ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ГАЛУЗЕВОЇ СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ (НА ПРИКЛАДІ ПІДПРИЄМСТВ ЛІСОВОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ) :

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Ак­ту­аль­ність те­ми. Нап­ри­кін­ці ХХ сто­літ­тя сві­то­ва еко­ло­гіч­на кри­за за­гос­три­ла­ся. То­таль­не по­гір­шен­ня якос­ті дов­кіл­ля, його дег­ра­да­ція та вис­на­жен­ня при­род­них ре­сур­сів зро­би­ли ак­ту­аль­ним по­шук нап­рям­ків по­даль­шо­го роз­вит­ку ци­ві­лі­за­ції. Роз­по­чав­ся сві­то­вий рух за до­сяг­нен­ня ста­ло­го роз­вит­ку сус­піль­ства. На по­чат­ку третьо­го ти­ся­чо­літ­тя на­уков­ці все біль­ше схи­ля­ють­ся до дум­ки, що дос­лі­джен­ня з без­пе­ки нав­ко­лишньо­го при­род­но­го се­ре­до­ви­ща, при­ро­до­ко­рис­ту­ван­ня і со­ці­аль­но-еко­но­міч­но­го роз­вит­ку не мож­на про­во­ди­ти ві­док­рем­ле­но.

Пос­та­ла пот­ре­ба ефек­тив­но­го ре­гу­лю­ван­ня ком­плек­сно­го про­це­су еко­ло­гі­за­ції ви­роб­ниц­тва, всієї гос­по­дарсь­кої ді­яль­нос­ті сус­піль­ства з вра­ху­ван­ням фак­то­ру еко­ло­гіч­ної без­пе­ки. При цьому еко­ло­гі­за­ція ви­роб­ниц­тва ви­ма­гає від­по­від­но­го вдос­ко­на­лен­ня гос­по­дарсь­ко­го ме­ха­ніз­му. У Євро­пейсь­ко­му Спів­то­ва­ри­стві у сис­те­мі уп­рав­лін­ня про­мис­ло­ви­ми під­приємства­ми впро­ва­дже­на під­сис­те­ма ре­гу­лю­ван­ня впли­ву на дов­кіл­ля – еко­ло­гіч­ний ме­не­джмент. Сти­му­люється за­ці­кав­ле­ність у про­ве­ден­ні еко­ло­гіч­ної по­лі­ти­ки в нап­рям­ку доб­ро­віль­но­го ре­гу­лю­ван­ня ді­яль­нос­ті під­приємств, що спри­яє ці­лес­пря­мо­ва­но­му зру­шен­ню в по­ве­дін­ці спо­жи­ва­ча, за­без­пе­чен­ню кон­ку­рен­тос­про­мож­нос­ті ком­па­ні­ям з ефек­тив­ним еко­ло­гіч­ним уп­рав­лін­ням. Ак­ту­алі­зу­ва­лась пот­ре­ба впро­ва­джен­ня еко­ме­не­джмен­ту в усі сек­то­ри еко­но­мі­ки, фор­му­ван­ня га­лу­зе­вих сис­тем еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту.

В ос­но­ві ме­то­до­ло­гії еко­ме­не­джмен­ту – ви­ко­рис­тан­ня у сис­те­мі уп­рав­лін­ня, в т.ч. ме­не­джмен­ту, ос­нов­них по­ло­жень еко­ло­го-еко­но­міч­но­го вчен­­ня, кон­цеп­ції ста­ло­го роз­вит­ку. Зок­ре­ма, роз­роб­ле­но те­оре­ти­ко-ме­то­до­ло­гіч­ні за­са­ди і прик­лад­ні ме­ха­ніз­ми дер­жав­ної еко­ло­гіч­ної по­лі­ти­ки та еко­ло­гіч­ної ді­яль­нос­ті під­приємств, прин­ци­пи, ме­то­ди еко­ло­гіч­но орієнто­ва­но­го уп­рав­лін­ня та еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту, еко­но­міч­ні інстру­мен­ти еко­ме­не­джмен­ту. У цій ца­ри­ні важ­ли­ві пра­ці та­ких на­уков­ців, як О.Ф. Ба­лаць­кий, В.Б. Бур­кинсь­кий, О.О. Век­лич, А.Е. Во­­рон­ко­ва, Т.П. Га­луш­кі­на, В.М. Геєць, З.В. Ге­ра­сим­чук, Л.С. Гри­нів, В.Я. Гу­ме­нюк, Б.М. Да­ни­ли­шин, С.І. До­ро­гун­цов, В.А. Євту­шен­ко, В.П. Кис­лий, В.С. Крав­ців, О.Є. Кузь­мін, В.О. Лук'яни­хін, С.В. Ма­ка­ров, Л.Г. Мель­ник, Є.В. Мі­ше­нін, В.М. Нав­роць­кий, М.М. Пет­ру­шен­ко, Н.Ф. Реймерс, Ю.М. Са­тал­кін, І.М. Си­ня­ке­вич, Ю.І. Стад­ниць­кий, В.Н. Сте­па­нов, Ю.Ю. Ту­ни­ця, Є.І. Ха­ба­ров, С.К. Ха­річ­ков, Є.В. Хло­бис­тов, В.Я. Шев­чук, А.В. Шег­да, В.Г. Шин­ка­рен­ко та ін­ших.

У ста­ло­му роз­вит­ку Зем­лі важ­ли­вою є проб­ле­ма збе­ре­жен­ня та ра­ці­ональ­но­го ви­ко­рис­тан­ня при­род­них ре­сур­сів, зок­ре­ма, лі­сів. Ак­ту­аль­ною є оп­ти­мі­за­ція еко­ло­го-еко­но­міч­них та со­ці­аль­них фун­кцій лі­сів. При цьому прі­­ори­тет­ним є еко­ло­гіч­ний ас­пект. У пер­шу чер­гу, це сто­сується на­шої кра­їни.

Іс­то­рич­но склав­ся уні­каль­ний лі­со­вий сек­тор еко­но­мі­ки Ук­ра­їни, який об'єд­нує про­це­си збе­ре­жен­ня і від­тво­рен­ня лі­со­вих ре­сур­сів, їх за­го­тів­лі й пе­ре­роб­ки. До його скла­ду вхо­дять ком­плек­сні лі­со­гос­по­дарсь­кі під­приємства та під­при­єм­ства лі­со­пе­ре­роб­ної про­мис­ло­вос­ті, в т.ч. де­ре­во­об­роб­ної, це­лю­лоз­но-па­пе­ро­вої і лі­со­хі­міч­ної га­лу­зей. Ре­фор­му­ван­ня, ре­ор­га­ні­за­ція уп­рав­лін­ня лі­со­вим сек­то­ром еко­но­мі­ки на еко­ло­го-еко­но­міч­них за­са­дах, тоб­то у нап­рям­ку фор­му­ван­ня сис­те­ми еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту під­приємств, сьо­год­ні ста­ли од­ни­ми з найак­ту­аль­ні­ших проб­лем.

У нашій к­ра­їні сис­те­ма еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту ли­ше на ста­дії ста­нов­лен­ня. Те­оре­тич­но цей нап­ря­мок ще не­дос­татньо роз­роб­ле­ний, зок­ре­ма, що­до те­оре­ти­ко-ме­то­до­ло­гіч­них за­сад і прик­лад­них ме­ха­ніз­мів фор­му­ван­ня га­лу­зе­вої сис­те­ми еко­ме­не­джмен­ту під­приємств. Не­має та­кож ме­то­до­ло­гії фор­му­ван­ня сис­те­ми еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту для під­приємств лі­со­во­го сек­то­ру еко­но­мі­ки.

Не­об­хід­ність вив­чен­ня та на­уко­во­го роз­роб­лен­ня ок­рес­ле­них проб­лем свід­­чить про ак­ту­аль­ність те­ми да­но­го дос­лі­джен­ня, виз­на­чає його ме­ту та зав­дан­ня.

Зв'язок ро­бо­ти з на­уко­ви­ми прог­ра­ма­ми, пла­на­ми, те­ма­ми. Вик­ла­де­ні в ди­сер­та­ції по­ло­жен­ня є скла­до­вою час­ти­ною дос­лі­джень за до­го­во­ром №351д-06 (ІД №08.29-07-06) з Мі­ніс­тер­ством про­мис­ло­вої по­лі­ти­ки Ук­ра­їни на ство­рен­ня та пе­ре­да­чу на­уко­во-тех­ніч­ної про­дук­ції: "Про­вес­ти дос­лі­джен­ня та роз­ро­би­ти ме­то­ди­ку здійснен­ня еко­ло­гіч­но­го ауди­ту в де­ре­во­об­роб­ній про­мис­ло­вос­ті в кон­тек­сті ста­ло­го роз­вит­ку та всту­пу Ук­ра­їни в СОТ" (но­мер дер­жреєстра­ції 0106U007080) – вступ, роз­ді­ли 1-4, вис­нов­ки та до­дат­ки (2006 р.). Ма­те­рі­али ди­сер­та­ції ви­ко­рис­та­ні при ви­ко­нан­ні на­уко­во-дос­лід­них ро­біт: "Роз­роб­ка прин­ци­пів оп­ти­маль­но­го спів­від­но­шен­ня ком­по­нен­тів лан­дшаф­ту (ліс, ріл­ля, лу­ки) на фор­му­ван­ня ма­сив­них та сму­го­вих лі­со­вих на­са­джень з ме­тою еко­ло­гіч­но­го від­нов­лен­ня лан­дшаф­тів в ме­жах Яво­рівсь­ко­го сір­ча­но­го кар'єру" (но­мер дер­жреєстра­ції 0105U007359) – роз­ді­ли 1, 5 (2005 р.), а та­кож "Оп­ра­цю­ван­ня ме­то­дів та тех­но­ло­гії від­тво­рен­ня лі­со­вих на­са­джень на по­ру­ше­них зем­лях в ме­жах Яво­рівсь­ко­го сір­ча­но­го кар'єру" (но­мер дер­жреєстра­ції 0106U008484) – роз­ді­ли 1,2 (2006 р.).

Ме­та та зав­дан­ня дос­лі­джен­ня. Ме­тою ди­сер­та­ційної ро­бо­ти є те­оре­тич­не обґрун­ту­ван­ня і роз­роб­лен­ня те­оре­ти­ко-ме­то­до­ло­гіч­них за­сад фор­му­ван­ня га­лу­зе­вої сис­те­ми еко­ме­не­джмен­ту для під­приємств лі­со­во­го сек­то­ру еко­но­мі­ки Ук­ра­їни. До­сяг­нен­ня пос­тав­ле­ної ме­ти зу­мо­ви­ло не­об­хід­ність ви­рі­шен­ня та­ких зав­дань:

●  уточ­ни­ти сут­ність ос­нов­них по­нять що­до те­оре­ти­ко-ме­то­до­ло­гіч­них за­сад фор­му­ван­ня га­лу­зе­вої сис­те­ми еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту для під­приємств лі­со­во­го сек­то­ру еко­но­мі­ки, до­пов­ни­ти по­ня­тійний апа­рат за да­ною те­ма­ти­кою;

●  виз­на­чи­ти особ­ли­вос­ті су­час­них кон­цеп­ту­аль­них під­хо­дів до еко­ме­не­джмен­ту, на ос­но­ві чо­го сфор­му­ва­ти його но­ву те­оре­тич­ну кон­цеп­цію;

●  зас­то­со­ву­ючи сис­тем­ний і кі­бер­не­тич­ний під­хід до проб­ле­ми, роз­ро­би­ти ме­то­до­ло­гію фор­му­ван­ня га­лу­зе­вої сис­те­ми еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту;

●  здійсни­ти ана­лі­тич­ну оцін­ку су­час­но­го уп­рав­лін­ня лі­со­вим сек­то­ром еко­но­мі­ки та сфор­му­лю­ва­ти пе­ре­ду­мо­ви ефек­тив­но­го уп­рав­лін­ня сек­то­ром на еко­ло­го-еко­но­міч­них за­са­дах;

●  ви­яви­ти особ­ли­вос­ті сис­те­ми еко­ме­не­джмен­ту під­приємств лі­со­во­го сек­то­ру еко­но­мі­ки з ме­тою виз­на­чен­ня об'єкта оп­ти­мі­за­ції і ме­то­дів під­ви­щен­ня на­дійнос­ті сис­те­ми;

●  роз­ро­би­ти ме­то­до­ло­гіч­ні за­са­ди фор­му­ван­ня оп­ти­маль­ної сис­те­ми еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту для під­приємств лі­со­во­го сек­то­ру еко­но­мі­ки на ба­зі еко­но­мі­ко-ма­те­ма­тич­но­го мо­де­лю­ван­ня ос­нов­них за­дач сис­те­ми;

●  уточ­ни­ти ме­то­дич­ні по­ло­жен­ня кон­цеп­ції Еко­ло­гіч­ної Кон­сти­ту­ції Зем­лі (ЕКЗ) що­до вдос­ко­на­лен­ня ор­га­ні­за­ційно-еко­но­міч­но­го й ін­сти­ту­ці­ональ­но­го ме­ха­ніз­мів при­ро­до­ко­рис­ту­ван­ня;

●  удос­ко­на­ли­ти су­час­ні ме­то­дич­ні під­хо­ди що­до роз­ра­хун­ку і об­лі­ку еко­ло­гіч­них вит­рат;

●  удос­ко­на­ли­ти ме­то­дич­ні ре­ко­мен­да­ції до зас­то­су­ван­ня еко­ло­гіч­но­го ауди­ту на про­мис­ло­вих під­приємствах з ме­тою їх адап­та­ції до умов га­лу­зе­вої сис­те­ми еко­ме­не­джмен­ту під­приємств;

●  удос­ко­на­ли­ти спо­сіб оці­ню­ван­ня ри­зи­ків внут­ріш­ні­ми ауди­то­ра­ми, на ос­но­ві чо­го роз­ро­би­ти ме­то­дич­ний під­хід до оці­ню­ван­ня ри­зи­ків, пов'яза­них з сис­те­мою внут­рішньо­го екоауди­ту, для ви­бо­ру ефек­тив­них внут­ріш­ніх екоауди­торсь­ких ме­то­дів і про­це­дур;

●  за­без­пе­чи­ти по­даль­ший роз­ви­ток те­орії еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту шля­хом вклю­чен­ня в струк­ту­ру сис­те­ми ви­роб­ни­чо­го ме­не­джмен­ту під­приємств еко­ло­гіч­ної скла­до­вої.

