ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ВИКРАДЕННЯ ВАНТАЖІВ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ, ВЧИНЕНИХ ОРГАНІЗОВАНИМИ ГРУПАМИ Автореферат

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку незалежної Української держави є очевидним той факт, що динамічні соціальні та економічні перетворення, які відбулись у суспільстві, назавжди змінили структуру злочинності та її характер, посилили вплив та зміцнили основи організованих її форм. Використовуючи соціальну напругу та недосконалість законодавства, володіючи значними фінансовими ресурсами, організована злочинність активно протидіє соціальному та правовому впливові на неї з боку суспільства, держави, її правоохоронних органів, а подекуди навіть переходить у наступ, активно протидіючи розкриттю, розслідуванню та запобіганню злочинам. Організована злочинність проникає у системоутворюючі галузі вітчизняної економіки, спричиняючи їх розбалансування.

Залізничний транспорт України є однією з провідних галузей народного господарства, яка поєднує суб’єктів господарювання, забезпечує перерозподіл виробничих ресурсів, працевлаштовує значну кількість населення, інтегрує країну та її інфраструктуру до загальноєвропейської та світової транспортної мережі, у тому числі транзитної. Тому держава та її правоохоронні органи відповідають за стан правопорядку у цій галузі, на шляхах та у поїздах, безпеку перевезень, убезпечення майна та вантажів від злочинних посягань. Забезпечення повного збереження і безпечного транспортування вантажів залізничними шляхами є одним з пріоритетних завдань.

Незважаючи на це, на об’єктах залізничного транспорту вчиняється значна кількість викрадень вантажів, особливо крадіжок. За даними Управління транспортної міліції МВС України, лише за останні два роки кількість крадіжок вантажів зросла на 13,3 % (2009 р. – 1231, 2010 р. – 1395). Серед усіх корисливих злочинів, які вчиняються на об’єктах залізничного транспорту, частка цих злочинів дорівнює 44,9 %. Частка організованих злочинних груп, які вчиняють викрадення вантажів на залізничному транспорті, протягом останніх п’яти років залишається на рівні 11%. В цих групах спостерігається чіткий розподіл дій, активне залучення до злочинів працівників залізниці, широке використання технічних засобів різного характеру тощо. Усе це відповідним чином впливає на механізм вчинення названих злочинів, який характеризується суттєвою специфікою та у зв’язку з цим потребує наукового аналізу через призму реалізації завдань розслідування.

У юридичній науці проблемам боротьби з викраденнями вантажів на залізничному транспорті приділяється певна увага в роботах М.М. Баранова, П.М. Білого, С.І. Вінокурова, В.Л. Грохольського, А.І. Дворкіна, О.Ф. Долженкова, В.О. Жбанкова, С.Б. Згогуріна, Є.М. Котова, О.М. Литвинова, В.П. Петруньова, С.В. Продайка, В.Ф. Стеценка, Г.А. Туманова, В.М. Юріна, В.В. Юсупова, О.О. Юхна, І.О. Яроша. Проте, переважна більшість робіт має суто прикладну, методичну спрямованість. На монографічному рівні останніми роками порушена проблематика ставала предметом дослідження кандидатських дисертацій І.В. Пирога (2006 р.), присвяченої використанню спеціальних пізнань при розслідуванні цих злочинів, та М.В. Капустіної (2007 р.), в якій закладено основи методики розслідування крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами. Втім, попередні дослідники акцентовано не виділяли механізм вчинення названих злочинів, не розглядали особливості їх розслідування, не досліджували інші важливі елементи, наприклад організований характер злочинної діяльності. Тому порушена проблематика видається актуальною.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до вимог п. 3.9. Програми протидії злочинам проти власності на 2007 – 2010 рр. (затверджена рішенням колегії МВС України № 47КМ/1 від 12.10.2007 р.), пп. 66, 99 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 – 2009 рр. (затверджені Наказом МВС України № 755 від 05.07.2004 р.), а також п. 1.1. Пріоритетних напрямів наукових досліджень ХНУВС на 2006 –2010 рр. (схвалені Вченою радою ХНУВС 12.12.2005 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі теоретичних положень криміналістики, вивчення, аналізу та узагальнення судово-слідчої практики встановити криміналістичні особливості розслідування викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами. Для її досягнення було поставлено такі взаємопов’язані завдання:

– вивчити стан розробки досліджуваної проблеми в юридичній літературі, науково оцінити існуючі теоретичні концепції та позиції науковців через призму аналізу предмету дослідження;

