ACQUIS РАДИ ЄВРОПИ У СИСТЕМІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВА Автореферат

Актуальність теми дослідження. Важливість визначення та науково-теоретичного обґрунтування місця і ролі аcquis (правового надбання) Ради Європи випливає з його вагомого внеску у створення і розвиток європейського права. Аcquis є результатом діяльності цієї міжнародної регіональної організації у визначених її Статутом сферах і становить міцне та надійне підґрунтя для економічної й безпекової співпраці та інтеграції держав Європи у рамках ряду міжнародних регіональних організацій – ЄС, ОЕСР, ОБСЄ та ін. Нині аcquis РЄ є джерельною матерією, яка пронизує законодавства 47-ми держав–членів РЄ через послідовну гармонізацію їхніх правових систем та сприяє формуванню єдиного європейського права. Проте доводиться констатувати, що українська правова наука ще занадто мало приділяє увагу феномену аcquis РЄ як цілісного науково-правового явища.

Будучи членом РЄ, наша держава рухається у руслі європейської правової інтеграції шляхом поступового зближення національних правових традицій, норм і стандартів із тими, що належать, зокрема, Раді Європи та Європейському Союзу. Можливість і потреба брати безпосередню участь у розробленні норм сучасного міжнародного права зумовлює необхідність розвитку національних теоретико-правових концепцій, що стосуються питань міжнародної правотворчості у рамках інтеграційних об’єднань, та вибір стратегічних підходів до впровадження норм міжнародного права у вітчизняне законодавство.

Актуальність теми даного дослідження значною мірою визначається також і фактом головування України у Комітеті міністрів РЄ, що відбувається протягом другого півріччя 2011 р. Ця подія створює момент найвищої відповідальності українських політиків, законотворців, науковців і суспільства, адже Україна має довести свою цивілізаційну ідентичність і політичну зрілість, у т.ч. і шляхом завершення виконання зобов’язань, взятих нею при вступі до РЄ, та висування далекоглядних ініціатив загальноєвропейського масштабу.

Логіка розкриття теми даної дисертаційної роботи передбачає аналіз теоретичних основ розвитку аcquis РЄ у системі кореляцій міжнародного універсального та міжнародного регіонального права, окреслення парадигми еволюції європейського права у контексті правотворчої діяльності РЄ та ЄС, узагальнення системно-правових та інституційних засад створення і розвитку аcquis РЄ, доведення його значущості у процесі європейської правової інтеграції.

Під час наукових пошуків автор спирався на багаточисельні міжнародні акти, документи і праці вітчизняних та зарубіжних вчених, які досліджували як проблематику права РЄ, так і загальнотеоретичні проблеми у сфері права. Серед них: Ф. Албанезе, Л. Ануфрієва, М. Антонович, М. Баймуратов, Ф. Бенуа-Ромер, К. Бенедітто, О. Богачова, Дж.-Л. Бурбан, М. Буроменський, В. Буткевич, К. Бекяшев, Г. Де Вел, А. Гавердовський, М. Гнатовський, Д. Гом’єн, М. Гуренко-Вайцман, Е. Деко, З. Демічева, В. Денисов, А. Джемчевскі, А. Дмитрієв, Дж. Доннелі, В. Євінтов, А. Єгоров, М. Еванс, К. Економідес, Л. Ентін, Л. Заблоцька, О. Задорожній, О. Зайчук, П. - Х. Імбер, А. Капустін, В. Карташкін, А. Кассезе, Г. Кельзен, О. Київець, Г. Клебес, Ю. Колосов, С. Комаров, О. Копиленко, Е. Корну, Е. Кривчикова, Х. Крюгер, І. Лукашук, Л. Луць, Я. Маленовскі, Н. Малишева, Т. Маркерт, А. Мельник, В. Мицик, В. Муравйов, Р. Мюллерсон, М. Недюха, Н. Нижник, В. Нікітюк, Н. Оніщенко, Я. Полякевич, П. Рабинович, А. Робертсон, А. Романо, А. Ройер, К. Савчук, А. Селіванов, М. Суксі, Д. Таршис, Л. Тимченко, Б. Топорнін, В. Третьякова, Г. Тункін, С. Тускоз, А. Федорова, Е. Хаас, Б. Халлер, Р. Ханскі, Е. Харремос, Т. Хартлі, М. Хесселінк, Дж. Херш, У. Хофельд, С. Черниченко, В. Шаповал, С. Шевчук, Ю. Шемшученко, П. Шідер, У. Швіммер, Д. Юбер та ін.

Окремі питання, пов’язані з діяльністю РЄ, відображені також у дисертаціях, що протягом останніх років захищені українськими і російськими науковцями, зокрема такими, як: М. Анісімова (2001 р.), Л. Гідждіван (2001 р.), М. Феськов (2002 р.), С. Федик (2002 р.), К. Андріанов (2003 р.), Н. Сидоренко (2003 р.), С. Теуш (2003 р.), Є. Алісієвич (2006 р.), З. Демічева (2006 р.), В. Капустинський (2006 р.), В. Кавун (2008 р.), І. Кузнецов (2008 р.), С. Нуруллаєв (2008 р.), Е. Шишкіна (2009 р.), А. Яковлєв (2009 р.), О. Климович (2010 р.), Ю. Мовчан (2010 р.), М. Лимонникова (2010 р.), Р. Дроздов (2010 р.) та ін.

Віддаючи належне ґрунтовному науковому доробку згаданих учених, слід зазначити, що попри достатню наукову розробленість загальнотеоретичних понять у площині основоположних засад міжнародного права, права міжнародних договорів, права міжнародних організацій, окремих аспектів діяльності РЄ, проблематика внеску РЄ у формування і розвиток системи європейського права не знайшла належного відображення у наукових працях, що додатково актуалізує тему.