РОЗСЛІДУВАННЯ ВИМАГАНЬ, ВЧИНЕНИХ ОРГАНІЗОВАНИМИ ЗЛОЧИННИМИ ГРУПАМИ, У СУЧАСНИХ УМОВАХ

Короткий зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації; визначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами; охарактеризовано мету, головні завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про їх апробацію і впровадження, а також щодо публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ перший «Криміналістичний аналіз вимагань, які вчиняють організовані злочинні групи» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Поняття, сутність та види сучасних вимагань, які вчиняють організовані злочинні групи» наводиться поняття та розкриваються види вимагань, які вчиняють ОЗГ у сучасних умовах.

Зазначено, що сьогодні вимаганню характерні високий ступінь латентності, організованість і ретельна підготовка злочинних дій, протидія розслідуванню з боку зацікавлених осіб, особливо у тих випадках, коли злочин вчинює ОЗГ. У сучасних умовах вимаганню часто передують викрадення людини, силове захоплення підприємств, угон транспортних засобів та інші злочини, які входять у механізм підготовки вимагання та пред’явлення вимог як умов повернення автомобіля, підприємства, звільнення заручника тощо.

Автор дослідив історію законодавчої регламентації вимагання як суспільно небезпечного діяння. Враховуючи сучасні вияви вимагань, вчинених ОЗГ, у роботі запропоновано криміналізувати протиправне поглинання та захоплення злочинними угрупованнями підприємств, установ та організацій. Подано історіографію наукових досліджень боротьби з вимаганням.

Опитування практичних працівників правоохоронних органів показало, що до вимагань, вчинених ОЗГ, вони відносять як «традиційні» злочини: отримання плати від осіб, які займаються незаконною діяльністю (нелегальне підприємництво, проституція, шахрайство, нелегальна міграція) – 28,3 %, захоплення заручників (14,9 %), викрадення автомобілів (6,1 %); так і нові – бандитизм (33,4 %), злочинне рейдерство (25,8 %), діяльність колекторських фірм (21,0 %). Остання група діянь характеризується організованим характером погроз та нападів на підприємства, установи, організації або на окремих осіб.

Враховуючи аналіз наукових джерел, вивчення практики розслідування вимагань, вчинених ОЗГ, результати анкетування працівників правоохоронних органів за характером механізму злочину сучасне вимагання, яке вчиняють організовані групи, автор поділяє на: «традиційне» вимагання; вимагання викупу за звільнення заручників, вчинене на професійній основі; вимагання під час рейдерського захоплення підприємства; колекторська діяльність вимагачів.

Проаналізовано ознаки «організованої групи», виходячи з її нормативного визначення. Серед інших ознак виділено стійкість групи, яка вчиняє вимагання. Так, у більшості випадків (61,4 %) склад злочинної групи при повторному вимаганні був такий же як попередній; у 16,4 % випадків організатор кардинально змінював ролі членів ОЗГ; інший член групи пред’являв вимоги у 11,8 % випадків; інший отримувач предмету вимагання зафіксований у 10,4 %.

У підрозділі автор класифікує ознаки, притаманні ОЗГ, які вчиняють вимагання, на загальні (обов’язкові) та окремі (специфічні). До загальних віднесено: стійкість; згуртованість, сталий склад злочинного угруповання; розподіл функціональних ролей у вимаганні; ретельне планування діяльності; вироблення системи протидії розкриттю вчинених злочинів; наявність у групі специфічного психологічного мікроклімату. Специфічними ознаками є зв’язок ОЗГ з правоохоронними і судовими органами, органами влади як наслідок корупційних зв’язків; замовний характер діяльності організованої групи (замовники – окремі суб’єкти господарювання або ділки-чиновники: суб’єкти підприємницької діяльності – 59,5 %; працівники державних органів – 18,5 %; працівники банків – 9,8 %; раніше судимі – 8,5 %; працівники правоохоронних органів – 3,7 %); спрямованість злочинних посягань як на фізичних, так і юридичних осіб; поєднання вимагань з іншими насильницькими злочинами проти особи; прикриття злочинної діяльності легальним бізнесом (юридичні фірми, охоронні, колекторські структури та ін.).