Об'єктом дос­лі­джен­ня є про­цес еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту під­при­єм­ств лі­со­во­го сек­то­ру еко­но­мі­ки.

Пред­ме­том дос­лі­джен­ня є те­оре­ти­ко-ме­то­до­ло­гіч­ні за­са­ди та прик­лад­ні ме­ха­ніз­ми фор­му­ван­ня га­лу­зе­вої сис­те­ми еко­ме­не­джмен­ту для під­приємств лі­со­во­го сек­то­ру еко­но­мі­ки Ук­ра­їни.

Ме­то­ди дос­лі­джен­ня. Ком­плек­сне дос­лі­джен­ня що­до ме­ти ди­сер­та­ційної ро­бо­ти ґрун­ту­ва­ло­ся на ус­ві­дом­лен­ні об'єктив­но­го про­це­су ін­тег­ра­ції на­уко­во­го знан­ня. Прийнят­ни­ми ви­яви­ли­ся ме­то­ди дос­лі­джень, що зас­то­со­ву­ють­ся в еко­но­міч­ній та ін­ших со­ці­аль­но-гу­ма­ні­тар­них на­уках, а та­кож у при­род­ни­чих на­уках. Для до­сяг­нен­ня ме­ти дос­лі­джен­ня був зас­то­со­ва­ний між­дис­цип­лі­нар­ний піз­на­валь­но-ме­то­до­ло­гіч­ний інстру­мен­та­рій.

У про­це­сі ро­бо­ти над ди­сер­та­цією бу­ло вив­че­но і вра­хо­ва­но на­уко­ві дос­лі­джен­ня за­ру­біж­них і віт­чиз­ня­них ав­то­рів, прис­вя­че­ні проб­ле­мам еко­ло­го-еко­но­міч­но­го вчен­ня, еко­но­міч­ної те­орії, еко­но­мі­ки, еко­ло­гії, лі­сів­ни­чої на­уки, ме­не­джмен­ту, ауди­ту, еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту, еко­ло­гіч­но­го ауди­ту, еко­но­мі­ко-ма­те­ма­тич­них ме­то­дів, те­орії на­дійнос­ті, те­орії сис­тем.

Про­від­ною ідеєю роз­роб­лен­ня те­оре­ти­ко-ме­то­до­ло­гіч­них за­сад фор­му­ван­ня га­лу­зе­вої сис­те­ми еко­ме­не­джмен­ту ста­ло розв'язан­ня зав­дань дос­лі­джен­ня в єди­ній су­пер­сис­те­мі "Сек­тор еко­но­мі­ки – При­род­не життєве се­ре­до­ви­ще", зас­то­со­ву­ючи сис­тем­ний, кі­бер­не­тич­ний під­хід (при обґрун­ту­ван­ні й роз­роб­лен­ні ме­то­до­ло­гії фор­му­ван­ня га­лу­зе­вої сис­те­ми еко­ло­гіч­но­го ме­не­джме­ту під­приємств – Роз­діл 3, підр. 3.2; при вті­лен­ні га­лу­зе­вої ме­то­до­ло­гії у кон­цеп­ції еко­ме­не­джмен­ту під­приємства – Роз­діл 3, підр. 3.3; при пос­та­нов­ці за­да­чі фор­му­ван­ня га­лу­зе­вої сис­те­ми еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту в лі­со­во­му сек­то­рі – Роз­діл 4, підр. 4.1), еко­но­мі­ко-ма­те­ма­тич­не мо­де­лю­ван­ня (при мо­де­лю­ван­ні ре­алі­за­ції сис­те­ми еко­ме­нед­мен­ту в лі­со­во­му сек­то­рі еко­но­мі­ки – Роз­діл 4; при роз­роб­лен­ні інстру­мен­тів впро­ва­джен­ня еко­ло­гіч­но­го ауди­ту в га­лу­зе­ву сис­те­му еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту – Роз­діл 5, підр.  5.2 та ор­га­ні­за­ційно-еко­но­міч­но­го ме­ха­ніз­му фор­му­ван­ня сис­те­ми внут­рішньо­го екоауди­ту – Роз­діл 5, підр. 5.3). При цьому ак­тив­но ви­ко­рис­то­ву­ва­ли­ся ме­то­ди аб­стра­­гу­ван­ня і фор­ма­лі­за­ції (при пос­та­нов­ці ос­нов­них за­дач га­лу­зе­вої сис­те­ми еко­ме­не­джмен­ту під­приємств – Роз­діл 4, Роз­діл 5, підр. 5.2 і 5.3), мо­де­лю­ван­ня (при мо­де­лю­ван­ні сис­те­ми еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту лі­со­гос­по­дарсь­ких і лі­соп­ро­мис­ло­вих під­приємств – Роз­діл 4, підр. 4.2 і 4.3; при роз­роб­лен­ні інстру­мен­тів впро­ва­джен­ня еко­ло­гіч­но­го ауди­ту в га­лу­зе­ву сис­те­му еко­ме­не­джмен­ту та ор­га­ні­за­ційно-еко­но­міч­но­го ме­ха­ніз­му фор­му­ван­ня сис­те­ми внут­рішньо­го екоауди­ту – Роз­діл 5, підр. 5.2 і 5.3), ста­тис­тич­но­го та по­рів­няль­но­го ана­лі­зу (при до­ве­ден­ні об'єктив­ної не­об­хід­нос­ті впро­ва­джен­ня кон­цеп­ції ста­ло­го роз­вит­ку в Ук­ра­їні, виз­на­чен­ні міс­ця лі­сів­ниц­тва у ста­ло­му роз­вит­ку на­ці­ональ­ної еко­но­мі­ки – Роз­діл 1, підр. 1.1 і 1.2), сис­те­ма­ти­за­ції та уза­галь­нен­ня (при обґрун­ту­ван­ні ак­ту­аль­нос­ті фор­му­ван­ня га­лу­зе­вої сис­те­ми еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту для під­приємств лі­со­во­го сек­то­ру – Роз­діл 1, підр. 1.3; при дос­лі­джен­ні ор­га­ні­за­ційно-еко­но­міч­них й ін­сти­ту­ці­ональ­них пе­ре­ду­мов роз­вит­ку еко­ло­гіч­но зба­лан­со­ва­ної еко­но­мі­ки та впли­ву еко­ло­го-еко­но­міч­но­го вчен­ня на су­час­ні кон­цеп­ту­аль­ні під­хо­ди до уп­рав­лін­ня еко­но­мі­кою – Роз­діл 2, підр. 2.1 і 2.2; при здійснен­ні ана­лі­тич­ної оцін­ки уп­рав­лін­ня лі­со­вим сек­то­ром на еко­ло­го-еко­но­міч­них за­са­дах – Роз­діл 2, підр. 2.3; при обґрун­ту­ван­ні й роз­роб­лен­ні інстру­мен­тів впро­ва­джен­ня екоауди­ту в га­лу­зе­ву сис­те­му еко­ме­не­джмен­ту та ор­га­ні­за­ційно-еко­но­міч­но­го ме­ха­ніз­му фор­­му­ван­ня сис­те­ми внут­рішньо­го еко­ло­гіч­но­го ауди­ту – Роз­діл 5, підр. 5.2 і 5.3), ін­дук­ції та де­дук­ції (при дос­лі­джен­ні роз­вит­ку по­ня­тійно-ка­те­го­рійно­го апа­ра­ту еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту – Роз­діл 3, підр. 3.1; при здійснен­ні оцін­ки кон­цеп­ту­аль­ної ба­зи екоауди­ту – Роз­діл 5, підр.  5.1).

Ін­фор­ма­ційною ба­зою дос­лі­джен­ня є за­ко­ни Ук­ра­їни, ука­зи Пре­зи­ден­та Ук­ра­їни, пос­та­но­ви Вер­хов­ної Ра­ди і Ка­бі­не­ту Мі­ніс­трів Ук­ра­їни, між­на­род­ні й на­ці­ональ­ні нор­ма­тив­ні ак­ти мі­ніс­терств і ві­домств, да­ні Дер­жком­ста­ту Ук­ра­їни. Ви­ко­рис­та­ні ста­тис­тич­ні ма­те­рі­али та ана­лі­тич­ні ог­ля­ди між­на­род­них і віт­чиз­ня­них ор­га­ні­за­цій, мо­ног­ра­фіч­на лі­те­ра­ту­ра, пе­рі­одич­ні на­уко­ві ви­дан­ня, ре­сур­си Ін­тер­не­ту.

На­уко­ва но­виз­на одер­жа­них ре­зуль­та­тів. На­уко­во обґрун­то­ва­ні ре­зуль­та­ти про­ве­де­но­го дос­лі­джен­ня у своїй су­куп­нос­ті розв'язу­ють важ­ли­ву на­уко­ву проб­ле­му те­оре­тич­но­го обґрун­ту­ван­ня і роз­роб­лен­ня те­оре­ти­ко-ме­то­до­ло­гіч­них за­сад фор­му­ван­ня га­лу­зе­вої сис­те­ми еко­ме­не­джмен­ту для під­приємств лі­со­во­го сек­то­ру еко­но­мі­ки на те­оре­тич­но­му підґрун­ті роз­роб­ле­ної якіс­но но­вої па­ра­диг­ми уп­рав­лін­ня еко­ло­го-еко­но­міч­ни­ми про­це­са­ми із за­без­пе­чен­ням оп­ти­маль­но­го спів­­від­но­шен­ня між еко­ло­гіч­ним і еко­но­міч­ним ме­ха­ніз­ма­ми уп­рав­лін­ня. Роз­в'я­зан­ня проб­ле­ми пред­став­ле­но су­куп­ніс­тю но­вих те­оре­тич­них і ме­то­до­ло­гіч­них на­уко­вих по­ло­жень, вис­нов­ків і ре­ко­мен­да­цій, на­уко­ва но­виз­на яких по­ля­гає у та­ко­му:

впер­ше:

●  сфор­мо­ва­но те­оре­тич­ну кон­цеп­цію еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту, згід­но з якою еко­ме­не­джмент не ві­док­рем­люється від за­галь­ної сис­те­ми уп­рав­лін­ня, а ор­га­ніч­но "вбу­до­вується" в струк­ту­ру сис­те­ми ме­не­джмен­ту. Заз­на­че­на кон­цеп­ція від­різ­няється від іс­ну­ючих тим, що дає мож­ли­вість здійсню­ва­ти весь про­цес ме­не­джмен­ту, роз­роб­ля­ти та прийма­ти уп­рав­лінсь­кі рі­шен­ня на еко­ло­го-еко­но­міч­них за­са­дах із за­без­пе­чен­ням на­леж­но­го рів­ня ін­тег­раль­но­го еко­ло­го-еко­но­міч­но­го ефек­ту при­ро­до­ко­рис­ту­ван­ня;

