АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ПРОВАДЖЕНЬ ЗА ЗВЕРНЕННЯМИ ГРОМАДЯН ДО ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, її зв'язок з науковими програмами, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, його методологічну основу, висвітлюються наукова новизна роботи та основні положення, що виносяться на захист, теоретична й практична значимість, апробація результатів дослідження, наводяться наукові публікації з теми дисертації.

У розділі 1 «Правова природа проваджень за зверненнями громадян до органів виконавчої влади України» досліджуються та аналізуються адміністративні провадження як різновид адміністративного процесу, наводиться класифікація проваджень за зверненнями громадян до органів виконавчої влади.

У підрозділі 1.1 «Адміністративні провадження як різновид адміністративного процесу» аналізуються та досліджуються такі поняття як: «юридичний процес», «юридична процедура», їх співвідношення, основні риси юридичного процесу як правового явища; «адміністративний процес», «адміністративні провадження та процедури» як складові частини адміністративного процесу. Адміністративний процес розглядається як сукупність певних проваджень, які складаються з процедур, встановлених законами і підзаконними актами у сфері публічного управління.

У підрозділі 1.2 «Класифікація проваджень за зверненнями громадян до органів виконавчої влади» звертається увага на деякі особливості та риси адміністративних проваджень і процедур.

Особливістю адміністративних проваджень та процедур, які наділяють громадян правами та статусами у сфері публічного управління, є те, що реалізація суб’єктивних прав громадян та отримання громадянами відповідних статусів організаційно забезпечується органами, як правило, виконавчої влади та місцевого самоврядування. У правонаділяючих адміністративних провадженнях, зазвичай, є наявною стадія виконання прийнятого у справі рішення.

Особливістю адміністративних проваджень, пов’язаних із забезпеченням виконання обов’язків громадян і їх об’єднань, є те, що виконання зазначених обов’язків здійснюється громадянами та їх об’єднаннями за сприяння органів виконавчої влади.

Загальними рисами, що характеризують дозвільну діяльність компетентних органів виконавчої влади, є: по-перше, дозволи видаються громадянам і їх об’єднанням, як правило, на здійснення окремих, разових дій. Ліцензія ж дозволяє ліцензіату багаторазово, протягом встановленого терміну її дії робити типові дії і також багаторазово одержувати необхідний результат цих дій. Дозвіл надає особі, яка його одержала, право на здійснення окремої дії або комплексу взаємозалежних між собою дій, спрямованих на досягнення однократного результату. По-друге, провадження ліцензування і дозвільні провадження мають на меті забезпечити необхідний режим безпеки особистості, суспільства і держави, запобігти можливим порушення прав громадян. По-третє, провадження щодо видачі дозволів на здійснення різних за змістом однократних дій принципово не відрізняється від порядку ліцензування. Таким чином, розмежування між ліцензійною і дозвільною діяльністю може бути проведене на підставі розбіжностей у предметі ліцензії та предметі дозволу. Особливістю даного виду проваджень є те, що особа, яка одержала ліцензію або дозвіл, самостійно реалізує надане їй право на заняття визначеним видом діяльності або здійснення визначеної дії. Примусове виконання таких рішень з боку адміністративних органів не потрібне.

Особливістю конкурсно-екзаменаційних адміністративних проваджень є те, що стадія виконання рішення в цих адміністративних провадженнях, як правило, відсутня, оскільки вона завершується наданням зацікавленій особі права або правового статусу, що реалізуються нею самостійно або в рамках вже інших адміністративних проваджень.

Особливістю реєстраційних адміністративних проваджень можна вважати те, що стадія примусового виконання рішення в них відсутня, оскільки саме рішення про реєстрацію того або іншого об’єкта або юридичного факту не вимагає надалі жодних примусових дій від органів державного управління.

У Розділі 2 «Адміністративно-процесуальні основи провадження за зверненнями громадян до органів виконавчої влади України» досліджується та аналізується зміст стадій провадження за зверненнями громадян та документальне оформлення звернень громадян до органів виконавчої влади України.

У підрозділі 2.1 «Стадії провадження за зверненнями громадян до органів виконавчої влади України» здійснено загальну характеристику стадій адміністративних проваджень за зверненнями громадян до органів виконавчої влади. Підсумком аналізу цієї характеристики є те, що після винесення рішення у більшості категорій справ у переважній більшості адміністративних проваджень не потрібна подальша участь органів публічного управління в реалізації громадянами наданих їм прав. А в деяких видах адміністративних проваджень стадія виконання винесеного в справі рішення є обов’язковою, оскільки реалізація окремих наданих громадянам та їх об’єднанням прав і покладених на них обов’язків вимагає так званого адміністративного супроводу. У таких адміністративних провадженнях після винесення рішення у справі адміністративно-процесуальні відносини між сторонами не припиняються.

