ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ПРОГРАМНОГО ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У СФЕРІ СУДОВОГО УПРАВЛІННЯ Автореферат

Актуальність теми. Проголошення Конституцією України принципу здійснення державної влади шляхом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову, діяльність яких повинна відбуватися автономно, вимагає переосмислення суті та спрямованості організаційно-правових засад програмного регулювання відносин у всіх сферах державного управління та, зокрема, у сфері судового управління. Водночас, сучасні програмні норми щодо розвитку судової системи України, реалізації судової влади, які ухвалені на міжнародному, загальнодержавному, регіональному та локальному рівнях, мають різні механізми розроблення, схвалення, перегляду, фінансування, імплементації, тощо, що обумовлює те, що ефективність регуляторних властивостей таких норм є вкрай низькою. На сьогодні констатується незадовільний стан реформування судової влади в Україні, серед причин чого недоліки усталених механізмів правового програмування у сфері судового управління. Під час проведеного нами соціологічного опитування 121 суддів з різних регіонів України було з’ясовано, що основною причиною незадовільного стану реформування судової системи України 82% респондентів назвали відсутність єдиного відповідного програмного правового акту щодо проведення такої реформи.

На жаль, до останнього часу поза увагою фахівців з адміністративного права залишалася специфіка правових програм у сфері судового управління. Це питання є малодослідженим через те, що сформульовані за радянських часів положення вже втратили актуальність, а вивчення юридичної природи організаційно-управлінських відносин у судовій системі сьогодні, як правило, обмежується аналізом управлінських функцій органів виконавчої влади або узагальненням іноземного досвіду, в той час коли поза увагою залишається низка практично важливих питань. На сьогодні потребують наукового вивчення такі поняття як судове управління, програмне правове забезпечення у сфері судового управління, правовий акт судового управління та інші, необхідним є дослідження питання можливості та доцільності застосування в судовому управлінні програмного правового регулювання з аналізом причин низької результативності реалізації Концепції судової реформи як правового програмного акту судового управління, питання розмежування компетенції органів виконавчої та судової влади, зокрема, у сфері програмного регулювання, та інші питання, вирішення яких є вкрай актуальним в умовах курсу на удосконалення судової системи України.

Частково до аналізу окремих питань правових програм як сучасного засобу впливу на суспільні процеси звертались такі вітчизняні науковці як В.Б. Авер’янов, В.Т. Білоус, О.М. Бандурка, А.І. Берлач, Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук, І.П. Голосніченко, О.Ю. Іваницький, Р.А. Калюжний, С.В. Ківалов, Т.О. Коломоєць, А.Т. Комзюк, В.В. Конопльов, Ю.Ф. Кравченко, В.О. Кроленко, К.Б. Левченко, О.М. Литвак, І.А. Малярчук, О.А. Мартиненко, Н.П. Матюхіна, В.В. Новіков, В.І. Олефір, М.О. Рутковська, В.П. Пєтков, В.М. Плішкін, О.М. Тараненко, К.В. Удовенко, Х.П. Ярмакі та інші. Проте, відсутність системного теоретичного дослідження засад програмного правового забезпечення у сфері судового управління унеможливлює комплексне вирішення проблематики відповідних відносин. Огляд наукової літератури свідчить, що монографічні роботи, присвячені вивченню організаційних засад програмного правового забезпечення у сфері судового управління, відсутні, а самі сучасні правові програмні акти, як і програмні норми, що містяться у державних програмах, є недосконалими та потребують наукового аналізу.

Викладене свідчить про необхідність і доцільність дослідження організаційних засад програмного правового забезпечення у сфері судового управління як важливої наукової проблеми, яка потребує вирішення.