КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ СТАТУСУ НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Парламентаризм є найвищою формою прояву представницької демократії. У демократичних країнах парламент відіграє важливу роль у процесі здійснення завдань і функцій держави, взаємодії між суспільством і державою, громадянами та владою. Депутат парламенту як елемент представницької демократії займає особливе місце в державному механізмі будь-якої демократичної країни. Належне визначення правового статусу депутата парламенту є необхідною передумовою стабільного функціонування не лише законодавчої, а й інших гілок влади.

Чинне законодавство України, що регламентує правовий статус парламентаря, не повною мірою відображає сучасне суспільно-політичне становище народного депутата України. Актуальність проблеми вдосконалення правового статусу депутата посилена перетворенням України в парламентсько-президентську республіку шляхом внесення змін до Конституції України та необхідністю подальшого поглиблення конституційної реформи.

Актуальність даного дослідження підтверджується ще й тим, що здійснений аналіз законодавства країн СНД (вибір дисертантом відповідних країн зумовлений тим, що до проголошення незалежності цими країнами вони розвивалися в однаковому середовищі, з однаковою мотивацією) дає змогу стверджувати, що статус депутатів парламенту не є однаковим, не завжди достатньо врегульований у чинних нормативно-правових актах, що стосується, зокрема, й України.

Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали праці таких вітчизняних учених: М. О. Баймуратова, О. М Бандурка, Ю. М. Бисаги,
А. З. Георгіци, Н. Г. Григорук, Н. Г. Грушанської, В. С. Журавського,
О. В. Зайчука, В. М. Кампо, П. С. Кислого, О. Л. Копиленка, Л. Т. Кривенко,
О. В. Мельник, О. М. Мудрої, Н. Р. Нижник, Н. М. Оніщенко, З. О. Погорєлова, В. Ф. Погорілка, Є. Р. Рахімкулова, В. В. Саса, О. А. Селіванова, Л. М. Силенко, О. Ф. Скакун, О. В. Совгирі, М. О. Теплюка, Ю. М. Тодики, О. Ф. Фрицького, В. М. Шаповала, Ю. С. Шемшученка, О. І. Ющик; радянських і сучасних російських науковців: С. А. Авак’яна, М. В. Баглая, А. О. Безуглова,
Н. О. Бобрової, М. В. Вітрука, Л. Д. Воєводина, О. В. Зінов’єва,
Т. Д. Зражевської, Є. І. Козлова, Н. М. Колосової, О. Є. Кутафіна, В. О. Лучіна, О. О. Миронова, Л. О. Нудненко, В. А. Рижова, Ю. О. Тихомирова,
В. Є. Чиркіна, А. Я. Ярматова та ін.

Нормативною основою роботи є конституції, закони та інші нормативно-правові акти, що регламентують правовий статус народного депутата України й депутата парламенту країн СНД.

Незважаючи на значну кількість наукових досліджень, правовий статус депутата парламенту на сьогодні залишає багато проблемних, дискусійних і навіть недосліджених питань. Особливо це стосується певних аспектів правового статусу народного депутата України, що виникли у зв’язку з проведенням конституційної реформи.

За таких умов існує необхідність у всебічному й ґрунтовному дослідженні суті й природи депутатського мандата, структури та особливостей правового статусу народного депутата, характеристиці кожної із його складових і розробці на цій основі пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення законодавчого регулювання правового статусу народного депутата й відносин між ним та іншими елементами державного механізму, а також виборцями.