МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ПОРУШЕНЬ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проголошений Україною курс на інтеграцію до Європейського Союзу і вступ до Світової організації торгівлі вимагає забезпечення захисту прав на об’єкти авторського права і суміжних прав на рівні економічно розвинутих країн. Законодавчо закріплений рівень захисту інтелектуальної власності у нашій державі, перш за все, така важлива його складова, як захист авторського права і суміжних прав, відповідає міжнародним нормам і стандартам, використовуваним у країнах – членах СОТ, а більшість норм узгоджена з положеннями відповідних Директив Ради ЄС. Однак навіть вживання зазначених заходів сьогодні ще не дає змоги стверджувати про повну гармонізацію відносин у сфері здійснення та захисту авторського права і суміжних прав, що викликано активним обігом об’єктів інтелектуальної власності, які досить часто виступають як джерела отримання незаконних прибутків та злочинних зазіхань.

Вивчення слідчої, судової й експертної практики показує, що діяльність із своєчасного виявлення та розслідування фактів порушення авторського права і суміжних прав викликає певні труднощі у співробітників органів правопорядку.

Такий стан речей зумовлений недостатньою розробленістю науково обґрунтованих рекомендацій з організації й тактики проведення оперативно-розшукових заходів і слідчих дій, спрямованих на розкриття та розслідування порушень авторського права і суміжних прав, труднощами виявлення фактів злочинних порушень у цій сфері та формування достатньої доказової бази. Одними із факторів є високий рівень латентності цього виду злочинів, транснаціональний характер їх вчинення, відсутність налагодженого, дієвого механізму взаємодії правоохоронних органів із державними установами та громадськими організаціями в протидії цим злочинам.

Важливість створення у нашій державі цивілізованого ринку об’єктів інтелектуальної власності та потреби практики розкриття й розслідування злочинів, зумовлює необхідність розглянути на рівні дисертаційного дослідження окремі елементи методики розслідування порушень авторського права і суміжних прав, які відрізняються чіткою пошуково-розшуковою спрямованістю.

Обґрунтовані в дисертаційному дослідженні теоретичні висновки та практичні рекомендації ґрунтуються на працях вітчизняних та зарубіжних учених і практиків, зокрема: Т.В. Авер’янової, О.Я. Баєва, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, П.Д. Біленчука, Т.В. Варфоломєєвої, В.Б. Вєхова, М.С. Вертузаєва, І.А. Возгріна, А.Ф. Волобуєва, В.А. Галанова, В.О. Голубєва, В.Г. Гончаренка, Л.Я. Драпкіна, В.А. Журавля, А.В.  Іщенка, В.Н. Ісаєнка, Н.С. Карпова, О.Н. Колесніченка, В.Є. Коновалової, О.А. Кириченка, Н.А. Куркової, І.М. Лузгіна, В.Г. Лукашевича, Є.Д. Лук’янчикова, Г.А. Матусовського, В.Т. Нора, В.А. Образцова, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, В.В. Тіщенка, Р.Б. Хаметова, В.Ю. Шепітька, Н.П. Яблокова та багатьох інших, які присвятили свої праці питанням методології наукового пізнання, тактики та методики розслідування злочинів.

Що ж стосується вузькоспеціальних криміналістичних досліджень цьому напряму, то такі в Україні тільки починають проводитися. Зокрема, такими є кандидатські дисертації О.В. Таран (2005 р.), Г.К. Авдєєвої (2006 р.), І.М. Горбаньова (2007 р.), І.Р. Куриліна (2007 р.), О.А. Севідова (2009 р.).

Оцінюючи значний внесок науковців у вирішення питань розслідування порушень авторського права і суміжних прав, слід зазначити, що вказана проблематика все одно залишається мало вивченою у зв’язку з її багатоплановістю, мінливістю й динамічністю, зумовлюється відсутністю комплексних досліджень у цьому напрямі, що визначило актуальність цієї теми та вибір її автором.