РОЗКРИТТЯ ТА РОЗСЛІДУВАННЯ ХАБАРНИЦТВА, ВЧИНЮВАНОГО СУДДЯМИ, ТА ПОДОЛАННЯ ПРОТИДІЇ ЗАСОБАМИ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Автореферат

Актуальність теми. Боротьба з хабарництвом у сучасних умовах істотно ускладнена протидією розслідуванню з боку учасників хабарництва, що, як і саме хабарництво, набула системного характеру. При цьому одним із найпоширеніших способів протидії розслідуванню хабарництва виступає хабар. Таке поєднання способу вчинення злочину і способу протидії його розслідуванню обумовлює істотні особливості організаційного, тактичного, науково-технічного і методичного забезпечення діяльності правоохоронних органів у боротьбі з хабарництвом взагалі та хабарництвом суддів зокрема.

Вказані особливості обумовлюють необхідність здійснення системної оперативно-розшукової діяльності (далі – ОРД) за фактами хабарництва суддів, що є найбільш дієвим засобом виявлення фактів отримання хабарів суддями і водночас ефективним засобом нейтралізації протидії їх розслідуванню. Значення використання ОРД у процесі доказування у справах про хабарництво зростає з огляду на те, що вона дозволяє отримати інформацію щодо суддів-хабароодержувачів у значно більшому обсязі, ніж відомості, одержані лише слідчим шляхом. Разом із тим, на практиці виникає питання щодо форм використання результатів ОРД у такій категорії справ. Тому вирішення питання надання доказового значення інформації щодо хабарництва суддів, отриманої за допомогою ОРД, на сьогодні є одним із найважливіших елементів підвищення ефективності боротьби із цим видом хабарництва.

У вітчизняній криміналістичній науці відсутні спеціальні монографічні дослідження, присвячені розслідуванню кримінальних справ про хабарництво суддів. Окремі питання розслідування хабарництва досліджували у своїх працях такі сучасні науковці: Р.С. Бєлкін, Ю.П. Гармаєв, Ю.М. Грошевий, Н.С. Карпов, І.І. Когутич, В.О. Коновалова, В.К. Лисиченко, С.О. Машков, М.І. Мельник, Я.Є. Мишков, М.А. Погорецький, А.Н. Халіков, А.А. Черкесова, Р.В. Чупахін, В.Ю. Шепітько, М.П. Яблоков та інші.

Однак особливості розслідування хабарництва суддів із використанням можливостей оперативно-розшукових заходів комплексно, на дисертаційному рівні дотепер в українській науці криміналістики не досліджувалися. Зокрема, не робилося спроб дослідити типові слідчі ситуації, які виникають у процесі розслідування хабарництва суддів, конкретні оперативно-розшукові заходи, що використовуються для документування протиправної діяльності суддів, а також особливості проведення слідчих дій у цій категорії справ.

Саме новизна та значення методики розслідування кримінальних справ про хабарництво суддів, а також практика її застосування та відсутність комплексних монографічних робіт у цій сфері обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, визначили його предмет та об’єкт, постановку мети і завдань.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов’язаний, зокрема, зі Стратегією національної безпеки України, затвердженою Указом Президента України від 12 лютого 2007 року № 105/2007, Комплексною програмою профілактики злочинності на 2007–2009 роки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767.

Дисертація виконана відповідно до теми науково-дослідницької роботи кафедри кримінального процесу і криміналістики юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка на 2006-2009 роки «Актуальні питання запровадження положень криміналістики в практику кримінального судочинства України» (номер державної реєстрації роботи 0106U005910). Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол №13/4 від 28 квітня 2010 року).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формування теоретичних засад розслідування у кримінальних справах про хабарництво, яке вчиняється суддями та вироблення рекомендацій працівникам оперативно-розшукових і слідчих органів щодо ефективного застосування результатів розслідування конкретного злочинного діяння.