У результаті аналізу процедур, дій, операцій у різних видах адміністративних проваджень можна дійти висновку, що вони мають чотири ознаки. По-перше, вони здійснюються послідовно, тобто одна дія, операція змінює другу, утворюючи своєрідний ланцюг дій. По-друге, розташування операцій у цьому ланцюгу має не випадковий характер, їх послідовність логічно визначена. По-третє, різним видам адміністративних проваджень притаманні різні за характером і призначенням операції. Відрізняються вони і за ступенем урегульованості (деталізації) адміністративно-процесуальними нормами. По-четверте, здійснення тієї або іншої дії або операції у тому або іншому провадженні визначається адміністративно-процесуальними нормами і виступає як часова форма реалізації матеріальних норм адміністративного права.

Підрозділ 2.2 «Документальне оформлення звернень громадян до органів виконавчої влади України» присвячено аналізу дефініції «індивідуальний правовий акт» та узагальненню зовнішньої форми звернень громадян до органів виконавчої влади України.

Індивідуальний акт державного управління розглядається як юридична форма реалізації адміністративних проваджень та процедур, він є письмовим документом органу виконавчої влади (або органу місцевого самоврядування), актом персонального характеру, розрахованим на одноразове або інше обмежене застосування, що встановлює, змінює або скасовує адміністративно-правові відносини, які виникають у сфері публічного управління в процесі реалізації прав і обов’язків не підлеглих йому конкретних громадян.

Щодо удосконалення законодавчої бази, яка регламентує процедури звернень громадян до органів державного управління, вважаємо за доцільне впровадження власних пропозицій з систематизації усіх правових актів, що стосуються звернень громадян; реформування Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади; встановлення адміністративної відповідальності за порушення встановленого порядку приймання, реєстрації, обліку і розгляду пропозицій, заяв і скарг громадян, а також зміни та доповнення до деяких статей Закону України «Про звернення громадян» чи передбачення їх в майбутньому адміністративно-процесуальному кодексі.

У розділ 3 «Реалізація прав, свобод та обов’язків громадян в процесі провадження за зверненнями громадян до органів виконавчої влади України» проведено огляд зарубіжного досвіду щодо проваджень за зверненнями громадян до органів виконавчої влади України й узагальнення способів, засобів та заходів, які застосовуються органами виконавчої влади при вирішенні зазначених звернень.

Підрозділ 3.1 «Зарубіжний досвід щодо проваджень за зверненнями громадян до органів виконавчої влади» присвячено огляду цього різновиду адміністративного процесу в деяких зарубіжних країнах.

У підрозділі 3.2 «Зміст та особливості провадження за заявами та пропозиціями громадян до органів виконавчої влади України» на підставі аналізу вітчизняного законодавства про звернення громадян запропоновано:

– доповнення до статті 20 «Термін розгляду звернень громадян» Закону України «Про звернення громадян» стосовно пропозицій про суттєві зміни в роботі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, підприємств, а також усунення серйозних недоліків і зловживань;

– встановлення деяких адміністративно-правових норм-рекомендацій стосовно звернень громадян у межах загальнодержавного рекомендаційного правового акту;

– обґрунтування точки зору щодо необхідності доповнення статті 24 «Відповідальність посадових осіб за порушення законодавства про звернення громадян» Закону України «Про звернення громадян» дисциплінарною відповідальністю осіб, винних у порушенні зазначеного Закону.

У підрозділі 3.3 «Провадження за скаргами громадян до органів виконавчої влади як інструмент захисту прав та законних інтересів громадян України» на підставі аналізу юрисдикційних проваджень за скаргами громадян проведено аналіз та узагальнення досвіду деяких центральних органів виконавчої влади у зв’язку з чим зроблено висновок про те, що не можна погіршити становище особи в результаті винесення рішення за її зверненням.

Пропонується скасувати деякі положення наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби», як такі, що не відповідають Конституції і законодавству України.

Також пропонується доповнення статті 19 Закону України «Про звернення громадян» стосовно обов’язків органів, які розглядають звернення громадян.

Обґрунтовується та пропонується впровадження в структурі центральних органів виконавчої влади інституцій, подібних інституту фінансового омбудсмена чи інституту уповноважених з питань захисту прав підприємців.