●  роз­роб­ле­но ме­то­до­ло­гію фор­му­ван­ня га­лу­зе­вої сис­те­ми еко­ме­не­джмен­ту, яка вклю­чає су­куп­ність прийомів по­бу­до­ви те­ри­то­рі­аль­но орієнто­ва­ної, склад­ної, від­кри­тої, ієрар­хіч­ної сис­те­ми уп­рав­лін­ня із спе­ці­аль­ним ор­га­ном уп­рав­лін­ня. При цьому сис­те­ма має бу­ти та­кою, що са­мо­ор­га­ні­зується, має зво­рот­ній зв'я­зок (як по­зи­тив­ний, так і не­га­тив­ний), емер­джен­тність, еко­но­міч­ний го­ме­ос­таз, ек­ві­фі­наль­ність, ак­тив­ну взаємо­дію з се­ре­до­ви­щем, сто­хас­тич­ну струк­ту­ру, адап­тив­ну по­ве­дін­ку з рів­но­ва­гою різ­но­ма­ніт­них ці­лей сис­те­ми. У цій стійкій ди­на­міч­ній сис­те­мі пот­ріб­но здійсню­ва­ти адап­тив­не ду­аль­не уп­рав­лін­ня на ба­зі ста­ну рів­но­ва­ги, з ча­сом пря­му­ючи до оп­ти­маль­но­го. Ієрар­хіч­на струк­ту­ри­за­ція сис­те­ми та роз­роб­лен­ня уп­рав­лінсь­ких рі­шень на всіх її рів­нях по­вин­ні здійсню­ва­тись з ви­ко­рис­тан­ням прин­ци­пу зов­нішньо­го до­пов­нен­ня, ра­ці­она­лі­зу­ючи ка­на­ли зв'яз­ку між ке­ру­ючою і ке­ро­ва­ною сис­те­ма­ми, ма­ючи на ме­ті до­сяг­нен­ня оп­ти­маль­но­го рів­ня пра­цез­дат­нос­ті сис­те­ми, мі­ні­мі­зу­ючи пос­ту­по­ві і пов­ніс­тю вик­лю­ча­ючи її рап­то­ві від­мо­ви. Та­ка ме­то­до­ло­гія дозволяє сфор­му­ва­ти ор­га­ні­за­ційно-ме­то­дич­ний інстру­мен­та­рій впро­ва­джен­ня га­лу­зе­вої сис­те­ми еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту під­приємств у про­це­сі ре­фор­му­ван­ня еко­но­мі­ки Ук­ра­їни;

●  сфор­мульо­ва­но не­об­хід­ні й дос­тат­ні умо­ви ефек­тив­ної ре­алі­за­ції роз­роб­ле­ної па­ра­диг­ми уп­рав­лін­ня еко­ло­го-еко­но­міч­ни­ми про­це­са­ми в лі­со­во­му сек­то­рі еко­но­мі­ки Ук­ра­їни. Не­об­хід­ни­ми умо­ва­ми є та­кі інстру­мен­ти ор­га­ні­за­ційно-еко­но­міч­но­го ме­ха­ніз­му ре­алі­за­ції стра­те­гії що­до роз­вит­ку со­ціо-еко­ло­го-еко­но­міч­ної сис­те­ми віт­чиз­ня­но­го лі­со­во­го сек­то­ру: про­го­ло­ше­ний курс кра­їни на ста­лий роз­ви­ток, роз­роб­лен­ня дер­жав­ної еко­ло­гіч­ної по­лі­ти­ки, ство­рен­ня ме­ха­ніз­му фі­нан­су­ван­ня і кон­тро­лю­ван­ня еко­ло­гіч­ної по­лі­ти­ки, Дер­жав­на прог­ра­ма "Лі­си Ук­ра­їни" на 2002-2015 ро­ки, но­ва ре­дак­ція Лі­со­во­го ко­дек­су Ук­ра­їни. Дос­тат­ні умо­ви вклю­ча­ють як іс­ну­ючі те­оре­ти­ко-ме­то­до­ло­гіч­ні й прик­лад­ні на­уко­ві під­хо­ди (ство­рен­ня і роз­ви­ток еко­ло­го-еко­но­міч­но­го вчен­ня, нап­ра­цю­ван­ня з роз­роб­лен­ня і впро­ва­джен­ня кон­цеп­ції Еко­ло­гіч­ної Кон­сти­ту­ції Зем­лі, роз­роб­лен­ня і роз­ви­ток сис­те­ми мо­ні­то­рин­гу лі­сів, нап­ра­цю­ван­ня з еко­ло­гіч­них ме­не­джмен­ту, мар­ке­тин­гу, ауди­ту й стра­ху­ван­ня), так і по­ча­ток прак­тич­ної ре­алі­за­ції важ­ли­вих інстру­мен­тів дер­жав­ної еко­ло­гіч­ної по­лі­ти­ки (вдос­ко­на­лен­ня ді­ючо­го за­ко­но­дав­ства в еко­ло­гіч­но­му нап­рям­ку, сер­ти­фі­ка­ція лі­сів). Це на­дає ор­га­нам дер­жав­ної вла­ди і уп­рав­лін­ня, га­лу­зе­во­му ке­рів­ниц­тву на­уко­во обґрун­то­ва­ні під­ста­ви для ефек­тив­но­го ре­фор­му­ван­ня лі­со­во­го сек­то­ру у кон­тек­сті ста­ло­го роз­вит­ку;

●  роз­роб­ле­но кон­цеп­цію фор­му­ван­ня оп­ти­маль­ної га­лу­зе­вої сис­те­ми еко­ме­не­джмен­ту для під­приємств лі­со­во­го сек­то­ру еко­но­мі­ки, згід­но з якою об'єктом оп­ти­мі­за­ції є від­тво­рю­ва­на сис­те­ма з тер­мі­ном служ­би не мен­ше 5 ро­ків і оп­ти­маль­ним рів­нем нап­ра­цю­ван­ня на від­мо­ву, а зап­ро­по­но­ва­ні ме­то­ди під­ви­щен­ня на­дійнос­ті сис­те­ми кла­си­фі­ку­ють­ся як ак­тив­ні, адап­тив­ні й зов­нішньо­го до­пов­нен­ня. Ак­тив­ні ме­то­ди по­ля­га­ють у роз­роб­лен­ні оп­ти­маль­них пла­нів ви­роб­ниц­тва (за­го­тів­лі) про­дук­ції, ве­ден­ня лі­со­гос­по­дарсь­ких, лі­со­від­тво­рю­валь­них і спе­ці­аль­них еко­ло­го-рек­ра­ційних ро­біт у пов­ній від­по­від­нос­ті з ди­на­мі­кою еко­ло­гіч­них пот­реб те­ри­то­рій і по­пи­ту спо­жи­ва­чів про­дук­ції. Адап­тив­ні ме­то­ди пе­ред­ба­ча­ють ні­ве­лю­ван­ня про­ти­річ між пот­ре­ба­ми у ре­зуль­та­тах еко­ло­го-еко­но­міч­ної ді­яль­нос­ті під­приємств лі­со­во­го сек­то­ру та їх мож­ли­вос­тя­ми за до­по­мо­гою як ма­те­рі­аль­но­го ре­зер­ву­ван­ня про­дук­ції, лі­со­вих площ, так і ча­со­вої над­лиш­ко­вос­ті. До ме­то­дів зов­нішньо­го до­пов­нен­ня сис­те­ми на­ле­жать мо­ні­то­ринг і сер­ти­фі­ка­ція лі­сів, еко­ло­гіч­ний аудит і екос­тра­ху­ван­ня. Зас­то­су­ван­ня заз­на­че­них ме­то­дів дозволяє обґрун­ту­ва­ти і здійсни­ти пос­та­нов­ку та мо­де­лю­ван­ня ос­нов­них за­дач га­лу­зе­вої сис­те­ми еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту;

●  роз­роб­ле­но ме­то­до­ло­гіч­ні за­са­ди фор­му­ван­ня як га­лу­зе­вої сис­те­ми еко­ме­не­джмен­ту для під­приємств лі­со­во­го сек­то­ру еко­но­мі­ки на ба­зі еко­но­мі­ко-ма­те­ма­тич­них мо­де­лей за­дач зба­лан­со­ва­нос­ті з при­род­ним життєвим се­ре­до­ви­щем, ви­бо­ру ком­про­міс­ної аль­тер­на­ти­ви що­до кри­те­рі­їв сис­те­ми еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту і ре­зер­ву­ван­ня, так і сис­те­ми еко­ме­не­джмен­ту ок­ре­мо для лі­со­гос­по­дарсь­ких і лі­соп­ро­мис­ло­вих під­приємств на ос­но­ві за­дач оп­ти­мі­за­ції еко­ло­гіч­ної ек­спер­ти­зи, еко­ло­гіч­ної ді­аг­нос­ти­ки, ка­лен­дар­но­го пла­ну­ван­ня збу­ту, тех­ніч­ної під­го­тов­ки ви­роб­ниц­тва на еко­ло­го-еко­но­міч­них за­са­дах, за­без­пе­чен­ня, ка­лен­дар­но­го пла­ну­ван­ня ви­роб­ни­чої прог­ра­ми та за­да­чі рів­но­ва­ги пот­реб пра­ців­ни­ків, а та­кож зов­нішньо­го екоауди­ту під­приємств сек­то­ру на ос­но­ві за­да­чі оп­ти­мі­за­ції фун­кці­ону­ван­ня спе­ці­алі­зо­ва­ної екоауди­торсь­кої фір­ми і внут­рішньо­го еко­ло­гіч­но­го ауди­ту цих під­приємств на ос­но­ві за­да­чі оп­ти­мі­за­ції виз­на­чен­ня об­ся­гів ро­біт з внут­рішньо­го екоауди­ту за ка­лен­дар­ни­ми пе­рі­ода­ми. Розв'язан­ня заз­на­че­них за­дач дає мож­ли­вість виз­на­чи­ти стан зба­лан­со­ва­нос­ті сек­то­ру еко­но­мі­ки з при­род­ним життєвим се­ре­до­ви­щем про­тя­гом пе­рі­оду ча­су не мен­ше 5 ро­ків та рів­но­ва­ги пер­вин­них, у т.ч. еко­ло­гіч­них, і вто­рин­них пот­реб пра­ців­ни­ків під­приємств, вра­ху­ва­ти ба­га­ток­ри­те­рі­аль­ність сис­те­ми еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту, а та­кож виз­на­чи­ти оп­ти­маль­ні на еко­ло­го-еко­но­міч­них за­са­дах пла­ни що­до ре­зер­вів у сис­те­мі, ви­бо­ру ком­плек­тів до­ку­мен­та­ції, на­леж­но­го рів­ня еко­ло­гіч­нос­ті ре­сур­сно­го за­без­пе­чен­ня, ви­роб­ниц­тва (за­го­тів­лі) і збу­ту про­дук­ції, тех­ніч­ної під­го­тов­ки ви­роб­ниц­тва та зов­ніш­ніх і внут­ріш­ніх екоауди­торсь­ких ро­біт;

удос­ко­на­ле­но:

●  ме­то­дич­ні по­ло­жен­ня кон­цеп­ції Еко­ло­гіч­ної Кон­сти­ту­ції Зем­лі на ос­но­ві обґрун­ту­ван­ня і роз­роб­лен­ня про­ек­ту Еко­ло­гіч­но­го Ко­дек­су Ук­ра­їни, у яко­му ві­доб­ра­же­но зап­ро­по­но­ва­ні під­хо­ди до вдос­ко­на­лен­ня ор­га­ні­за­ційно-еко­но­міч­но­го й ін­сти­ту­ці­ональ­но­го ме­ха­ніз­мів при­ро­до­ко­рис­ту­ван­ня. Зок­ре­ма, виз­на­че­но ком­пе­тен­цію від­по­від­них дер­жав­них ор­га­ні­за­ційних струк­тур та суб'єктів гос­по­да­рю­ван­ня що­до за­без­пе­чен­ня еко­ло­гіч­ної без­пе­ки і під­три­ман­ня еко­ло­гіч­ної рів­но­ва­ги на те­ри­то­рії Ук­ра­їни, а та­кож на­ве­де­но про­по­зи­ції з еко­ло­го-еко­но­міч­ної оцін­ки фун­кці­ону­ван­ня суб'єктів під­приємниць­кої ді­яль­нос­ті та їх опо­дат­ку­ван­ня;

●  ме­то­дич­ні під­хо­ди що­до роз­ра­хун­ку і об­лі­ку еко­ло­гіч­них вит­рат. На від­мі­ну від ді­ючих, зап­ро­по­но­ва­ний під­хід дозволяє вклю­чи­ти у вит­ра­ти зви­чайної ді­яль­нос­ті і ва­ло­ві вит­ра­ти під­приємств у пов­но­му об­ся­зі об'єктив­но не­об­хід­ні еко­ло­гіч­ні вит­ра­ти. Обґрун­то­ва­но і роз­роб­ле­но про­по­зи­ції з до­пов­нен­ня чин­них віт­чиз­ня­них обов'яз­ко­вих ор­га­ні­за­ційних рег­ла­мен­тів з об­лі­ку;

