АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ В УКРАЇНІ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Цивільна авіація складає невід’ємний елемент транспортної галузі і має важливе значення для господарства України. Але авіаційний транспорт є одним із найбільш уразливих об’єктів і може становити значну загрозу для населення. Експлуатація авіаційного транспорту, виходячи зі змісту ст. 1187 Цивільного кодексу України, становить джерело підвищеної небезпеки. Тому безпека цивільної авіації має особливо важливе значення. Порушення правил безпеки в цій сфері здатні призвести до великих людських жертв, руйнувань, екологічної катастрофи, завдати шкоди життєво важливим, стратегічним або особливо небезпечним об’єктам, дезорганізувати їх роботу, викликати паніку серед населення, завдати значних матеріальних збитків тощо.

Забезпечення безпеки цивільної авіації не може бути проблемою лише авіаперевізників та пасажирів, а є завданням української держави в цілому. Безпека цивільної авіації є невід’ємною частиною національної безпеки. Держава, як носій суверенітету, на своїй території (зокрема, в повітряному просторі, на який вона розповсюджує свою юрисдикцію) має відповідати за забезпечення безпеки повітряного транспорту і повітряних сполучень. Для цього держава має спрямовувати і координувати дії всіх суб’єктів, що мають відношення до авіаційної діяльності, здійснювати державне регулювання у сфері забезпечення безпеки цивільної авіації.

Важлива роль при вирішенні проблеми забезпечення безпеки цивільної авіації належить праву, зокрема, такій його галузі, як адміністративне право, що регулює суспільні відносини в сфері безпеки цивільної авіації. Належне адміністративно-правове забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні є однією з важливих складових її нормальної діяльності. Крім цього, міжнародні зобов’язання України, зокрема, підписання у 2001 році Україною „Кіпрських домовленостей”, а також стратегічний курс України на інтеграцію до Європейського Союзу передбачають приведення законодавства України в сфері забезпечення безпеки цивільної авіації взагалі, і її адміністративно-правового регулювання зокрема, до світових стандартів. Сьогоднішня недосконала теоретична база адміністративно-правового регулювання безпеки цивільної авіації в Україні породжує неоднозначне розуміння зазначених проблем як державою, так і іншими суб’єктами, які мають відношення до цієї сфери діяльності.

Науково-теоретичною базою дисертації є праці В.Б. Авер’янова, О.П. Альохіна, Г.В. Атаманчука, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, В.Д. Бордунова, Л.В. Борець, І.П. Голосніченко, В.Л. Грохольського, Е.Ф. Демського, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, В.В. Копєйчикова, Д.М. Лук’янця, Ю.М. Малєєва, Н.Р. Нижник, В.Й. Развадовського, Г.П. Ситника, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи та інші.

Безпосередньо проблематиці адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні увага вчених юристів, на жаль, не приділялася. Лише окремі її аспекти висвітлювалися у вітчизняній науковій літературі, переважно періодиці, зокрема в працях С.Т. Гончарука, Н.В. Дараганової, Г.Г. Забарного, А.В. Мілашевича, Р.О. Герасимова, В.К. Гіжевського, В.І. Рижого, В.Г. Старкова та ін., які досліджували проблеми адміністративної відповідальності в галузі повітряного транспорту, адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна, боротьби з актами незаконного втручання у діяльність авіації. Однак жодної роботи, в якій би комплексно досліджувались особливості адміністративно-правового забезпечення безпеки цивільної авіації в Україні, до сьогодні немає, що і зумовило актуальність обраної теми дисертації.