Узагальнення поглядів вчених-криміналістів, вивчення матеріалів кримінальних справ дозволили запропонувати типову структуру ОЗГ, яка вчинює вимагання: організатор групи; замовники; охоронці і найближчі до організатора особи; «навідники» та інформатори; безпосередні виконавці; посередники; група прикриття.

Обґрунтовано, ОЗГ, що вчинює вимагання – це стійке та згуртоване об’єднання злочинців, яке діє під прикриттям легальної організації, характеризується наявністю налагоджених корупційних зв’язків з органами влади, судами і правоохоронними структурами, має розроблену систему протидії розкриттю своєї злочинної діяльності, діяльність якого спрямовується організатором на постійне вчинення вимагань та інших суміжних злочинів.

У підрозділі 1.2. «Криміналістична характеристика вимагання, вчиненого організованою злочинною групою» автор наводить її поняття, досліджує структурні елементи.

Проаналізувавши існуючі у криміналістичній літературі твердження науковців про криміналістичну характеритсику відносно організованної злочинної діяльності, дисертант визначає криміналістичну характеристику вимагання, вчиненого ОЗГ, як сукупність інформації про типові ознаки даного виду злочинної діяльності, яка містить ймовірнісно-статистичні дані, що вказують на ступінь взаємозв’язку і взаємозалежності її елементів, орієнтує уповноважених суб’єктів у визначенні напрямів розслідування вимагань, вчинених ОЗГ, з урахуванням характерних способів протидії розкриттю злочинів.

На підставі опрацювання криміналістичної характеристики вимагання з урахуванням вчинення злочину ОЗГ, у роботі пропонуються такі її елементи: предмет злочинного посягання; способи вчинення злочину; слідова картина злочину; характеристика структури ОЗГ; особа потерпілого; способи протидії розслідуванню злочинів.

Узагальнення матеріалів кримінальних справ свідчить, що в переважній більшості випадків предметом вимагання були гроші (90,0 %). Майже у половини злочинних діянь (45,1 %) сума грошей становила від 100 до 500 тис. грн. У розрізі дослідження предмету вимагання запропоновано перелік ознак, що свідчать про можливий інтерес до суб’єктів господарювання з боку ОЗГ, як об’єкту рейдерського захоплення.

Зазначено, що дані про предмет посягання дозволяють встановити вид («спеціалізацію») злочинного угруповання, його структуру, приблизну кількість, територію «обслуговування» та інші ознаки, з урахуванням яких з’ясовується інформація про інші елементи криміналістичної характеристики вимагання, вчиненого ОЗГ.

Автор приєднується до твердження (В.В. Лисенко, В.В. Тіщенко та ін.), що з криміналістичної позиції безпосереднє вчинення вимагання складається з дій по пред’явленню погроз та дій з отримання майна. Тому в структурі способу вчинення вимагання ОЗГ розрізняється: підготовка до злочину; пред’явлення погрози; заволодіння майном; приховування злочину.

Найчастіше ОЗГ вимагачів висловлюють погрози фізичної розправи (66,6 %) і погрози вбивства жертви або його близьких родичів (51,7 %). Рідше – погрози знищення чи пошкодження майна (18,5 %), захоплення об’єктів, які перебувають у розпорядженні або власності потерпілого (7,3 %), роз­голошення відомостей, які потерпілий зберігає у таємни­ці, притягнення до кримінальної відповідальності – по 6,1 %, вилучення (конфіскації) майна – 5,1 %.

Автор розкриває технологію захоплення організованими групами суб’єктів господарювання, до якої включено: розвідку бізнесу можливого об’єкта захоплення; оцінку можливостей власника підприємства щодо організації захисту від захоплення; обрання схеми та розроблення плану заходів щодо захоплення підприємства; організацію і супровід захоплення; заходи щодо забезпечення легалізації захоплення.