●  ме­то­дич­ні ре­ко­мен­да­ції що­до зас­то­су­ван­ня еко­ло­гіч­но­го ауди­ту на про­мис­ло­вих під­приємствах на ос­но­ві роз­роб­ле­них мо­де­лей про­це­су екоауди­ту і еко­ло­гіч­ної пас­пор­ти­за­ції під­приємств, які вра­хо­ву­ють спе­ци­фі­ку ді­ючої на­ці­ональ­ної нор­ма­тив­но-пра­во­вої ба­зи. При цьому мо­дель еко­пас­пор­ти­за­ції під­приємств дає мож­ли­вість ефек­тив­но про­во­ди­ти еко­ло­гіч­ний аудит, за­без­пе­чу­ючи його сис­те­мою вхід­них да­них, кон­троль­них мо­мен­тів і ба­зою по­рів­няль­но­го ана­лі­зу;

●  спо­сіб оці­ню­ван­ня ри­зи­ків внут­ріш­ні­ми ауди­то­ра­ми на за­са­дах роз­роб­ле­но­го ме­то­дич­но­го під­хо­ду до оці­ню­ван­ня ри­зи­ків сис­те­ми внут­рішньо­го еко­ло­гіч­но­го ауди­ту за­леж­но від рейтин­го­вої оцін­ки під­роз­ді­лу під­приємства. Це дає мож­ли­вість ефек­тив­но здійсню­ва­ти ви­бір ме­то­дів і про­це­дур внут­рішньо­го екоауди­ту;

діс­та­ли по­даль­шо­го роз­вит­ку:

●  по­ня­тійний апа­рат, а са­ме:

§  зап­ро­по­но­ва­но по­нят­тя "лі­со­вий сек­тор еко­но­мі­ки" як су­куп­ність ком­плек­сних лі­со­гос­по­дарсь­ких під­приємств та під­приємств лі­со­пе­ре­роб­ної про­мис­ло­вос­ті, в т.ч. де­ре­во­об­роб­ної, це­лю­лоз­но-па­пе­ро­вої і лі­со­хі­міч­ної га­лу­зей, що да­ло мож­ли­вість у ди­сер­та­ції сис­тем­но дос­лі­джу­ва­ти про­це­си збе­ре­жен­ня і від­тво­рен­ня лі­со­вих ре­сур­сів, їх за­го­тів­лі й пе­ре­роб­ки;

§  вве­де­но по­нят­тя "га­лу­зе­ва сис­те­ма еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту" як су­куп­ність взаємо­пов'яза­них і взаємо­ді­ючих еле­мен­тів, та­ких як спе­ци­фіч­ні для кон­крет­но­го сек­то­ру еко­но­мі­ки ор­га­ні­за­ційна струк­ту­ра під­приємства і не­об­хід­ні ре­сур­си та ок­рес­ле­не ор­га­ні­за­ційни­ми рег­ла­мен­та­ми ко­ло від­по­ві­даль­нос­ті, уп­рав­лінсь­кі про­це­ду­ри і про­це­си, ме­тою якої є ре­гу­лю­ван­ня впли­ву на при­род­не життєве се­ре­до­ви­ще і яка ґрун­тується на прин­ци­пах са­мо­ор­га­ні­за­ції, си­нер­гії й роз­вит­ку. Це дає мож­ли­вість кон­крет­ні зав­дан­ня ви­рі­шу­ва­ти як на рів­ні ок­ре­мо­го під­приємства, так і з ура­ху­ван­ням всієї су­куп­нос­ті під­приємств кон­крет­но­го сек­то­ру еко­но­мі­ки, тоб­то на га­лу­зе­во­му рів­ні;

§  зап­ро­по­но­ва­но по­нят­тя "еко­ло­го-рек­ре­аційний по­тен­ці­ал лі­со­гос­по­дарсь­ко­го під­приємства" як за­фік­со­ва­на мож­ли­вість ефек­тив­но­го, ста­ло­го ве­ден­ня лі­со­гос­по­дарсь­ких, лі­со­від­тво­рю­валь­них і спе­ці­аль­них еко­ло­го-рек­ре­аційних ро­біт, що дозволяє по­ряд з ви­роб­ни­чи­ми по­туж­нос­тя­ми іден­ти­фі­ку­ва­ти еко­ло­го-еко­но­міч­ні об­ме­жен­ня фун­кці­ону­ван­ня лі­со­гос­по­дарсь­ких під­приємств;

§  уточ­не­но по­нят­тя "внут­ріш­ній еко­ло­гіч­ний аудит" як не­за­леж­на та об'єк­тив­на ана­лі­ти­ко-кон­суль­та­ційна ді­яль­ність, спря­мо­ва­на на за­без­пе­чен­ня на­леж­но­го рів­ня ін­тег­раль­но­го еко­ло­го-еко­но­міч­но­го ефек­ту при­ро­до­ко­рис­ту­ван­ня на да­но­му під­приємстві. Це дає мож­ли­вість при від­сут­нос­ті чіт­ко­го виз­на­чен­ня по­нят­тя в ді­ючих обов'яз­ко­вих ор­га­ні­за­ційних рег­ла­мен­тах з екоауди­ту адек­ват­но його трак­ту­ва­ти в сис­те­мі еко­ме­не­джмен­ту;

●  те­орія еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту під­приємства шля­хом вклю­чен­ня в струк­ту­ру сис­те­ми ви­роб­ни­чо­го ме­не­джмен­ту еко­ло­гіч­ної скла­до­вої, в т.ч. у під­сис­те­ми його ке­ру­ючої сис­те­ми еле­мен­тів еко­ло­го-еко­но­міч­но­го ана­лі­зу. Еко­ло­гіч­ни­ми ком­по­нен­та­ми цільо­вої під­сис­те­ми ста­ли: під­ви­щен­ня рів­ня еко­ло­гіч­нос­ті про­дук­ції, ви­ко­ну­ва­них ро­біт і пос­луг, ре­сур­соз­бе­ре­жен­ня, еко­ло­гіч­ний роз­ви­ток ви­роб­ниц­тва, охо­ро­на і пок­ра­щен­ня якос­ті при­род­но­го життєво­го се­ре­до­ви­ща. Еко­ло­гіч­ні ком­по­нен­ти фун­кці­ональ­ної під­сис­те­ми: еко­ло­гіч­ний мар­ке­тинг, еко­ло­гіч­на ді­аг­нос­ти­ка, внут­ріш­ній еко­ло­гіч­ний аудит, еко­ло­гіч­на ек­спер­ти­за. До під­сис­те­ми уп­рав­лінсь­ких рі­шень на­ле­жить еко­ло­гіч­ний си­ту­аційний ана­ліз. Це дає мож­ли­вість роз­ро­би­ти ме­то­до­ло­гію фор­му­ван­ня сис­те­ми еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту кон­крет­но­го під­приємства.

Прак­тич­не зна­чен­ня одер­жа­них ре­зуль­та­тів по­ля­гає у то­му, що во­ни мо­жуть бу­ти вра­хо­ва­ні й ви­ко­рис­та­ні ви­щи­ми ор­га­на­ми дер­жав­ної вла­ди і уп­рав­лін­ня та га­лу­зе­вим ке­рів­ниц­твом у про­це­сі ре­фор­му­ван­ня еко­но­мі­ки на­шої кра­їни, ви­бо­ру стра­те­гіч­но­го век­то­ра тран­сфор­ма­ції її сус­піль­ної еко­но­міч­ної сис­те­ми у ХХІ сто­літ­ті.

Ре­зуль­та­ти на­уко­вих дос­лі­джень, ви­ко­на­них і пред­став­ле­них у да­ній ди­сер­та­ційній ро­бо­ті і в опуб­лі­ко­ва­них на­уко­вих пра­цях, ви­ко­рис­та­ні Львівсь­кою об­лас­ною дер­жав­ною ад­мі­ніс­тра­цією при роз­роб­лен­ні ре­гі­ональ­них прог­рам "Стра­те­гія роз­вит­ку Львів­щи­ни до 2015 ро­ку" та "Стра­те­гія на­зус­тріч ін­вес­то­рам" з ме­тою за­без­пе­чен­ня еко­ло­го-еко­но­міч­ної ефек­тив­нос­ті ре­гі­ональ­ної еко­но­мі­ки, під­ви­щен­ня рів­ня еко­ло­гіч­ної без­пе­ки ре­гі­ону, пок­ра­щен­ня якос­ті дов­кіл­ля (лист № 5/13-321/1-10 від 25.01.2007 р., До­да­ток А).

Ма­те­рі­али ди­сер­та­ційної ро­бо­ти ви­ко­рис­то­ву­ють­ся під­приємства­ми де­ре­во­об­роб­ної та меб­ле­вої про­мис­ло­вос­ті, а та­кож бу­дуть ви­ко­рис­та­ні при фор­му­ван­ні ком­плек­су за­хо­дів з роз­вит­ку де­ре­во­об­роб­ної та меб­ле­вої про­мис­ло­вос­ті Ук­ра­їни на найближ­чу пер­спек­ти­ву (до­від­ка № 01/73-373 від 26.04.2007 р., До­да­ток Б).

Ре­зуль­та­ти дос­лі­джен­ня ви­ко­рис­то­ву­ва­лись Львівсь­ким об­лас­ним уп­рав­лін­ням лі­со­во­го гос­по­дар­ства в про­це­сі вдос­ко­на­лен­ня сис­те­ми уп­рав­лін­ня на еко­ло­го-еко­но­міч­них за­са­дах (до­від­ка №06/760 від 21.05.2007 р., До­да­ток В), а та­кож Об­лас­ним ко­му­наль­ним спе­ці­алі­зо­ва­ним лі­со­гос­по­дарсь­ким під­приємством (ЛГП) "Гал­сіль­ліс" у про­це­сі вдос­ко­на­лен­ня уп­рав­лін­ня під­приємством у нап­рям­ку впро­ва­джен­ня еле­мен­тів еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту, зок­ре­ма, сис­те­ми уп­рав­лін­ня до­чір­ні­ми під­приємства­ми на еко­ло­го-еко­но­міч­них за­са­дах і впро­ва­джен­ня еко­ло­гіч­но­го ауди­ту для кон­тро­лю від­по­від­нос­ті їх ді­яль­нос­ті при­ро­до­охо­рон­но­му за­ко­но­дав­ству (до­від­ка №119 від 23.05.2007 р., До­да­ток Д).

Ос­нов­ні по­ло­жен­ня ди­сер­та­ції ви­ко­рис­то­ву­ють­ся в нав­чаль­но­му про­це­сі ка­фед­ри об­лі­ку і ауди­ту еко­но­міч­но­го фа­куль­те­ту На­ці­ональ­но­го лі­со­тех­ніч­но­го уні­вер­си­те­ту Ук­ра­їни при про­ве­ден­ні лек­цій і прак­тич­них за­нять з дис­цип­лі­ни "Еко­ло­гіч­ний аудит" (до­від­ка від 07.05.2007 р., До­да­ток Е), а та­кож по ка­фед­рі еко­но­мі­ки і ме­не­джмен­ту лі­со­вих під­приємств при про­ве­ден­ні лек­ційних і прак­тич­них за­нять з дис­цип­лі­ни "Еко­но­мі­ка при­ро­до­ко­рис­ту­ван­ня" (до­від­ка від 14.05.2007 р., До­да­ток Ж).

Ре­зуль­та­ти дос­лі­джен­ня ви­ко­рис­то­ву­ва­ли­ся при на­пи­сан­ні од­но­осіб­но­го нав­чаль­но­го по­сіб­ни­ка "Еко­ло­гіч­ний аудит" (Львів: Лі­га – Прес, 2007. – 213 с. (13,1 д.а.), який рі­шен­ням Мі­ніс­тер­ства ос­ві­ти і на­уки Ук­ра­їни ре­ко­мен­до­ва­ний для сту­ден­тів ви­щих нав­чаль­них зак­ла­дів (лист №1.4/18-Г-1567 від 27.09.07 р.).

Осо­бис­тий вне­сок здо­бу­ва­ча. Ди­сер­та­ція є са­мос­тійною на­уко­вою пра­цею, у якій вис­віт­ле­ні ме­то­до­ло­гіч­ні під­хо­ди, ідеї, кон­цеп­ції, що на­ле­жать осо­бис­то ав­то­ру. У ро­бо­ті міс­тять­ся ті по­ло­жен­ня, вис­нов­ки і про­по­зи­ції, які сфор­му­лю­ва­ла осо­бис­то здо­бу­вач на­уко­во­го сту­пе­ня. З на­уко­вих праць, опуб­лі­ко­ва­них у спі­вав­тор­стві, у ди­сер­та­ції ви­ко­рис­та­ні ли­ше ті ідеї, які є ре­зуль­та­том осо­бис­тих дос­лі­джень здо­бу­ва­ча. Кон­крет­ний вне­сок здо­бу­ва­ча у цих пра­цях заз­на­че­ний в ав­то­ре­фе­ра­ті у пе­ре­лі­ку пуб­лі­ка­цій. У да­ній ро­бо­ті ма­те­рі­али і вис­нов­ки кан­ди­датсь­кої ди­сер­та­ції ав­то­ра не ви­ко­рис­то­ву­ва­лись.