Відповідно до зазначеної мети були поставлені такі завдання:

– уточнити поняття та розкрити зміст протидії розслідуванню на основі аналізу теоретичних положень і вивчення реалій сучасної слідчої практики;

– розглянути історичні аспекти виникнення і сучасний стан корупції та хабарництва в Україні;

– встановити організаційні й тактичні засади проведення попередньої перевірки у справах про хабарництво суддів;

– розробити пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення організації і тактики розслідування хабарництва суддів в умовах протидії такому розслідуванню;

– визначити основні способи отримання хабарів суддями;

– встановити типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування хабарництва суддів та узагальнити оптимальний перелік слідчо-оперативних заходів для їх вирішення;

– визначити оперативно-розшукові заходи, які застосовуються в ході розслідування даних злочинів, та розробити рекомендації щодо їх ефективного використання;

– розглянути специфіку проведення окремих слідчих дій у цих справах (слідчого огляду, допиту заявника, обшуку та виїмки, призначення судових експертиз тощо).

Об’єктом дослідження є діяльність, спрямована на розслідування хабарництва суддів (в умовах протидії такому розслідуванню) із застосуванням оперативно-розшукових заходів, зокрема методологія використання засобів ОРД в судовій системі, а також результатів ОРД в доказуванні у цій категорії злочинів.

Предметом дослідження є теоретичні основи, організаційні, тактичні та методичні особливості розслідування хабарництва, що вчиняється суддями, та подолання протидії розслідуванню засобами ОРД.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять положення теорії пізнання і загальної теорії криміналістики. У процесі дослідження була використана система методів наукового пізнання: формально-логічний (класифікація елементів криміналістичної характеристики, визначення слідчих ситуацій і відповідно слідчих версій); історико-правовий (етапи розвитку боротьби з хабарництвом); статистичний (в узагальненні кримінальних справ, їх аналізі, а також дослідженні статистичної інформації про розслідування хабарництва суддів). За допомогою порівняльно-правового методу було визначено спільне і окреме у правовому регулюванні ОРД в Україні та в деяких зарубіжних державах. На цій методологічній основі здійснювалися збір, обробка й аналіз емпіричного матеріалу.

Вказані методи дослідження використовувалися в роботі у взаємозв’язку та взаємозалежності, що забезпечило повноту дослідження і достовірність отриманих наукових результатів.

Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці з філософії, історії та теорії держави і права, криміналістики, кримінального, кримінально-процесуального права України, ОРД. Крім праць зазначених вище науковців, у підготовці дисертації використовувалися роботи як українських, так і зарубіжних науковців: А.С. Абідова, Л.І. Аркуші, О.Н. Волобуєва, В.І. Галагана, О.І. Галяшиної, В.Г. Гончаренка, К.К. Горяінова, Ю.М. Грошевого, Л.Я. Драпкіна, Л.П. Дубровицької, Г.О. Душейка, В.А. Журавля, Л.Н. Карнєєвої, О.Н. Колісніченка, Є.С. Лапіна, А.М. Ларіна, М.Ю. Ліра, І.М. Лузгіна, Ю.П. Мірошника, В.С. Овчинського, В.Т. Нора, О.Р. Ратінова, Д.Б. Сергєєвої, В.Я. Тація, В.В. Тіщенка, С.Б. Фоміна, Р.Н. Шехавцева, А.Ю. Шумілова, В.Б. Щура та інших.

Нормативна база дослідження. Нормативну основу дисертаційної роботи становлять норми міжнародного права, Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України, Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Під час написання дисертації також використані правоположення, що містяться у постановах Пленуму Верховного Суду України, які стосуються питань, пов’язаних із темою дослідження.

Емпіричну базу дослідження становлять результати анкетування й інтерв’ювання 30 слідчих Генеральної прокуратури України, 60 співробітників оперативно-розшукових підрозділів Служби безпеки України, проведені за розробленою методикою, а також дані узагальнення 50 кримінальних справ про отримання хабарів суддями, розглянутих судами України у 2006–2011 роках.

Використано аналітичні та статистичні матеріали Верховного Суду України і Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України, власний досвід дисертанта, набутий під час роботи в органах Служби безпеки України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих проблем дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, у якому на основі сучасних положень загальної теорії криміналістики, узагальнення слідчої й судової практики розроблено теоретичні засади розслідування у кримінальних справах про хабарництво суддів та подолання протидії такому розслідуванню засобами ОРД.