У роботі способи приховування вимагання, вчиненого ОЗГ, класифіковані залежно від конкретного етапу вчинення злочину: 1) дії щодо маскування злочину при пред’явленні майнових вимог; 2) дії членів ОЗГ, які застосовуються при веденні переговорів з потерпілим щодо передачі предмету вимагання; 3) приховування своїх дій при отриманні предмету вимагання.

Автор наголошує, що слідова картина у справах про вимагання, вчинені ОЗГ, дозволяє з’ясувати подію злочину і осіб, що його вчинили, повторність (серійність) діянь, злочинні навики і звички винних та ін. Дослідження слідів побудовано залежно від етапу вчинення організованою групою вимагання. Зазначено, що при пред’явленні вимоги та одержанні предмету вимагання найбільше утворюються слідів, які залишаються: на місці злочину; на потерпілому; його одязі; на злочинцях та їх одязі.

Специфіка даних, які характеризують структуру ОЗГ вимагачів, визначається її складом, способами злочинної діяльності, особливостями зв’язків між членами групи, психологічним мікрокліматом та ін.

Особа злочинця при вчиненні вимагання ОЗГ виступає як колективний суб’єкт злочинної діяльності. Вимагачі – це в переважній більшості чоловіки (98,5 %). Серед вимагачів-організаторів: суб’єкти підприємницької діяльності – 24,9 %; працівники державних органів – 24,6 %; раніше судимі – 23,4 %; працівники правоохоронних органів – 22,2 %; працівники банків – 4,9 %. Серед безпосередніх виконавців переважають раніше судимі особи (61,7 %). В більшості випадків злочинці відбували покарання за корисливі злочини (крадіжка, грабіж, розбій, вимагання). Вік виконавців вимагання, вчиненого ОЗГ: до 18 років – 8,2 %; 18–29 років – 60,0 %; 30–39 років – 25,9 %; 40–49 років – 4,1 %; 50–59 років – 1,8 %.

Вимагання відносно конкретного потерпілого може бути одноразовим, а може здійснюватися систематично у вигляді збору «данини» протягом тривалого часу. Так, у 36,1 % випадків вимагання у одного потерпілого здійснювалося 3–5 разів;
у 31,0 % випадках – 2 рази; у 21,9 % – більше 5 раз. При розслідуванні вимагань, які вчиняють ОЗГ, встановленню і аналізу підлягають відомості, що характеризують особу потерпілого, серед яких важливе місце посідають ознаки віктимності (аморальна, протиправна, провокуюча поведінка потерпілого).

У роботі стверджується, що в сучасних умовах традиційні прийоми протидії розслідуванню злочинів з боку організованих угруповань стали більш витонченими, ретельно продуманими і зухвалими. Автор обґрунтовує включення способів протидії розслідуванню до елементів криміналістичної характеристики вимагань, вчинених ОЗГ, як елемент, який несе криміналістично значущу інформацію про злочинну діяльність групи. На підставі вивчення наукових джерел та результатів узагальнення практики виокремлені способи протидії розслідуванню, які вчиняють ОЗГ вимагачів.

Розділ другий «Тактичні та організаційні засади проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій під час розкриття вимагань, вчинених організованими злочинними групами» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Обставини, що підлягають встановленню при розслідуванні вимагань, вчинених організованими злочинними групами» досліджуються обставини, які встановлюються при розслідуванні відповідних злочинів, наводиться їх класифікація.

Автор доводить, що перелік обставин, які підлягають доказуванню, наведений у ст. 64 КПК України, не відображає особливостей предмета доказування за окремими видами кримінальних справ, зокрема про вимагання, вчинені ОЗГ. Встановлено, що предмет доказування у справах про злочини, вчинені організованими угрупованнями, є розширеним, що обумовлено необхідністю встановлення та доказування діяльності саме організованої групи, наявності її обов’язкових ознак (ст. 28 КК України).