Ап­ро­ба­ція ре­зуль­та­тів ди­сер­та­ції. Ос­нов­ні по­ло­жен­ня ди­сер­та­ції ап­ро­бо­ва­ні й от­ри­ма­ли по­зи­тив­ну оцін­ку на та­ких між­на­род­них, все­ук­ра­їнсь­ких та ре­гі­ональ­них кон­фе­рен­ці­ях: VІІ Між­на­род­ній на­уко­во-прак­тич­ній кон­фе­рен­ції "На­ука і ос­ві­та ' 2004" (Дніп­ро­пет­ровськ, 10-25 лю­то­го 2004 р.), Між­на­род­ній на­уко­во-прак­тич­ній кон­фе­рен­ції "Об­лік, ана­ліз і аудит в су­час­но­му біз­не­сі" (Львів, 27-28 трав­ня 2004 р.), ІІІ Між­на­род­ній на­уко­во-прак­тич­ній кон­фе­рен­ції "Ди­на­мі­ка на­уко­вих дос­лі­джень '2004" (Дніп­ро­пет­ровськ, 21-30 чер­вня 2004 р.), на­уко­во-прак­тич­ній кон­фе­рен­ції "Проб­ле­ми еко­ло­гі­за­ції об­лі­ко­во­го, ана­лі­тич­но­го і кон­троль­но­го про­це­сів" (Львів, 17 ве­рес­ня 2004 р.), І Між­на­род­ній на­уко­во-прак­тич­ній кон­фе­рен­ції "Еко­ло­гіч­ний ме­не­джмент як скла­до­ва ста­ло­го роз­вит­ку" (До­не­цьк, 22-23 жов­тня 2004 р.), Між­на­род­ній на­уко­во-прак­тич­ній кон­фе­рен­ції "Об­лі­ко­во-ана­лі­тич­ні сис­те­ми суб'єктів гос­по­дарсь­кої ді­яль­нос­ті в Ук­ра­їні" (Львів, 25-26 бе­рез­ня 2005 р.), ІІІ на­уко­вій кон­фе­рен­ції, прис­вя­че­ній пам'яті д.е.н., проф. О.С. Бо­род­кі­на "Роз­ви­ток сис­те­ми об­лі­ку, ана­лі­зу та ауди­ту в Ук­ра­їні: тра­ди­ції, проб­ле­ми, пер­спек­ти­ви" (Ки­їв, 25 бе­рез­ня 2005 р.), Між­на­род­ній на­уко­во-прак­тич­ній кон­фе­рен­ції "Сис­те­ма еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту – ISO 14001 − Еко­ло­гіч­ний аудит" (Ки­їв, 18-22 квіт­ня 2005 р.), Між­на­род­ній на­уко­во-прак­тич­ній кон­фе­рен­ції "Еко­ло­гі­за­ція еко­но­мі­ки як інстру­мент ста­ло­го роз­вит­ку в умо­вах кон­ку­рен­т­но­го се­ре­до­ви­ща" (Львів, 22-23 ве­рес­ня 2005 р.), Між­на­род­ній на­уко­во-прак­тич­ній кон­фе­рен­ції "Еко­но­міч­на сис­те­ма Ук­ра­їни: ми­ну­ле, су­час­не, май­бут­нє" (Львів, 21-22 жов­тня 2005 р.), Між­ву­зівсь­кій на­уко­во-ме­то­дич­ній кон­фе­рен­ції "Еко­ло­гі­за­ція ос­ві­ти Ук­ра­їни в кон­тек­сті зав­дань Бо­лонсь­ко­го про­це­су" (Львів, 17-18 лис­то­па­да 2005 р.), ІІ Між­на­род­ній на­уко­вій кон­фе­рен­ції "Еко­ло­гіч­на Кон­сти­ту­ція Зем­лі як еко­но­мі­ко-пра­во­ва ос­но­ва гло­баль­ної стра­те­гії ста­ло­го роз­вит­ку та еко­ло­гіч­ної без­пе­ки пла­не­ти" (Львів, 28-29 ве­рес­ня 2006 р.), VI Між­на­род­ній на­уко­во-прак­тич­ній кон­фе­рен­ції, прис­вя­че­ній пам'яті ака­де­мі­ка НАН Ук­ра­їни, д.е.н., проф. М.І. До­лішньо­го "Мар­ке­тинг та ло­гіс­ти­ка в сис­те­мі ме­не­джмен­ту"(Львів, 9-11 лис­то­па­да 2006 р.), 57-й на­уко­во-тех­ніч­ній кон­фе­рен­ції вик­ла­да­чів і ас­пі­ран­тів НЛТУ Ук­ра­їни, сек­ція "Су­час­ний стан об­лі­ку, ауди­ту, ана­лі­зу та кон­тро­лю в Ук­ра­їні" (Львів, 19-20 квіт­ня 2007 р.), ІІ Між­на­род­ній на­уко­во-прак­тич­ній кон­фе­рен­ції "Су­час­ні проб­ле­ми еко­но­мі­ки та уп­рав­лін­ня", прис­вя­че­ній від­зна­чен­ню 70-річ­чя з дня на­ро­джен­ня В'ячес­ла­ва Чор­но­во­ла (Львів, 07 груд­ня 2007 р.).

Пуб­лі­ка­ції. За те­мою дос­лі­джен­ня ав­то­ром опуб­лі­ко­ва­но 2 ін­ди­ві­ду­аль­ні на­уко­ві мо­ног­ра­фії, од­но­осіб­ний нав­чаль­ний по­сіб­ник, 25 ста­тей у на­уко­вих ви­дан­нях, за­реєстро­ва­них ВАК Ук­ра­їни як фа­хо­ві, 7 – у ма­те­рі­алах і те­зах до­по­ві­дей на­уко­вих кон­фе­рен­цій. За­галь­ний об­сяг пуб­лі­ка­цій, які ста­нов­лять ос­но­ву ди­сер­та­ції, 55,3 д.а., з яких 53,6 д.а. – осо­бис­тий вне­сок здо­бу­ва­ча.

Струк­ту­ра і об­сяг ро­бо­ти. Ди­сер­та­ція скла­дається зі всту­пу, п'ятьо­х роз­ді­лів, вис­нов­ків до кож­но­го роз­ді­лу, за­галь­них вис­нов­ків, до­дат­ків та спис­ку ви­ко­рис­та­них дже­рел. За­галь­ний об­сяг ро­бо­ти ста­но­вить 456 сто­рі­нок. Ос­нов­ний її зміст вик­ла­де­но на 365 сто­рін­ках. Ди­сер­та­ційна ро­бо­та міс­тить 19 таб­лиць і 43 ри­сун­ки на 26 сто­рін­ках, 9 до­дат­ків та спи­сок ви­ко­рис­та­них дже­рел з 378 найме­ну­вань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У всту­пі обґрун­то­ва­но ак­ту­аль­ність те­ми, виз­на­че­но ме­ту і ос­нов­ні зав­дан­ня, об'єкт і пред­мет, те­оре­тич­ну і ме­то­до­ло­гіч­ну ба­зу дос­лі­джен­ня, роз­кри­то на­уко­ву но­виз­ну і прак­тич­не зна­чен­ня одер­жа­них ре­зуль­та­тів, ві­доб­ра­же­но ап­ро­ба­цію ре­зуль­та­тів дос­лі­джен­ня.

У пер­шо­му роз­ді­лі ди­сер­та­ції – "Те­оре­ти­ко-ме­то­до­ло­гіч­ні під­хо­ди до фор­му­ван­ня га­лу­зе­вої сис­те­ми еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту для під­приємств лі­со­во­го сек­то­ру еко­но­мі­ки" – на ос­но­ві ана­лі­зу­ван­ня на­уко­вих праць за­ру­біж­них і ук­ра­їнсь­ких еко­ло­гів та еко­но­міс­тів, ди­рек­тив­них та нор­ма­тив­них ак­тів, ста­тис­тич­них да­них до­ве­де­но об'єктив­ну не­об­хід­ність впро­ва­джен­ня кон­цеп­ції ста­ло­го роз­вит­ку в Ук­ра­їні, виз­на­че­но міс­це лі­сів­ниц­тва у ста­ло­му роз­вит­ку на­ці­ональ­ної еко­но­мі­ки, обґрун­то­ва­но ак­ту­аль­ність фор­му­ван­ня га­лу­зе­вої сис­те­ми еко­ме­не­джмен­ту для під­приємств лі­со­во­го сек­то­ру еко­но­мі­ки.

Про­ве­де­ний за ста­тис­тич­ни­ми да­ни­ми та ог­ля­да­ми і вис­нов­ка­ми ук­ра­їнсь­ких еко­ло­гів по­рів­няль­ний ана­ліз по­ка­зав, що кон­цеп­ція ста­ло­го роз­вит­ку об'єк­тив­­но не­об­хід­на для на­шої кра­їни. Стан при­род­но­го життєво­го дов­кіл­ля суттєво за­­ле­жить від ан­тро­по­ген­но­го впли­ву, а щіль­ність на­се­лен­ня в на­шій кра­їні (80 осіб/км²) майже вдві­чі біль­ша, ніж се­редньо­п­ла­не­тар­на (42 осо­би/км²). Та­кож до нас над­хо­дить заб­руд­нен­ня з ін­ших кра­їн як че­рез пе­ре­ва­жа­ючі за­хід­ні віт­ри, що не­суть шкід­ли­ві ре­чо­ви­ни із За­хід­ної Євро­пи, так і че­рез те, що знач­на час­ти­на сто­ку на­ших рі­чок фор­мується за кор­до­ном. Ана­лі­зу­ван­ня по­ка­за­ло, що не­га­тив­но впли­ва­ють на стан дов­кіл­ля і особ­ли­вос­ті віт­чиз­ня­но­го гос­по­дарсь­ко­го ком­плек­су. Ви­ки­ди в ат­мос­фе­ру здійсню­ють як ви­роб­ни­чі під­приємства, так і ав­тот­ран­спорт. При цьому, майже дві тре­ти­ни ви­ки­дів при­па­дає на ста­ці­онар­ні дже­ре­ла. Стан заб­руд­нен­ня по­вер­хне­вих вод з де­яких шкід­ли­вих ре­чо­вин за­ли­шається суттєвим. Вод­ні об'єкти на­шої кра­їни заб­руд­не­ні спо­лу­ка­ми важ­ких ме­та­лів. У біль­шос­ті ре­гі­онів знач­на час­ти­на шкід­ли­вих ре­чо­вин ви­но­сить­ся у рі­ки з не­ор­га­ні­зо­ва­ним по­вер­хне­вим сто­ком із во­доз­бо­рів. Суттєвим є і не­га­тив­ний вплив нас­лід­ків тех­но­ген­ної ава­рії на Чор­но­бильсь­кій АЕС. За та­ко­го ста­ну дов­кіл­ля на­мі­ти­лось різ­ке ско­ро­чен­ня чи­сель­нос­ті на­се­лен­ня че­рез зни­жен­ня на­ро­джу­ва­нос­ті та зрос­тан­ня смер­тнос­ті. За­га­лом, Ук­ра­їна вже три­чі має офі­ційний ста­тус зо­ни еко­ло­гіч­но­го ли­ха, по­ши­рен­ня ту­бер­кульо­зу та епі­де­мії СНІ­Ду.

Для ста­ло­го роз­вит­ку пла­не­ти Зем­ля важ­ли­ве збе­ре­жен­ня та ра­ці­ональ­не ви­ко­рис­тан­ня при­род­них ре­сур­сів, зок­ре­ма, лі­сів. Сві­то­ве спів­то­ва­ри­ство вже ус­ві­до­ми­ло важ­ли­вість лі­сів­ниц­тва в ста­ло­му роз­вит­ку, про що свід­чать рі­шен­ня Страс­бурзь­кої, Хель­сінсь­кої і Лі­са­бонсь­кої кон­фе­рен­цій мі­ніс­трів євро­пейсь­ких кра­їн та кон­фе­рен­ції ООН у Ріо-де-Жа­нейро. Ще біль­шу ува­гу слід при­ді­ли­ти лі­со­вій га­лу­зі на­шої кра­їни, а­дже за­без­пе­че­ність лі­сом у роз­ра­хун­ку на од­но­го меш­кан­ця і лі­сис­тість Ук­ра­їни – од­ні з найниж­чих в Євро­пі і сві­ті.

За ос­тан­ні ро­ки лі­со­січ­ний фонд кра­їни не­до­ви­ко­рис­то­вується на 10-20 %, зде­біль­шо­го, за ра­ху­нок ре­гі­онів зі склад­ни­ми при­род­ни­ми умо­ва­ми, де роз­роб­ка лі­со­сік пов'яза­на з ве­ли­ки­ми зат­ра­та­ми. В умо­вах зрос­та­ючо­го тех­но­ген­но­го впли­ву на лі­си нес­воєчас­не ви­ко­рис­тан­ня їх ре­сур­сів, пос­ту­по­ве на­ко­пи­чен­ня стиг­лих і пе­рес­тиг­лих на­са­джень приз­во­дить до ос­лаб­лен­ня лі­сів, по­гір­шен­ня са­ні­тар­но­го ста­ну, до їх дег­ра­да­ції.

