КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЛОЧИНИ ПРОТИ КОНСТИТУЦІЙНИХ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Стаття 1 Конституції України проголошує, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Тому порушення встановленого Конституцією України порядку створення та захисту конституційного ладу, території України, а також порядку виконання представниками влади своїх повноважень може створювати загрозу основам національної безпеки взагалі та конституційним основам національної безпеки України зокрема. У випадках, прямо передбачених Кримінальним кодексом України (далі – КК), за такого роду посягання встановлюється кримінальна відповідальність. Так, в ст. 109 КК вона встановлюється за дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, в ст. 110 КК – за посягання на територіальну цілісність і недоторканість України, в ст. 112 КК – за посягання на життя державного чи громадського діяча. Законодавець розмістив ці склади злочинів у Розділі I Особливої частини КК, який має назву «Злочини проти основ національної безпеки України», чим підкреслив особливу значимість для людини, суспільства і держави тих об’єктів кримінально-правової охорони, які маються на увазі у вказаних статтях кримінального закону.

При характеристиці цих злочинів в науковій та навчальній літературі зазвичай вказується на їх особливу суспільну небезпечність, а також на явно виражену антиконституційну спрямованість, однак не ставиться питання про виокремлення їх як відносно самостійного виду серед злочинів проти основ національної безпеки України.

Питання щодо злочинів проти основ національної безпеки України розглядалися у роботах таких українських вчених як В. Ф. Антипенко, О. Ф. Бантишев, В. О. Глушков, В. П. Ємельянов, В. А. Ліпкан, М. І. Мельник, В. О. Навроцький, А. В. Савченко, В. Я. Тацій, М. І. Хавронюк, О. В. Шамара та ін. При цьому наукові дослідження у зазначеній сфері останнім часом значно активізувалися, і в тому числі щодо злочинів проти конституційних основ національної безпеки України. Зокрема, захистили кандидатські дисертації О. С. Сотула («Кримінальна відповідальність за посягання на життя державного чи громадського діяча», 2003 р.) та І. В. Діордіца («Кримінально-правова відповідальність за дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади», 2008 р.), але комплексного кримінально-правового дослідження протидії злочинам проти конституційних основ національної безпеки України поки ще не здійснювалось.

Зазначені обставини підтверджують необхідність здійснення комплексного, системного дослідження злочинів проти конституційних основ національної безпеки України як окремого виду посягань на основи національної безпеки, встановлення спільних рис цих діянь та їх відмінностей, а також неузгодженостей та протиріч між їх ознаками, що містяться у вітчизняному кримінальному законі, його вдосконалення на цих підставах. Незважаючи на актуальність та очевидну наукову новизну і практичну значущість, ці питання ще не були об’єктом самостійного комплексного кримінально-правового дослідження.