АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДОЗВІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДАІ МВС УКРАЇНИ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Статтею 1 Закону України «Про транспорт» визначено, що транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях. Разом з тим транспорт, особливо автомобільний, розглядається як джерело підвищеної небезпеки, а його експлуатація пов’язана із вирішенням проблем ефективності організації дорожнього руху, охороною громадського порядку, забезпеченням громадської безпеки. Серед органів виконавчої влади, діяльність яких спрямована на вирішення зазначених проблем, Державна автомобільна інспекція МВС України (далі – ДАІ МВС України) є головним органом, на який покладається обов’язок забезпечувати безпеку дорожнього руху в державі, що випливає з Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 341. Для виконання цього завдання ДАІ МВС України наділена повноваженнями не лише юрисдикційного, а й неюрисдикційного характеру. Зазначене стосується насамперед повноважень щодо здійснення дозвільної діяльності, пов’язаної із легітимацією певних робіт, послуг, наданням спеціального права керування транспортними засобами. Реалізація правового режиму дозвільної діяльності Державної автомобільної інспекції МВС України безпосередньо впливає на стан забезпечення громадської безпеки у сфері дорожнього руху.

Аналіз аварійності в Україні свідчить про те, що в період з 1995 по 2000 роки зберігалася стійка тенденція до зниження аварійності. Однак, у квітні 2001 року Верховною Радою України були прийняті поправки до Кодексу України про адміністративні правопорушення, окремі положення яких лібералізували відповідальність за порушення Правил дорожнього руху та змінили порядок заходів впливу до порушників. Цей фактор, а також різке зростання кількості автотранспорту за останні роки, справили вплив на збільшення кількості ДТП, а також тяжкість їх наслідків. Починаючи з 2001 року, в Україні закріпилася тенденція збільшення кількості дорожньо-транспортних пригод. У 2007 році показники аварійності досягли найвищого рівня. Станом на вересень 2008 року масштаби дорожньо-транспортного травматизму в Україні значно випереджали аналогічні показники більшості держав світу. Але упродовж десяти місяців 2009 року в ДТП загинуло на 34,1%, травмовано на 29,7% менше (4383 – 2009 р., 6651 – 2008 р.; 38933 – 2009 р., 55409 – 2008 р. ) людей, ніж минулого року. Навіть враховуючи позитивні зміни, все ж таки за останні десять років в Україні зареєстровано майже 400 тис. дорожньо-транспортних пригод, в яких загинуло близько 63 тис. і отримали поранення різного ступеня тяжкості понад 433 тис. осіб. Якщо співвіднести кількість загиблих на 100 ДТП, то цей показник у нашій державі складає 15 – 17, що в 7 – 8 разів перевищує аналогічний показник таких держав Європи як Австрія, Німеччина, Португалія, Швеція та в 3 – 4 рази показник Угорщини, Данії, Фінляндії та Франції.

Проблема вдосконалення адміністративно-правових засад дозвільної діяльності ДАІ МВС України набуває актуальності, зважаючи на її вкрай недостатній ступінь опрацювання у наукових дослідженнях та необхідність створення відповідного адміністративно-правового режиму, який наразі визначений переважно підзаконними нормативно-правовими актами. У зв’язку із цим правове регулювання відносин у сфері видачі дозвільних документів потребує суттєвого вдосконалення у напрямі його упорядкування, уніфікації процедур та забезпечення їх прозорості.

Предмет наукових досліджень з адміністративного права складали переважно проблеми дозвільної діяльності щодо предметів та речовин, які знаходяться у обмеженому обігу (В. А. Гуменюк, Я. Ю. Кондратьєв, В. І. Краснов, С. Д. Подлінєв, В. І. Ткаченко та інші), а також у господарській сфері (Л. Р. Грицаєнко, А. С. Ластовецький, Н. О. Саніахметова, І. В. Солошкіна та ін.), теоретичні проблеми формування дозвільного провадження (С. В. Лихачов), змісту дозвільної системи (Д. М. Бахрах, І. Г. Кириченко), питання вдосконалення правового регулювання ліцензійних відносин (Г. І. Балюк, С. С. Вітвіцький, І. Д. Пастух, Л. В. Шестак та інші). Пошук науковців був спрямований на вивчення проблеми адміністративно-правового регулювання діяльності Державної автомобільної інспекції МВС України щодо забезпечення безпеки дорожнього руху (С. М. Гусаров, В. В. Єгупенко, В. В. Новиков, А. М. Подоляка, О. Ю. Салманова, В. М. Шудріков та інші). Праці зазначених учених покладені в основу формування підходу щодо вивчення проблеми дозвільної діяльності ДАІ МВС України.

Таким чином, недостатність розробок на теоретичному рівні, наявність практичних правових питань, а також необхідність проведення комплексного дослідження проблеми адміністративно-правових засад дозвільної діяльності ДАІ МВС України обумовили вибір теми дисертації.