| Короткий зміст: |
Актуальність теми. В теоретичній кріобіології значну увагу приділяють вивченню факторів та механизмів, які відповідають за зміну структурно-функціонального стану клітин при різних осмотичних та температурних умовах позаклітинного середовища, коли здійснюються значні зміни об’єму та форми клітин [Sleep J., Wilson D., Simmons R. et al., 1999, Pribush A., Meyerstein D., Meyerstein N., 2002, Sato Y., Yamakose H., Suzuki Y., 1993, Wong, P. 1994.].
Зміни фізико-хімічних умов позаклітинного середовища першою сприймає плазматична мембрана, яка володіє найбільш високою чутливістю до дії кріопошкоджуючих чинників [Mazur P., 1970, Meryman H.t., 1971]. Відокремлюючи цитоплазму від зовнішнього середовища і здійснюючи транспорт речовин, плазматична мембрана активно бере участь в підтримці клітинного гомеостазу. Пошкодження плазматичної мембрани під дією стресових чинників приводить до порушення гомеостазу і загибелі клітин.
Ряд праць присвячено вивченню впливу на еритроцити осмотичних і температурних чинників позаклітинного середовища. Для еритроцитів людини показано, що зниження або підвищення концентрації розчину може приводити до порушення бар'єрних властивостей плазматичної мембрани. Показаний вплив на катіонну проникність зміни рН середовища, температури і іонної сили [Черніцкий Е.А., Воробей А.Б., 1981, Бондаренко В.А., Бондаренко Т.П., Руденко С.В., 1992, Jung C.y., Green F.a., 1978]. У той же час отримані дані, що свідчать про те, що зміна вихідного стану клітин може сприяти підвищенню їх стійкості до подальшої різкої зміни осмотичних і температурних умов середовища. Так, попередня інкубація еритроцитів людини в помірно гіпертонічних розчинах електролітної і неелектролітної природи [Поздняков Ст Ст, Бондаренко Ст А., 1989, Поздняков В.В., 1989], а також дозоване додавання до еритромаси розчину кріопротектору ПЕО 1500 при температурі 0 °С [Бабійчук Л.А., Землянських н.г., 2001] сприяє збільшенню їх стійкості до дії висококонцентрованих розчинів солей і заморожування. Автор [Поздняков Ст Ст, Бондаренко Ст А., 1989, Поздняков В.В., 1989] вважає, що захисна дія частково зневоднених еритроцитів людини пов'язана з білками цитоскелету, щільність взаємодії яких збільшується, що сприяє стабілізації плазматичної мембрани. Насичення клітин глюкозою також сприяє підвищенню їх стійкості до гіпертонічного стресу [Мельникова О.В., Бондаренко Т.П., 1991, Черніцкий Е.А., Воробей А.Б., 1981, Бабійчук Л.А., Землянських н.г., 1994]. В той же час стійкість еритроцитів до зміни осмотичних і температурних умов середовища може підвищуватися за наявності в середовищі речовин, що впливають на процеси замикання мембранних пір, зокрема, деяких фармакологічних препаратів [Дунаевская О.П., Шпакова Н.М., 1997]. Згідно з багаточисельними даними амфіфіл ХПР захищає еритроцити від гіпотонічного пошкодження [Орлова Н.В., 2001, Hagerstrand H., Isooma B., 1991, Hagerstrand H., Isomaa B.,1994, Isomaa B., Hagerstrand H., Paatero G., et al., 1986], гіпертонічного [Шпакова Н.М., 1988, Betticher DC, Geiser J., 1989], гіпертонічного кріогемолізу [Ніпот О.Е., 1997, Шпакова Н.М., Панталер Е.Р., Бондаренко В.А., 1995], а також при лізисі клітин, викликаному дією порообразуючих агентів [Орлова Н.В., 2001].
Hagerstrand із співавторами досліджував велику кількість амфіфільних сполук, що відносяться до різних класів, і показав їх значну антигемолітичну активність при гіпотонічному гемолізі еритроцитів людини [Hagerstrand H., Isooma B.,1991]. Були отримані дані про здатність фенотіазінов, зокрема хлорпромазину, підвищувати стійкість еритроцитів до охолоджування [Черніцкий Е.А., Воробей А.Б., 1981]. У багатьох роботах передбачається, що різні умови, при яких відбувається дія, впливають на здатність прояву амфіфільнимі речовинами своїх захисних властивостей. В даний час недостатньо даних про характер дії амфіфілів при модифікації мембран еритроцитів, що вимагає подальшого ретельного вивчення.
Поширеним підходом в мембранології для вивчення мембран клітин є дія на них різних модифікаторів і детергентних речовин. Змінюючи стан компонентів цитоскелет-мембранного комплексу і їх зв'язків, наприклад, діючи за допомогою SH-реагентів, модифікаторів агрегатного стану білка смуги 3, блокаторів водного транспорту і так далі, можливо відповісти на багато питань про чутливість клітин (мембран еритроцитів) і способи їх захисту від ушкоджуючих чинників.
У зв'язку з вище викладеним, доцільно було дослідити вплив модифікуючих сполук і детергентів, що вносять зміни в структуру цитоскелет-мембранного комплексу еритроцитів людини на антигемолітичну ефективність ХПР при різних видах стресу. А також вивчити вплив різного складу і осмолярності середовищ обробки еритроцитів на поведінку клітин в стресових умовах і антигемолітичну активність ХПР. Вивчення дії речовин на чутливість єритроцитів до гіпотонічного, холодового і детергентного гемолізу, а також антигемолітичної активності амфіфільної речовини ХПР при цих видах стресу дозволило б розширити уявлення про чутливість до пошкодження і шляхи захисту клітинних мембран при різкій зміні осмотичних і температурних умов середовища.
|