Про не­дос­тат­ню ін­тен­сив­ність лі­со­ко­рис­ту­ван­ня свід­чить по­каз­ник ви­ко­рис­тан­ня річ­но­го при­рос­ту за­па­сів де­ре­ви­ни. У се­редньо­му в Ук­ра­їні що­річ­но на 1 га при­рос­тає бі­ля 4 м³ де­ре­ви­ни, що ста­но­вить що­річ­ний при­ріст 38 млн. м³. Як­що нап­ри­кін­ці 80-х ро­ків ХХ ст. в ук­ра­їнсь­ких лі­сах ру­ба­ли по­над 50 % при­рос­ту, то на по­чат­ку ХХІ сто­літ­тя річ­ний при­ріст ви­ко­рис­то­вується знач­но мен­ше – бі­ля 40 %. Рі­вень ви­ко­рис­тан­ня річ­но­го при­рос­ту де­ре­ви­ни на рис. 1.

За­га­лом, у нашій країні про­тя­гом ро­ку ви­ру­бується ли­ше 0,7 % рос­ту­чо­го за­па­су, а в Швейца­рії – 1,9 %, Че­хії – 2,4 %, Фін­лян­дії – 2,8 %, Ве­ли­коб­ри­та­нії – 3 %, Бель­гії – 3,1 %.

Рис. 1. Використання річного приросту деревини

Ана­лі­зу­ван­ня фак­тог­ра­фіч­них і ана­лі­тич­них ма­те­рі­алів дозволяє дійти ви­с­нов­ку, що на су­час­но­му ета­пі уп­рав­лін­ня лі­со­вим сек­то­ром еко­но­мі­ки здійсню­єть­ся на не­на­леж­но­му рів­ні, що суттєво впли­ває на його ста­лий роз­ви­ток. Не­га­тив­ним є вплив і штуч­ної ві­док­рем­ле­нос­ті сис­тем уп­рав­лін­ня лі­со­гос­по­дарсь­ки­ми і лі­соп­ро­мис­ло­ви­ми під­приємства­ми. Між тим, лі­со­ве гос­по­дар­ство і лі­со­ва про­мис­ло­вість пов'яза­ні єди­ним про­це­сом від­тво­рен­ня і ви­ко­рис­тан­ня лі­со­вих ре­сур­сів. Спе­ци­фі­ка ана­лі­зу­ван­ня і розв'язан­ня проб­лем у лі­со­во­му ком­плек­сі в рам­ках ре­алі­за­ції прин­ци­пів ста­ло­го роз­вит­ку обу­мов­ле­на фун­кці­ональ­но-га­лу­зе­вою по­бу­до­вою, особ­ли­вос­тя­ми від­тво­рю­валь­них про­це­сів. То­му важ­ли­во виз­на­чи­тись без­по­се­редньо із скла­дом лі­со­во­го ком­плек­су.

По­рів­нян­ня тер­мі­но­ло­гії різ­них фа­хів­ців по­ка­за­ло, що найбільш адек­ват­ним є тер­мін "лі­со­вий сек­тор еко­но­мі­ки", який поєднує про­це­си збе­ре­жен­ня і від­тво­рен­ня лі­со­вих ре­сур­сів, їх за­го­тів­лі й пе­ре­роб­ки. Тоб­то, під скла­дом лі­со­во­го сек­то­ру еко­но­мі­ки про­по­нується ро­зу­мі­ти су­куп­ність ком­плек­сних лі­со­гос­по­дар­сь­­ких під­приємств та під­приємств лі­со­пе­ре­роб­ної про­мис­ло­вос­ті, в т.ч. де­ре­во­об­роб­ної, це­лю­лоз­но-па­пе­ро­вої і лі­со­хі­міч­ної га­лу­зей.

За­без­пе­чен­ня ста­ло­го уп­рав­лін­ня лі­со­вим сек­то­ром еко­но­мі­ки, в т.ч. ста­ло­го ме­не­джмен­ту його під­приємств, на­бу­ло особ­ли­вої ак­ту­аль­нос­ті. За нап­ря­ма­ми здійснен­ня фун­кцій ме­не­джмент по­ді­ля­ють на ви­роб­ни­чий, фі­нан­со­вий і мар­ке­тинг. Крім то­го, у Євро­пейсь­ко­му Спів­то­ва­ри­стві у сис­те­мі уп­рав­лін­ня про­мис­ло­ви­ми під­приємства­ми впро­ва­дже­на під­сис­те­ма ре­гу­лю­ван­ня впли­ву на дов­кіл­ля – еко­ме­не­джмент. Еко­ло­гіч­ний ме­не­джмент – це су­куп­ність прин­ци­пів, форм, фун­кцій, ме­то­дів, прийомів і за­со­бів уп­рав­лін­ня ви­роб­ни­чою ді­яль­ніс­тю й пер­со­на­лом ор­га­ні­за­ції з ме­тою до­сяг­нен­ня ви­со­кої еко­ло­го-еко­но­міч­ної ефек­тив­нос­ті ви­роб­ниц­тва. То­му вдос­ко­на­лю­ва­ти уп­рав­лін­ня лі­со­вим сек­то­ром еко­но­мі­ки слід в на­п­рям­ку фор­му­ван­ня ефек­тив­ної га­лу­зе­вої сис­те­ми еко­ме­не­джмен­ту під­при­єм­ств.

Під сис­те­мою еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту тра­ди­ційно ро­зу­мі­ють час­ти­ну за­галь­ної сис­те­ми уп­рав­лін­ня про­мис­ло­вим під­приємством, яка вклю­чає ор­га­ні­за­ційну струк­ту­ру, ок­рес­ле­не ко­ло від­по­ві­даль­нос­ті, уп­рав­лінсь­кі про­це­ду­ри і про­це­си, а та­кож ре­сур­си, не­об­хід­ні для виз­на­чен­ня та впро­ва­джен­ня еко­ло­гіч­ної по­лі­ти­ки під­приємства. Дос­лі­джен­ня по­ка­за­ло, що та­ка сис­те­ма до­ціль­на на під­приємствах всіх сек­то­рів еко­но­мі­ки. Про­те во­на не мо­же бу­ти од­на­ко­вою для всіх під­приємств, а має га­лу­зе­ві особ­ли­вос­ті, без вра­ху­ван­ня яких не мож­ли­во сфор­му­ва­ти ефек­тив­ну сис­те­му еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту під­приємства, зок­ре­ма, лі­со­во­го сек­то­ру.

Зап­ро­по­но­ва­но виз­на­чен­ня: га­лу­зе­ва сис­те­ма еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту – це су­куп­ність взаємо­пов'яза­них і взаємо­ді­ючих еле­мен­тів, та­ких як спе­ци­фіч­ні для кон­крет­но­го сек­то­ру еко­но­мі­ки ор­га­ні­за­ційна струк­ту­ра під­приємства і не­об­хід­ні ре­сур­си та ок­рес­ле­не ор­га­ні­за­ційни­ми рег­ла­мен­та­ми ко­ло від­по­ві­даль­нос­ті, уп­рав­лінсь­кі про­це­ду­ри і про­це­си, ме­тою якої є ре­гу­лю­ван­ня впли­ву на при­род­не життєве се­ре­до­ви­ще і яка ґрун­тується на прин­ци­пах са­мо­ор­га­ні­за­ції, си­нер­гії й роз­вит­ку. При цьому зав­дан­ня еко­ме­не­джмен­ту по­вин­ні розв'язу­ва­тись як на рів­ні ок­ре­мо­го під­приємства, так і з вра­ху­ван­ням всієї су­куп­нос­ті під­приємств кон­крет­но­го сек­то­ру еко­но­мі­ки, тоб­то на га­лу­зе­во­му рів­ні.

Дру­гий роз­діл ди­сер­та­ції – "Дос­лі­джен­ня особ­ли­вос­тей уп­рав­лін­ня лі­со­вим сек­то­ром у сис­те­мі еко­ло­гіч­но зба­лан­со­ва­ної еко­но­мі­ки" – прис­вя­че­ний дос­лі­джен­ню ор­га­ні­за­ційно-еко­но­міч­них й ін­сти­ту­ці­ональ­них пе­ре­ду­мов роз­вит­ку еко­ло­гіч­но зба­лан­со­ва­ної еко­но­мі­ки, впли­ву еко­ло­го-еко­но­міч­но­го вчен­ня на су­час­ні кон­цеп­ту­аль­ні під­хо­ди до уп­рав­лін­ня еко­но­мі­кою, ана­лі­тич­ній оцін­ці уп­рав­лін­ня лі­со­вим сек­то­ром на еко­ло­го-еко­но­міч­них за­са­дах.

Кон­цеп­ція ста­ло­го роз­вит­ку роз­гля­дається як пе­ре­ду­мо­ва дов­го­тер­мі­но­во­го прог­ре­су люд­ства, що суп­ро­во­джується прим­но­жен­ням ка­пі­та­лу та пок­ра­щен­ням еко­ло­гіч­них умов. Про­те, у пра­цях за­ру­біж­них і віт­чиз­ня­них еко­ло­гів та еко­но­міс­тів не­має єднос­ті в пог­ля­дах на кон­цеп­цію ста­ло­го роз­вит­ку. Її при­хиль­ни­ки під­три­му­ють прог­ра­му дій, нап­рав­ле­них на ста­лий роз­ви­ток з со­ці­аль­ної, еко­но­міч­ної та еко­ло­гіч­ної то­чок зо­ру, тоб­то дві ме­ти роз­гля­да­ють­ся в єднос­ті: ви­со­ка якість ото­чу­ючо­го се­ре­до­ви­ща та здо­ро­ва еко­но­мі­ка для всіх на­ро­дів сві­ту. Іс­ну­ють і пе­си­міс­тич­ні пог­ля­ди сто­сов­но ста­ло­го роз­вит­ку. Про­тив­ни­ки цієї кон­цеп­ції вва­жа­ють, що шан­си до­сяг­нен­ня ста­ло­го роз­вит­ку не ду­же ви­со­кі. Ви­мо­га ста­ло­го роз­вит­ку обу­мо­ви­ла б від­мо­ву від ре­алі­за­ції до­мі­ну­ючих груп ін­те­ре­сів. У де­мок­ра­тич­ній сис­те­мі до­сяг­нен­ня ста­ло­го роз­вит­ку виг­ля­дає ще більш проб­ле­ма­тич­но.

Ук­ра­їна й ін­ші кра­їни зна­хо­дять­ся ли­ше на по­чат­ко­вій ста­дії пе­ре­хо­ду до ста­ло­го роз­вит­ку. Пот­ріб­ні суттєві взаємні зу­сил­ля всіх кра­їн і на­ро­дів, щоб за­без­пе­чи­ти ста­лий роз­ви­ток люд­ства. Це вра­хо­ва­но у кон­цеп­ції Еко­ло­гіч­ної Кон­сти­ту­ції Зем­лі. Бу­ло вдос­ко­на­ле­но ме­то­дич­ні по­ло­жен­ня кон­цеп­ції ЕКЗ на ос­но­ві об­ґрун­ту­ван­ня і роз­роб­лен­ня про­ек­ту Еко­ло­гіч­но­го Ко­дек­су Ук­ра­їни, у яко­му ві­доб­ра­же­но зап­ро­по­но­ва­ний під­хід до ор­га­ні­за­ційно-еко­но­міч­но­го й ін­сти­ту­ці­ональ­но­го ме­ха­ніз­мів при­ро­до­ко­рис­ту­ван­ня. Виз­на­че­но прин­ци­пи і ви­мо­ги до гос­по­дарсь­кої ді­яль­нос­ті й охо­ро­ни при­ро­ди на те­ри­то­рії кра­їни. Заз­на­че­но ком­пе­тен­цію ор­га­нів за­ко­но­дав­чої і ви­ко­нав­чої вла­ди всіх рів­нів що­до при­ро­до­ко­рис­ту­ван­ня. Зап­ро­по­но­ва­но, щоб оцін­ка фун­кці­ону­ван­ня кож­но­го гос­по­да­рю­ючо­го суб'є­к­та здійсню­ва­лось і за еко­ло­гіч­ним ефек­том. При­чо­му він по­ви­нен нес­ти від­по­ві­да­ль­­ність за не­га­тив­ний еко­ло­гіч­ний ефект, а та­кож одер­жу­ва­ти по­дат­ко­ві піль­ги за під­ви­щен­ня рів­ня ін­тег­раль­но­го еко­ло­го-еко­но­міч­но­го ефек­ту при­ро­до­ко­рис­ту­ван­ня.

