МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЗАЙНЯТОСТІ МОЛОДІ: РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ Автореферат

У першому розділі – “Теоретичні засади формування та реалізації державної політики у сфері зайнятості молоді” – проаналізовано стан наукових досліджень з проблематики державної політики зайнятості молоді, розглянуто сутність і зміст категорій “молодь”, “державна молодіжна політика” та “державна політика зайнятості молоді”, узагальнено світовий досвід реалізації державою політики зайнятості молоді. З’ясовано, що у наукових розробках останніх років проблеми зайнятості розглядались, в основному, в аспекті пошуку резервів її підвищення шляхом додаткового залучення в суспільне виробництво пенсіонерів, домогосподарок, учнів. Результати дослідження вікового цензу молоді дають підстави для висновку, що законодавче визначення вікових меж громадян, що відносяться до молоді, потребує перегляду. У сучасних соціально-економічних умовах України слід вважати, що вікові межі молоді становлять від 16 до 29 років. Саме у цьому віці молоді люди є найбільш ефективними з огляду на прогрес суспільства.

Поняття “державна молодіжна політика” відображає основні ідеї формування та реалізації державної молодіжної політики, яка передбачає створення органів державної виконавчої влади та інших суб’єктів здійснення державної молодіжної політики та забезпечення його фінансування.

Поняття “зайнятість” у науці визначається як особливе соціально-економічне явище, як діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, що забезпечує їм доход у грошовій або в іншій формі. Однак у господарській сфері відомий тільки один вид людської діяльності – праця. З огляду на це, в законодавстві допускається ототожнення зайнятості населення з працею, хоча це далеко не рівнозначні поняття.

Аналіз сутності державної політики зайнятості молоді свідчить, що це поняття ще не отримало необхідної розробки в науковій літературі. У зв’язку з цим запропоновано його уточнене тлумачення як діяльності органів державної виконавчої влади з метою забезпечення соціальних гарантій і створення сприятливих умов для продуктивної зайнятості молодого покоління. На основі опрацювання теоретичних джерел, нормативної та методичної наукової літератури сформульовано визначення поняття “регіональна політика сприяння зайнятості молоді” як комплексу норм, методів і заходів щодо забезпечення продуктивної зайнятості молоді працездатного віку та її соціального захисту на випадок можливих ризиків.

Аналіз основних тенденцій розвитку країн з розвиненою ринковою економікою дозволяє зробити висновок щодо прогресуючого впливу держави у сфері регулювання процесів зайнятості різних категорій населення шляхом здійснення фінансово-економічних, кредитних, структурно-організаційних, фіскальних та інвестиційних чинників впливу на ринок праці, реалізації активної та пасивної політики зайнятості, можливо, з певними перевагами однієї з них. У зарубіжних країнах молодіжна політика є невід’ємною часткою державної соціальної політики і спрямовується, передусім, на повне використання потенціалу молоді, розвиток підприємницьких ініціатив, активізацію профорієнтаційної роботи та сприяння трудовій реалізації соціально незахищених осіб.

У роботі зосереджується увага на двох основних групах заходів, які запроваджує держава з метою покращення ситуації на ринку праці. Це удосконалення механізмів подолання безробіття та створення нових робочих місць. На цю технологію “працює” і державна молодіжна політика, і система працевлаштування.

Порівняльний аналіз державної політики зайнятості молоді в країнах з розвиненою економікою та в Україні дозволив сформулювати низку рекомендацій щодо адаптації зарубіжного досвіду у сфері реалізації державної політики зайнятості молоді, які стосуються заохочення підприємницької активності, що сприятиме розвитку економіки нашої держави. Зроблено висновок про доцільність надання податкових пільг та дотацій підприємцям, які сприяють працевлаштуванню молодих спеціалістів

У другому розділі – “Реалізація державної політики зайнятості молоді на регіональному рівні” – проаналізовано нормативно-правове забезпечення прав та інтересів молоді в Україні, організаційні засади реалізації державної політики зайнятості молоді в умовах сучасних ринкових змін. За роки незалежності держави Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України прийнято значну кількість законодавчих і нормативних актів, що врегульовують відносини у сфері зайнятості молоді. Нормативно-правову базу з питань молодіжної зайнятості умовно можна поділити на три групи: а) документи, які забезпечують державну політику зайнятості населення України; б) документи, що регламентують загальні засади державної молодіжної політики; в) нормативні документи, які безпосередньо стосуються зайнятості молоді.

