АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ТА ПРАВОВОГО СТАТУСУ АНТИМОНОПОЛЬНИХ ОРГАНІВ В УКРАЇНІ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В останні десятиріччя дедалі більшого значення в Україні набуває захист і підтримка добросовісної економічної конкуренції, яка є головним рушієм розвитку ринку. Ефективність такого захисту залежить, у першу чергу, від діяльності компетентних державних органів, здатних реалізовувати владні повноваження у вищезазначеному напрямку. На сьогоднішній день в Україні таку функцію покладено на Антимонопольний комітет України (далі – АМКУ) та його територіальні відділення.

З моменту заснування антимонопольних органів в Україні обсяг їх функцій і повноважень істотно збільшився. Водночас ряд важливих питань, зокрема щодо повноважень АМКУ стосовно контролю за наданням суб’єктам господарювання державної допомоги, залишаються неврегульованими на законодавчому рівні й, відповідно, потребують подальшого дослідження та визначення. Крім того, розширення переліку завдань і функцій АМКУ призвело до значного перенавантаження цього органу, що, в свою чергу, зумовлює потребу в перегляді головних засад функціонування існуючої системи антимонопольних органів з метою перерозподілу деяких повноважень АМКУ та налагодження найбільш ефективної роботи цієї системи. Врешті-решт, найбільш дискусійним питанням залишається визначення місця антимонопольних органів у системі органів державної влади, адже відповідно до чинного законодавства АМКУ є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та сфері державних закупівель. Проте, у чому саме полягає спеціальний характер правового статусу цього органу ані законодавчо, ані в юридичній літературі досі чітко не визначено.

Теоретичним та науковим підґрунтям даної дисертаційної роботи є наукові здобутки провідних українських дослідників, зокрема В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, О.О. Бакалінської, Л.Р. Біли, Ю.П. Битяка, З.М. Борисенко, В.К. Гіжевського, І.І. Дахна, Ю.В. Журика, Р.А. Калюжного, І.Ф. Коваль, О.В. Когут, В.К. Колпакова, Н.М. Корчак, О.О. Костусєва, Є.В. Курінного, В.М. Марчука, Л.В. Ніколаєвої, Н.Р. Нижник, О.В. Пономарьова, П.М. Рабіновича, О.М. Стороженко, Л.П. Сушко, С.О. Чикурлія, Ю.С. Шемшученка, С. Г. Штогуна, а також наукові доробки зарубіжних вчених: А.В. Малька,  Ю.М. Козлова, К.Ю. Тотьева, А.Ю. Якімова та інших. При цьому необхідно відзначити, що останнім часом окремим проблемам діяльності антимонопольних органів України було присвячено низку дисертаційних досліджень, зокрема Л.Р. Біли, З.М. Борисенко, Ю.В. Журика, О.В. Когут, О.В. Пономарьова. Проте, незважаючи на вагомий внесок цих вчених, питання щодо місця антимонопольних органів у системі органів державної влади України, побудови системи антимонопольних органів та перспектив її подальшого розвитку залишаються недостатньо дослідженими.

Вищезазначені аспекти обумовили актуальність теми даної дисертаційної роботи і необхідність її вивчення.