ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУТУ МІСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ. (НА МАТЕРІАЛАХ МІСТА ОДЕСА)

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі демократизації та формування правових засад, пошуку найефективнішої взаємодії центральних та регіональних інститутів влади постало важливе питання створення в Україні на засадах загальноєвропейських правових традицій якісно нового інституту місцевого самоврядування.

В умовах загальної урбанізації відчутно зростає роль міст, які є головним джерелом продуктивних сил суспільства та важливим компонентом самофінансування регіонів. Це набуває особливої гостроти в умовах складного пошуку механізмів модернізації системи управління та самоврядування, а також створення громадянського суспільства.

Формування та розвиток громадянського суспільства на демократичних засадах вимагає від історико-правової науки й органів державного управління розгляду суспільства не як об’єкта державного управління, а як його суб’єкта, що веде до принципової зміни наукової парадигми державного управління. Побудова демократичної держави вимагає від науки пошуку нових теоретико-методологічних підходів до обґрунтування логіки, принципів, закономірностей, структури, форм, методів демократизації процесів державного будівництва і формування адекватних їм інститутів державного управління та місцевого самоврядування.

Головними державно-правовими інститутами традиційно вважаються  парламент, президент, уряд, суди, політичні партії, інститути територіального представництва і місцевого самоврядування, діяльність яких визначається законом. Вони забезпечують визначеність у діяльності держави, надають сталості відповідним суспільним зв’язкам, утворюють цілісність у сфері суспільної і державної діяльності.

Процес визначення й оформлення організаційних, правових та інших інститутів для задоволення суспільних потреб, тобто інституціоналізація, складається з таких етапів: виникнення потреб, задоволення яких вимагає виконання спільних дій; формування загальних цілей, суспільних норм, зокрема правових, для забезпечення взаємодії відповідних суб’єктів; встановлення системи санкцій для забезпечення реалізації норм і правил поведінки.

Інституціональні норми пов’язані із системою звичаїв і моральних норм, регулюють процеси задоволення постійно виникаючих і найбільш значущих потреб суспільства, сприяють досягненню справедливості і рівності всіх його суб’єктів. Демократизація сприяє формуванню інституту у вигляді правових і політичних установ, що забезпечують громадянам належну організовану участь в управлінні і контроль над владою.

Інститут місцевого самоврядування забезпечує практичне здійснення демократичного принципу участі громадян в управлінні громадськими справами, громадянського контролю реалізації державної політики на місцях.

Важливе значення на шляху формування правових засад інституту міського самоврядування має історико-правова наука. Досліджуючи історичний досвід діяльності самоврядних інституцій, вона надає можливість показати значний історичний досвід трансформації механізмів державного управління на механізми громадянського самоврядування, механізмів становлення засад демократичного суспільства.

У цьому контексті особливого значення набуває вивчення попередніх етапів правового формування інституту міського самоврядування в Україні. Цей правовий інститут є своєрідним індикатором стабільності та розвитку громадянського суспільства. Він дає змогу ефективно використовувати регіональні можливості, виробничий потенціал міста як на місцевому, так і на загальнодержавному рівні.

Дослідження процесу формування інституту міського самоврядування в Російській імперії у другій половині ХІХ (на матеріалах міста Одеса) є одним із показових, важливих, конкретних прикладів трансформації органів державного місцевого управління в органи громадського місцевого, зокрема міського, самоврядування.