ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМИ ПРОЕКТАМИ ТА ПРОГРАМАМИ

Короткий зміст

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі – «Теоретико-методологічні основи дослідження і розвитку держави й державного управління» − узагальнено наявні наукові концепції та підходи до державного управління соціальним розвитком, визначено закономірності функціонування цієї сфери.

У розділі досліджено наукові концепції і методи державного управління, що базуються на системному підході, опрацьовано основні поняття й закономірності соціальних систем. Встановлено, що основними закономірностями розвитку соціальної системи є багатомірність чинників регулювання поведінки й численність контрольованих параметрів; нестаціонарність процесів, що протікають в системі; інерційність і нелінейність змін; багатокритеріальність оцінки кінцевих результатів; багатоцільова спрямованість поведінки системи та її елементів. Доведено, що розвиватися спроможні тільки відкриті стаціонарні системи, при цьому головною проблемою є втримання суспільства в стабільному стані, а розвиток соціальної системи здійснюється завдяки взаємодії трьох чинників − мінливості, спадковості й відбору. З’ясовано, що невід'ємною умовою розвитку соціальної системи є криза, яка впливає на систему управління за допомогою адаптаційних і біфуркаційних механізмів. Встановлено, що основними варіантами виходу соціальної системи з кризового стану є її розпад або загибель, реформування або революція суспільних відносин і життєвих критеріїв. Встановлено, що фаза біфуркації відіграє конструктивну, інноваційну роль і відбиває життєздатність системи завдяки формуванню нових рішень.

Доведено, що держава (регіональна громада, організація) є відкритою складною соціальною системою “з управлінням”, якій притаманні всі характеристики систем такого класу, та системою, яка тяжіє одночасно до стану рівноваги й сталого розвитку. З’ясовано, що механізм управління − це сукупність управлінських (перш за все організаційних) засобів, за допомогою яких здійснюється ухвалення науково обґрунтованого управлінського рішення й досягається ефективна його реалізація. З організаційної точки зору механізм − це цілісна ієрархічна система державних органів і установ, що практично здійснюють державну політику, окремі завдання й функції держави. Внаслідок того, що механізм створюється для виконання функцій державного управління, йому належить визначальна роль у досягненні кінцевого ефекту.