Знач­ний вклад у еко­ло­го-еко­но­міч­не вчен­ня внес­ло фор­му­ван­ня но­вої са­мос­тійної на­уки – еко­ло­гіч­ної еко­но­мії, яка ста­ла ме­то­до­ло­гіч­ною ос­но­вою ЕКЗ. В еко­ло­гіч­ній еко­но­мії еко­ло­гіч­ні вит­ра­ти вва­жа­ють­ся об'єктив­но не­об­хід­ни­ми, при­та­ман­ни­ми кож­но­му гос­по­да­рю­ючо­му суб'єкту. Про­ве­де­не у да­но­му нап­рям­ку дос­лі­джен­ня доз­во­ли­ло роз­ро­би­ти про­по­зи­ції що­до до­пов­нен­ня ді­ючих обов'яз­ко­вих ор­га­ні­за­ційних рег­ла­мен­тів з бух­гал­терсь­ко­го і по­дат­ко­во­го об­лі­ку сто­сов­но еко­ло­гіч­них вит­рат, вклю­чен­ня їх у склад вит­рат зви­чайної ді­яль­нос­ті та ва­ло­вих вит­рат. Зок­ре­ма, зап­ро­по­но­ва­но до­пов­ни­ти п.29 П (с) БО 16 "Вит­ра­ти", а та­кож ді­ючий План ра­хун­ків бух­гал­терсь­ко­го об­лі­ку і Інструк­цію про його зас­то­су­ван­ня но­вим суб­ра­хун­ком 978 "Еко­ло­гіч­ні вит­ра­ти". Роз­роб­ле­но но­ву ре­дак­цію п.5.4.5 За­ко­ну Ук­ра­їни "Про опо­дат­ку­ван­ня при­бут­ку під­приємств".

Дос­лі­джен­ня по­ка­за­ло, що су­час­ний стан роз­вит­ку еко­ло­го-еко­но­міч­но­го вчен­ня дозволяє та й вик­ли­кає не­об­хід­ність роз­ви­ва­ти на­ці­ональ­ну еко­но­мі­ку на еко­ло­го-еко­но­міч­них за­са­дах, ре­ор­га­ні­зу­ва­ти уп­рав­лін­ня всі­ма її сек­то­ра­ми з мак­си­маль­ним вра­ху­ван­ням еко­ло­гіч­них ви­мог сус­піль­ства. Пе­ре­ду­сім, це сто­сується лі­со­во­го сек­то­ру еко­но­мі­ки.

Важ­ли­вим ме­ха­ніз­мом зап­ро­ва­джен­ня прин­ци­пів ста­ло­го роз­вит­ку в лі­со­ве гос­по­дар­ство є сер­ти­фі­ка­ція лі­сів. У ба­гатьо­х кра­їнах во­на вже ак­тив­но діє як ба­га­тог­ран­ний про­цес уз­го­джен­ня ін­те­ре­сів суб'єктів лі­со­ко­рис­ту­ван­ня. Еко­но­міч­не зна­чен­ня да­но­го інстру­мен­ту лі­со­вої по­лі­ти­ки зрос­тає у ви­пад­ку її спря­му­ван­ня на за­во­юван­ня зов­ніш­ніх рин­ків. Стри­му­ючим чин­ни­ком роз­вит­ку еко­ло­гіч­ної сер­ти­фі­ка­ції лі­сів в Ук­ра­їні є не­адек­ват­не лі­со­ве за­ко­но­дав­ство. Зок­ре­ма, про­ве­де­ний по­рів­няль­ний ана­ліз нап­ря­мів еко­ло­гіч­ної сер­ти­фі­ка­ції лі­сів за кор­до­ном, всес­то­рон­ній ком­плек­сний ана­ліз схе­ми сер­ти­фі­ка­ції Лі­со­вої наг­ля­до­вої ра­ди зас­від­чи­ли, що сер­ти­фі­ка­ція лі­сів Ук­ра­їни не­об­хід­на, але її до­ціль­но зас­то­со­ву­ва­ти ра­зом з еко­но­міч­ною ре­фор­мою в лі­со­во­му сек­то­рі еко­но­мі­ки.

Дос­лі­джен­ня по­ка­за­ло, що від­сут­ність чіт­кої стра­те­гії пе­ре­орієнта­ції сус­піль­ства, не­дос­ко­на­лість ре­форм, не­уз­го­дже­ність і не­пос­лі­дов­ність дій цен­траль­них і міс­це­вих ор­га­нів ви­ко­нав­чої вла­ди та ор­га­нів міс­це­во­го са­мов­ря­ду­ван­ня не сприяють ефек­тив­нос­ті дер­жав­ної еко­ло­гіч­ної по­лі­ти­ки. Від­сут­ність дієвої еко­но­міч­ної скла­до­вої зво­дить на­ні­вець її ефек­тив­ність, зок­ре­ма, це сто­сується фі­нан­су­ван­ня. Не­га­тив­ною ри­сою дер­жав­ної еко­ло­гіч­ної по­лі­ти­ки є і її над­мір­на цен­тра­лі­за­ція, що зни­жує ефек­тив­ність ре­гі­ональ­но­го уп­рав­лін­ня, особ­ли­во сто­сов­но нап­ря­мів пла­ну­ван­ня й ви­ко­рис­тан­ня ін­вес­ти­цій при­ро­до­охо­рон­но­го приз­на­чен­ня. Не пов­ніс­тю вра­хо­ву­ють­ся й те­ри­то­рі­аль­ні ін­те­ре­си в ство­рен­ні еко­ло­гіч­но без­печ­но­го дов­кіл­ля. То­му ак­ту­аль­ною є де­цен­тра­лі­за­ція уп­рав­лін­ня охо­ро­ною при­род­но­го життєво­го се­ре­до­ви­ща. Але при цьому на міс­цях пот­ріб­ні кош­ти. Ді­юче по­дат­ко­ве за­ко­но­дав­ство їх не за­без­пе­чує. Фа­хів­ці вва­жа­ють ви­хо­дом з цієї си­ту­ації ство­рен­ня ре­гі­ональ­них еко­ло­гіч­них фон­дів. Їх в якос­ті інстру­мен­та лі­со­вої по­лі­ти­ки зас­то­со­ву­ють для пок­ра­щен­ня від­тво­рен­ня, охо­ро­ни і ви­ко­рис­тан­ня лі­со­вих ре­сур­сів. Про­те ме­ха­нізм дії цих фон­дів ще адек­ват­но за­ко­но­дав­чо не зак­ріп­ле­ний.

У сис­те­мі уп­рав­лін­ня ви­ко­рис­тан­ням і від­тво­рен­ням лі­со­вих ре­сур­сів важ­ли­ве зна­чен­ня має на­яв­ність ре­гу­ляр­но по­нов­лю­ва­ної ін­фор­ма­ції про стан лі­сів. Одер­жан­ня та­кої ін­фор­ма­ції за­без­пе­чує мо­ні­то­ринг лі­сів. Пи­тан­ня роз­вит­ку мо­ні­то­рин­гу лі­сів від­не­се­ні до прі­ори­тет­них зав­дань Дер­жав­ної прог­ра­ми "Лі­си Ук­ра­їни" на 2002-2015 ро­ки. Важ­ли­ве зна­чен­ня ма­ють і нап­ра­цю­ван­ня з екоауди­ту та еко­ло­гіч­но­го стра­ху­ван­ня.

Ви­ще­заз­на­че­не доз­во­ли­ло зро­би­ти вис­но­вок, що для роз­роб­лен­ня ефек­тив­ної сис­те­ми уп­рав­лін­ня лі­со­вим сек­то­ром еко­но­мі­ки на­шої кра­їни на еко­ло­го-еко­но­міч­них за­са­дах є вже не­об­хід­ні умо­ви: про­го­ло­ше­ний курс кра­їни на ста­лий роз­ви­ток, роз­роб­лен­ня дер­жав­ної еко­ло­гіч­ної по­лі­ти­ки, ство­рен­ня ме­ха­ніз­му фі­нан­су­ван­ня і кон­тро­лю­ван­ня еко­ло­гіч­ної по­лі­ти­ки, Дер­жав­на прог­ра­ма "Лі­си Ук­ра­їни" на 2002-2015 ро­ки, но­ва ре­дак­ція Лі­со­во­го ко­дек­су Ук­ра­їни. Дос­тат­ні умо­ви: ство­рен­ня і роз­ви­ток еко­ло­го-еко­но­міч­но­го вчен­ня, нап­ра­цю­ван­ня з роз­роб­лен­ня й впро­ва­джен­ня кон­цеп­ції Еко­ло­гіч­ної Кон­сти­ту­ції Зем­лі, вдос­ко­на­лен­ня ді­ючо­го за­ко­но­дав­ства в еко­ло­гіч­но­му нап­рям­ку, по­ча­ток сер­ти­фі­ка­ції лі­сів, роз­роб­лен­ня й роз­ви­ток сис­те­ми мо­ні­то­рин­гу лі­сів, нап­ра­цю­ван­ня з еко­ло­гіч­них ме­не­джмен­ту, мар­ке­тин­гу, ауди­ту й стра­ху­ван­ня.

У третьо­му роз­ді­лі ди­сер­та­ції – "Кон­цеп­ту­аль­ні за­са­ди фор­му­ван­ня га­лу­зе­вої сис­те­ми еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту" – оха­рак­те­ри­зо­ва­но роз­ви­ток по­ня­тійно-ка­те­го­рійно­го апа­ра­ту еко­ме­не­джмен­ту, роз­роб­ле­ну ме­то­до­ло­гію фор­му­ван­ня га­лу­зе­вої сис­те­ми еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту та її вті­лен­ня у кон­цеп­ції еко­ме­не­джмен­ту під­приємства.

Дос­лі­джен­ня по­ка­за­ло, що за­галь­на еко­ло­гіч­на по­лі­ти­ка – це сис­те­ма кон­цеп­цій, прин­ци­пів, під­хо­дів, за­хо­дів, яка ре­гу­лює вплив сус­піль­ства на при­род­не життєве се­ре­до­ви­ща. На рів­ні під­приємства еко­ло­гіч­на по­лі­ти­ка – це су­куп­ність ос­нов­них прин­ци­пів, на­мі­рів і зо­бов'язань під­приємства, що ство­рює ба­зу для роз­роб­лен­ня влас­них еко­ло­гіч­них ці­лей і зав­дань. Дієвість на­ці­ональ­ної еко­ло­го-еко­но­міч­ної по­лі­ти­ки не­дос­тат­ня. Не­за­до­віль­ним є рі­вень уп­рав­лін­ня еко­но­мі­кою кра­їни на за­са­дах ста­ло­го роз­вит­ку. То­му роз­роб­ле­на якіс­но но­ва па­ра­диг­ма уп­рав­лін­ня еко­ло­го-еко­но­міч­ни­ми про­це­са­ми. За цією па­ра­диг­мою весь про­цес уп­рав­лін­ня еко­но­мі­кою по­ви­нен здійсню­ва­тись вик­люч­но на еко­ло­го-еко­но­міч­них за­са­дах із за­без­пе­чен­ням оп­ти­маль­но­го спів­від­но­шен­ня між еко­ло­гіч­ним і еко­но­міч­ним ме­ха­ніз­ма­ми уп­рав­лін­ня.

Іс­ну­ючі те­оре­тич­ні нап­ра­цю­ван­ня і прак­тич­ний дос­від що­до еко­ме­не­джмен­ту не­дос­татньо ко­рес­пон­ду­ють­ся із зап­ро­по­но­ва­ною па­ра­диг­мою уп­рав­лін­ня еко­ло­го-еко­но­міч­ни­ми про­це­са­ми. До­мі­нує ві­док­рем­лен­ня сис­те­ми еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту від за­галь­ної сис­те­ми уп­рав­лін­ня еко­но­мі­кою. То­му сфор­мо­ва­но но­ву те­оре­тич­ну кон­цеп­цію еко­ме­не­джмен­ту, згід­но з якою еко­ло­гіч­ний ме­не­джмент ор­га­ніч­но "вбу­до­вується" в струк­ту­ру сис­те­ми ме­не­джмен­ту. Ця кон­цеп­ція від­різ­няється від іс­ну­ючих тим, що дає мож­ли­вість здійсню­ва­ти пов­ніс­тю про­цес ме­не­джмен­ту ор­га­ні­за­ції, роз­роб­ля­ти та прийма­ти уп­рав­лінсь­кі рі­шен­ня на еко­­ло­го-еко­но­міч­них за­са­дах із за­без­пе­чен­ням на­леж­но­го рів­ня ін­тег­раль­но­го еко­ло­го-еко­но­міч­но­го ефек­ту при­ро­до­ко­рис­ту­ван­ня.

