РОЗВИТОК ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ У ПРАКТИЦІ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Міжнародне співробітництво сучасних держав у сфері інтенсифікації інтеграційних процесів у міжпарламентських відносинах є чинником прогресивного розвитку держав, а також можливістю для держав відстоювати свої інтереси в межах міждержавних об’єднань. Правовий захист національних інтересів потребує налагодження всього механізму правового регулювання таких відносин, які включають у тому числі міжпарламентське співробітництво.

Загальна демократизація міжнародних відносин у поєднанні зі зростанням регулюючої ролі міжнародних міжурядових організацій спричинили актуалізували дослідження парламентарного аспекту їх діяльності, який уособлюється у практиці міжнародних міжпарламентських організацій та квазіпарламентських органів міжнародних організацій. Цим обумовлена також необхідність вироблення нових підходів до регулювання участі Верховної Ради України в міжпарламентському співробітництві.

Наразі Україна бере участь у понад півтора десятках міжпарламентських організацій та об’єднань, що закономірно викликає потребу у дослідженні розвитку парламентарного виміру цього процесу, а особливо, з огляду на те, що саме міжпарламентське співробітництво багато в чому формує подальші напрями розвитку міжнародного співробітництва держав як у межах міжнародних організацій, так і поза ними.

Загальні питання участі держав у міжнародних організаціях досліджувалися як українськими, так і зарубіжними вченими-юристами, зокрема у працях: С. Алексєєва, М. Баймуратова, В. Буткевича, В. Денисова, О. Задорожнього, О. Зайчука, О. Копиленка, І. Лукашука, В. Мицика, В. Муравйова, Г. Мурашина, А. Тамма, О. Торкунова, А. Юркевича та інших.

Історичні етапи становлення міжнародного парламентаризму розглядалися, зокрема такими провідними ученими, як А. Ященко, Д. Златопольський, І. Ісаєв, О. Чистяков та іншими.

Різні аспекти загальних і міжнародних проблем міжпарламентської співпраці і міжнародних організацій досліджувалися в роботах О. Автономова, О. Бєлкіна, О. Булакова, А. Зайця, Л. Ентіна, О. Керімова, Х. Клебеса, О. Кутейникова, І. Лоссовського, О. Любімова, В. Моравецького, Г. Морозова, В. Проценко, А. Саїдова, Г. Тункіна, С. Хабарова, О. Шибаєвої та інших.

Разом з тим, слід відзначити відсутність комплексного аналізу питань розвитку парламентаризму в практиці міжнародних організацій, що додатково актуалізує необхідність дослідження цієї проблематики.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана як складова частина комплексних планових тем наукових досліджень Інституту законодавства Верховної Ради України: «Науково-правове забезпечення законотворчої діяльності» (державний реєстраційний № 0104U006963) та «Правові механізми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» (державний реєстраційний № 0104U007245).