Законодавство щодо гарантованого надання робочого місця молодим спеціалістам поширюється лише на випускників державних навчальних закладів, до того ж не на всіх, а лише на тих, потреба в яких визначається державним замовленням. Тому частка працевлаштованих цієї категорії в Україні постійно скорочується. Крім того, менше половини випускників державних навчальних закладів, які навчалися за державним замовленням, отримують направлення на роботу, що й зумовлює низький рівень їх працевлаштування, тобто гарантованого надання першого робочого місця.

У дисертації доведено, що випускники навчальних закладів у правовідносинах щодо працевлаштування залишаються малозахищеними, у зв’язку з чим запропоновано сформувати новий механізм їх стажування під час навчання з визначенням офіційного статусу на підприємствах та в установах. Таке стажування можна здійснювати на підставі відповідного договору між навчальним закладом і роботодавцем будь-якої форми власності, якому надаються дотації, передбачивши гарантоване працевлаштування випускника.

Успішність реалізації державної молодіжної політики залежить від ефективності сформованої інституційної системи, що гнучко поєднує державно-владні складові на рівні компетентних органів державного управління та на рівні органів місцевого самоврядування.

Діяльність державних установ, які надають послуги щодо працевлаштування (центри зайнятості Державної служби зайнятості, молодіжні центри праці), спрямовується на задоволення потреб молоді. Але зіставлення альтернативних показників безробіття дозволяє дійти висновку, що значна частина населення не розраховує на державну допомогу і намагається працевлаштуватися самостійно, що свідчить про недостатній рівень довіри населення та підприємств до цих установ. Тому організація державної інфраструктури ринку праці потребує подальшого вдосконалення.

Ефективна молодіжна політика в Україні є неможливою без запровадження заходів, спрямованих на подолання дисбалансу між системою освіти та потребами ринку праці, створення сприятливих умов для розвитку підприємницьких ініціатив, поліпшення якісних характеристик трудового потенціалу у довгостроковій перспективі.

Рівень економічної активності молоді протягом останніх років є досить високим і стабільним. Так, для першої вікової групи з 15 до 24 років (переважно учні та студенти), пріоритетом є навчання, а не зайнятість.

Водночас у другій віковій групі з 25 до 29 років спостерігається значно вищий, ніж у першій (більше, ніж удвічі) рівень економічної активності. Це пояснюється тим, що молода людина до 25 років завершує процес навчання, набуває певного досвіду роботи, є досить мобільною при виборі та пошуку робочого місця, з легкістю оволодіває новітніми технологіями.

Найвищий рівень економічної активності зафіксовано у третій віковій групі від 30 до 34 років, що є закономірним, оскільки саме на цей вік припадає пік формування життєвих установок, ділових та професійних якостей, визначення професійних уподобань тощо.

Аналіз стану молоді дозволяє зробити висновок, що в Україні упродовж 2000 – 2008 рр. визначались позитивні тенденції щодо підвищення її зайнятості, зниження рівня безробіття. Але ситуація на молодіжному ринку праці ще остаточно не стабілізувалася, помітною залишається економічна пасивність молоді.

У третьому розділі – “Шляхи вдосконалення механізмів реалізації державної політики зайнятості молоді в регіоні” – розглянуто напрями реформування державної політики зайнятості молоді, визначено шляхи удосконалення організаційного і правового механізмів її регулювання, форми взаємодії органів державної виконавчої влади та організацій громадянського суспільства. Крім того, запропоновано підходи до розробки проекту концепції Державної програми сприяння зайнятості молоді. Основними чинниками забезпечення ефективного регіонального управління сферою зайнятості молоді є цілісна сукупність законодавчо-правових, організаційних, економічних, соціальних та інших заходів, що сприяє досягненню цілей активної політики продуктивної молодіжної зайнятості.

Визначено, що в системі виконавчої влади три центральні органи виконавчої влади (міністерства) одночасно займаються питаннями працевлаштуванням молоді. Виявлено випадки дублювання ними функцій в частині розроблення та реалізації державної політики зайнятості молоді. Часто політика, реалізацію якої забезпечують ці відомства, є нескоординованою. Тому особливої актуальності набуває питання організаційного вдосконалення системи регіонального управління зайнятістю молоді, зокрема визначення її регіональної структури. З метою нівелювання дублюючих функцій пропонується створити у структурі Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту відділ управління кар’єрою молоді як єдину координаційну структуру, що співпрацюватиме з Міністерством освіти і науки України, Міністерством праці та соціальної політики України, а також з Державним центром зайнятості, органами місцевого самоврядування та відповідними комерційними структурами. На рівні регіонів теж пропонується переглянути у цьому напрямку структури Управлінь у справах сім’ї та молоді, Головних управлінь освіти і науки та Головних управлінь праці та соціального захисту населення облдержадміністрацій