Використовуючи методи наукового дослідження, у роботі запропоновано обставини, які підлягають встановленню у справах про вимагання, вчинене ОЗГ, класифікувати на групи: 1) кількісно-якісна характеристика ОЗГ; 2) механізм функціонування угруповання; 3) характеристика злочинної діяльності ОЗГ; 4) система протидії розкриттю злочинної діяльності; 5) фінансова діяльність групи. Така диференціація дозволяє оптимізувати процес збору, перевірки та оцінки доказів при розслідуванні вимагання, вчиненого ОЗГ. У роботі запропоновано типовий перелік обставин, які підлягають встановленню у справах про вимагання, вчинені організованими групами (23 позиції).

Наголошено, що особливості злочинної діяльності організованих груп вимагачів вимагають від слідчого активного використання в ході розслідування можливостей підрозділів ГУБОЗ МВС України, Державної податкової адміністрації України та інших ревізійних служб.

У підрозділі 2.2. «Програми попередньої перевірки інформації про вимагання, вчинене організованою злочинною групою» пропонуються програми (алгоритми) дій оперативних працівників та слідчого при дослідчій перевірці матеріалів про вимагання, вчинене ОЗГ.

Автор зазначає, що до ознак, які свідчать про вчинення вимагання організованою групою, належать: наявність оперативної інформації про діяльність ОЗГ вимагачів у певному районі, підготовку ними конкретного злочину; згадування при пред’явленні майнових вимог про належність до злочинного угруповання; кількісний склад пред’явників протиправних вимог; вимагача знає потерпілий особисто та ін.

Аналіз практики розкриття вимагань, вчинених ОЗГ, дозволив виокремити типові ситуації, пов’язані з обізнаністю оперативних підрозділів щодо особи вимагачів: 1) особи, на яких вказує потерпілий у заяві про злочин, потрапили «в поле зору» оперативного підрозділу вперше; 2) відносно осіб, що фігурують в заяві або повідомленні, вже здійснюється оперативна перевірка. Наведено програми попередньої перевірки відповідної інформації у цих ситуаціях.

При документуванні злочинної діяльності організованої групи вимагачів у рамках оперативно-розшукової справи складається план проведення оперативно-розшукових заходів, який включає: заходи із забезпечення безпеки потерпілого і його близьких родичів; забезпечення власної безпеки оперативних працівників, задіяних в оперативній перевірці, а також слідчого та їх близьких родичів; здійснення оптимальних оперативно-розшукових заходів; комплексне використання технічних і спеціальних засобів; визначення можливостей з процесуального закріплення даних, отриманих в результаті здійснення оперативно-розшукової діяльності, для подальшого їх використання як доказів у кримінальній справі.

У підрозділі розглянуто оперативно-розшукові заходи з розкриття вимагань, вчинених ОЗГ, в ході яких застосовуються технічні і спеціальні засоби, описується оформлення отриманих даних, дії слідчого щодо використання у доказуванні відповідних матеріалів.

У підрозділі 2.3. «Програми дій слідчого в типових слідчих ситуаціях початкового етапу розслідування вимагань, вчинених організованими злочинними групами» досліджуються типові ситуації початкового етапу розслідування та пропонується алгоритми дій слідчого у кожній із них.

На підставі дослідження наукових джерел та використовуючи результати вивчення практики розслідування злочинів, запропоновані типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування вимагань, вчинених ОЗГ: 1) потерпілий звернувся із заявою про висунення йому вимог з боку ОЗГ (23,4 %);  2) кримінальна справа порушена за результатами попередньої перевірки інформації про вимагання, вчинене ОЗГ, проведеної оперативними підрозділами; вимагачі затримані (60,5 %); 3) після протиправного захоплення власності потерпілого (підприємства, установи, організації) йому висунуто майнові вимоги (11,0 %); 4) викрадення близької потерпілому особи з пред’явленням вимоги виплатити викуп (2,4 %); 5) до потерпілого застосоване насильство з вимогами до виконання чи невиконання певних цивільно-правових зобов’язань (8,5 %).

