ПРАВОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ-ГЕТЬМАНЩИНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII

Актуальність теми. У процесі розбудови суверенної і незалежної Української держави історичне минуле, правова спадщина Українського народу відіграють важливу роль. Серед багатьох історико-правових явищ велике значення для юридичної науки має дослідження правової системи України-Гетьманщини другої половини XVII – 80-х рр. XVIII ст. Актуальність дослідження зумовлюється кількома причинами.

По-перше, існуючі сьогодні монографічні дослідження недостатньою мірою відтворюють становлення і розвиток правової системи України-Гетьманщини у другій половині XVII – 80-х рр. XVIII ст. У наукових працях, як правило, ця проблематика висвітлюється фрагментарно.

По-друге, у сучасній Українській державі відбуваються складні і неоднозначні процеси реформування правової системи: прийняття нових нормативно-правових актів сприяє демократизації та гуманізації сфери права, його пристосуванню до вимог сьогодення, до реалій повсякденного життя з урахуванням тих чинників, які склались у сучасному світі. З огляду на важливі перетворення у вітчизняному праві значущим і актуальним є здійснення цього історико-правового дослідження. Вирішення зазначеної проблеми, а саме – доведення безперервності становлення і розвитку правової системи України-Гетьманщини, з’ясування закономірностей та особливостей її еволюції дозволяють виявити систему поглядів в українському суспільстві на принципові, визначальні положення, на яких вона ґрунтується. Створюються умови для визначення характеру цієї системи, її особливостей, провідних ідей, що були домінуючими в українському суспільстві в досліджуваний період. Урахування сучасними правниками правових надбань українського народу, звернення уваги на правову спадщину, безперечно, є однією з важливих умов здійснення подальшого конструктивного реформування правової системи.

По-третє, це дослідження сприятиме більш глибокому вивченню правової культури українського народу, його світоглядних установок, особливостей менталітету, духовного генезису на певних історичних етапах еволюції українського суспільства, що сприятиме визначенню й усвідомленню тих духовних підвалин, на яких споконвічно ґрунтується національна свідомість Українського народу як історичної спільності, дасть змогу більш чітко сформувати уявлення про рівень його правосвідомості. Відтак, можна виявити ступінь внеску Українського народу в еволюцію романо-германської правової сім’ї, до якої належить правова система України.

Слід відзначити значущість проведення цього дослідження з огляду на подальшу долю вітчизняного права, окреслення майбутніх шляхів його розвитку. Дослідження дає змогу розкрити закономірності та особливості генезису правової системи України протягом тривалого періоду, а також виявити фактори, які впливали на її становлення і розвиток. Урахування цих закономірностей, особливостей та факторів може полегшити прогнозування майбутнього розвитку вітчизняного права, визначення магістральних шляхів його еволюції.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до програми Міністерства освіти і науки України „Актуальні проблеми будівництва демократичної соціальної правової держави відповідно до положень Конституції України”, наукових досліджень Одеської національної юридичної академії відповідно до загальної теми „Традиції і новації в сучасній українській державності і правовому житті”(реєстраційний номер 0106U004970) на 2006–2010 рр.
Тема дисертаційного дослідження є складовою наукових досліджень кафедри історії держави і права Одеської національної юридичної академії, що здійснює розробку наукової теми „Традиції і новації в правовому житті України (історичний аспект)” на 2006 – 2010 рр.