкоди економіці країни, з нелегалами пов’язує свою діяльність організована злочинність тощо. Тенденція до прозорості державних кордонів, спрощення процедури переміщення активізували нову хвилю нелегальної міграції. Надмірний допуск іммігрантів — як легальних, так і нелегальних — зменшує пропорцію корінного населення країни та загрожує розмиванням етнічної, культурної самобутності, національних і соціальних цінностей тощо.

Розвинені країни тією чи іншою мірою вже відчули негативні наслідки міграційних процесів. Застосування традиційних засобів боротьби з нелегальною міграцією не дає позитивних результатів через величезні фінансові затрати і глобальні масштаби останньої.

Після розпаду Радянського Союзу Україна зіткнулася з проблемою нелегальної міграції. Сьогодні проблеми, пов’язані з нелегальним перебуванням іноземців, наростають значно швидше, ніж їх вдається розв’язувати, і тим самим дедалі більше поглиблюються і нагромаджуються. За минуле десятиліття ми не лише стали транзитною зоною на шляху міграційних потоків, а й поступово перетворилися на країну тривалого перебування нелегальних мігрантів.

Україна належить до країн зі змішаними потоками нелегальних мігрантів: вона виступає як країною виїзду, постачання, так і країною прийняття нелегальних мігрантів. Специфіка полягає в тому, що переважно у пошуках заробітку за кордон виїжджає власне населення, яке перетворюється на нелегальних мігрантів, а іноземці, які нелегально осіли в Україні, мають на меті подальший виїзд за кордон.

Створення єдиного зовнішнього кордону ЄС перетворить нашу територію з «буферної зони» на «табір для нелегалів» з відповідними наслідками: утриманням, депортацією та запобіганням рецидиву. Поряд із цим міжнародна допомога здебільшого буде зосереджена на посиленні охорони державного кордону і частково на утриманні нелегальних мігрантів. Не важко здогадатися, що питання попередження нелегальної міграції можуть також стати міжнародним зобов’язанням України на шляху до ЄС.