У дисертації охарактеризовані зазначені ситуації, запропоновані типові програми дій слідчого у кожній з них. Наголошено на бригадному методі розслідування вимагань, вчинених ОЗГ, шляхом створення слідчих або слідчо-оперативних груп.

Розділ третій «Криміналістичні засоби і методи подолання протидії розслідуванню вимагань, вчинених організованими злочинними групами» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Тактичні операції при розслідуванні вимагань, вчинених організованими злочинними групами» розглядаються тактичні операції «Затримання організованої злочинної групи вимагачів» та «Виявлення організатора злочинної групи вимагачів і доказування його вини».

У роботі знайшли подальшого розвитку погляди вчених-криміналістів щодо розуміння затримання учасників злочинної групи як тактичної операції. Автор пропонує складові елементи тактичної операції «Затримання організованої злочинної групи вимагачів»: 1) підготовка до проведення тактичної операції; 2) фізичне захоплення вимагачів; 3) особисті обшуки та обшуки в місцях затримання інших членів ОЗГ; 4) освідування затриманих; 5) огляд місця затримання; 6) процесуальне оформлення затримання. У контексті проведення тактичної операції запропоновані криміналістичні рекомендації щодо особистого обшуку, обшуку у місцях затримання членів ОЗГ, освідування, огляду місця затримання підозрюваних.

Тактичну операцію «Затримання організованої злочинної групи вимагачів» визначено як організаційно-тактичний комплекс різних взаємопов’язаних процесуальних і оперативно-розшукових дій, направлених на вирішення загального завдання отримання доказів, які підтверджують або спростовують версію про факт організованого злочинного вимагання конкретними особами.

Одне з основних завдань при розслідуванні вимагань, вчинених ОЗГ, є встановлення і нейтралізація організатора групи. Для розв’язання цього завдання запропонована тактична операція «Виявлення організатора злочинної групи вимагачів і доказування його вини», до елементів якої віднесено: 1) аналітичну діяльність слідчого з вивчення осіб затриманих членів ОЗГ, їх зв’язків, слідів, вилучених при проведенні первинних слідчих дій; 2) взаємодію та використання можливостей оперативних підрозділів ОВС, зокрема спеціальних по боротьбі з організованою злочинністю, щодо отримання інформації про ОЗГ; 3) висунення версій про функціональні ролі членів ОЗГ, у тому числі й організатора; 4) використання відео-, звукозаписувальних та інших технічних засобів з метою фіксації криміналістично значущих слідів діяльності організатора; 5) проведення допитів співучасників, потерпілих, свідків, одночасних обшуків, пред’явлень для впізнання, зняття інформації з каналів зв’язку, призначення експертиз.

Певна специфіка притаманна встановленню організатора вимагання при вчиненні рейдерського захоплення підприємства. Дисертант зазначає, що структура ОЗГ, як правило, відповідає штату легальної юридичної особи, під прикриттям якої діють злочинці.

У підрозділі зазначено, що тактична операція «Виявлення організатора злочинної групи вимагачів і доказування його вини» – це комплекс оперативно-розшукових заходів та процесуальних дій, які спрямовані на збирання, дослідження, перевірку та оцінку доказів, які викривають конкретного члена ОЗГ як її організатора, забезпечують доказування вчинення вимагання організованою групою.

У підрозділі 3.2. «Тактичні прийоми проведення окремих слідчих дій як криміналістичні методи подолання протидії розслідуванню вимагань, вчинених ОЗГ» наголошено на необхідності вироблення комплексного підходу до застосування загальних і специфічних тактичних прийомів окремих слідчих дій, що дозволяє підвищити ефективність розкриття злочинів, вчинених ОЗГ, у тому числі й вимагань.