На су­час­но­му ета­пі роз­вит­ку фун­кції еко­ло­гіч­но­го уп­рав­лін­ня все біль­ше зо­се­ре­джу­ють­ся на те­ри­то­рі­аль­но­му рів­ні. Під­приємство і те­ри­то­рія є ос­нов­ни­ми лан­ка­ми ре­алі­за­ції дер­жав­ної еко­ло­гіч­ної по­лі­ти­ки. То­му фор­му­ван­ня ефек­тив­них ме­ха­ніз­мів уп­рав­лін­ня якіс­тю оточуючо­го при­род­но­го се­ре­до­ви­ща на цих двох рів­нях є од­ним з ос­нов­них зав­дань, на розв'язан­ня яко­го по­вин­ні бу­ти нап­рав­ле­ні зу­сил­ля дер­жав­них і міс­це­вих ор­га­нів вла­ди.

Еко­ло­гіч­не уп­рав­лін­ня на всіх рів­нях пе­ред­ба­чає прийнят­тя рі­шень у різ­но­ма­ніт­них склад­них си­ту­аці­ях. То­му при про­ве­ден­ні дос­лі­джен­ня ви­ко­рис­то­ву­ва­лась спе­ці­аль­на те­орія прийнят­тя рі­шень у склад­них ор­га­ні­за­ційних ієрар­хіч­них сис­те­мах (СО­ІС) на ба­зі до­сяг­нень кі­бер­не­ти­ки і ма­те­ма­ти­ки, зас­то­со­ву­вав­ся сис­тем­ний, кі­бер­не­тич­ний під­хід до проб­ле­ми. Тоб­то сис­те­ма еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту роз­гля­да­лась як СО­ІС.

Дос­лі­джен­ня по­ка­за­ло, що ме­то­до­ло­гія фор­му­ван­ня га­лу­зе­вої сис­те­ми еко­ме­не­джмен­ту по­вин­на вклю­ча­ти су­куп­ність прийомів по­бу­до­ви те­ри­то­рі­аль­но орієнто­ва­ної, склад­ної, від­кри­тої, ієрар­хіч­ної сис­те­ми уп­рав­лін­ня зі спе­ці­аль­ним ор­га­ном уп­рав­лін­ня сис­те­мою. При цьому сис­те­ма має бу­ти та­кою, що са­мо­ор­га­ні­зується, має зво­рот­ній зв'язок (як по­зи­тив­ний, так і не­га­тив­ний), емер­джен­тність, еко­но­міч­ний го­ме­ос­таз, ек­ві­фі­наль­ність, ін­ва­рі­ан­тність, ак­тив­ну взаємо­дію із се­ре­до­ви­щем, сто­хас­тич­ну струк­ту­ру, адап­тив­ну по­ве­дін­ку з рів­но­ва­гою різ­но­ма­ніт­них ці­лей сис­те­ми. Для сис­те­ми еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту ха­рак­тер­ним є до­сить ви­со­кий рі­вень не­виз­на­че­нос­ті. У цій стійкій ди­на­міч­ній сис­те­мі пот­ріб­но здійсню­ва­ти адап­тив­не ду­аль­не уп­рав­лін­ня на ба­зі ста­ну рів­но­ва­ги, з ча­сом пря­му­ючи до оп­ти­маль­но­го. Пот­ріб­на ієрар­хіч­на струк­ту­ри­за­ція сис­те­ми, ор­га­ні­зу­ючи роз­роб­лен­ня уп­рав­лінсь­ких рі­шень на всіх її рів­нях з ви­ко­рис­тан­ням прин­ци­пу зов­нішньо­го до­пов­нен­ня, ра­ці­она­лі­зу­ючи ка­на­ли зв'яз­ку між ке­ру­ючою і ке­ро­ва­ною сис­те­ма­ми, ма­ючи на ме­ті до­сяг­нен­ня оп­ти­маль­но­го рів­ня пра­цез­дат­нос­ті сис­те­ми еко­ме­не­джмен­ту, мі­ні­мі­зу­ючи її пос­ту­по­ві від­мо­ви й пов­ніс­тю вик­лю­ча­ючи рап­то­ві від­мо­ви сис­те­ми. Та­ка ме­то­до­ло­гія дозволяє роз­ро­би­ти ефек­тив­ну що­до ін­тег­раль­но­го еко­ло­го-еко­но­міч­но­го ефек­ту при­ро­до­ко­рис­ту­ван­ня га­лу­зе­ву сис­те­му еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту в про­це­сі ре­фор­му­ван­ня еко­но­мі­ки Ук­ра­їни на за­са­дах ста­ло­го роз­вит­ку.

У про­це­сі дос­лі­джен­ня до­ве­де­но, що для фор­му­ван­ня ефек­тив­ної сис­те­ми еко­ме­не­джмен­ту ок­ре­мо­го під­приємства у струк­ту­ру сис­те­ми ви­роб­ни­чо­го ме­не­джмен­ту пот­ріб­но вклю­чи­ти еко­ло­гіч­ні скла­до­ві, в т.ч. у під­сис­те­ми його ке­ру­ючої сис­те­ми еле­мен­ти еко­ло­го-еко­но­міч­ного ана­лі­зу. Ок­рес­ле­но та­кі ри­си кон­цеп­ції еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту під­приємства. До ком­по­нен­тів зов­нішньо­го се­ре­до­ви­ща від­но­сять­ся: мак­ро­се­ре­до­ви­ще, ін­фрас­трук­ту­ра ре­гі­ону, мік­ро­се­ре­до­ви­ще під­приємства. Ком­по­нен­ти вхо­ду сис­те­ми – ме­то­дич­ні, нор­ма­тив­ні, про­ек­тно-конструк­торсь­кі й ін­ші до­ку­мен­ти, си­ро­ви­на, ма­те­рі­али, ком­плек­ту­ючі ви­ро­би, енер­гія, но­ве об­лад­нан­ня, но­ві тру­до­ві ре­сур­си, ін­фор­ма­ція. На ви­хо­ді – про­дук­ція (ро­бо­ти, пос­лу­ги) від­по­від­ної кіль­кос­ті, якос­ті, еко­ло­гіч­нос­ті, ре­сур­со­міс­ткос­ті, пос­тав­ле­на (ви­ко­на­ні) в ус­та­нов­ле­ні стро­ки.

Ком­по­нен­та­ми цільо­вої під­сис­те­ми ке­ру­ючої сис­те­ми є: під­ви­щен­ня еко­ло­гіч­нос­ті та якос­ті про­дук­ції, ви­ко­ну­ва­них ро­біт, пос­луг, ре­сур­соз­бе­ре­жен­ня, роз­ши­рен­ня рин­ків збу­ту, еко­ло­гіч­ний і ор­га­ні­за­ційно-тех­ніч­ний роз­ви­ток ви­роб­ниц­тва, со­ці­аль­ний роз­ви­ток ко­лек­ти­ву, охо­ро­на і пок­ра­щен­ня якос­ті при­род­но­го життєво­го се­ре­до­ви­ща. До за­безпечуючої під­сис­те­ми на­ле­жить ме­то­дич­не, ре­сур­сне, ін­фор­ма­ційне і пра­во­ве за­без­пе­чен­ня.

Фун­кці­ональ­на під­сис­те­ма вклю­чає: мар­ке­тинг, у т.ч. еко­ло­гіч­ний; пла­ну­ван­ня; ор­га­ні­за­цію про­це­сів, у т.ч. еко­ло­гіч­ну ді­аг­нос­ти­ку; об­лік і кон­троль, у т.ч. внут­ріш­ній екоаудит; мо­ти­ва­цію; ре­гу­лю­ван­ня, у т.ч. еко­ло­гіч­ну ек­спер­ти­зу. Ком­по­нен­ти під­сис­те­ми уп­рав­лінсь­ких рі­шень – уп­рав­лін­ня пер­со­на­лом, со­ці­оло­гія і пси­хо­ло­гія ме­не­джмен­ту, роз­роб­лен­ня і ре­алі­за­ція уп­рав­лінсь­ко­го рі­шен­ня, ана­ліз у прийнят­ті рі­шень, у т.ч. еко­ло­гіч­ний си­ту­аційний, та прог­но­зу­ван­ня у прийнят­ті рі­шень.

Чет­вер­тий роз­діл ди­сер­та­ції – "Мо­де­лю­ван­ня ре­алі­за­ції сис­те­ми еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту в лі­со­во­му сек­то­рі еко­но­мі­ки" – прис­вя­че­ний пос­та­нов­ці за­да­чі фор­му­ван­ня га­лу­зе­вої сис­те­ми еко­ме­не­джмен­ту в лі­со­во­му сек­то­рі, мо­де­лю­ван­ню сис­те­ми еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту лі­со­гос­по­дарсь­ко­го під­приємства, еко­но­мі­ко-ма­те­ма­тич­ним мо­де­лям фун­кці­ону­ван­ня сис­те­ми еко­ме­не­джмен­ту лі­соп­ро­мис­ло­во­го під­приємства.

У роз­роб­ках бу­ло ви­ко­рис­та­но сис­тем­ний під­хід до проб­ле­ми і розв'яза­но її в рам­ках су­пер­сис­те­ми "Лі­со­вий сек­тор еко­но­мі­ки – При­род­не життєве се­ре­до­ви­ще". Обґрун­то­ва­но і роз­кри­то зміст та ос­нов­ні ри­си її ор­га­ні­за­ції. Зас­то­су­ван­ня ана­лі­зу і син­те­зу дозволило дійти вис­нов­ку, що на пер­спек­ти­ву не мен­ше 5 ро­ків для га­лу­зе­вої сис­те­ми еко­ме­не­джмен­ту під­приємств до­ціль­ним є стан зба­лан­со­ва­нос­ті з при­род­ним життєвим се­ре­до­ви­щем. З цією ме­тою роз­роб­ле­но мо­дель рів­но­ва­ги із зас­то­су­ван­ням спе­ці­аль­но­го спо­со­бу виз­на­чен­ня ін­тег­раль­но­го еко­ло­го-еко­но­міч­но­го ефек­ту ді­яль­нос­ті ви­роб­ни­ків. При­чо­му, кож­не під­приємство лі­со­во­го сек­то­ру одер­жує мак­си­маль­но мож­ли­вий еко­ло­го-еко­но­міч­ний ефект, а кож­ний ре­гі­он – мак­си­мум ко­рис­нос­ті що­до ви­ки­дів і від­хо­дів ре­сур­сів під­приємств. Заз­на­че­на сис­те­ма має як зов­ніш­ній, так і внут­ріш­ній зво­рот­ній зв'язок. Для сис­те­ми еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту пот­рі­бен спе­ці­аль­ний рі­вень ієрар­хіч­но­го уп­рав­лін­ня, який ви­роб­ляє на ба­зі зво­рот­но­го зв'яз­ку кри­те­рії для га­лу­зей, які вхо­дять до скла­ду сек­то­ру. В ієрар­хіч­ній сис­те­мі уп­рав­лін­ня бу­ло знайде­но мож­ли­вість вра­хо­ву­ва­ти ба­га­ток­ри­те­рі­аль­ність еко­ло­го-еко­но­міч­ної сис­те­ми. При цьому ви­бір ком­про­міс­ної аль­тер­на­ти­ви здійснюється за вісь­мо­ма зап­ро­по­но­ва­ни­ми кри­те­рі­ями.

Роз­роб­ле­но кон­цеп­цію фор­му­ван­ня оп­ти­маль­ної га­лу­зе­вої сис­те­ми еко­ме­не­джмен­ту для під­приємств лі­со­во­го сек­то­ру, в якій об'єктом оп­ти­мі­за­ції є від­тво­рю­ва­на сис­те­ма з тер­мі­ном служ­би не мен­ше 5 ро­ків і оп­ти­маль­ним рів­нем нап­ра­цю­ван­ня на від­мо­ву (рис. 2). При цьому на ри­сун­ку під­сис­те­ма "Ви­роб­ниц­тво" пред­став­ляє лі­со­вий сек­тор еко­но­мі­ки, а під­сис­те­ма "Се­ре­до­ви­ще" – при­род­не життєве се­ре­до­ви­ще.

Про­ве­де­не дос­лі­джен­ня по­ка­за­ло, що у сис­те­мі еко­ло­гіч­но­го ме­не­джмен­ту лі­со­во­го сек­то­ру до­сить ви­со­кий рі­вень не­виз­на­че­нос­ті. Важ­ли­во з ча­сом мі­ні­мі­зу­ва­ти не­виз­на­че­ність за ра­ху­нок ви­ко­рис­тан­ня ме­то­дів зов­нішньо­го до­пов­нен­ня. Для дос­лі­джу­ва­ної сис­те­ми це мо­ні­то­ринг і сер­ти­фі­ка­ція лі­сів, еко­ло­гіч­ний аудит і екос­тра­ху­ван­ня. До­сяг­нен­ня за­галь­ної на­дійнос­ті сис­те­ми по­вин­но бу­ти під­по­ряд­ко­ва­не кри­те­рієві мак­си­му­му ін­тег­раль­но­го еко­ло­го-еко­но­міч­но­го ефек­ту при­ро­до­ко­рис­ту­ван­ня.