ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми. Збалансований розвиток економіки України передбачає послідовний розвиток соціальної галузі з метою досягнення стратегічних цілей держави. На сьогодні можна спостерігати початок реформування соціальної сфери при розробці виваженої державної соціальної політики України. Проте державне регулювання соціального розвитку України ускладнюється глибокою економічною кризою, політичною невизначеністю, обмеженістю бюджетних ресурсів при фінансуванні різноманітних програм соціально-економічного розвитку, що негативно позначається на розробці та реалізації стратегічних пріоритетів соціального розвитку України. Це зумовлює необхідність розробки ефективних механізмів державного регулювання соціальної сфери. Крім того, в державі існують різноманітні соціальні суперечності. Відсутнє саме розуміння необхідності оптимізації механізмів державного регулювання соціального розвитку, механізмів упорядкування різних аспектів діяльності органів державного управління соціальною сферою, регулювання соціальних відносин і процесів.

Питання державного регулювання соціальних процесів та соціального розвитку оглянуто в працях зарубіжних учених: Т. Веблена, Л. Ерхарда, Дж.М. Кейнса, А. Маршалла, А. Сміта, Дж. Стігліца, а також у працях вітчизняних учених та практиків: Л. Абалкіна, О. Амоші, О. Амосова, С. Бакуменка, С. Бандура, Д. Богині, В. Бодрова, В. Гейця, В. Гончарова, А. Дєгтяря, М. Долішнього, С. Дорогунцова, В. Жернакова, С. Зінченка, О. Іваницької, О. Крюкова, В. Кудряшова, В. Куценко, О. Лазора, Е. Лібанової, А. Мерзляк, О. Новікової, В. Огаренка, Н. Пушкарьової, І. Сироти, О. Скрипнюка, Р. Соболя, В. Шамрая.

Разом з тим варто визнати, що в Україні поки ще не розроблена концептуальна модель ресурсного забезпечення реалізації програм соціального розвитку регіонів України. Потребує уточнення сутність поняття соціального розвитку для системи державного управління. Слід удосконалити організаційні підходи до побудови системи державного регулювання соціального розвитку. Відсутні розробки щодо розвитку програмних підходів до формування механізмів державного регулювання соціального розвитку України. Важливість проблеми вимагає подальшого дослідження сучасного стану та аналізу тенденцій соціального розвитку, розробки шляхів удосконалення механізмів державного регулювання соціального розвитку.

Актуальність проблеми, недостатнє її висвітлення в науковій літературі, її теоретичне та практичне значення зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження отримано в межах наукових тем Класичного приватного університету «Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- і макроекономічних процесів» (номер державної реєстрації 0102U003195) і «Механізми державного управління об’єктами та процесами ринкової економіки» (номер державної реєстрації 0109U002113). У рамках виконаних тем особисто здобувачем було обґрунтовано та запропоновано ключові положення концептуальної моделі ресурсного забезпечення реалізації програм соціального розвитку регіонів України, удосконалено організаційний підхід до побудови системи державного управління програмами соціального розвитку, підхід до побудови організаційної структури системи державного регулювання соціального розвитку через створення при Президентові України консультативно-дорадчого органу ‑ Агентства соціального розвитку.

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування механізмів і розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання соціального розвитку України.

Для досягнення мети поставлено такі завдання:

- уточнити поняття й сутність соціального розвитку для системи державного управління;

- дослідити програмний підхід до формування механізмів державного регулювання соціального розвитку України;

- проаналізувати сучасний стан соціального розвитку України;

- запропонувати ключові положення концептуальної моделі ресурсного забезпечення реалізації програм соціального розвитку регіонів України;

- удосконалити підхід до побудови організаційної структури системи державного регулювання соціального розвитку;

- удосконалити організаційний підхід до побудови системи державного управління програмами соціального розвитку.

Об’єктом дослідження є процес державного регулювання соціального розвитку України.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні засади формування й розвитку механізмів державного регулювання соціального розвитку.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що пропоновані механізми державного регулювання соціального розвитку та їх запровадження в практичну діяльність органів державної влади й місцевого самоврядування дадуть можливість провести реформування соціальної сфери, розробити механізми ефективного бюджетного фінансування соціальних груп населення, покращити соціальну діяльність держави.

Методи дослідження. Для перевірки гіпотези дослідження та виконання поставлених завдань використано загальнонаукові та спеціальні методи: порівняльний аналіз – при проведенні аналізу наукових праць українських і зарубіжних учених; конкретно-історичний аналіз – для уточнення основних понять, що зазнали змін у процесі реформування законодавчої бази; економіко-статистичні методи – в процесі аналізу тенденцій та визначення сучасного стану соціального розвитку України; абстрактно-логічний метод – для теоретичного узагальнення й формулювання висновків.

Методологічною базою дослідження є наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених. Інформаційною базою дослідження є закони України, нормативно-правові акти Президента України та Кабінету Міністрів України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:

вперше:

– обґрунтовано та запропоновано ключові положення концептуальної моделі ресурсного забезпечення реалізації програм соціального розвитку регіонів України, суть якої полягає у визначенні напрямів діяльності місцевих державних адміністрацій через реалізацію соціально-інвестиційної політики; складанні інвестиційних паспортів регіонів; зниження комерційних ризиків; удосконаленні системи податкових пільг; уніфікації правил і процедур інвестиційної діяльності; формуванні інвестиційної культури; створенні банку даних потреб в інвестиціях та потенційних інвесторах; розвитку інфраструктури інвестиційної діяльності; забезпеченні інформаційної відкритості соціального розвитку; моніторингу ходу інвестиційного процесу;

удосконалено:

– організаційний підхід до побудови системи державного управління програмами соціального розвитку через створення при місцевих державних адміністраціях такого структурного підрозділу як управління з питань планування соціального розвитку, до основних повноважень якого входило б таке: реалізація програм соціального розвитку; підготовка проектів кошторисів для фінансування соціальної сфери за рахунок коштів місцевих бюджетів та реалізація повноважень держави в соціальній сфері на місцевому рівні;

– програмний підхід до формування механізмів державного регулювання соціального розвитку України через розробку та затвердження Кабінетом Міністрів України Державної цільової програми «Соціальний розвиток села до 2015 року», основний зміст якої полягає в покращенні житлових умов сільського населення; підвищенні охоплення дітей дошкільною освітою, орієнтації змісту середньої освіти на загальнокультурний розвиток учнів, потреби соціуму й сільської сім'ї; зміцненні матеріально-технічної бази освітніх та лікувально-профілактичних установ охорони здоров’я сільських районів з урахуванням створення виїзних центрів; удосконалення надання первинної медико-санітарної допомоги сільському населенню; удосконаленні консультативної, діагностичної та лікувальної допомоги; розробці регіональних програм розвитку фізичної культури і спорту; створенні матеріально-технічної бази для проведення фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів; збереженні й розвитку культурного потенціалу сільських комунальних споруд, покращенні умов доступу різних груп населення до культурних цінностей;

– підхід до побудови організаційної структури системи державного регулювання соціального розвитку через створення при Президентові України Агентства соціального розвитку як консультативно-дорадчого органу, зміст діяльності якого полягатиме у визначенні основних засад державної політики щодо покращення розвитку соціальної сфери, аналізі та узагальненні проблем, що стримують соціальний розвиток, визначенні президентом України політичних, організаційних, юридичних, економічних та інформаційних шляхів їх вирішення;

набуло подальшого розвитку:

–визначення дефініції поняття соціального розвитку як суспільних відносин, опосередкованих соціально-трудовим і соціально-культурним розвитком населення держави, підвищенням рівня його соціального забезпечення й соціального обслуговування з метою досягнення стійкого розвитку держави та підвищення якості життя всього населення.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що застосування запропонованих напрямів і механізмів удосконалення державного регулювання соціального розвитку призведе до створення передумов для ефективної соціальної діяльності України, розробки й реалізації виваженої державної соціальної політики, яка сприятиме створенню наукових засад соціального розвитку України та її регіонів.

Результати досліджень використано в діяльності Запорізької обласної державної адміністрації при створенні управління з питань планування соціального розвитку (довідка від 25.11.2009 р. № 865); в діяльності Дніпропетровської обласної державної адміністрації при розробці концептуальної моделі ресурсного забезпечення реалізації програм соціального розвитку регіонів України (довідка від 27.10.2009 р. № 27–3/967).

Теоретичні положення дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Класичного приватного університету при викладанні таких дисциплін: «Державне управління», «Регулювання ринку праці та соціально-трудових відносин», «Соціальна і гуманітарна політика», «Соціально-демографічна політика» (довідка від 02.12.2009 р. № 512).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки, висновки й рекомендації, які винесено на захист, одержано здобувачем самостійно та розкрито в наукових працях.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування» (м. Київ, 2009 р.), «Соціально-економічний розвиток України: європейський вибір» (м. Мелітополь, 2009 р.), «Наука і вища освіта» (м. Запоріжжя, 2009 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 3,15 д. а., з них 5 – статті у фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатка та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 201 сторінка, з яких 12 рисунків займають 12 сторінок, 18 таблиць – 22 сторінки, список використаних джерел (166 найменувань) – 16 сторінок.