– визначити елементний склад криміналістичної характеристики викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами, встановити структурні залежності між окремими елементами та окреслити типові моделі вчинення злочинів даного виду;

– визначити та систематизувати обставини, які підлягають встановленню під час розслідування відповідних кримінальних справ;

– визначити особливості порушення цих кримінальних справ, дослідчої перевірки відповідних матеріалів, типових слідчих ситуацій та алгоритмів (програм) слідчих дій та оперативно-розшукових заходів з одночасним формулюванням рекомендацій щодо оптимізації цієї діяльності;

– встановити особливості версійного процесу, планування, систематизації і класифікації криміналістично значимої інформації на початковому етапі розслідування названих злочинів;

– встановити особливості проведення окремих слідчих дій і тактичних операцій із затримання підозрюваних на місці злочину, що ефективно застосовуються при розслідуванні цих злочинів;

– за результатами дослідження розробити комплекси наукових криміналістичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення практики розслідування викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами.

Об’єктом дослідження є механізм викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами, а також діяльність правоохоронних органів із розкриття, розслідування та запобігання відповідним злочинним діянням.

Предметом дослідження виступають особливості розслідування викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить діалектичний метод пізнання суспільно-правових явищ, який обумовлює застосування кола спеціальних наукових методів дослідження, а саме: порівняльно-правового − для аналізу думок науковців і практиків щодо розглядуваної проблематики, норм матеріального і процесуального права, наукових категорій, визначень та підходів (підрозділи 1.2., 2.2.); логіко-юридичного − для формулювання висновків з позицій законів формальної логіки (підрозділи 1.2, 2.5); аналізу та синтезу − для розробки структури криміналістичної характеристики викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами, виявлення специфічних ознак окремих елементів, взаємозалежностей та взаємодії між ними, визначення кола обставин, які підлягають встановленню під час розслідування, формулювання висновків з проблемних питань, які висвітлюються в дисертації (підрозділи 1.1., 2.1., висновки); індукції та дедукції − для формулювання понять та категоріального апарату дослідження, конструювання версій (підрозділи 1.2., 2.2.); аналогії − для встановлення подібностей в окремих сторонах, ознаках, властивостях різних елементів механізму злочину, а також методів і прийомів розслідування (підрозділи 1.1., 2.3.−2.5.); статистичного − для аналізу та використання даних судово-слідчої практики (підрозділи 1.1., 1.2.), моделювання − для розробки типових моделей злочинів даного виду (підрозділ 1.2.); соціологічних методів (анкетування, опитування) – для вивчення думки практичних працівників з різних проблемних питань, пов’язаних з їх фаховою діяльністю (підрозділи 2.4., 2.5.).

Науково-теоретичну основу виконання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці, розробки вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі криміналістики, кримінології, кримінального та кримінально-процесуального права, теорії оперативно-розшукової діяльності, зокрема Ю.П. Аленіна, Ю.М. Антоняна, О.М. Бандурки, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, А.Р. Бєлкіна, В.Д. Берназа, О.М. Васильєва, І.О. Возгріна, А.Ф. Волобуєва, В.А. Журавля, А.В. Іщенка, Н.С. Карпова, О.Н. Колесніченка, Н.І. Кліменко, В.О. Коновалової, В.М. Кудрявцева, В.С. Кузьмічова, О.М. Кустова, В.В. Лисенка, В.К. Лисиченка, І.М. Лузгіна, В.Г. Лукашевича, Г.А. Матусовського, Ю.Ю. Орлова, В.Д. Пчолкіна, О.Р. Ратінова, М.В. Салтевського, С.В. Слінька, М.С. Строговича, В.В. Тіщенка, С.С. Чернявського, С.А. Шейфера, В.Ю. Шепітька, М.П. Яблокова та ін.

Нормативною основою роботи є Конституція України, чинні законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють діяльність із розкриття, розслідування та запобігання злочинам. Дисертант звертався також до актуальної правової публіцистики, на сторінках якої дискутується багато питань, що стосуються проблем, порушених у дисертації.

