АДМІНІСТРАТИВНО-ЮРИСДИКЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з важливих умов формування позитивного іміджу України серед високорозвинутих світових держав та успішної реалізації її євроінтеграційних намірів є забезпечення належного рівня захисту права інтелектуальної власності, що здійснюється шляхом адаптації законодавства України у сфері захисту права інтелектуальної власності до світових вимог, а також за допомогою ефективного застосування існуючих регулятивних і захисних норм права на практиці.

Охорона права інтелектуальної власності забезпечується нормами конституційного, цивільного, кримінального та адміністративного права. Так, ч. 2 ст. 54 Конституції України гарантує право кожного громадянина на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності, а ч. 4 ст. 41 Основного Закону нашої держави проголошує, що ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом; крім того, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Притягнення ж осіб до адміністративної відповідальності за порушення такого права є найоперативнішим та найчастіше застосовуваним способом його захисту. Так, у 2001 р. було виявлено 1745 адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності, у 2002 р. – 2690, у 2003 р. – 988, у 2004 р. – 1334, у 2005 р. – 2310, у 2006 р. – 5057, у 2007 р. – 6809, у 2008 р. – 5662, у 2009 р. – 5649.

Органи внутрішніх справ є одним із основних суб’єктів захисту права інтелектуальної власності, які в межах наданих їм повноважень здійснюють адміністративно-юрисдикційну діяльність. Як свідчить практика, вони виявляють до 85 % адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності.

Водночас недостатність досвіду роботи та кваліфікації окремих працівників міліції у сфері адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності свідчать про необхідність проведення дослідження, присвяченого вивченню особливостей адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ у цій сфері.

Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертації стали праці В.Б. Авер’янова, Л.С. Анохіної, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Є.О. Безсмертного, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, Є.В. Курінного, О.В. Негодченка, В.П. Пєткова, Д.В. Приймаченка, О.П. Рябченко, О.Ю. Синявської, О.Ф. Скакун, С.Г. Стеценка, М.М. Тищенка, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи, Х.П. Ярмакі та ін.

Окремі питання щодо права інтелектуальної власності в контексті адміністративно-правових відносин знайшли своє відображення у дослідженнях О.М. Головкової, Н.П. Дригваль, І.Г. Запорожець, Г.В. Корчевного, О.М. Тропіної та ін. Водночас спеціального дослідження, присвяченого адміністративно-юрисдикційній діяльності органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності, не здійснювалося, а відсутність монографічної літератури з цієї проблематики свідчить як про складність цього питання, так і про недостатню увагу до нього вчених-правознавців.

Зазначені обставини обумовили вибір теми дослідження та свідчать про її актуальність для теорії та практики адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності.