ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВЛАСНИКА АБО УПОВНОВАЖЕНОГО НИМ ОРГАНУ ЗА НАНЕСЕННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Правова реформа, здійснювана в Україні, є широкомас­штабним і складним процесом. У результаті перетворень, які відбуваються в країні, багато положень національного законодавства приводяться у відповід­ність до вимог міжнародно-правових актів і Конституції України. Вихід держави на нові рубежі соціально-економічних перетворень створив об’єктивні перед­умови для розширення трудових прав працівників і подальшого вдосконалення правового механізму їх захисту.

Порушення трудових прав працівника роботодавцем або загроза такого в майбутньому за відсутності добровільного відновлення порушеного права вимагає застосування певних способів захисту. Одним із таких є компенсація моральної шкоди працівникові у випадках порушення його трудових прав. Наукове дослідження в цій сфері набуває особливого значення з кількох причин. По-перше, перехід до ринкової економіки, становлення і розвиток різних форм власності та господарювання спричинили зміни як у правовому становищі працівників і роботодавців, так і в змісті трудових відносин, що виникають між учасниками під час реалізації громадянами конституційного права на працю. По-друге, економічна криза, яка характеризується зростанням безробіття, скорочен­ням чисельності або штату працівників, актуалізувала питання захисту прав працівників під час укладання, зміни умов і припинення трудового договору. По-третє, нагальною стала потреба у визначенні та конкретизації, насамперед на законодавчому рівні, категорій, які безпосередньо стосуються порядку компен­сації моральної шкоди працівникові внаслідок порушення його трудових прав.

Проблема відшкодування моральної шкоди в трудовому праві частково розглядалася такими вітчизняними вченими, як: М. Й. Бару, Н. Б. Болотіна, О. В. Гаврилюк, В. В. Жернаков, П. Д. Пилипенко, О. І. Процевський, Н. М. Хуторян, В. Д. Чернадчук, О. М. Ярошенко та ін. Проте ціла низка теоретичних питань залишається дискусійною: не склалося єдиної думки щодо змісту та визначення поняття моральної шкоди; тривають суперечки щодо сфери застосування цього правового інституту, кола суб’єктів, які мають право на компенсацію; відсутня система загальних і спеціальних критеріїв визначення її розміру. Невирішеність цих та інших питань спричиняє труднощі у судовій практиці що у свою чергу призводить до недостатнього захисту трудових прав працівників.

Теоретична й практична значимість  у вирішенні питання правового регулювання відповідальності роботодавця за завдання моральної шкоди, недостатня розробленість і дискусійність окремих аспектів цієї проблеми зумовили вибір теми наукового дослідження як актуальної для сучасної правової науки та юридичної практики.