Наведено практично значущі особливості допиту різних учасників процесу,
у тому числі організаторів груп; чинники, які визначають послідовність їх допитів; запропоновані узагальнені запитання, повний перелік яких розміщено у додатку до дисертації.

Зазначено, що для проведення очної ставки враховується характер участі кожної особи у вчиненні злочину, розподіл функціональних ролей, зацікавленість у наданні правдивих показань. Істотний вплив на прийняття рішення про проведення очної ставки мають результати оперативно-розшукової діяльності.

Автор встановив, що однією з проблем, яка існує під час проведення пред’явлення для впізнання при розслідуванні вимагання, вчиненого ОЗГ,
є намагання його зірвати з боку членів угруповання. У роботі запропоновано перелік тактичних рекомендацій, призначених не допустити зриву цієї слідчої дії. Досліджено проведення впізнання за фотографіями, поза візуальним спостереженням та з використанням телекомунікаційних технологій.

Обшук, що проводиться при розслідуванні вимагань, вчинених ОЗГ, є важливим засобом встановлення факту вчинення злочину групою, відшукання речових доказів по конкретних епізодах, інших слідів причетності обшукуваних до ОЗГ, отримання інформації про існування злочинного співтовариства, його склад, цілі, розподіл ролей між учасниками, особу організатора та інших членів злочинного угруповання. Наголошено, що у справах про вимагання, вчинене ОЗГ, ефективним є проведення одночасних обшуків. Виїмка у справах досліджуваної категорії проводилася у переважній більшості випадків, коли ОЗГ займалося рейдерськими захопленнями підприємств.

За результатами вивчення практики розслідування вимагань встановлено, що найбільш часто призначаються: 1) судово-медичні (57,1 %); 2) фоноскопічні (42,9 %); 3) трасологічні (37,1 %), з них дактилоскопічні (65,9 %); 4) судово-психіатричні (34,1 %); 5) почеркознавчі (22,9 %); 6) техніко-криміналістичні дослідження документів (20,0 %); 7) судово-бухгалтерські (11,2 %); 8) балістичні та психологічні експертизи (по 8,8 %) та ін.

Наголошено на можливостях фоноскопічної та психологічної експертиз, зокрема щодо визначення функціональної ролі конкретної особи у структурі злочинної групи.

У підрозділі 3.3. «Шляхи подолання протидії розслідуванню вимагань, вчинених організованими злочинними групами» описані форми протидії розслідуванню вимагань, вчинених ОЗГ, та способи їх нейтралізації.

Зазначено, що протидія з боку організованої групи не закінчується після розкриття злочину. Вона продовжується і на етапі виконання вироку суду, як засудженими у місцях відбування покарання, так і спільниками, які залишились невикритими. Це пов’язано з розгалуженою структурою та зв’язками злочинних об’єднань. Тому автор вперше пропонує виділяти 4 форми протидії розслідуванню організованої злочинної діяльності, у тому числі й вчинення вимагань: 1) при створенні ОЗГ; 2) при вчиненні злочинів; 3) у процесі розслідування злочинів; 4) при виконанні обвинувального вироку суду.

Розглянуто способи протидії розслідуванню з боку корумпованих посадовців органів влади і правоохоронних органів. Серед них: «витік» інформації про хід розслідування; дезінформація слідчого про подію, що розслідується; позбавлення слідчого можливості додатково перевірити існуючу інформацію; організація психічного або фізичного впливу на слідчого та на учасників процесу; усунення слідчого від провадження по кримінальній справі. Наведено заходи подолання протидії слідству при розкритті і розслідуванні злочинів, вчинених ОЗГ вимагачів, у тому числі запропоновані ознаки, які вказують на конкретного працівника органу внутрішніх справ як на інформатора злочинного угруповання.

У роботі автор торкається питань усунення протидії з боку захисників членів ОЗГ вимагачів, пропонує відповідні криміналістичні рекомендації.