КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВБИВСТВО МАТІР’Ю СВОЄЇ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Обов’язком правової держави є захист людини, її життя і здоров’я, честі й гідності як найбільш важливих соціальних цінностей. Кожен має невід’ємне право на життя, якого ніхто не може бути свавільно позбавлений (ст. 27 Конституції України). Одним з дійових інструментів, що захищає це право, є Кримінальний кодекс України (далі – КК).

Охорона дитинства в Україні є загальнонаціональним пріоритетом держави, мета якого – забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, соціальний захист і всебічний розвиток. Держава повинна забезпечити не лише гарантії її права на народження, а й максимально захистити її життя в цей період, оскільки діти (особливо новонароджені) є найбільш уразливою в соціальному та правовому сенсі категорією громадян. У комплекс заходів, що вирішують це важливе завдання, входить і встановлення відповідальності за умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК).

За даними офіційної статистики МВС України у 2002 р. було зареєстровано 20 злочинів, передбачених ст. 117 КК, у 2003 р. – 29; 2004 р. – 23; 2005 р. – 17; 2006 р. – 18; 2007 р. – 21; 2008 р. – 16; 2009 р. – 17; 2010 р. – 14. Однак тенденцію до зниження виявлених випадків дітовбивства можна пояснити в тому числі високим рівнем їх латентності, дискусійністю розуміння низки ознак злочину, передбаченого цією статтею. При кваліфікації вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини мають ураховуватися відповідні положення медицини і психології: зокрема, для з’ясування наявності в особи особливого стану психіки, що знижує здатність усвідомлювати й (або) керувати своїми діями під час учинення такого злочину.

Проблеми кримінально-правової характеристики привілейованих видів убивства, в тому числі й убивства матір’ю своєї новонародженої дитини, криміналістами розглядалися в період дореволюційний (М.Н. Гернет, Н.О. Неклюдов, М.С. Таганцев та ін.) і радянський (М.І. Загородников, В.Д. Набоков, А.А. Піонтковський, Л.І. Тиміна, В.І. Ткаченко, А.Н. Трайнін, Т.Г. Шавгулідзе, М.Д. Шаргородський, Г. Шаріпова та ін.). Значну увагу їм приділено й представниками сучасної кримінально-правової думки – М.І. Бажановим, А.В. Байловим, Ю.В. Бауліним, В.І. Борисовим, С.В. Бородіним, В.К. Грищуком, Т.В. Кондрашовою, М.Й. Коржанським, А.М. Красиковим, В.М. Куцом, М.І. Мельником, В.О. Навроцьким, Л.А. Остапенко, О.М. Поповим, О.Л. Старко, В.В. Сташисом, В.Я. Тацієм, В.М. Трубниковим та ін. Питання кримінальної відповідальності за умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини, його кримінологічна характеристика й запобігання йому вивчала у дисертаційному дослідженні Л.О. Старко (2007 р.). Утім переважна частина її роботи присвячена розв’язанню кримінологічних, а не кримінально-правових проблем. Тому дискусійними й недостатньо дослідженими залишається значне число проблем щодо кримінально-правових аспектів убивства матір’ю своєї новонародженої дитини, зокрема, визначення понять «новонароджена дитина», «під час пологів», «відразу після пологів», «початок життя» тощо, в процесі кваліфікації злочину і відмежування умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини від суміжних складів злочинів.

Викладене й зумовлює актуальність теми дисертації й доцільність дослідження проблеми кримінальної відповідальності за таке вбивство.