Емпіричну базу роботи складають: результати анкетування слідчих та оперативних працівників органів внутрішніх справ на транспорті, що проводилось за відповідною методикою (загалом опитано 106 осіб); результати вивчення 42 кримінальних справ про викрадення вантажів на залізничному транспорті, вчинені на території обслуговування лінійний управлінь на Південній та Одеській залізницях Управління транспортної міліції МВС України; статистичні звіти управління транспортної міліції МВС України. При підготовці дисертації автор використовував також власний досвід, набутий під час стажування у практичних підрозділах органів внутрішніх справ на транспорті.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним з перших у вітчизняній криміналістичній науці монографічних досліджень, де на основі положень теорії криміналістики, методики розслідування окремих видів злочинів, результатів узагальнення судово-слідчої практики здійснено аналіз особливостей розслідування викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами.

У дисертації пропонується ряд нових концептуальних у теоретичному плані і важливих, з точки зору практичного змісту, положень. Зокрема:

вперше:

– визначено та проаналізовано типові моделі механізму викрадення вантажів на залізничному транспорті, які вчиняються організованими групами, на підставі чого окреслено коло факторів, що впливають на динаміку формування взаємозв’язків в межах механізму, а також процесів виникнення інформації про злочин;

– визначено специфіку порушення кримінальної справи, дослідчої перевірки матеріалів, а також типових слідчих ситуацій, відповідно до яких запропоновано рекомендації щодо алгоритмів (програм) слідчих дій та оперативно-розшукових заходів початкового етапу розслідування;

– сформульовано положення і рекомендації щодо систематизації і класифікації криміналістично значущої інформації у справах про викрадення вантажів, у зв’язку з чим її елементи можуть бути трансформовані до реалізації завдань аналізу інформації доказового та орієнтуючого значення, отриманої в ході розслідування;

удосконалено:

– криміналістичну характеристику злочинів даного виду у складі таких елементів як: груповий суб’єкт злочину (організована група), злочинна діяльність, що містить у собі дії і пов’язані з ними процеси із підготовки, вчинення і приховування викрадень вантажів на залізничному транспорті, обстановка вчинення злочинів, предмет злочинного посягання і слідова картина;

– перелік обставин, що підлягають встановленню при розслідуванні викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами, на підставі синтезу ознак, що характеризують злочин та організований характер його вчинення;

– положення щодо тактики проведення окремих слідчих дій при розслідуванні викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами, зокрема огляду місця події, допиту свідків та обшуку, а також організації і проведення тактичних операцій із затримання підозрюваних на місці злочину;

дістали подальшого розвитку:

– функціональний підхід, коли механізм викрадень вантажів на залізничному транспорті, вчинених організованими групами, представлено через динаміку події злочину, що обумовило необхідність аналізу наступних груп зв’язків: злочинця і оточуючого середовища з предметом злочинного посягання; взаємодії злочинця з потерпілим і оточуючим середовищем через використання тих або інших знарядь (засобів) злочину; взаємозв’язків інших учасників злочинної події з потерпілим, злочинцем і оточуючим середовищем;

– положення щодо особливостей організації версійного процесу та планування розслідування даної категорії кримінальних справ, та сформульовано рекомендації щодо оптимізації відповідних процесів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані у дисертації положення, висновки і рекомендації можуть бути використані:

– безпосередньо практичними працівниками правоохоронних органів при розкритті та розслідуванні викрадень вантажів на залізничному транспорті, у тому числі скоєних організованими групами;

– при проведенні наукових досліджень, спрямованих на розробку і вдосконалення методик розслідування окремих видів злочинів;

– для удосконалення програм викладання відповідних тем курсу „Криміналістика”.

Результати дисертаційного дослідження впроваджені у практичну діяльність слідчих та оперативних підрозділів органів внутрішніх справ на транспорті (акт впровадження Лінійного управління на Одеській залізниці від 11 червня 2008 р.; акт впровадження Лінійного управління на Південній залізниці від 18 липня 2008 р.), а також використовуються у навчальному процесі Харківського національного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 30 вересня 2010 р.) та Одеського державного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 26 грудня 2008 р.) під час викладання базового курсу криміналістики та відповідних спецкурсів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на науково-практичній конференції „Проблеми профілактики злочинності оперативними підрозділами органів внутрішніх справ” (Харків, 2007), науково-практичній конференції „Дізнання та досудове слідство в органах внутрішніх справ: сучасний стан та шляхи удосконалення” (Харків, 2010), спільних семінарах науково-дослідних лабораторій і кафедр Харківського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні положення дисертації викладено у трьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, і двох тезах доповідей на конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів‚ поділених на підрозділи, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 211 сторінок. Список використаних джерел складається із 188 найменувань і займає 16 сторінок. Додатки займають 5 сторінок.