У результаті проведеного дослідження автором розроблено та сформульовано низку нових положень, висновків і рекомендацій, які виносяться на захист:

уперше:

– на підставі аналізу й узагальнення теоретичних, правових, організаційних основ та особливостей початкового етапу розслідування хабарництва суддів розроблено методику розслідування цього виду злочину;

– визначено елементний склад криміналістичної характеристики злочинів про хабарництво суддів, розкрито її зміст і характер взаємозв’язків між структурними елементами;

– визначено типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування хабарництва суддів і відповідні їм комплекси слідчих дій та оперативно-розшукових заходів;

– визначено характер і систему першочергових оперативно-розшукових заходів та процесуальних дій під час розслідування хабарництва суддів;

– на підставі аналізу ОРД, слідчої та судової практики сформульовано способи протидії розслідуванню хабарництва суддів та дано їх характеристику; визначено чинники, які визначають результативність подолання (нейтралізації) такої протидії;

удосконалено:

– особливості взаємодії слідчих та оперативно-розшукових органів під час розслідування хабарництва суддів;

– положення щодо ролі судових експертиз для одержання доказової інформації та визначення типових видів експертиз, які проводяться під час розслідування хабарництва суддів;

– ознаки особи злочинця (судді-хабароодержувача), які визначаються специфічним правовим статусом судді та можливостями, які він обумовлює;

дістали подальшого розвитку:

– підходи щодо визначення способів хабарництва, вчинюваного суддями, дано характеристику кожному із таких способів;

– питання організації та планування слідчої діяльності в ході розслідування хабарництва суддів;

– рекомендації щодо тактики проведення допиту, очної ставки, огляду та обшуку під час розслідування хабарництва суддів.

Практичне значення одержаних результатів Результати дисертаційного дослідження мають значення для подальшого розвитку науки криміналістики, розширюючи наукові положення щодо розслідування хабарництва, що вчиняється суддями.

Практична значимість дослідження полягає в можливості використання його результатів у подальшій розробці вченими проблем розслідування у кримінальних справах щодо хабарництва, яке вчиняється суддями, в законотворчому процесі під час вдосконалення норм кримінально-процесуального закону та законодавства про судоустрій, в навчальному процесі під час викладання курсу криміналістики, а також у практичній діяльності оперативно-розшукових органів, органів дізнання та досудового слідства, прокурорів і суддів. Результати дисертаційного дослідження також можуть бути використані під час підготовки відповідних постанов Пленуму Верховного Суду України.

Результати дослідження у вигляді рекомендацій упроваджено в законотворчий процес (акт впровадження Верховної Ради України від 28 березня 2011 року № 04-19/14-543), практичну діяльність із розслідування злочинів (акт впровадження Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 3 червня 2011 року № 14/2-1633), а також у навчальний процес Національної академії Служби безпеки України (акт впровадження від 19 травня 2011 року № 29/20-2671 та акт впровадження від 27 травня 2011 року № 29/20-2672).

Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена на кафедрі кримінального процесу і криміналістики юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, представлена і обговорена на засіданні кафедри, схвалена нею і рекомендована до захисту.

Окремі положення дисертації оприлюднені у вигляді виступів і доповідей на науково-практичних конференціях (Шоста міжнародна науково-практична конференція «Розвиток наукових досліджень 2010» (м. Полтава, 2010 рік); Міжнародна науково-практична конференція «Генезис публічного права: від становлення до сучасності» (м. Миколаїв, 2010 рік); ХVІІ регіональна науково-практична конференція «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 2011 рік); Міжнародна науково-практична конференція «Конституційні аспекти судової реформи в Україні» (м. Львів, 2011 рік).

Публікації. За темою дисертації надруковано 7 публікацій, з них 4 статті у виданнях, віднесених до переліку наукових фахових видань ВАК України, та тези 4 конференцій.

Структура роботи обумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (поділених на 12 підрозділів), висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 218 сторінок, з них основний текст – 190 сторінок, додатки – 9 сторінок, список використаних джерел (203 найменування) – 19 сторінок.